Головна родзинка виборів – вони пройдуть без багаторічного очільника НОК Сергія Бубки. 24 канал проаналізував кандидатів на пост очільника НОК, а також їхні скелети в шафі.
Читайте також Бубка покине крісло президента НОК України
Пішла епоха: що не так із Бубкою
Легендарний спортсмен був головним українським олімпійцем 17 років. Цей період можна сміливо назвати відомим з історії 20 століття терміном "Застій" або просто стагнацією. На своїй посаді Сергій Бубка запам'ятався численними скандалами, нагородою найкращому НОК у світі в 2012 році за пророчу програму "Стрибки на Майдані", небажанням допомагати українським спортсменам на Олімпіадах, падінням рівня спортивних результатів, а також –нестримною любов'ю до Росії (там навіть лобіювали його кандидатуру на пост голови світовим олімпійським рухом).
Сергій Бубка разом з представниками так званого "донецького клану", частиною якого вважають і його / фото "Остро"
Голова держави, перша леді, голова НОК і міністр спорту / фото НОК
Втім, у воюючій країні, схоже, всьому є межа, навіть Олімпійському імунітету. Можливо, це відчув і сам легендарний олімпієць.
Я прийняв рішення не брати участі у виборах на пост президента НОК України. Я зосереджу свої зусилля на роботі "Фонду солідарності для підтримки олімпійської спільноти", який допомагає українським спортсменам під час війни готуватися до Олімпійських Ігор в Парижі-2024 та Мілан/Кортіна-2026. Я завжди працював задля розвитку українського спорту і буду продовжувати робити це далі у Міжнародному олімпійському комітеті, з міжнародними федераціями та національними олімпійськими комітетами різних країн світу,
– пояснив Сергій Бубка своє рішення в інтерв'ю каналу XSport.
З початком російського вторгнення Бубка пішов у тінь. Лише інколи легендарний спортсмен потрапляв у кадр, щоб сказати чергову загальну фразу. У своїх нечисленних заявах Бубка досі старанно уникає прямих звинувачень щодо Росії, хоча вона не лише знищила стадіон, де Бубка колись встановив світовий рекорд, а й влаштувала геноцид його рідного Донбасу. Для Бубки це все якась абстрактна "біда", яка нібито взялася сама по собі.
Нова глава і 4 кандидати
17 листопада 2022 року відбудеться Генасамблея НОК, де мають пройти вибори нового очільника організації.
На цю посаду претендують 4 кандидати:
- олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби та народний депутат від партії "Слуга Народу" Жан Беленюк;
- олімпійський чемпіон з фехтування на шаблях, тренер золотої олімпійської збірної та чинний міністр спорту і президент Федерації фехтування Вадим Гутцайт;
- олімпійська чемпіонка з біатлону Олена Білосюк (Підгрушна);
- голова відділення НОК в Київській області Ігор Малинський.
Це доволі строкатий список, куди входять очільники спортивних федерацій, легенди спорту, спортивні функціонери та меценати. Деякі з них поєднують спортивний гарт з політикою. Це, зокрема, чинний народний депутат, затятий медведчукіст і лучник Нестор Шуфрич, його колега та резидент Монако Григорій Суркіс, а також колишні народні обранці Андрій Павелко (очільник УАФ), олімпійський чемпіон і ватажок тітушок часів Революції Гідності Ельбрус Тедеєв та ще багато інших.
Дві олімпійські надії на одному фото / НОК України
Волевиявлення планується в режимі онлайн (що є порушенням статуту НОК, який передбачає таємне голосування) – це ставить легітимність під питання, проте, знімає деякі побоювання щодо махінацій та кулуарних домовленостей.
Ще однією колізією є те, що обирати очільника НОК, відповідно до статуту організації, можна лише з-поміж членів організації. Наразі Жан Беленюк, на відміну від трьох суперників, ним не є. Можливо, цей нюанс буде вирішено та під час Генасамблеї Беленюка оберуть новим членом НОК.
