Повномасштабна війна застала спортсмена в Києві. Він вирішив не залишати столицю, а допомагати місцевим та нашим військовим. Владислав відклав тренування на потім, заснував із батьком-тренером благодійний фонд та робить все для перемоги рідної країни.

Варте уваги Україна здобула ліцензію на Олімпіаду зі спорту, якого 7 років тому не було в країні

Владислав Гераскевич – перший скелетоніст незалежної України. Він представляв нашу країну на двох минулих Олімпіадах. Атлет досягнув неабиякого результату, оскільки ще 7 років тому в Україні взагалі не було цього виду спорту.

Яким був ваш ранок 24 лютого?

Війна почалася на 9 день після повернення з Олімпійських ігор, я був у Києві. Чув вибухи навколо, напевно, як і більшість українців. Почали надходити повідомлення про війну.

Тоді я відразу поїхав до своєї сестри, яка навчається в Києві. Вона живе в іншій частині міста, а сама з Одеси, тому допоміг їй виїхати до батьків. Потім з сім'єю поїхав до рідних, які живуть у Житомирській області, там побув деякий час. Через кілька днів почали возити гуманітарну допомогу.

Цей день ніколи не забуду, він це лишиться назавжди, на жаль. Це жахливо, не зрозуміло. Було важливо надати правдиву інформацію. Оскільки в перші дні не було багато світових ЗМІ в Україні. Вони не встигли заїхати, тому не всім країнам була зрозуміла ситуація. Всі знали, що Росія напала, але що саме в нас коїться їм було невідомо. Бо ж росіяни казали, що будуть лише військові об'єкти бомбити. В цьому напрямку вирішили працювати.


Владислав допомагає возити гуманітарну допомогу / Фото з інстаграму спортсмена

Ви постійно поширюєте у своїх соціальних мережах світлини, де допомагаєте місцевим. Як змінилася ваша діяльність після повномасштабного вторгнення Росії?

Всі ми не вірили, що почнеться війна. До кінця сподівалися, що цього не станеться. Після Олімпійських ігор залишилося багато контактів зі світовими ЗМІ, почав їм писати. Подавав їм багато інформації про те, що в нас відбувається, закликав допомагати нашій країні. Це тривало десь перші два тижні. У мене було плюс-мінус 5 інтерв'ю в день.

З другого дня війни займалися відстороненням росіян та білорусів від міжнародного спорту. Збирали підписи разом з українськими спортсменами. В перші дні у нас було понад 100 підписів саме олімпійців. Не тільки з України, це також були спортсмени з інших країн, як Канада, США, Латвія та інші. Рухалися зі спортсменами в цьому напрямку. Нам вдалося здобути маленьку перемогу, оскільки росіяни та білоруси не змогли виступити на Паралімпійських іграх-2022.

І як ми побачили згодом, цих спортсменів почали використовувати в пропаганді. Ми переконалися, що це рішення було правильним, тому що ці спортсмени, як маріонетки. З літерою "Z" вони виходять на концерти, і цим самим підтримують війну. Тому я вважаю, що з нашого, спортивного фронту це було дуже важливо. Я радий, що ми могли це зробити.

Також в цей час намагалися максимально допомагати, волонтерити. В нас є великий бус, бобслейної та скелетонної команди. І ми їм допомагали перевозити гуманітарну допомогу та продовжуємо це робити. В мене є багато друзів, які також допомагають. Свої ресурси закінчуються дуже швидко. Ми не можемо забезпечити всіх. Тому було рішення створити фонд. Вже він зареєстрований, закінчуємо організаційні питання.


Владислав разом з зі своїм батьком Михайлом / Фото з інстаграму спортсмена

Ми вже працюємо як благодійна організація. Намагаємося максимально допомагати. Все фільтруємо та контролюємо, все одно вистачає людей, які намагаються собі щось взяти те, що їм не потрібно, або у великій кількості.

Чи писали вам російські спортсмени про війну в Україні?

