Страждати через війну мають росіяни, а не українці: чому бойкот у спорті нічого не змінить

Україна, як і чимало інших країн цивілізованого світу, виступає за цілковите відсторонення росіян та білорусів від міжнародних змагань. Це реакція на війну, яку Росія розпочала проти України у 2022 році, а Білорусь її в цьому підтримала. 24 Канал піднімає складне й чутливе питання бойкоту українцями спортивних змагань, як форми протесту. 

Варто почитати Олімпіада вже "тонула в крові" через росіян: історичні уроки, які варто нагадати МОК

Вперше ця стаття була опублікована 23 березня – ще до остаточної рекомендації МОК допустити росіян та білорусів до міжнародних змагань, а також до реакції на це рішення зі сторони НОК України. Після цих рішень її доповнили та оновили.

Спортивний світ не достатньо принциповий?

Але це в ідеалі "переможна" ситуація, коли росіян та білорусів не допускають до міжнародних змагань. Справжній світ, на жаль, виявився не настільки принциповим у цьому питанні.

• У тенісі вирішили не відсторонювати росіян та білорусів, давши можливість їм і надалі виступати під нейтральним прапором (і караючи тих, хто таки вирішив не допустити представників країн-агресорів до змагань).
• Міжнародна боксерська асоціація пішла ще далі, і допустила росіян та білорусів до міжнародних змагань під їх прапорами. Але чого можна було очікувати від організації, якою керує росіянин Умар Кремльов, а фінансує російський "Газпром"?
• "Посипався" на цьому й Міжнародний олімпійський комітет, який заявив, що розглядає можливість допуску росіян та білорусів до змагань під нейтральним прапором. І цим самим спровокував як чималу хвилю критики, так і погрози бойкотувати Оліміпаду-2024, якщо туди таки потраплять росіяни. 28 березня на засіданні виконкому МОК було прийнято рекомендації міжнародним федераціям щодо допуску росіян та білорусів до міжнародних змагань. Але остаточне рішення мають прийняти самі федерації.
• Ще до цих "рекомендацій" МОК "впала" й Міжнародна федерація фехтування. Там погодилися допустити росіян та білорусів до турнірів "під нейтральним прапором". При цьому, мовиться про змагання, які є відбірковими на Олімпіаду-2024. А це рішення лише викликає питання до української спортивної влади.

А що у відповідь звучить від України? Серед варіантів – бойкот

Зверніть увагу! Вперше про бойкот заговорили ще тоді, коли МОК заявив про можливість допуску росіян та білорусів до змагань. І тоді погроза бойкотом мала сенс. Адже до бойкоту Олімпіади, якщо туди таки допустять громадян країн-агресорів навіть у нейтральному статусі, погоджувалися долучитися й інші країни.

Для МОК це був чималий удар по репутації. Хоча її президента Томаса Баха такий розвиток подій не надто засмутив. Інколи складається стійке враження, що він готовий "піти до кінця" в цьому питанні, догодивши росіянам.


Томас Бах з Путіним та Медвєдєвим давні знайомі, якщо не друзі / фото росЗМІ

До теми Найкращий друг Росії та Путіна: як президент МОК Томас Бах підігрує Кремлю

Але чи всюди бойкот змагань матиме значення? Навряд. До прикладу,  Національний олімпійський комітет України запропонував тенісистам бойкотувати змагання, якщо там виступають росіяни. Але є питання – а що зробив НОК, щоб росіян на цих турнірах не було? Вимагати бойкотувати змагання від спортсмена – це перекладати на нього відповідальність за те, що чиновники недопрацювали.

Та НОК і Мінмолодьспорт таки вирішили піддатися "спокусі бойкоту". На засіданні Кабінету Міністрів України 30 березня було ухвалено рішення про те, що українським спортсменам буде заборонена участь у змаганнях за участю представників країн-агресорів. Ініціював це Вадим Гутцайт, він же президент НОК та міністр молоді та спорту. 

При цьому ні на сайті НОК України, ні Міністерства молоді та спорту (і навіть уряду) немає жодної згадки про це рішення (станом на 31 березня). А є лише слова міністр Кабінету Міністрів України Олега Немчінова в ефірі телемарафону "Єдині новини". Відтак і деталі цього рішення теж поки залишаються невідомими.

Хто говоритиме, якщо нашого голосу не буде чутно

Українські спортсмени на міжнародних змаганнях – це наші амбасадори, які продовжують говорити про війну, що триває. Вони мають привертати увагу до того, що відбувається в нашій країні. При цьому, спортсмени говорять особистими історіями. Якщо їх там не буде, не буде кому розповідати ці історії, не буде згадок про Україну, відтак і про війну. Ми випадемо з інформаційного поля.

У приклад можна навести історію з тенісисткою Лесею Цуренко, яка відмовилася виходити на корт проти білоруски Аріни Соболенко на турнірі в американському Індіан-Уеллс. Причиною стала поведінка представника WTA та його неоднозначні висловлювання щодо війни в Україні. Адже тенісній організації байдуже на те, що в нас відбувається. І все, на що вони спромоглися, це просто прибрати російський та білоруський прапор біля імен тенісисток, зробивши їх "нейтральними" спортсменками.