Старі побоювання
Білосюк і Малинський є відверто технічними кандидатами, а основна боротьба за пост розгорнеться, а вірніше, вже розгорнулася, між Жаном Венсановичем Беленюком і Вадимом Марковичем Гутцайтом.
Це протистояння вже порівнюють навіть з президентськими виборами-2019, коли досвідченому бюрократу з авторитарними замашками протистояв несистемний кандидат без досвіду. У ширшому розумінні – це протистояння старого та нового.
Важливо Ніхто тих грошей в очі не бачив, – відомий коментатор "наїхав" на Гутцайта та Бубку
Ці порівняння цілком доречні. Вадим Гутцайт є класичним системним кандидатом. Він має широкі зв'язки та адмінресурс. Все це кувалося роками: Гутцайт багато років очолював олімпійську базу у Конча-Заспі, був помічником регіонала Ельбруса Тедеєва, згодом очолював спортивний департамент у КМДА.
До речі, потрапив на цю посаду Гутцайт зі скандалом – його тестова робота на співбесіді виявилась відвертим плагіатом, хоча сам конкурс проводився онлайн.
Екзаменаційна робота Вадима Гутцайта та її джерело / фото – Філіп Альїд
Згодом чиновник став фігурантом кількох кримінальних справ, з яких вийшов сухим з води – ані звинувачення в лобізмі на тендерах та прикритті рейдерів, ані скандал з конкурсом на купівлю білоруських човнів не змогли потопити Гутцайта.
Також не завдала великого болю історія про незадекларований бізнес у державі-агресорці Росії. Так, він змушений був відмовитись від прохідного місця (№ 81) у списках "Слуги Народу" (десятим номером у тому ж списку був Жан Беленюк), проте, вже за рік Гутцайт був номінований на нового міністра спорту.
Рояль у кущах
Інтриги виборам додав прем'єр міністр України Шмигаль. 9 листопада стало відомо про швидкоплинну реформу Кабміну. Вона полягає у скороченні вже до кінця року чиновництва та міністерських портфелів. Цікаво, що інсайдери нібито навмисно пропустили як "молодь", так і "спорт" та не згадали взагалі про відомство Гутцайта.
Цей тривожний сигнал може свідчити про те, що незабаром такого міністерства просто не буде в природі. Зазначимо, що можливе об'єднання влади у НОК і Мінспорту було одним з головних побоювань опонентів і критиків Вадима Гутцайта. Попри те, що сам він публічно заявляв, що не планує сумісництва, його чинні сумісництва об'єктивно ставили ці слова під сумнів.
Нині ж, схоже, зникне сам предмет побоювань – Міністерство молоді та спорту. Нагадаємо, так уже було в 2019 році, коли спорт об'єднали з культурою та поставили над усім цим господарством колишнього очільника канала СТБ – Володимира Бородянського. Той чудово розбирався, як робити українську локалізацію популярних реаліті-шоу, проте, виявився зовсім не компетентним у питаннях спорту. Кожна його заява "на тему" була нічим іншим, як лютим фейспалмом, що не могло не викликати резонний страх спортивної спільноти.
Розлого Ніяких виборів без вибору: інтерв'ю з Беленюком про Бубку, НОК і "конфлікт" з Гутцайтом
Кілька місяців страждань і підкилимної боротьби створили кумедну колізію – Державне агентство спорту. Дітище Бородянського проіснувало лише суто на папері буквально лічені години та пішло у небуття у форматі турборежиму разом з відставкою уряду Гончарука та самого Бородянського. Так, новим міністром став Вадим Гутцайт.
Чому з управлінням сфери спорту в Україні все так складно
З системою управління спортом в Україні все складно. За складність відповідає міністерство спорту, яке є фактично прокладкою між державою та федераціями. Федерації номінально незалежні, але насправді тією чи іншою мірою перебувають під впливом чиновників Мінспорту, які в залежності від ситуації виступають, як "дах" або лобі.
