Колишня легкоатлетка, чинна депутатка Верховної Ради та виконувачка обов'язків президента Федерації легкої атлетики Ольга Саладуха з перших днів повномасштабної війни створює ініціативи, аби донести правду світовій спільноті про війну в Україні. Нині серед основних напрямків її роботи – відсторонення росіян і білорусів від міжнародної арени.

У червні минулого року Ольга стала виконувачкою обов'язків президента Федерації легкої атлетики. За її словами, найближчим часом на Федерацію чекають масштабні зміни.

В інтерв'ю 24 Каналу Саладуха розповіла про зміни у ФЛАУ, прокоментувала скандальне рішення МОК та пояснила, чому бойкот Олімпіади не надто вдале рішення.

Дивіться також Було б не зле сьогодні побувати в Києві чи Харкові, – Саладуха звернулася до МОК після атаки

У червні ви стали виконувачкою обов'язків президента Федерації легкої атлетики України. Як вам у новій ролі?

Легка атлетика – моє життя. Я тут уже 30 років. Після Олімпійських ігор – 2021 офіційно завершила спортивну кар'єру. Після цього я започаткувала дитячі змагання White Panther Cup, які вже стали традиційні. У цьому році попри війну ми втретє провели їх. У такий спосіб я хотіла передати естафету дітям від старшого покоління. Дітей ми маємо мотивувати, давати їм можливість відкривати нові горизонти.

У червні 2023 року у ФЛАУ була позачергова конференція. Спортивна спільнота звернулася до мене з пропозицією очолити федерацію: "Оля, у нас нині немає офіційного президента, тебе знає світова спільнота, тренери тебе підтримують". Багато часу на роздуми не було, я погодилася. Можливо, тому що в мене є політична робота, власні благодійні ініціативи. Тоді подумала: спробую, легка атлетика – це моє життя. І після конференції я стала виконувачкою обов'язків президента ФЛАУ до виборів, які, за статутом, буде проведено після олімпійських ігор.

Дивіться також Кривава Олімпіада-2024: Саладуха пояснила, як МОК капітулює перед ворожою Росією

Сьогодні триває потужна робота над усіма ланками федерації, ми плануємо повністю її модернізувати. Тому перше, що ми почали робити, – запрошувати до нас, до співпраці, партнерів, спонсорів, шукати гроші, тому що розвиток потребує витрат.

Нещодавно в нас була позачергова конференція, де ми цілком упорядкували всі статутні документи. Над ними працювало дуже багато людей, які співпрацювали з територіальними федераціями. Натепер у нас почали діяти всі комісії, комітети Федерації, тобто пішла робота, чітко спрямована на розвиток. І програму розвитку на 2024 – 2028 роки ми також затвердили.

Сьогодні ми починаємо співпрацювати з галуззю освіти: хочемо впровадити легку атлетику в програму уроків фізкультури. Триває розроблення різних змагань. Хочемо долучатися і до соціальних та масових проєктів, аби легка атлетика всюди була присутня. То ж підписуємо меморандуми і готуємо проєкти. Там наші спортсмени проходять обстеження.

Ольга Саладуха
Ольга про зміни у ФЛАУ / Фото з фейсбуку Саладухи

Нині всі кажуть, що нарешті в нас з'явилося позитивне зрушення, тому є багато роботи. Я впевнена, що це сталося завдяки великій команді, яка любить легку атлетику. Маємо підтверджувати звання легкої атлетики як королеви спорту. А тому не бідкатися, а розвиватися! Наскільки яскраві можуть бути змагання, продемонстрував тогорічний чемпіонат світу в Будапешті. Там стадіон вміщує 36 тисяч глядачів. На ці змагання приїжджали президенти, принц Монако. На стадіоні не було де яблуку впасти.

А в Україні де можна було б провести змагання такого рівня?

У нас є стадіон "Олімпійський", який має першу категорію, що дає змогу проводити чемпіонати Європи та світу. Але, на жаль, нині він потребує реконструкції. Я оптимістка, тому вважаю, що війна, завдяки нашим ЗСУ, скоро завершиться.

Ми подаємося "2027" та "2029" роки на проведення чемпіонату Європи з марафону, півмарафону, також – на чемпіонат Європи серед юніорів. Тобто ми хочемо максимально привернути увагу до легкоатлетів в Україні, щоб європейці їхали до нас. На мою думку, це буде дуже крутим показником, якщо ми після війни проведемо такі заходи на НСК "Олімпійський".