Так, були, писали, що їм шкода, що таке відбувається, але публічно ніхто з них не виступив. Ці повідомлення з'явилися, бо ми активно порушували тему щодо відсторонення росіян та білорусів. Вони писали про те, що спорт поза політикою, якоїсь підтримки насправді я не бачив, не бачив вибачень за те, що робить їхня держава, не бачив публічних заяв щодо цього.

Є статистика, що більшість населення у Росії підтримує ці дії, спортсмени мовчать. Я сподіваюся, що більше не побачу російських спортсменів на міжнародній арені, що їх там більше ніколи не буде.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Наша місія не нашкодити російським спортсменам, наша місія якнайшвидше закінчити війну, тому що фото, які ми бачили з Бучі, Ірпеня, Гостомеля – це просто жах. І своїм мовчанням, ігноруванням росіяни це підтримують. Спорт має нести мир та об'єднання, а росіяни несуть смерть та жах, тому звичайно вони ні в якому разі не мають бути на міжнародній арені.

Я вважаю, ті хто підтримує дії російської армії мають бути дискваліфіковані довічно. Проти тих, хто мовчав мають бути жорсткі санкції: дискваліфікація від Олімпіади. Спортсмени, які підтримали Україну, виступили проти війни, їх небагато, я бачив, вони можуть виступати, але вже не за Росію, а за якусь іншу країну. І звичайно, що не за Україну. Такі атлети допомагають зупинити цю війну, вони висловлюються за мир та за Україну.

Не забуваємо, що дуже багато російських та білоруських спортсменів є військовими, тому вони мають пряме відношення до війни. Їх повинні довічно дискваліфікувати. Підтримування війни – це максимальна протилежність того, що несе в собі спорт.

Ви розкритикували російського гімнаста Івана Куляка, який вийшов на концерт у "Лужниках" з чужою медаллю, чи коментували цей допис самі росіяни?

До теми Гераскевич розкритикував російського гімнаста, який присвоїв собі чужу медаль Олімпіади-2016

Цих коментарів вистачає, це росіяни, які б'ються в якихось конвульсіях. "Що ви робили всі ці 8 років", "де ви були", – найпоширеніші повідомлення від них. Ці люди максимально зомбовані. На мою думку, якщо росіяни в це вірять, то вони просто тупі. Ніколи не сперечайся з ідіотом – він опустить тебе до свого рівня. Тому про щось з ними говорити – сенсу нема.

У перші дні повномасштабної війни Гераскевич звернувся до росіян: відео

Для них нормально брати чуже, та привласнювати собі якісь досягнення. Про що може йти мова, про які цінності, про які досягнення. Спорт – це не просто показати результат, це місія нести мир, об'єднання та честь. Тому атлети у будь-якій країні – це обличчя держави. Саме на них рівняється молоде покоління. А якщо ці спортсмени вдягають чужі медалі, підтримують війну, що вони показують дітям? Приклад, що треба підтримувати війну та вбивати мирних людей? Таких атлетів не має бути у спорті.

Я не можу навіть назвати їх спортсменами після цього. Гнівних коментарів вистачає. Це тупі люди, які живуть у своєму телевізорі. Та вірять у всю цю маячню, яку їм говорять. В перший час у мене були намагання щось їм донести, записував звернення. Але я впевнений, що вони бачать що відбувається у нашій країні, але все одно нічого не роблять, щоб зупинити війну.

Чи підтримуєте ви спортивну форму зараз?

Я ще жодного разу не тренувався після Олімпійських ігор. Війна почалася, зараз взагалі не до того. Сплю мало, намагаємося допомагати, як можемо. Війна вплинула на нас, напевно, назавжди. Зараз немає навіть думок тренуватися. Я радий, що деякі спортсмени виступають, мають можливість представляти нашу країну, підіймати синьо-жовтий прапор. Це також дуже корисно.

Багато спортсменів не виїхали з країни, а взяли до рук зброю. На жаль, я не маю військового досвіду, тому зараз виконуємо іншу роботу, теж важливу – волонтеримо. Про тренування не думаємо, всі сили направлені на те, щоб максимально допомогти своїй країні та швидко закінчити війну.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Як підтримали вас інші спортсмени, і як відреагувала Міжнародна федерація?

