Від Ла-Маншу до North Channe: як Віталій Ступак здолав найскладнішу протоку в Ірландському морі

Складність Північної протоки полягає в надзвичайно бурхливому морі з холодною водою (в середньому 12 градусів за Цельсієм), наявності небезпечних медуз та непередбачуваної погоди.

До теми Вчинок, який надихає: 45-річний львів'янин переплив Північний канал і присвятив звитягу ЗСУ

Цікаво! Північна протока розташована між Ірландією та Шотландією та є однією із семи найскладніших локацій для плавців, що входить в Oceans Seven Challenge. Це змагання, що складається із семи дальніх запливів у відкритій воді через найнебезпечніші морські канали світу. Їх усі зміг переплисти 21 плавець.

Віталій подолав вже другу найскладнішу протоку. На честь 30-річчя незалежності України він підкорив Ла-Манш. Тоді чоловік подолав щонайменше 35 миль (56 кілометрів) відкритої води за 14,5 години.

Віталію Ступаку 45 років, він проживає у Львові. Плавець вважає себе спортсменом-аматором. Він двічі підкорював 27-кілометровий марафонський заплив на острові Орта в Італії. Віталій – срібний чемпіон запливу в Каламаті (30 кілометрів), учасник першого в Україні пентамарафону (50 кілометрів) у 2020 році та фінішер Legendary swim (33 кілометри) у 2020-му році. Також Ступак фінішер Ironman. Також чоловік вже близько 20 років працює спортивним масажистом.

У межах "Інтерв'ю24" ми поспілкувалися з Віталієм Ступаком. Плавець розповів нам, коли вирішив відкрити для себе марафонські запливи, як готувався до підкорення Північної протоки та з якими труднощами зіштовхнувся під час проходження дистанції.

"Перший заплив був у 2018 році": з чого все почалося

Коли вирішили вперше взяти участь в ультрамарафоні?

У 2018, тоді мені виповнився 41 рік.

Віталій після фінішу / Фото надане 24 каналу

Ви демонструєте, що ніколи не пізно починати щось нове.

Це як висловлення чогось, хтось може вірш написати, хтось пісню, а я плаваю. Перший заплив був у 2018 році, це була Італія, 27 кілометрів. Це для мене був просто космос. Тоді це практично не висвітлювалося, але вже тоді я присвячував свої виступи Україні. У мене було 5 міжнародних змагань, фактично у всіх я першим представляв нашу країну. Потім був заплив в Каламаті (Греція). Там був формат змагань, мені вдалося вибороти друге місце. Потім був Ла-Манш і Північна протока.

Дивіться також Про звірства росіян, повернення у бокс та "ігнорування" Ломаченка: інтерв'ю з Гвоздиком

Можливо це було вашою дитячою мрією?

Ні. Якби мені хтось 3 роки тому сказав, що я перепливу Ла-Манш, а потім Північну протоку, то я б дуже голосно сміявся, справді. У мене в думках з'явився Ла-Манш десь після Каламати. Я почитав відгуки людей, які пропливли, яким це не вдалося. Але все-таки потім я наважився.

"Медуз було дуже багато"

Де готувалися до останнього запливу?

Готувався в Україні, у басейні.

Але ж басейн значно відрізняються від Північної протоки…

Так, дуже відрізняється. Я взагалі полюбляю відкритий басейн, як от СКА. Ці тренування якраз припали на липень – серпень, але тоді було тепло. Я змагався у холодній воді, це вже такий великий перепад температури. Ну а що, треба-треба, зараз такий час, що нема чого нити, треба робити.

Голова Львівської обласної державної адміністрації зустрівся з плавцем / Фото надане 24 каналу

Як довго готувалися?

Мені сказали про візу десь наприкінці червня, то десь два з половиною місяці. Я в листопаді зареєструвався. Як почалася війна, то взагалі забув про цей заплив. За 5 днів до війни був у Києві, подав документи на британську візу. А потім почалася війна, зовсім інше життя, інші проблеми. І в червні мені зателефонували та сказали, що відкрили візу.

Ви перепливали Північну протоку 14 годин, про що думали весь цей час?

