Від олімпійського чемпіона до скандального міністра: біографія Вадима Гутцайта

Олімпійські медалі

Вадим Гутцайт народився 6 жовтня 1971 року в Києві. У 1980 році він почав займатися фехтуванням. Сайт 24 Каналу згадує головні віхи в біографії Вадима Гутцайта, які дозволили йому стати головною людиною в українському спорті. А також скандали, які його постійно в цьому супроводжували.

Саме фехтування і принесло Гутцайту чималу славу. А також "потрібні" знайомства. Адже у 1992 році він відправився на Олімпіаду в Барселоні. Однак на той час Радянський Союз вже розпався, і Гутцайт виступав в складі Об'єднаної команди. Там йому вдалося завоювати золоту медаль в командній першості. А його партнерами в цій команді були Григорій Кірієнко, Георгій Погосов, Олександр Широков та Станіслав Поздняков. Щодо останнього, то до його персони ми ще повернемося.

Читайте також "Гутцайт – це популістичний клоун": український олімпієць розніс очільника НОК за його позицію

Після цього Гутцайт ще двічі відправлявся на Олімпійські ігри як спортсмен – у 1996 та 2000 роках. Але звідти повертався без нагород. А після цього перейшов на тренерську роботу. З 2002 року до 2010 був головним тренером збірної команди України з фехтування. Саме він був наставником української команди шаблісток, яка завоювала золоті медалі на Олімпіаді в Пекіні у 2008 році.

За свої спортивні досягнення Гутцайт нагороджений орденами "За заслуги" III, II та I ступенів.

Збирач посад

З 2010 року Гутцайт перейшов на управлінські посади. Тоді його призначили генеральним директором державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Конча-Заспа". І керував він там до 2017 року, поки не перейшов на роботу до Київської міської державної адміністрації, де він став начальником управління молоді та спорту. А у 2018 році очолив і департамент молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Та з 2017 року Гутцайт почав поєднувати одразу декілька посад. У 2017 році він став і президентом Федерації фехтування України. 4 березня 2020 року він став міністром молоді та спорту в уряді Дениса Шмигаля. Але від президентського крісла у Федерації фехтування не відмовився – у грудні 2021 року його навіть було переобрано на цю посаду.

У листопаді 2022 року Гутцайт виграв вибори на посаду президента Національного олімпійського комітету. І хоча під час балотування він заявляв, що не буде поєднувати роботу в НОК та міністерстві, свого слова він не дотримав. Натомість він відмовився від іншої посади – 1 березня 2023 року він склав повноваження президента Федерації.

І лише 8 листопада 2023 року Гутцайт написав заяву про відставку з посади міністра молоді та спорту. Сталося це після того, як у Верховній Раді вирішили розглянути це питання.

Скандали, скандали, скандали

Перебування на управлінських посадах не залишилося для Гутцайта без скандалів, у тому числі з корупційною складовою.

Виявилося, що Гутцайт був співвласником бізнесу в Росії. Відкрив він його з двома росіянами. Згаданим вище Станіславом Поздняковим. У 2018 році той став президентом Олімпійського комітету Росії. І має звання полковника російської армії.

Ще один партнер – Ільгар Мамедов, багаторічний головний тренер збірної Росії з фехтування, який теж має звання полковника. Згодом свою частку бізнесу він передав Мамедову. Та про цей бізнес в декларації Гутцайта не було жодних згадок.

Сам Гутцайт згодом пояснював, що ще у 2014 році вийшов з цього бізнесу, бо не хотів мати нічого спільного з представниками країни-агресора.

При цьому на Олімпіаді-2020 в Токіо Гутцайт судив фінальний поєдинок між двома росіянками Софією Вєлікою і Софією Поздняковою в турнірі шаблісток. Софія Позднякова – донька того самого Станіслава Позднякова. І саме вона дещо неочікувано перемогла та стала олімпійською чемпіонкою.

У 2019 році його підозрювали в розкраданні 2,2 мільйона гривень, виділених на закупівлю човнів для дитячо-юнацької спортивної школи. А також у розкрадання грошей у департаменті молоді та спорту КМДА. Але до звинувачень справа так і не дійшла.

