Могла стати каратисткою

Батьки Олени займались карате, але дівчина вирішила не повторювати шлях мами та батька. Овчиннікова пішла у бойові мистецтва та не прогадала. Зараз вона є однією з найкращих бійців світу. Але є один незрозумілий факт – за кордоном про Олену знають багато, а в рідній Україні не так багато людей.

Цікаво прочитати Незламна: ексклюзив із срібною призеркою Паралімпіади з фехтування Наталією Морквич

Тому трішки більше розповімо усім про Олену Овчиннікову. Дівчину, яка "вибилась у люди" завдяки бажанню та наполегливій праці. Далеко не кожного бійця кличуть тренуватись у зал самого Конора МакГрегора. Напевно, це про щось таки говорить та змушує українців задуматись.

Разом із сестрою Олена відвідувала декілька спортивних секцій – плавання, спортивна гімнастика та танці. Спортивною гімнастикою займалась 1,5 роки. За цей час встигла взяти участь у декількох змагання, де здобувала призові місця. Тому тренери покладали на дівчину великі надії. Але досягнути ще більших вершин у цьому виді спорту Овчинніковій не вдалось.

Через великий ризик травми Олену забрали із цієї секції.

Вже через декілька років я вперше пішла на змішані єдиноборства. Тоді мама жартувала: "Якби я знала, куди тебе занесе, то не забирала б зі спортивної гімнастики". Сестра ж завершила зі спортом, а я продовжила справу дитинства,
– розповіла Олена.

Карате, яким займались батьки, Овчинніковій теж подобалось. Але вона не хотіла підказок зі сторони батьків. Тому вирішила обійти це все, подавшись в інший вид спорту. Щоправда, навіть зараз батько Олени вказує на її помилки під час поєдинків: "Тато завжди має вчити. Якби я пішла на карате, то не відстрілялась би від цього точно".

"Немає жодної підтримки від держави"

Спортсменка зізналась, що із розвитком жіночих єдиноборств в Україні дуже складно. Особливо, якщо це не олімпійський вид спорту. Кращі умови у боксі, який представлений на Олімпіаді.

Байдуже, що ти так само докладаєш зусиль, здобуваєш нагороди та приносиш "потом і кров'ю" визнання країні на увесь світ. Тебе менше цінують через те, що це не олімпійський вид спорту. Відверто кажучи, інколи така нерівність дещо ображає,
– зазначила багаторазова чемпіонка світу.

Думки про перехід у бокс таки були

Олена відверто розповіла, що думки про перехід у бокс були. Але це сталось лише б у тому випадку, якби вона досягнула поставлених цілей у кікбоксингу, тайському боксі та ММА. Однак декілька причин таки вибили цю думку про бокс із голови дівчини.

Олена зазначила, що між чоловічим боксом та жіночим є одна велика відмінність – стиль. Чоловіки направляють удари у голову та корпус. Жінки ж націлені виключно на голову суперниці.

Дівчата, які прийшли у бокс із тайського боксу, яких я знаю особисто, добре понищили своє обличчя. У тайському боксі вони ще були дуже симпатичні. І це не дивлячись на те, що тут теж можна отримати у голову ліктем або коліном. Здавалось, ніби це жорсткіше, але вони ще залишались симпатичними дівчатами. А після переходу у бокс ці постійні удари у голову призводили до розсічень над бровою, під очима, сильно страждав ніс. Через деякий час я змінила свою думку про перехід у бокс. Якби зараз йшла боксувати, то не в аматорський, а професійний, але і то за умови хорошого гонорару,
– розповіла українка.


Підготовка української спортсменки / Фото instagram.com/lenaovchynnikova

Варте уваги Українська каратистка, яка виховує майбутніх чемпіонів: ексклюзив із Катериною Кривою

"Викручуюсь із ситуацій, коли здається, що вже все втрачено"

Мало хто знає, але у дитинстві Олена 1,5 роки займалась спортивною гімнастикою, яка дала багато плюсів для майбутньої спортивної кар'єри дівчини.

Гімнастика дала мені гарну розтяжку та гнучкість, яка допомагає у боях без правил. Коли потрібно викрутитись із якогось складного положення, коли тебе ламають чи душать. Ця амплітуда рухів дає своє, коли суперники дивуються, як мені так вдається. Вони не очікують, що моя рука чи нога може викрутитись набагато більше. За рахунок цього вибираюсь із різних ситуацій. Буває таке, що судді хочуть зафіксовувати дострокове завершення бою, а я ще примудряюсь вилізти із положення. І от це дійсно допомагає,
– відзначила спортсменка.