На відміну від більшості цивілізованих країн світу українські спортивні федерації сидять на шиї у держави й вимагають суттєвих дотацій, натомість самоокупність є чимось з розділу "фантастика", а вимагання у держави квартир та інших матеріальних гараздів – загальною практикою. Український спорт є доволі непрозорим і корумпованим, у ньому велику роль відіграють кумівство та непотизм.
Усі герої на одному фото / фото НОК
Це практично закрита екосистема, що є територією інтриг, підкилимної боротьби та підводних течій. Деякі спортивні федерації фактично "приватизовані" й працюють як корпорації (при цьому в жодному разі не відмовляються від бюджетних грошей), а деякі є немов спадковими феодальними вотчинами.
Судові переслідування, війна компроматів, зв'язки з Росією, рейдерство та відвертий кримінал, остракізм і цькування є поширеним та "легітимними" інструментами. Найкращим порівнянням тут була б "склянка з павуками", втім, поки це все дає результат у вигляді медалей і спортивних перемог, на решту воліють закрити очі, зосередившись на верхівці айсберга.
Риба у воді
Вадим Гутцайт у цій системі з усіма її плюсами та мінусами є ефективним, а головне – своїм. Він був спортсменом, тренером, арбітром, чиновником і функціонером. Крім посади "олімпійського завгоспа" він має успішний досвід керівництва федерацією фехтування, вміє маневрувати, знаходити спільну мову та досягати результатів.
Вадим Гутцайт разом з президентом України / фото – ОПУ
Після відверто слабкого міністра молоді та спорту Жданова і повністю не спортивного Бородянського, міністр Гутцайт опинився у ситуації, немов "риба у воді". Він одразу став вибудовувати власну вертикаль, втручатися у роботу федерацій, ламати через коліно, самовільно звільняти директора Національного Антидопінгового центру (всупереч статуту WADA, хоча й не без підстав), плекати мрії президента про Олімпіаду чи то 2030, чи то 2032 року, а також посилювати конфлікт інтересів (міністр не полишив посаду очільника Федерації, а також зробив себе головою Наглядової ради Національного Антидопінгового центру).
Показовим у цьому плані став скандал на Олімпіаді-2020 в Токіо, коли з'ясувалося, що до складу Олімпійської делегації не потрапили деякі тренери (зокрема, Віктор Шевцов – наставник стрибунки з жердиною Марини Килипко, яка посіла 5 місце), натомість їхнє місце зайняли окремі функціонери. І хоча формально Гутцайт не був прямо відповідальним за цей розподіл, саме він взяв на себе весь медійний негатив. До речі, головним критиком міністра та очільника НОК Бубки тоді був саме Жан Беленюк.
Два полюси
За 2 роки роботи Вадим Гутцайт сконцентрував у своїх руках величезну спортивну владу. Нині він планує вийти на новий рівень та очолити НОК.
Невтомна робота пана Гутцайта викликала справедливе занепокоєння у багатьох спортивних функціонерів, які побачили ризики для себе у стрімкій узурпації влади міністром. Так сформувалась опозиція до Вадима Гутцайта. Її фронтменом став медійний і безпосередній депутат-олімпієць Жан Беленюк. Відкрито кандидатуру Беленюка підтримали потужна Федерація легкої атлетики (ФЛАУ), а також федерації велоспорту та хокею, не в останню чергу – через конфлікт з міністром.
Натомість відданість Гутцайту декларували очільник футбольної федерації (УАФ) Павелко, головний лучник країни Нестор Шуфрич і деякі інші представники спортивної громадськості.
Зверніть увагу "Беленюк ніде не працював": Гутцайт відхилив заклик чемпіона на дебати
На відміну від Гутцайта, на Беленюка немає якогось компромату. Так, була неприємна історія з квартирою, проте, жити у приміщенні більшим за 14 квадратних метрів є природним не лише для олімпійської надії країни, а й для будь-якої людини. Ба більше, це цілком вписується у нині існуючі в українському спорті правила гри.