Були якісь думки, але потім вони зникають. Час від часу ловиш себе на тому, щоб техніка була правильною, бо руки то замерзають, то затікають, і ти їх вже не відчуваєш. Далі я вже щось співав, якісь пісні, гімн, щоб якось заповнити пустоту. Хлопці там якусь колонку включили, але я не чув, що вони слухали. Лише чув як вони кричали: "Давай, давай – молодець". Вони ледь не в вухо кричали.

Як Віталій Ступак перепливав Північний канал в Ірландському морі: дивіться відео

А мали змогу відпочити, щось перекусити чи випити води?

Ні, під час таких запливів не можна робити перерв, там сильні течії. На Ла-Манші це було дуже добре відчутно. Моя перерва в середньому складала 15 – 20 секунд, це ти воду п'єш або гель якийсь. Не можна надовше зупинятися, тому що тебе зносить. Якщо подивитися графік, як я перепливав Ла-Манш, то мене там дуже зносило. Тут течія була практично на берегах, коли відпливав, і коли вже фінішував.

Мене часто питають, як я відпочиваю і чи лежу на спині. Та куди там, якщо ти будеш робити такі перепочинки, то ти замерзаєш, бо не рухаєшся.

Цікаво Хочу, щоб росію закрили "залізною" стіною, – інтерв'ю з Рижиковою про війну та спортивні санкції

Ну їжа така звичайна, космічна, як я кажу. Але в мене там трохи були проблеми з харчуванням. Я зробив невелику помилку, за яку потім відповідав. Десь пів запливу плив лише на гарячій воді, не міг їсти, прийшлося трохи терпіти. Тому так з часом вийшло, я сповільнився, трохи все було не так, як я задумав. Моя фізична форма була найкраща з усіх ультрамарафонів, але це стихія, тут може відбуватися все, що завгодно, щось може піти не так. Головне, що є фініш.

До речі! Для того, щоб заплив був офіційно визнаним, спортсменам дозволяється використовувати лише окуляри, шапку, затискач для носа та беруші.

Що відчули, коли фінішували?

Полегшення, це як гора з плечей спала. Це дуже велика відповідальність, тим більше цього року. Страшне полегшення було. Хочеться впасти у воду, але треба до корабля було пливти, бо там на березі рифи були.

На мене вділи халат, хтось натягнув шкарпетки, я навіть не пам'ятаю. Я закрив очі і все. Це таке відключення, що от ти все зробив, молодець, і далі нірвана. Ніяких емоцій, нічого нема. Ми доплили до порту, постояли, пофоткалися. Потім майже відразу полетіли в Лондон. В мене такого не було, щоб я декілька днів відпочивав після запливу.

Віталій разом з командою після фінішу / Фото надане 24 каналу

Складність Північної протоки полягає в надзвичайно бурхливому морі з холодною водою, наявності небезпечних медуз та непередбачуваних погодних умов. Що відчували перед стартом?

Страх. Я звичайна людина, звичайно, що страх є. Але після старту вже не до того. Медуз було дуже багато, набагато більше, ніж на Ла-Манші. Недаремно там практично всі учасники потім роблять фото з опіками від медуз. Мене також одна жальнула. Багатьох жалять в обличчя, бо ти ж не так багато бачиш перед собою. Я старався обпливати їх, але декілька разів все ж таки припекла, але певно десь поверхнево, бо опіків не залишилося.

Були дельфіни, хлопці бачили. Це так відбулося, ми включили пісню Скрябіна "З дельфінами по той бік моря", і потім вони з'явилися. І також я бачив, що разом з однією з учасниць плив дельфін. Кажуть, що це добрий знак. Вони не на всіх запливах бувають, якщо дельфін пливе, то боги моря тобі усміхаються.

З погодою пощастило?

Погода була неідеальна. Взагалі ми думали, що заплив не відбудеться. В кожного учасника є не якась певна дата, а дається коридор, у мене це було з 3 до 8 вересня.

Протоки вони взагалі самі по собі не спокійні. Нам кожен день писали, що завтра запливу не буде. Тут 7 вересня, останній день. І вони кажуть, що десь 30%, що ми попливемо. Нам мали сказати о 6-й вечора. Це як стрілка секундоміра, яка постійно дзенькає. І ти ходиш, нервуєш, думаєш про те, скільки всього зробив і тут погода перешкоджає. І вони десь о 7-й написали. Ми зразу почали готуватися. О 3-й ми мали з’явитися на кораблі, тобто це все теж було на таких нервах.