Спортсмени дуже сильно нас підтримали. Багато було повідомлень. Від Міжнародної федерації бобслею та скелетону ми отримали лист, що вони відсторонили росіян та білорусів від участі у змаганнях. Але зараз міжсезоння, змагань немає. Ми будемо змагатися дещо пізніше, тоді й будемо порушувати це питання далі. Багато підтримало національних федерацій: Німеччина, США, Велика Британія. Латвія взагалі виступила з заявою про те, що вони не будуть брати участь у змаганнях, де є росіяни чи білоруси. Сподіваюся, що цю ініціативу підтримають інші, щоб представників країни-агресора більше не було на турнірах.

Дуже багато підтримки від спортсменів, розумієш, що ми не самі. Вони не просто підтримують, а допомагають матеріально, гуманітарною допомогою.

Владислав одним із перших висловлював свою громадянську позицію. Це було ще до повномасштабної війни в Україні. Скелетоніст представляв Україну на Олімпійських іграх-2022. Гераскевич закінчив виступ у Пекіні на 18-й позиції. На жаль, спортсмену не вдалося поборотися за медалі, проте він запам'ятався своєю патріотичною позицією.

Після свого виступу на Іграх він взяв плакат зі словами: "No war in Ukraine" та продемонстрував його на камеру.


Владислав провів мовчазний протест на Олімпіаді-2022 / Скриншот з трансляції

Ідея продемонстувати плакат зявилася у Пекіні, чи ще до стартів?

Я дуже сильно хворів перед Іграми, коли виступ був на межі зриву, вже тоді почалися перші новини про можливий наступ Росії. Тоді ми планували, що якщо все ж таки поїдемо в Пекін, і ситуація до цього часу не покращиться, то висловимо заклик до миру.

До теми Ні війні в Україні, – українець Гераскевич провів протест на Олімпіаді в Пекіні

Хотіли, щоб весь світ побачив, що ми мирна держава, ні з ким не хочемо воювати, а хочемо мирного неба над головою та яскравого майбутнього для нашого покоління. Тому така думка з'явилася до Олімпських ігор. Насправді не очікували, що буде така велика увага до нас. Адже ти звичайний спортсмен, займаєшся своєю справою, не думаєш про те, що можеш якось вплинути на світову ситуацію.

Ця ідея у нас виникла з татом, який є моїм тренером. Ми разом вирішили це зробити. Я радий, що МОК не побачив нічого політичного у цьому, бо це був заклик до миру. Комітет також виступає за мир, тому добре, що проти нас не виставили якихось санкцій. Але це було б і дивно, якби вони нас покарали за те, що ми просто не хочемо війни в нашій державі.

Чи не боялися, що МОК може дискваліфікувати вас за цей жест, оскільки позиція комітету нерідко буває неоднозначною?

Я займаюся скелетоном і це моя улюблена справа, дуже люблю цей спорт. Ставлю собі цілі та досягаю їх, ми з командою постійно працюємо на покращення результату. Любимо коли ми виграємо і лунає гімн України. Але це все не має значення, коли у країні починається війна.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Якби мене дискваліфікували, але не було б війни, то для мене це буде набагато важливіше, тому що це життя людей. Ми займаємося спортом, щоб представляти Україну, але якщо у країні війна, то немає ніякого сенсу в цьому.

Ми йшли на цей ризик. Там нічого не було політичного, це заклик до миру. Я не згадував у своєму зверненні ніяку державу. І у всіх інтерв'ю говорю тільки про нашу країну, про те що ми хочемо миру в Україні. На злодії й шапка горить, є такий вираз, тому з усього світу ми отримуємо підтримку. А зі східної сторони – погрози, на кшталт: “що ти взагалі там робиш”, “нащо ти то зробив”. Ми йшли на ризик, але це важливіше. Війна це жах, ми хочемо, аби був мир в Україні.

Цікаво Жодна нормальна людина не хоче війни, – українець Гераскевич про протест на Олімпіаді-2022

Я отримав дуже багато підтримки. Мене вразило наскільки сильно відреагувала світова спільнота. Почув підтримку від Японії, Кореї, Америки, Канади, та майже усіх європейських країн. Це вражає, всі хочуть нам допомогти, бажають миру. Всі дякували за мій прояв громадянської позиції.