Так, були заяви російських спортивних функціонерів про те, що нібито Жан Беленюк міг змінити громадянство й стати росіянином. Проте, це більше схоже на вкид північних сусідів. Особливо, якщо зважати на обставини, після яких це пролунало: у фіналі Олімпіади-2016 в Ріо-де-Жанейро у сутичці проти грузина з російським паспортом українця Беленюка відверто засудив грузинський рефері, що живе в Росії.
Срібний призер Олімпіади-2016 у Ріо-де-Жанейро Жан Беленюк / фото Getty Images
Тоді, ані міністр спорту Жданов, ані очільник НОК Бубка не стали на захист українського спортсмена й просто вмили руки. Для Бубки, до речі, це не перший випадок, у 2012 році на Олімпіаді в Лондоні через бездіяльність НОК, Україна недоотримала 2 медалі – у спортивній гімнастиці та легкій атлетиці. Бубка в той час, нагадаємо, був у Києві, де виступав на з'їзді нині неіснуючої політсили – "Партії Регіонів".
Після вкраденого золота на Олімпіаді-2016 Беленюк не відмовився від фото з представником країни-агресора, за що був підданий критиці (так само, як і більшість українських олімпійців). Так само як і Гутцайт, але вже на Олімпіаді-2020 в Токіо.
У 2021 році він не відмовився від обслуговування переможного поєдинку росіянки Позднякової (доньки товариша Гутцайта та його колишнього бізнесового партнера – полковника російської армії та президента російського НОКу Станіслава Позднякова).
Читайте також Все тримається на хабарях: Гутцайт розповів, як Росія намагається повернутися у світовий спорт
Як і міністр спорту Гутцайт не заборонив українським спортсменам спілкуватися та обніматися з росіянами, давати інтерв'ю російським пропагандистам. Це буде зроблено лише після повномасштабного вторгнення Росії до України (звісно, також із запізненням).
Я віддам свій голос на виборах, як член МОК, за того кандидата, який буде найдостойнішим,
– Сергій Бубка у інтерв'ю XSport уникає агітації за когось з кандидатів.
Нині Гутцайта називають неформальним спадкоємцем Бубки. Хоча офіційно він нікого не підтримав, у суспільстві є консенсусна думка, що наділений радянською ментальністю чинний міністр у разі обрання продовжить справу попередника, тобто законсервує та не буде намагатися реформувати систему.
Натомість Жан Беленюк позиціонує себе як реформатор, який прагне змін. 10 листопада він презентував власну програму і запросив опонента на дебати.
Програма Жана Беленюка: дивіться відео
Зроблено це було з гумором та доволі ефектно за легендарною технологією "Стадіон так стадіон". Беленюк запросив Гутцайта на рідну для обох олімпійську базу в Конча-Заспі та запропонував на вибір або борцівський зал, або арену фехтувальників. Також Беленюк завдав удар нижче поясу – запитав у конкурента про його програму.
У нас було багато закидів з приводу нашої несистемності. Сьогодні ми презентували свою програму, і закид з приводу несистемності був від чинного міністра молоді та спорту, шановного Вадима Марковича Гутцайта. Тому зараз після цієї нашої презентації я особисто хочу викликати Вадима Марковича на публічні дебати, для того щоб він продемонстрував свою візію, свою програму, подискутувати з приводу наших програм. Можливо, він запропонує щось таке цікаве, що я скажу, що я знімаю свою кандидатуру. Хто його знає,
– Жан Беленюк прагне зустрічі з конкурентом на виборах очільника НОК.
Пан Гутцайт наразі не відповів, бо зайнятий, – нині він проводить чимало зустрічей (по роботі, але з ознаками піару). 17 листопада 2022 року у режимі онлайн дізнаємось, чия стратегія виявиться переможною.
Як Беленюк приніс Україні золото Олімпіади – дивіться відео: