Як людині на візку стати чемпіоном світу з бодібілдингу, – розмова з Павлом Козаком

– Це був перший досвід виступів як бодібілдер?

– Так, це був мій дебют. Та для нас всіх це був дебют. Ніколи не бачив себе в бодібілдингу. Для мене завжди була проблема набору маси. Мені важко набирати вагу враховуючи мій спосіб життя. Важко дотримуватись режиму харчування. Єдине, де "режимлю" – це тренування. В бодібілдингу іде трошки інша робота. Далеко не завжди робота з великою вагою, треба слідкувати за спожитими калоріями, за спаленими. Режим відіграє велику роль.

До слова: Судоми з усмішкою. Як у Львові проходив Чемпіонат світу з бодібілдингу та фітнесу

Мене бентежило те, що втратив біля 4 кг м’язової маси, тому не бачив себе на сцені. Фактура була, можливо пропорції не погані, навіть м’язи сіклись. Відсоток підшкірного жиру був маленький, але при вазі 54 кг я сумнівався, що буде щось показати.

В мене є багато сильних сторін: дельти, трицепси, м’язи спини та грудні. Це все специфіка мого залізного спорту і життя на візку. В тебе життя на руках, постійно крутиш і дуже багато. Мені часто бодібілдери ставлять питання: "Як ти качаєш дельти?". "Чоловіче, я тобі позичу свою коляску, проїдеш як я, і в тебе будуть такі ж".

– Як виник варіант виступу на турнірі?

– Мене запросив Святослав Шеремета (президент WABBA Україна – прим. ред.), ми давно знаємось. Як я тільки починав свої перші кроки в залізному спорті, то мав до нього кілька питань і так познайомились.

Він мені телефонував ще пів року тому і сказав, що хочуть зробити категорію параатлетів. Мені це було цікаво. Я не тільки сам хотів виступити, а й виставити кількох хлопців, яких треную. Двох всі бачили на сцені: Богдана Кошулаба і Романа Гуменюка. Кошулабу я знаю з 11 років. Він тоді ще в нашу баскетбольну команду прийшов. Це людина, яка при відсутності умов завжди знаходила час потренуватись і викладалась на всі 200%. Я йому ставив жимову техніку. Виходячи з того, що він свого часу багато відходив на милицях, його коронка це трапеції. Він не місцевий, добирається з Рави-Руської, у нього дві донечки. Раз в тиждень він приїжджає для жимового тренування. Я хотів їх всіх бачити під час підготовки, щоб підправляти техніку.

Читайте також: Від бальних танців до стронгмену: інтерв’ю з чемпіоном України Павлом Кордіякою

– Скільки часу готувались?

– Не скажу, що цільово готувався до змагання. Робив більший акцент на жим штанги лежачи. Готувався на Чемпіонат Світу з жиму, який місяць тому був в Луцьку. Після того у нас був місяць щоб трошки підправити форму, піднаїсти, набрати масу. Але в кожного своя програма була. Комусь треба було набрати, комусь скинути. В одного добре сушка проходила, в іншого ні. Ми не сушились так предметно. З Львова мав ще один хлопець виступати, але сказав, що трошки "підзаплив" і відмовився. У кожного свої справи, сім’я. Ми всі чимось зайняті, тому не вдавалось дотримуватись режиму. Для нас спорт – це хобі, ми на цьому не заробляємо. Тому можемо дати собі слабину.

– Довільну програму як готували?

– Сам. Ми толком і не репетирували. Говорили із Шереметою, але в нього через організаційні речі не було можливості з нами попрацювати. В Україні не було практики щоб хтось працював із параспортсменами. Подивились кілька роликів, подивились різні варіанти виступів і якось так вийшло. На публіці був не вперше, тому не страшно. Вибрав музику і fire.

Відео довільної програми Павла Козака на Чемпіонаті світу з бодібілдингу та фітнесу WABBA INTERNATIONAL 2019

– Результатом задоволені?

– Так. Було дуже драйвово. Так мене ще не зустрічали. З такими оваціями, криками. Італійська делегація сильно підтримувала. Люди підходили фотографуватись. Було круто.

Було трохи ризиковано, бо грим наносили тільки за пару годин до виходу на сцену. Через жару постійно стояв під кондиціонером. Через липкі руки не було хорошого щеплення з обручем. Є ще пару фінтів, які можна показати на візку, але не вийшло.

– Будете продовжувати виступати?

– Будемо дивитись. Визначатись з роботою, з тренуваннями та тими видами спорту у яких буду виступати. Але має бути самоповага. В мене не було жодного турніру щоб їхати заради галочки або на "авось". Я відмовлявся від турнірів, якщо був не готовий.

Голова на плечах є, "зліпити" форму не проблема, маючи таку базу. Але потрібен ресурс. Харчування, режим. За свої 15 років в силовому спорті я не пригадую часу щоб бігав з лоточками. Воно то треба було, але були пріоритетніші питання і спорт відходив на другий план.

Наразі немає ніяких пропозицій щодо виступу чи підтримки. Але треба розуміти, чим готовий пожертвувати. Скільки вкласти ресурсу і що можу отримати в результаті. Хочеться хоча б виходити в нуль. Коли ти працюєш в мінус, а в тебе сім’я, доці 5 місяців, то тратити гроші на підготовку не будеш. Мій наркотик – це активний відпочинок і залізо. Кайфую від таких речей, якими живу. Не бачу себе без спорту і тренувань. Можливо, перестану виступати, але тренуватись буду точно.

Наступного тижня читайте на Спорт24 велике інтерв’ю Павла про прихід у спорт, допомогу людям з інвалідністю і учасникам АТО, Union Basket Lviv та змагання зі здоровими спортсменами.