Менше року знадобилося МОК, щоб кардинально змінити свою думку про Росію та Білорусь. Якщо після початку повномасштабного вторгнення обидві країни та її спортсмени були усунені від міжнародних змагань, то вже в січні 2023 року в МОК заявили, що "не все так однозначно". І почали продавлювати думку, що росіян та білорусів таки варто повертати до турнірів, хоч і під "нейтральним" статусом. А вже 28 березня МОК остаточно ухвалив рекомендації для федерації допустити росіян та білорусів до міжнародних змагань. 24 Канал пояснює, що знову не так із російським слідом у МОК.

Цікаво Найкращий друг Росії та Путіна: як президент МОК Томас Бах підігрує Кремлю

Така думка не сподобалася представникам цивілізованого світу. Чимало країн однозначно заявили, що не варто допускати росіян та білорусів до турнірів під будь-яким статусом, допоки в Україні триває війна, яку Росія розпочала за активної підтримки Білорусі.

І саме це звернення, як аргумент і використали в МОК, коли оприлюднили перше рішення про можливе повернення росіян та білорусів до міжнародних змагань. Чому дуже "зраділи" в ООН. Тож надалі, на будь-які доводи про те, чому росіян та білорусів таки не варто допускати до турнірів, МОК реагував доволі агресивно.

Варте уваги Танець жертви та агресора на "Вімблдоні": чому в тенісі карають за відсторонення росіян

Хоча на таке викривлення ситуації відреагували в Україні. Там неодноразово вказували на те, чому росіян та білорусів не можна допускати до міжнародних турнірів. І 27 березня, за день до засідання Виконавчого комітету Міжнародного олімпійського комітету, була опублікована спільна заява України, Естонії, Латвії, Литви та Польщі щодо недопущення російських та білоруських спортсменів до міжнародних спортивних змагань.

Бо дуже важко відокремити російського спортсмена від російської влади та її кривавої політики. Адже якщо спортсмен фінансується з державного бюджету, з якого і витрачаються гроші на війну проти України, то такий спортсмен є причетним до цієї влади та до війни проти України.

"Ми хочемо підкреслити, що не національність спортсменів визначає їхню роль, а той факт, що вони спонсоруються/підтримуються своїми урядами чи компаніями, які підтримують кремлівський режим, який продовжує свою агресивну війну проти України, або навіть вони являються безпосередньо російськими військовими", – йдеться в заяві.

Читайте також Олімпіада вже "тонула в крові" через росіян: історичні уроки, які варто нагадати МОК

А як показує російська практика, тамтешні спортсмени не просто причетні до кремлівської влади, а й до армії. Для прикладу, кожен третій російський спортсмен на Олімпіаді-2022 в Пекіні був військовослужбовцем російської армії. Три золоті нагороди тоді для російської команди здобув Олександр Большунов, який має звання капітана. Таке ж звання отримав після Олімпіади-2022 ще один лижник Денис Спіцов.


Російські спортсмени з олімпійськими нагородами та символами російського вторгнення на мітингу в підтримку війни проти України. Большунов – в червоній шапці на задньому фоні / фото ТАСС

А на Олімпіаді-2020 в Токіо з 71 російського медаліста – 45 саме спортсмени, які також є членами центрального спортивного клубу російської армії. Про це вчергове звернув увагу міністр молоді та спорту та президент НОК Вадим Гутцайт під час виступу на консультаційній нараді президента МОК з очільниками національних олімпійських комітетів.

"Чи є ще якась країна у світі, яка тричі поспіль (у 2008, 2014, 2022 роках) порушила олімпійське перемир’я, розв’язавши неспровоковану війну? Ніяких, крім Росії та Білорусі. Чи якийсь Національний олімпійський комітет у світі підтримував війни, які почалися у світі? Жодного, крім російського, білоруського і, можливо, нацистської Німеччини. Чи є в будь-якій нашій олімпійській збірній стільки сержантів, лейтенантів і майорів Збройних Сил, включно з однією – Оленою Ісінбаєвою, яку висунули та обрали членом МОК? Ніде, крім Росії", – заявив Гутцайт.

Всі намагання МОК "приховати" росіян за "нейтральним" статусом є не більше, аніж нікчемною спробою допомогти Кремлю повернутися на міжнародну спортивну арену. Нейтральний статус нічого не змінить. Адже на турнірах і далі виступатимуть ті ж самі громадяни Росії – країни, яка веде війну проти України. І яких у своїй пропаганді, у тому числі війни, використовуватиме російська влада. Їх "нейтральний" статус – це ніщо інше, як сказати, що у 2014 році захоплювали Крим та розпочинали війну на сході України не російська армія, а "зелені чоловічки". Адже розпізнавальних знаків же на них не було. Тож, за викривленою логікою МОК, це всього лиш була "нейтральна" армія, яка вторглася на територію чужої країни.

Однак тепер постає чергове питання до МОК. Александра Ксантакі у своєму твіттері виклала позицію, чому росіян та білорусів таки варто допустити до міжнародних змагань. Правда якщо МОК таки заявляє про те, що не допускатиме до турніру будь-яких спортсменів, які хоча б якось підтримували війну Росії проти України, то в Ксантакі куди "ширша" позиція щодо цього. Це на початку вона виглядає доволі притомною, коли Ксантакі заявила, що "буде виключено будь-якого спортсмена, проти якого висунуті серйозні та обґрунтовані звинувачення у вчиненні злочинів проти людяності, воєнних злочинів, геноциду та/або пропаганди".

Важливо Страждати через війну мають росіяни, а не українці: чому бойкот у спорті нічого не змінить

В коментарі під твітом Ксантакі прийшов український спортсмен Владислав Гараскевич. В нього виникла дискусія зі спецдоповідачкою ООН. І вже там Ксантакі заявила, що варто допускати не просто російських спортсменів, але й тих, які брали участь у війні. Навіть якщо вони пішли на війну добровільно. Адже вони всього лише виконували наказ.

От і виходить, що допоки не буде доказів, що російський спортсмен "особисто вчиняв злочини проти людяності, воєнні злочини чи геноцид" – його не варто відсторонювати від змагань. Навіть якщо він добровільно пішов воювати проти України. А те, що всі, хто хоч якимось чином причетні до російської армії, вчиняють злочин – це не враховується. Адже кожен з них кожен день виконує злочинний наказ. Тож лише наявність того факту, що такий спортсмен причетний до російської армії, має бути причиною його відсторонення. Але не для спецдоповідачки ООН.

Тож виникає питання до професійної адекватності Ксантакі. І не лише через думку про те, що участь у війні проти України не є підставою для відсторонення. Бо коли їй на це звернули уваги українські ЗМІ, вона їх звинуватила в тому, що вони "не можуть зробити крок назад та побачити ширшу картину". Це виглядає не менше, як намагання змусити жертву "зрозуміти" агресора. Адже вимагати покарання його – це вже, мабуть, дискримінація, на думку Ксантакі.

Такі висловлювання Ксантакі не залишилися поза увагою постійного представника України при ООН Сергія Кислиці. Він нагадав, що ці заяви не є офіційною позицією ООН. Адже Ксантакі – лише спеціальна доповідачка, яка "висловлює свої персональні думки у доповідях країнам-членам ООН".

Та все ж вона була авторкою звернення до МОК щодо "дискримінації росіян". І це могло вплинути на рішення МОК переглянути свою думку про дискваліфікацію російських спортсменів. Тож де гарантії того, що і подальші її висловлювання не будуть використані для того, щоб аргументувати повернення росіян до міжнародних змагань? І вже після перший "нейтральних" російських спортсменів підуть навіть ті, на чиїх руках може бути кров українців. Адже вони "всього лише виконували наказ", а карати їх за це – це "дискримінація".