Як оцінюєте свій виступ у Пекіні?

Ми насправді їхали за більш крутими результатами. Всі чотири роки готувалися до цих стартів та готові були боротися за медалі. Але, на жаль, після приїзду з Санкт-Моріцу я дуже отруївся, була висока інтоксикація в крові. В певний момент ми вже попрощалися з Олімпійськими іграми, думали відмовитися від участі. Коли тільки стало краще – вирушили до Пекіну.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Звичайно, що це дуже вплинуло на фізичну форму. Я не зміг показати свій найкращий стартовий розгін, але це спорт, і таке, на жаль, трапляється. Потім також завадив пропуск одного тренування, через некомпетентність членів НОКу, які вчасно не робити свою роботу. І також коронавірус дуже завадив нашій збірній, це взагалі жах, що коїлося з цими обмеженнями. Деякі спортсмени взагалі не вийшли на старт.

Це дуже впливає на результат. Також на Олімпіаді побачили відставання в екіпіруванні. Але це те, над чим ми будемо працювати надалі. Тому взагалі задоволений, що був учасником Олімпійських ігор-2022. Все було на межі, нас могли й не побачити в Пекіні.

Читайте також Допінг, рятівник Абраменко та протест Гераскевича: як виступали українці на Олімпіаді-2022

Так, це не той виступ на який ми розраховували. Також прикро, коли ти бачиш у топ-5 людей, яких об'їжджав на Кубку світу в цьому сезоні. Ми можемо боротися за призові місця, але цього разу все склалося не так, як планували. Але будемо старатися, щоб наступного разу приїхати з медалями.

Ви є учасником двох Олімпіад, які Ігри запамяталися найбільше? Чи вплинув коронавірус на атмосферу у Пекіні?

Мені вже є з чим порівнювати. Це мої другі Олімпійські ігри. В Пхьончхані була дуже святкова атмосфера. Відчувалося свято спорту. Тоді для мене, 19-річного, це були круті враження, які дотепер гріють мою душу. А Ігри у Пекіні були, мабуть, не Олімпійськими, а ковідними.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Всі дуже боялися, атмосфера нервова. Адже ці позитивні тести, таке відчуття, що приходили рандомно. Перше, що змінилося – спортсмени менше спілкувалися одне з одним, бо всі боялися захворіти. В їдальні ти сидів окремо, у своєму боксі. Менше було активностей, де ти міг поспілкуватися з іншими спортсменами. Дуже багато було обмежень, постійно здаєш ці тести. Це все вплинуло на атмосферу.

Читайте також Було видно, що Олімпіада явно не аполітична, – німецький біатлоніст обурений проведенням Ігор

Що таке скелетон? Чим він відрізняється від інших санних видів спорту?

В бобслеї та санному виді спорту їдуть ногами вперед, сидячі, а ми – головою вниз, на животі, тобто в нас повний хардкор. По-друге, конструкція, в санках, бобслеї та скелетоні відрізняється. В нас різні полози, ковзани, принцип керування. В бобслеї ти можеш більш різко повертати, в санках в тебе взагалі більший контроль. В скелетоні можеш робити тільки плавні лінії, оскільки будь-які інші рухи – це вже великі втрати часу. Потім – вага знаряддя, санки менше важать, боб він взагалі дуже важкий. Також стартовий розгін, в санках ти штовхаєшся руками, в бобслеї – біжиш стоячи, в скелетоні – біжиш в нахилі та штовхаєш скелетон.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Можна сказати, що скелетон є найекстремальнішим видом спорту з усіх санних?

Насправді кожен вид спорту екстремальний, жорсткі падіння бувають в і скелетоні, і в бобслеї, і в санках. В кожному можна дуже побитися.

У мене рекордна швидкість була досягнута на треку у Ванкувері. Там я розганявся до 145.5 кілометрів за годину. Також тоді був встановлений рекорд загальної швидкості – це 147 кілометрів за годину. Тобто ми десь не далеко.