А чи не складно вам поєднувати своє політичне життя з роботою у Федерації?

Минулого року в мене народилася дитина, сьогодні їй 4 місяці. Тому, звичайно, відколи очолила Федерацію, часу не додалося. Розумію: якщо беруся за це, то просто не можу взяти й відсторонитися. Мені хочеться, щоб усі бачили зрушення. Я поєдную як політичну кар'єру, так і роботу у Федерації, і ще в мене є фонд.

У Верховній Раді очолюю Робочу групу підкомітету з протидії агресії РФ у сфері спорту. У тому році в мене була потужна робота, виступала в Європарламенті з ініціативами, переговори в Держдепартаменті США.

Вважаю, що у ФЛАУ має бути сильна та потужна команда, яку ми сьогодні формуємо. Є в нас і прогалини, але я впевнена, що ми це виправимо. Людина може все. Якщо вона хоче, вона знайде на час, якщо ж ні – буде шукати відмовки.

Дивіться також НОК назвав найкращих українських спортсменів 2023 року: повний список переможців

Ви говорили про плани розвитку легкої атлетики в Україні загалом. Які перспективи цього спорту на найближчі 10 років?

По-перше, дійсно, в нас є проблема, що з початком війни багато дітей виїхало. Якщо не будемо нічого робити, то ми втратимо просто покоління спортсменів не тільки в легкій атлетиці, а взагалі в українському спорті. Тому що там одразу їм пропонують навчання, клуби, стипендію або ще щось. Деякі спортсмени залишаються за кордоном, тому що вони розуміють, що є умови. Зараз я розумію, що ми маємо робити багато чого, щоб повернути цих дітей, маємо мотивувати та розвивати їх.

Ми маємо дуже багато зруйнованої інфраструктури, це по-друге. Наприклад, Світова легка атлетика обіцяє, що після завершення війни допоможе нам у реконструкції спортивних об'єктів. Там розуміють, що з представниками інших країн ми перебуваємо не в рівних умовах.

Сьогодні наші спортсмени виїхали за кордон готуватися до Олімпійських ігор, тому що в Україні їм доводиться переривати тренувальний процес через тривоги та обстріли. Це також впливає на якість результатів. Я впевнена, що після закінчення війни багато федерацій та фондів співпрацюватимуть з українськими федераціями щодо подальшого розвитку українського спорту.


У Києві пройшов легкоатлетичний турнір на призи Саладухи / Фото з її фейсбуку

Нещодавно ми зустрічалися з представниками Національного університету фізичного виховання та спорту, також контактуємо з вишами щодо потреби в підвищенні рівня тренерів, заохоченні спортсменів. Відбудова країни точно буде.

Повернуся до змагань "Кубок Білої пантери". Ми співпрацювали з топовими партнерами, зробили дійсно свято для дітей. Вони після змагань підходили, обіймали, дякували. Діти розумітимуть, що через спорт вони можуть багато чого досягати. Окрім зірок легкої атлетики Юлії Левченко, Ірини Геращенко, Наталії Тобіас та Ірини Ліщинської, до нас також прийшли видатні спортсмени з інших видів спорту – Олег Верняєв, Валерій Андрійцев, Михайло Романчук. Діти бачать, що спорт дає можливість стати відомим, знайти друзів, побудувати кар'єру. Тому ми маємо над цим потужно працювати.

Дивіться також Шукав у всьому нейтральність: українська легкоатлетка розповіла про спілкування з Томасом Бахом

Нині ми багато спілкуємося з Міністерством освіти: хочемо, щоб уроки легкої атлетики в сучасному вигляді було внесено в шкільні програми. Також маємо працювати з учителями фізичної культури. Як нам сказали, якщо ви закохаєте вчителів фізичної культури в легку атлетику, то вони будуть закохувати дітей в заняття з легкої атлетики. Усі наші зусилля дадуть ефект синергії. Ще до війни держава розробила програму розвитку спорту в Україні, яку затвердив Кабмін. І там один із напрямків – уроки фізкультури.

Ви неодноразово наголошуєте, що бойкоти Олімпіади – це не варіант. Можете пояснити, чому це рішення недоречне?

Ми всі розуміємо, що в кожній війні є свої інструменти. І як би не було прикро визнавати, рішення МОК остаточно нам продемонструвало, що ця організація, скажімо так, цілком стала інструментом гібридної війни Росії.