"На мій погляд, великий плюс спортивної гімнастики це те, що вона дає всесторонній розвиток, тобто, там розвиваються абсолютно усі м’язи. На мій погляд, не шкодячи організму. Звичайно, якщо займатись на брусах чи колоді, то можна дійсно травмуватись. Але будь-який спорт є травматичним. Навіть на розминці на вулиці можна отримати травму. Ось нещодавно на розминці травмувала коліно, коли просто робила зарядку, просто невдало кинула ногу", – розповіла Олена.


Овчиннікова про травми / Фото з instagram.com/lenaovchynnikova

Складні травми спортсменки

"Після того, як вилетіло коліно і я розірвала меніск, моє коліно стало нестабільним. Час від часу воно мене турбує, бувають моменти, коли його складно розігнути. Якщо на тренування мені 3 – 4 особи його розгинали, то під час боїв, коли таке стається, потрібно було робити усе самій. Можна тільки уявити, який це був біль та емоції. Після того вирішила зробити операцію. Наразі, це вже третя операція на цій нозі. З кожним разом коліно стає ще більш чутливе. Так само можу сказати за переломи руки. Як би це було на змаганнях, то було б не так жаль, а так це часто стається на тренуваннях".

"Травми – не знак, це екзамен на витривалість"

За словами Олени, її мама просто мріє, щоб вона покинула бойові мистецтва, адже сильно переживає за здоров'я.

Мама казала, що це знак, що потрібно завершувати. Але після цього я вже завоювала близько 12 чи 13 світових поясів. Гадаю, що це для мене був більше виклик, ніж попередження. Тоді це було для мене випробування: "Зламаюсь чи ні?. Слабка чи сильна?. Переступлю я через такі перепони або я наче "ганчірка"?". Як показує досвід великих спортсменів, якщо на їх шляху трапляються якісь перепони чи травми, то вони досягають ще більших вершин, ніж коли твоя кар’єра складається легко та без проблем,
– відзначила Овчиннікова.

Цікаво "Українська королева треку": ексклюзив зі срібною призеркою Олімпіади Оленою Старіковою

"Коли суперниці списують мене, у цей момент стаю тільки сильнішою"

Часто під час поєдинків суперниці намагаються скористатись травматичними місцями конкурентки. Чи було таке у кар'єрі української спортсменки?

Бувало, але не скажу, що це стосується травми коліна. Перед змаганнями ніколи не показую, що мені боляче. Для фото чи відео знімаю наколінник, адже суперниці їх побачать у соцмережах. Тому мало хто знає, що в мене взагалі травма. Але є багато таких, які колись бачили, як я травмувалась. Хоча мені це на руку. Суперниці розраховують, що я гірше тренуюсь, ніж інші. Але я ще більше готуюсь, ніж вони. Те, що я не викладаю це у соцмережі не означає, що я цього не роблю. Це свого роду така оманлива тактика. Коли суперниці списують мене, у цей момент я стаю тільки сильнішою,
– сказала дівчина.


Овчиннікова / Фото з instagram.com/lenaovchynnikova

"За океаном ми завжди маємо кращий попит, ніж в Україні"

Далеко не кожного бійця світу кличуть тренуватись у зал одного з найкращих бійців світу Конора МакГрегора. Але Олена Овчиннікова стала однією з небагатьох, яка могла там потренуватись, якби не одне велике але – пандемія коронавірусу.

Спортсменка з України не змогла поїхати на підготовку в Ірландію через серйозні карантинні обмеження у цій країні. Жодні адвокати та зв'язки не допомогли дівчині. Єдиний варіант – робоча віза, але тренування не вважались роботою. Що не скажеш про поєдинки.

Гадаю, що зараз їх пропозиція ще актуальна, але тепер у мене вже немає того бажання. У США вподобала один із залів, у якому бачу перспективу. Якщо у Львові я сама "стукаю в усі двері", щоб мені щось трішки допомогли у розвитку чи просуванні, то там мені цього робити навіть не потрібно. Американці самі контактували зі мною. За океаном ми завжди маємо кращий попит, ніж тут. І це знову ж таки образливо за нашу країну. Тут ми не потрібні, а інші країни чекають з розпростертими руками,
– відзначила українка.


Овчиннікова – одна з найбільш титулованих спортсменок світу / Фото PLAYPRO.media

"Казали, що не бачать у мені перспективу"

Схожа ситуація була у спортсменки з містами. Родом дівчина сама із Дніпра, де хотіла жити та прославляти рідне місто. Але свого часу у ній не побачили перспективу.

Сказали, що можеш у куточку стояти та бити у мішок, але про спаринги чи змагання навіть не думай. Їм це не цікаво. Коли виграла свій перший пояс мені одразу зателефонували з Дніпра зі словами: "Може давай повертайся до нас",
– розповіла Олена.