Владислав показав, як травмувався під час спуску / Фото з інстаграму Гераскевича

В нас все залежить від треку. Саме те, що вражає спортсмена, це не швидкість, а перенавантаження, яке він отримує під час входу у віраж, або під час перебування там. Ці перенавантаження найбільше всього дивують. Це те, що дуже складно переносити спортсменові. До прикладу, у треці в Санкт-Моріці ми розганяємося до 137-138 кілометрів на годину. Це теж дуже висока швидкість. Але там так побудована траса, що немає великих перенавантажень. Вона натуральна та дуже якісна. Такі відчуття, що ти летиш на хмарі якійсь. А от бувають такі треки, що тобі здається наче душу виймають з тіла. Ти просто чекає, коли це все закінчиться, і потім виїжджаєш на фініш з пустотою в середині. Різні відчуття, все залежить від треку.

Що важливо для хорошого результату у скелетоні?

Це стартовий розгін, та швидкість, яку ти задаєш на початку заїзду, і вона вже впливає на весь заїзд. Друге – це екіпірування: ковзани та скелетон. На цих Олімпійських іграх ми побачили, що Німеччина пішла дуже далеко вперед в цьому компоненті, по всім нашим видам спорту: сани, бобслей та скелетон. Вони забрали майже всі нагороди, які можна було.

І третій компонент, який є теж дуже важливим, і є на одному місці зі стартовим розгоном – це пілотування. Траєкторія, з якою ти маєш їхати на треку. За час нашого заняття скелетоном, було багато спортсменів, які класно бігали, мали класне екіпірування, але, на жаль, вони були не дуже хорошими пілотами. Тому пілотування це теж дуже важливий компонент.

Відео найкращого виступу Владислава у кар'єрі

Психологія впливає, як і в кожному виді спорту. Щодо скелетону, то звісно важливо володіти своїми емоціями, аби вони не заволоділи тобою.

Як розвивається скелетон в Україні?

Я перший, хто почав займатися скелетоном в Україні. За цей час вже відносно багато спортсменів доєдналося до нас. Це технічний вид спорту, де почати заняття дуже складно, ми всі це розуміємо. У нас вже була учасниця юнацьких Олімпійських ігор у 2020-му. Вже є учасники міжнародних змагань. Тому ми займаємося цим розвитком. Але звичайно важко зробити наголос на якійсь масовості, якщо в нас немає жодних умов в Україні. Ми не говоримо про трек, бо розуміємо що це дуже дорого. Нам необхідні умови для літніх тренувань.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Після Пхьончхану було дуже багато обіцянок, але естакади й досі немає. Навіть ніхто не почав її будувати. Тому зараз ми активно працюємо над цим. Хочемо досягти цієї маленької мети, для розвитку наших видів спорту: скелетону, бобслею. У нас до 10 людей займається скелетоном. Ми стараємося, будемо розвиватися не дивлячись ні на що.

У нас немає можливостей, щось змінювати глобально. Але ми знову ж таки не здаємося, намагаємося створювати ці умови для розвитку. Не хочеться такої ситуації, що ти всю свою кар'єру вкладаєшся в цей вид спорту. Ти закінчуєш і все припиняється. Ця перспектива мені не дуже подобається. Тому ми за розвиток, хочемо розвиватися, залучати більше дітей.

Хочемо, щоб кожен охочий міг спробувати свої сили в скелетоні, хоча б на стартовій естакаді, а потім, щоб кращі могли виїхати за кордон і представляти надалі Україну на міжнародній арені. Це наші цілі які ми поставили та сподіваємося досягнемо.

Як ви почали займатися скелетом?

Мій тато в 90-х займався бобслеєм, він навіть в Нагано-1998 виборов олімпійську ліцензію. Але, на жаль, на той момент Україна не знайшла кошти, чи то можливості вивезти цей екіпаж на Олімпійські ігри. Тож мій тато не є олімпійцем, але є володарем олімпійської ліценції. Нам запропонували спробувати свої сили в скелетоні. Тоді я був стронгменом, брав участь змаганнях.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Ми поїхали на стартову естакаду в Латвії. В мене все дуже погано вийшло. Але тоді побачив відео заїзду в скелетоні. З дитинства дуже полюбляв Формулу-1. Ми повернулися туди через два місяці, я зробив свої перші спуски. До старту був неймовірний страх, хоча під час самого спуску його не було. Він повернувся знову під час третього заїзду. І я почав поступово з ним боротися.