Тому що спорт в Росії та в Білорусі – це пропаганда. Пропаганда їхнього режиму. Як би там не казали, що спорт поза політикою, ми розуміємо, що спорт – це пряма політика. Олімпійські ігри – це пряма політика. Підіймається державний прапор, лунає державний гімн – це вплив. Відсторонення російських і білоруських спортсменів – це перше, на чому ми наполягаємо, тому що вони будуть пхати свою пропаганду всюди.

Там ледь не всі спортсмени – військовослужбовці. Вони сьогодні позакривали свої акаунти, почали хитрувати. З представниками нашої спортивної спільноти почали на них тиснути з перших днів повномасштабного вторгнення.

Ми зверталися до Томаса Баха, коли був початок Паралімпійських ігор у Пекіні. Росіяни та білоруси мали там вийти на парад зі своїми прапорами та представляти свою країну. Ми почали телефонувати, об'єднуватися комісіями атлетів, аби показати світові, що відбувається в нашій країні. І зупинили тоді цю ганьбу: агресорів на Іграх не було. Також ми всіляко сприяли тому, щоб держава врегулювала питання виїзду спортсменів на міжнародні змагання. Ці важливі кроки тоді стали складовою державної політики щодо спорту з часу повномасштабного вторгнення.

Дивіться також "Оля знала, на що йде": Магучіх висловила захоплення відмовою Харлан тиснути руку росіянці

Коли почали говорити, що буде бойкот, що наша країна не поїде, в якому стані були наші спортсмени, навіть не хочу казати. Вони готувалися до цього не один рік. Вони й так тренуються у важких умовах.

Російські та білоруські спортсмени тренуються собі спокійно, на хороших базах, в хороших умовах. Наші спортсмени не можуть собі цього дозволити у своїй країні. Не кажучи про тих спортсменів, які загинули, які вже ніколи не повернуться на стадіони. У нас руйнується повністю інфраструктура. І тут нам Томас Бах розказує, що спорт поза політикою, ми маємо допускати спортсменів.

Ми почали обговорювати, що ми не можемо бойкотувати, тому що ми знову-таки будемо втрачати. Втрачати як країна. Ми й так не в рівних умовах. А ще дозволимо їм пропагувати далі свій режим.

Якщо бойкот, то він має бути таким активним, як показала Оля Харлан. Вона показала всьому світу, що російських спортсменів ніхто не чекає, що їм немає місця у світі спорту. І я завжди казала і кажу, що, поки йде така кривава війна, навіть в нейтральному статусі не може бути спортсменів з Росії. Але Томас Бах вважає по-іншому. Він дає лазівки для міжнародних федерацій.


Саладуха про відсторонення росіян / Фото з фейсбуку ексспортсменки

Російські та білоруські спортсмени є в тих федераціях, де присутнє російське лобі, де колись керівники були росіяни. Наприклад, фехтування: спершу росіян відсторонили від змагань, а потім дозволили їм брати участь у цих змаганнях.

Дивіться також "Томас Бах проводить політику повзучої капітуляції перед РФ": Саладуха шокована діями МОК

Ми маємо кожного російського спортсмена перевіряти. Вони не повинні підтримувати війну та кремлівський режим. А в них така можливість заборонена на рівні законодавства. І вже деякі російські федерації навіть самі відмовляються від турнірів, коли дізнаються про особливі умови для спортсменів. Бо є рекомендації МОК, а є самоврядні рішення федерацій, які на власний розсуд дослухаються до них.

Тобто ми маємо тиснути з усіх боків, і в нас є в цьому успіхи. Сьогодні набагато менше міжнародних федерацій усе ж допускають росіян та білорусів до змагань у тому чи іншому форматі.

Тому бойкот з нашого боку – це крайній такий захід. І якщо ми пробойкотуємо ці Олімпійські ігри, то, за олімпійськими правилами, на наступні Ігри поїдемо без прапора, будемо виступати в нейтральному статусі.

Українські спортсмени підписують відкритий лист проти участі росіян в Олімпіаді до президента Франції Макрона. Розкажіть про цю ініціативу. Як вона може допомогти?

Ми маємо робити все можливе. Через РНБО уже введено санкційний список, і в нас там багато спортсменів із Росії. Він поповнюватиметься. І якщо уряд Франції заборонить в'їзд росіянам на територію Франції, то ми не побачимо там росіян незалежно від позиції МОК та окремих федерацій.

Я розумію, що Томас Бах думає по-іншому, він розповідає, що ми всі маємо жити в мирі, й таке інше. Але Олімпіада – це про мир, а не про вбивства та про пропаганду російського порядку денного. Тому бойкот має бути активним.