Як виглядав маршрут Віталія / Скриншот

Організатори запливу з нами зустрілися, хотіли особисто познайомитися з командою, зі мною. Це було дуже щиро та приємно. Я їм тоді сказав, щоб вони дозволили мені пропливти. Є можливість плавати з Ірландії в Шотландію, а мені зробили навпаки – з Шотландії в Ірландію. Перед мною пливла також команда, але у них щось не вийшло.

О 5 я стартував, ще темно було. Ла-Манш я перепливав уночі, а тут я стартував, коли ще темно було. Але це легше, бо ти розумієш, що ще година і буде сонечко. А на Ла-Манші було важко психологічно, коли ти нічого не бачиш.

"Для України, для ЗСУ": про мотивації під час запливів

Що є головною метою ваших запливів?

Я практично відкрив двері в такий незвичний вид спорту. Україна ввійшла в дивізіон ультраплавання. Мало людей на планеті, які перепливають такі дистанції.

Катер, що супроводжував українця / Фото надане 24 каналу

Ви прагнете бути першим українцем у міжнародних запливах?

Ні, насправді це так збігається. Спершу захотів проплисти 27 кілометрів. У нас є легендарний батько ультраплавання – Ігор Ненько, який у 2006 році проплив Ла-Манш. Він перший, хто зробив це з українців. Це фактично перший ультраплавець незалежної України. І у 2018 році знову все почалося, рестарт такий. В Україні вже є такі клуби, де плавають, організовують змагання. До речі, цього року також мало бути декілька запливів. Навіть коло острова Зміїний планувався. Молодь починає цікавитися.

Варте уваги Росія – це велика в'язниця, – інтерв'ю з Бех-Романчук про сезон, війну та усунення росіян

Хтось першим щось зробив, хтось на гору піднявся, хтось переплив. Багатьом хочеться це повторити. Я не вибирав, що буде наступним після Ла-Маншу. Подумав собі, що чому б не спробувати себе на North Channel. Та дай бог, аби більше українців плавали, щоб у нас були свої рекорди, як і в професійному, так і в аматорському спорті. Зараз аматори можуть заявити про себе досить сильно.

Коли вирішили присвятити свій заплив ЗСУ?

Мене от багато хто критикує, що я це оголосив після запливу. Але ж ви розумієте, що це 20 – 30% успіху. Так само було і з Ла-Маншем, якби я це сказав наперед, а потім не вийшло, то як мені з цим далі жити. Зробив – сказав. Тоді я фінішував, коли померла Королева, а в Україні тоді ЗСУ звільнили Ізюм, тому нам було не коректно подавати інформацію, тож ми чекали слушного інформаційного простору, бо не той час.

На всіх моїх запливах у мене висів прапор, на Ла-Манші, тут. Завжди, коли мені погано, я дивлюся на правий бік, і пливу далі. Коли вперше це відбувається, ти розумієш, що прапор твоєї країни вперше перетинає цю протоку. Це змушує тебе шукати постійно якісь сили, резерви, не здаватися. Звичайно, що для України, для ЗСУ, напевно тільки це може бути мотивацією для мене.

Як Віталій переплив Ла-Манш / Фото надане 24 каналу

Який заплив був важчим?

Цей. Я думав, що Ла-Манш – це найхолодніший заплив, найтяжчий. В принципі це так. Складність Північної протоки полягає в температурі води. Вода трошки тепліша була, але загалом 12 – 13 градусів.

Якою була підтримка у Великій Британії?

Я зустрівся в Лондоні з діаспорою, там були представники "Пласту" нашого. Вони організували зустріч з дітьми, зробили такі невеликі змагання, де треба було перепливти з берега на берег. Ми з ними поплавали, поговорили. Потім поспівали під гітару пісні Скрябіна. Дуже тепло, всі такі піднесені, патріотичні, цікавих людей зустрів, там письменники були, психологи. Мені було дуже приємно.

"Після перемоги ми будемо всіх дивувати"

Ви працюєте спортивним масажистом, як поєднуєте роботу та тренування?