Де зазвичай тренуєтеся у міжсезонні?

Якщо ми говоримо про катання на треку, то зазвичай ми їдемо в Латвію, там найближчий трек для нас. Затратно? Так, звичайно. У нас з'явилося хороше фінансування від Міністерства спорту після Пхьончхану. Перші півтора сезону це все було за власні кошти. Борги були скажені, тому що самому потягнути цей вид спорту дуже тяжко. У нас немає ніяких умов, ніяких традицій. Зараз ситуація краще, бо є ми, які вже пройшли цю доріжку. І можемо давати якісь поради, ділитися спорядженням та допомагати. Але коли ми починали в нас такого не було, все було за власні кошти. Нам команди інші допомагали.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Зараз в нас добре фінансування, але тяжко із закупівлею спорядження. Ситуація, коли приїхали на змагання і бачимо, що в нас немає ковзанів чи ще чогось, то це треба купити, і ми це робимо за власні кошти, тому що закупівля офіційна через тендер. А це може бути 2-4 місяці, якщо будемо чекати цей проміжок часу, щоб купити ковзани, то будемо ніде. Ми фанатики спорту, за його розвиток, тому вкладаємо всі свої сили у це.

Що входить у ваші тренування влітку?

Зазвичай вже на початку літа ми розпочинаємо підготовку до нового сезону. У наші тренування входять: база легкої атлетики, робота зі штангою, біг на стартовій естакаді. Тренування відбуваються на стартовій естакаді з гумовим та льодовим покриттям. Цього літа перед Олімпіадою ми два рази з'їздили на збір за кордон: в Німеччину та Латвію.

До речі Канадські вболівальники влаштували овації українському шорт-трекісту на ЧС: емоційне відео

Звичайно, коли ти за 6 місяців тільки два рази виїхав на збір, який тривав декілька тижнів, а інші збірні можуть все міжсезоння провести в таких умовах. Це і є та різниця в стартовому розгоні, яку ми маємо. У минулому сезоні ми взагалі жодного разу не виїхали закордон через коронавірус. Коли в тебе у країні немає умов – це дуже тяжко та погано.

Оскільки ви єдиний скелетоніст в Україні, який виступає на міжнародній арені, чи не вистачає вам внутрішньої конкуренції?

Я б був дуже радий якби в нас була конкуренція. Але загалом конкуренції вистачає. Ми беремо участь не тільки на Олімпіадах, також змагаємося на Кубках світу та чемпіонатах, конкуруємо з найкращими. Не вистачає підтримки старшого товариша, який може щось тобі підказати, що б ти не витрачав вже на це час. Першим бути тяжко, тому що це стежка, яку ще ніхто не проходив, і ти все дізнаєшся першим.


Владислав Гераскевич / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Навіть за сім років у скелетоні я можу дізнатися, щось нове. Для інших спортсменів це можуть бути елементарні речі, а я вперше чую. Всі працюють на результат, мало хто тобі буде щось корисне розповідати, якщо ти конкурент. Тому не вистачає такої людини, яка підказала, як уникнути деяких помилок. Я дуже радий, що навіть попри те, що у нас немає умов, ми можемо представляти Україну на Олімпійських іграх. У цьому сезоні у мене був найкращий результат в кар'єрі – 6 місце на Кубку світу.

Так, ми розвиваємося, десь щось складається, а десь навпаки. Але цей шлях дуже цікавий, він захоплює. Бути першим – це навіть прикольно, адже у будь-якому разі будемо в історії. Шлях, що ми пройшли, неймовірно цікавий, він зі злетами та падіннями. Скільки всього цікавого відбувається, що можна напевно фільм зняти, або книгу написати.