Хоча не виключено, що саме ці факти посприяли тому, що Гутцайт так і не став народним депутатом. У 2019 році він був на 81-у місці у списку "Слуги народу". Це було прохідне місце до парламенту. Але вирішив відмовитися від депутатського мандату.

Хоча до стін парламенту Гутцайт потрапляв і раніше. Але не депутатом, а помічником нардепа. Він був помічником Ельбруса Тадеєва у V та VI скликаннях Верховної Ради. Це депутат від "Партії регіонів", а працював Гутцайт на нього у 2006 – 2012 роках.

Узурпація влади

Попередники Гутцайта відзначилися не надто активною роботою саме у спортивній сфері. Для прикладу, Володимир Бородянський очолював Міністерство культури, молоді та спорту. Колишній медійник не зумів як слід розібратися в такій "мішанині", і спорт з-під його уваги втік. А от Гутцайту дісталося вже Міністерство молоді та спорту, де спортивна складова вийшла на перше місце.

Працювати довелося в постійному режимі "турбулентності". Спочатку – карантин через спалах коронавірусу. А вже згодом – і повномасштабне російське вторгнення.

Та й там Гутцайт не уник постійних скандалів.

Читайте також Принизливий укол для Гутцайта: чому росіян повернули до змагань у фехтуванні

Але 2022 рік у біографії Гутцайта відзначився не постійною роботою над відстороненням росіян від міжнародних змагань, а боротьбою за владу. Адже він вирішив балотуватися на посаду президента Національного олімпійського комітету. Його головним конкурентом був Жан Беленюк. У цій боротьбі не обійшлося без образ, а "відголос" конфлікту лунає і досі. А до НОК разом з Гутцайтом прийшли й доволі скандальні колишні "регіонали", серед яких виділялися Нестор Шуфрич та Григорій Суркіс. Через це від місця в НОК відмовився Андрій Шевченко.

Вже тоді чимало експертів попереджали, що дві головні спортивні посади в Україні посіла одна людина. Це може призвести до значної узурпації влади у сфері, куди держава виділяє чимало коштів.

Сам Гутцайт під час виборів обіцяв, що не планує поєднувати обидві посади. Але в міністерському кріслі після цього затримався ще на рік. І за цей час спробував передати частину повноважень від Мінмолодьспорту до НОК, особливо що стосується розподілу коштів. Міністерство під його керівництвом нічого проти такого не мало.

Боротьба з українськими спортсменами

"Боровся" Гутцайт не лише зі своїми опонентами, але й з українськими спортсменами. Саме він був ініціатором запровадження заборони для українських спортсменів брати участь у змаганнях, куди допустили росіян. Сталося це у 2023 році, коли Міжнародний олімпійський комітет через рік після відсторонення росіян та білорусів таки вирішив повернути представників країн-агресорів до міжнародних змагань.

Таке рішення Мінмолодьспорту було нічим іншим, як визнанням своєї неспроможності боротися проти росіян на міжнародній арені. А постраждали від цього саме українці. Сам Гутцайт в цей час звинувачував тенісистів у тому, що вони змагаються на турнірах, куди допустили росіян.

Варте уваги Ганебна мовчанка бойкоту: як чиновники змушують українських спортсменів залишитись без змагань

І лише в липні 2023 року, після низки скандалів через відмову українців від міжнародних змагань, Мінмолодьспорту таки відмовилося від ідеї бойкоту.

Окрім того, міністерство під його керівництвом не надто активно захищало українських спортсменів на міжнародних змаганнях. Це породжувало відчуття, що наші атлети кинуті напризволяще. Особливо це стосувалося випадків, коли їм доводилося протистояти прихильникам Росії, які намагалися максимально дошкуляти українцям.

За час, що Гутцайт був міністром молоді та спорту, неодноразово підіймалося питання щодо його відставки. Але рішення не знаходило необхідної підтримки. І лише 7 листопада 2023 року керівник фракції "Слуга народу" у Верховній Раді Давид Арахамія заявив, що парламентарі розглянуть питання відставки Гутцайта. Однак міністр вирішив не чекати на це і сам 8 листопада подав у відставку.