Мені навіть страшно сказати, скільки я плавав. Я не буду озвучувати скільки мені довелося плавати, але в мене було 2 тренування в день, а то й 3, без вихідних.

Це самодисципліна і розуміння для чого ти це робиш. От коли я переплив Ла-Манш, після того більше не плавав. Просто не розумів для чого. Я міг собі там 1 – 2 кілометри поплавати. Але якщо нема цілі, то для чого. В цьому випадку я чітко розумів для чого це, був більш вмотивований. Я зараз оглядаюся назад, це ж скільки кілометрів перелопатити, і ще все встигати. Це все дуже швидко пролетіло.

Віталій перед запливом на Ла-Манші / Фото надане 24 каналу

У яких запливах у майбутньому хочете взяти участь?

Та запливів ще є багато, але зараз потрібна одна перемога, щоб країна перемогла агресора, звільнила території. Тоді буде ще якийсь новий поштовх для всіх сфер нашого життя, ми будемо постійно бити рекорди. Запливів багато. Головне, щоб усе закінчилося перемогою і тоді ми будемо щось думати. Зараз дуже важко морально.

Читайте також Перші 3 дні не спала, не їла, – інтерв'ю з Харлан про розлуку з батьками, війну та Зеленського

Наступний заплив вже хочете присвятити перемозі України?

Так. Мене часто питають, а що я отримав за це, що мені дали. Та нічого мені не дали. Я ж не робив це заради того, щоб щось отримати. Це класно, коли ти популяризуєш свою країну чи місто. Той самий Львів, де немає річки чи то моря, але про нього могли почути, бо його мешканець переплив одну з найскладніших проток світу. Це вже класно, такі якісь прості банальні речі. А матеріальне, воно може колись до мене і прийде, але це не є для мене головним. Для мене головне – це дати щось країні. Ви знаєте, скільки про мене та мою країну дізналися за кордоном за цей час. Британці, австралійці, мексиканці постійно пишуть мені та питають про ситуацію в країні. Україна так розширюється. Після перемоги ми будемо всіх дивувати. Я думаю, що Україна буде мотивувати багато європейських країн. Ми інші, побув там декілька тижнів, додому рвався, там ніби все класно, але в нас дуже добре, навіть попри таку ситуацію.

Ви підкорили Ла-Манш на честь 30-річчя незалежності України. Ви спеціально обирали заплив, який би збігався з цією датою?

Дата трохи збіглася, там не було вільних слотів, точніше вони були, але були проблеми з катерами, які супроводжують. Цей день був для мене мотивацією, ще й 30 років.

ВІталій Ступак отримав нагороду від Львівської ОДА: дивіться відео

Будь-хто може взяти участь у подібних ультрамарафонах, що для цього необхідно?

Треба заповнити анкету спочатку. В принципі в мене були попередні ультразапливи. Мені дали добро.

Я знаю, що цього року зареєструвалися ще 2 українці, але у зв'язку з війною їм не вийшло, перенесли на наступний рік. Там дуже обмежена кількість кораблів, їх 6 чи 9 на всю кількість охочих, дуже щільний графік.

Чи бувають випадки, що комусь не вдається фінішувати?

Звичайно. Взагалі, якщо взяти Ла-Манш, там статистика більша, це є популярний маршрут. До прикладу, знаю, що переважно зі 100 людей фінішує 30. Ну і також бувають смертельні випадки. Так, на жаль. Але це стихія, не басейн, де є ідеальні умови, тут все може статися в будь-який момент. Для того і є човен, рефері, який в будь-який момент може зупинити все, і сказати, що з тебе досить. Вони дуже чітко бачать по психології, поведінці, намагаються не заганяти людину.

Ви зазвичай їдете самі на змагання чи рідні їдуть з вами?

Ні, та для чого їм це бачити.

Вони проти ваших запливів?

Та може й проти. Але вони знають, коли я щось вирішив, то це не обговорюється.

Кожен свій заплив Віталій закорбовує на своєму тілі. На його руці можна помітити нове татуювання з отаннього ультрамарафону. Він зробив його відразу після участі, як і всі інші. Така вже у ного традиція, що з кожним запливом додається чергове тату.

Віталій став єдиним в Україні та 109 плавцем у світі, якому вдалося подолати Північну протоку.