Можливо в майбутньому так і зробимо. Ми будемо робити все, аби у нас з'являлася конкуренція, я її не боюся. Буду задоволений, якщо в нас з'явиться молоде покоління, яке буде давати сильний відпір. Навіть якщо вони будуть мене перемагати, все одно радітиму за них, бо це означатиме, що наш вид спорту розвивається в Україні.

Якби не скелетон, чи займалися б іншим видом спорту?

Насправді я просто фанат спорту. Коли були літні Олімпійські ігри, то я відразу прокидався і вмикав Олімпіаду, потім на тренуваннях дивився теж. За нашими спортсменами постійно слідкую, вболіваю за усіх. Сподіваюся вони будуть показувати ще кращі результати. Улюблених видів спорту багато: Формула-1, легка атлетика, боротьба, бокс, плавання, гімнастика. З українським боксером Тарасом Шелестюком багато спілкувався щодо того, як він відновлюється, взяв щось для себе корисне.

Варте уваги Посоромився вимовити слово "війна", – Саладуха про неоднозначну позицію Бубки

Багато видів спорт було у моєму житті, це і бокс, і боротьба, і стронгмен. Зараз я найбільше слідкую саме за боксом, тому напевно займався ним би. У нас крута боксерська держава, і мені цей вид спорту дуже подобається.

Ви виступаєте з новим шоломом, можете розказати про історію його створення?

У мене друзі, які займаються вуличною культурою. З ними ми вирішили, що треба розмалювати шолом так, як це ніхто не робив раніше. У цьому шоломі ми успішно поєднали і вуличну культуру, і спорт, і мистецтво. У нас ще буде дуже багато крутих проєктів разом з ними, які сподіваюся ви скоро побачите.


Новий шолом Гераскевича / Фото з інстаграму спортсмена

Шолом це такий елемент, який ти можеш дуже класно розмалювати, виразити свою позицію, або якесь своє бачення. Це реально мистецтво, хлопці дуже старалися, вийшла неперевершена робота. На шоломі намальовані лінії, які дуже рівні та ідеальні, які означають досконалість. І ляпи, елементи вуличної культури – це хаос. У нас в кожного в житті є хаос, але всі ми прямуємо до ідеалу, який ми собі намалювали.

У вашому інстаграмі багато світлин з відомими українськими спортсменами. З ким найбльше підтримуєте зв'язок з атлетів?

Напевно виділив би Олександра Абраменка, ми з ним тренувалися певний час. У нього я багато чому вчуся. Потім Лідія Гунько, ми вже давно тренуємося разом. Спілкуюся з боксерами: Тарасом Шелесюком, Денисом Бірінчиком, з тенісистом Сергієм Стаховським.


Гераскевич з ольмпійським чемпіоном Олександром Абраменком / Фото з інстаграму скелетоніста

Дуже круті спортсмени, які мають неймовірний багаж досвіду, ціную те, що вони мені його передають. Жан Беленюк постійно намагається вирішити проблеми у нашому спорті. Дуже добре спілкуюся з Олегом Верняєвим. Колись, як тільки починав займатися скелетоном, отримав повідомлення з підтримкою від нього. Насправді всі спортсмени в Україні дуже відкриті та готові йти на контакт. Готові перемагати та переймаються розвитком спорту в країні. Я дуже радий, що у нас така дружня спортивна команда, яка тобі завжди готова допомогти. Ми тренуємося в одному манежі з легкоатлетами, тому спілкуюся добре з ними. Якісь вправи цікаві піддивляємося, собі забираємо.

У нашої бобслеїстки Лідії Гунько виявили позитивну допінг-пробу на Олімпіаді-2022. Можете це якось прокоментувати?

Зараз насправді триває розслідування. Лідія здавала в Китаї пробу, вона це робила 10 та 14 лютого, до цього це було в січні та в кінці грудня. Всі проби, окрім 14 лютого були негативні. Дуже дивно, оскільки, що може змінитися за 3-4 дні? Для нас це був шок, бо ми впевнені, що Лідія не вживала ніякий допінг. У неї немає якогось різкого прориву в результаті. Для спортсменів – самогубство вживати допінг на Олімпійських іграх. Ми чиста команда, і ніколи не зіштовхувалися з цим.