Нині тривають Юнацькі Олімпійські ігри, там немає російських і білоруських спортсменів. На Європейських іграх, які приймала Польща, також їх не було. Тоді місцевий уряд не допустив росіян, вони просто не змогли приїхати навіть під нейтральним прапором і взяти участь у цих змаганнях. Тому ми сподіваємося на таке рішення французького уряду. Маємо подавати наш голос і не мовчати.

Чому МОК продовжує відстоювати інтереси росіян, як гадаєте?

Вони нам розповідають спочатку, що підтримують нас, потім знову закривають очі. Як от позбавлення членства російського комітету в МОК. А через декілька місяців Комітет повідомляє про допуск росіян до ігор у статусі нейтральних спортсменів.

Мовляв, вони не мають страждати. Тому я впевнена, що за якийсь час ми дізнаємось багато цікавих речей про Томаса Баха і про всіх, хто цьому сприяв. Тому що не може бути таке розходження.


Колишня легкоатлетка про позицію МОК / Фото з фейсбуку Саладухи

Сьогодні навіть на багатьох змаганнях є російські спортсмени, російські представники, які сидять на трибунах. Тобто Томас Бах свідомо дозволяє росіянам робити гібридну політику на тематиці Олімпійських ігор.

Дивіться також Олімпійська призерка Ольга Саладуха вдруге стала мамою: щемливі фото

Як ставиться Міжнародна федерація легкої атлетики до повернення росіян?

З першого дня була проведена велика робота з Міжнародною федерацією. Очільник організації Себастьян Кое відразу ж сказав, що жодного росіянина та білоруса не буде на турнірі під егідою Федерації. Тобто він своєї позиції дотримується. Там розуміють, що росіяни – це хитруни. Раніше їх покарали за допінговий скандал. Усі розуміють, що вони весь час грають нечесно.

У нас збирали докази, відправляли також до Міжнародної федерації. Нам сказали, що ми не побачимо росіян навіть у нейтральному статусі. Кое цілком із нами солідарний, він нас підтримує. Це приклад іншим федераціям, які також мають це розуміти.

Ми маємо до останнього боротися за те, щоб наша збірна їхала, виступала і показувала наш прапор всюди. Хочемо зробити Олімпійські ігри максимально жовто-блакитними.

Я була у квітні на Донеччині. Ми відвозили гуманітарну допомогу, підтримували наших воїнів. Це мій рідний регіон, була там декілька разів на відкритті різних спортивних майданчиків, клінік. Там усе розвивалося. А сьогодні там усе зруйновано.

Томасу Баху треба поїхати та подивитися, що там взагалі відбувається. Ми доїхали до Часового Яру, але там вже життя не було. Там були руїни.


Саладуха розповіла про поїздку на Донеччину / Фото з фейсбуку нардепки

Чи були у вас схожі відчуття на початку повномасштабного вторгнення з 2014 роком, коли окупували ваше рідне місто?

У 2014 році, коли це все почалося, я мала маленьку доньку. Тоді у мене був шок, ми не знали, що робити, як виїжджати з Донецька, чули історії про розстріл автівок по дорозі.

Щодо 2022 року. Зараз ми живемо якраз на виїзді з Києва. Зранку 24 лютого ми бачили з вікна Гостомель, як усе палало. У нас за вікном літали винищувачі. Ми вже поїхали з Донецька, приїхали в Київ, ми точно не хочемо бути під триколором, не сприймали російських окупантів і не будемо. Страх та розгубленість були у всіх. Тоді я думала насамперед про те, що треба зберегти життя доньки. Я пам'ятаю той хаос та жахливі історії про те, як сім'ї розстрілювали. Ну, це жах.

Який із моментів за час вторгнення вам запам'ятався найбільше?

Звичайно, 24 лютого 2022 року. Тому що всі ми прокинулися від ракет, від вибухів, від того, що летіли літаки. Мені здається, мало хто очікував такого підступного зухвалого нападу в стилі нацистів минулого століття.

Та, попри все, потрібно продовжувати виконувати депутатські обов’язки. Пригадую той ранок, коли мені треба було їхати до Ради, аби голосувати за воєнний стан та інші важливі ініціативи. Після голосування я дуже довго не могла повернутися додому. Усе місто стояло, нічого не працювало. Я була вдома десь о 21:00 – 22:00. Коли йшла пішки містом, то здавалося, наче це якийсь воєнний фільм: тут танки, тут щось літає, тут військові…