Тож доволі часто саме теніс наводить Томас Бах як приклад того, як можуть "співіснувати" українські та російські спортсмени на змаганнях. Але в його словах більше маніпуляції, аніж розуміння ситуації, як воно є насправді. І українські тенісисти та тенісистки в цій ситуації відчувають себе певною мірою беззахисними, на відміну від тих же росіян та білорусів.

До теми "Все, що каже президент МОК – чиста маніпуляція": українські тенісистки про допуск росіян

Леся Цуренко / фото j48tennis

Але WTA та ATP не те, що не цікавить, чи підтримують вони війну проти України. Складається враження, що вони не дискваліфікують росіян та білорусів навіть у тому випадку, якщо ті особисто візьмуть зброю та поїдуть вбивати українців.

Важливо Танець жертви та агресора на "Вімблдоні": чому в тенісі карають за відсторонення росіян

І слова про те, що росіян можуть допустити до міжнародних змагань, навіть якщо вони брали участь у війні проти України, таки могли підтвердитися. Спецдоповідачка ООН Александра Ксантакі заявила, що слід відсторонювати лише тих російських спортсменів, проти яких є докази в їх участі у геноциді чи воєнних злочинах. А от їх участь у війні проти України, навіть добровільна, не може вважатися підставою для відсторонення.

Ці слова викликали чимале обурення в спортивної спільноти. Адже саме вона була співавторкою звернення до МОК зі сторони ООН як експертка, де і було заявлено про "дискримінацію щодо росіян та білорусів через їх відсторонення". І саме її твердження використовував Томас Бах у своєму намаганні пояснити повернення росіян та білорусів до міжнародних змагань. Правда думку про те, що варто допустити навіть колишніх військових він таки не використав.

До теми Чому російські "нейтральні" спортсмени – це ті ж "зелені чоловічки", які захоплювали Крим

Або історія про стрибунку у висоту Катерину Табашник. Вона на цій війні втратила матір – та загинула внаслідок російського обстрілу. І коли така спортсменка виходить на міжнародний старт – це нагадування для цивілізованого світу про звірства росіян. І сказати їй бойкотувати змагання, бо туди допустили росіян – це не більше, аніж закрити їй рота.

У Харкові через обстріл загинула матір легкоатлетки Катерини Табашник / фото Getty Images

Росіянам вигідно, щоб українці бойкотували змагання, куди їх допустять. Адже для їхніх спортсменів не виникатиме "незручних становищ". А немає українців на турнірі – немає потреби про них зайвий раз говорити. Відтак це віддати "трибуну" для виступу росіянам. І просто замовкнути та зникнути. Хоча війна в Україні нікуди не зникла.

І таких прикладів можна навести чимало. Тож замість того, щоб закликати українських спортсменів бойкотувати міжнародні змагання, якщо туди допускають росіян чи білорусів, НОК мав би активніше боротися за те, щоб росіян та білорусів до цих змагань не допускали.

Треба тиснути на організаторів турнірів та їхніх спонсорів, а не на українських спортсменів. Треба йти та домовлятися з тими країнами, які "сумніваються", а не жалітися згодом, що "Росія все контролює", тому їх і повертають до міжнародних змагань.

Варте уваги Принизливий укол для Гутцайта: чому росіян повернули до змагань у фехтуванні

Вигнання росіян з міжнародних турнірів – це постійний процес, коли не можна зупинятися ні на мить, адже ворог цим одразу користається. Тому ми й спостерігаємо їхнє повернення в боксі та фехтуванні, як і приязне ставлення з боку МОК.

Бойкот – це хвилина тиші, що має бути голоснішою за будь-які слова

Відкидати можливість бойкоту теж не варто. Але це має бути крайній випадок. І він має бути доволі значний, а не залишитися непомітним.

Зверніть увагу! В історії світового спорту країни неодноразово бойкотували міжнародні змагання, в тому числі й Олімпійські ігри. Найвідоміший випадок – Олімпійські ігри 1980 року в Москві та 1984 року в Лос-Анджелесі. Причиною для бойкоту Оліміпади-1980 стала війна СРСР в Афганістані, що розпочалася за рік до того.

Тоді на Олімпіаду не приїхало офіційно 66 країн (деякі спортсмени брали участь як "нейтральні атлети"). І це стало справжнім принизливим ударом для Кремля. У відповідь країни соцтабору під тиском Москви відмовилися взяти участь в Олімпіаді-1984 нібито через те, що там їхнім спортсменам не гарантували безпеку.

Ці випадки – не перші та не останні, коли країни бойкотували Олімпійські ігри. Але найвідоміші. Просто про інші менше говорили, тож ці бойкоти не досягли свого для всього світу.

Якщо країна вдається до бойкоту Олімпіади – це означає, що її "голосу" не буде чутно на змаганнях. Але її мовчання має бути настільки "голосним", щоб про нього заговорили інші. Коли таких країн стає все більше, то це мовчання просто заглушить "зайвий шум". Це має бути як хвилина мовчання за тими цінностями, якими знехтували на Олімпіаді.

Чи здатна Україна до настільки голосного мовчання? Чи, може, таки варто дати слово українським спортсменам, щоб вони й далі доносили світу правду про війну в Україні, не давши ні на мить про неї забути. Адже замовкнути – означає здатися та зникнути. Це саме те, чого від нас хочуть росіяни.