Тоді Овчиннікова відмовила. Вона зазначила, що залишиться там, де здобула титул, де їй дали шанс для розвитку. Ось так Львів став другим домом для спортсменки: "Тепер Львів – моє місто, де я проживаю близько 13 – 14 років. Мені тут подобається. Представляла місто Лева ще до того, як переїхала сюди жити. Я ще раніше їздила виступати за львівський клуб. Такий же приклад із країнами. Коли за кордоном починаєш досягати вершин, то у рідній країні починають запитуватись: "Чому не повертаєшся сюди? Чому не хочеш розвиватись вдома?". По-перше, проводити бої в Україні – це абсолютно нікого не цікавить. М’яко кажучи, тут у 20 разів менше платять, ніж за кордоном. Чи є зміст тоді. Іноземні інвестори теж не надто зацікавлені у рекламі в нашій країні".

Відео з тренування Овчиннікової

Овчиннікова відмовилась змінювати громадянство

Олені надходило чимало пропозицій змінити громадянство, але в усіх випадках дівчина відмовляла. Спортсменка хоче бути в Україні та представляти саме цю країну: "Сильно прикипіла до України. Можливо, це у мені говорить патріотизм".

Хтось міцно "замикає двері" перед гордістю України

Олена відверто розповіла, що останні декілька років наполегливо намагається пробитись в установи. Овчиннікова хоче, щоб на неї врешті-решт звернули увагу та признали як українку, яка прославляє країну на увесь світ.

Але хтось міцно замикає двері на замок перед українкою. Дівчина, яка здобула чималу популярність в усьому світі, просто хоче розвивати свій вид спорту у рідній країні. Але ніхто не відповідає на її роботу взаємністю.

Тепер Овчиннікова все частіше задумується над тим, щоб переїхати в іншу країну.

Останнім часом часто задумуюсь, чому б не поїхати за кордон і не виступати під прапором іншої країни. Там у мене набагато більше визнання та плюсів. Наразі я у роздумах. Ще є час поки заліковую травму, спробую далі битись у дверцята різних установ. Але, якщо нічого не вийде, я все ж таки буду покидати нашу країну,
– відверто розповіла Олена.


Олена Овчиннікова / Фото з instagram.com/lenaovchynnikova

"Кожен думає, що він стане Конором, який заробляє мільйони"

Все частіше можна почути зворушливі історії українських спортсменів. Людей, які досягнули великих вершин у спорті, тренуючись у підвалах. Натомість іноземні спортсмени мають кращі умови, але не показують інколи і близько того результату, який демонструють українці.

До речі Унікальна Олімпіада-2020 очима української борчині Оксани Лівач: ексклюзив

За словами Олени, у європейців чи американців зовсім інший менталітет. Людина, яка має комфортний рівень життя та фінансову незалежність, не буде цікавитись, наприклад, бойовими мистецтвами. Вони не бачать у цьому заробітку. Навіщо, якщо вони і так себе непогано почувають.

"До прикладу, в Україні ММА чи тайським боксом займаються хлопці та дівчата з районів, які починають свій шлях у спорті із підвалів. Вони хочуть таким способом заробляти кошти та досягати якихось вершин. Тим паче, що зараз це стало доволі популярним. Кожен думає, що він стане Конором, який заробляє мільйони. Це дуже класно, що в людей є така мотивація".

Я сама з бідної сім’ї. Мені також потрібно було вириватись з того життя, хотіла це зробити за рахунок спорту. Коли потрапила у бойові мистецтва зрозуміла, що це саме той вид спорту, де я хочу бути, який мені до душі. Коли є якісь перепони ти розумієш, що тільки ти сама мусиш для себе виборювати місце під сонцем. Особливо, якщо ти прийшов із гіршого життя, то спрацьовує інстинкт виживання. Саме такі спортсмени найчастіше за все досягають вершин. Наприклад, візьму бійців із якими разом тренуємось у залі в США. Вони починали із таких самих умов, як ми. З Конором особисто не знайома, але якщо вірити усім інтерв’ю, то у нього та сама історія,
– пояснила українська бійчиня.

Люди, які стикаються із проблемами на тренуваннях чи змаганнях, але у яких в житті було все легко, у такі моменти найчастіше здаються. Якщо ти загартований життям, то це допоможе у спорті,
– додала спортсменка.


Олена Овчиннікова у США / Фото instagram.com/lenaovchynnikova

Скільки обійдеться батькам, щоб віддати свою дитину у бойові мистецтва?

Дівчина самостійно накопичувала гроші на свої перші рукавички та капу. Вона жертвувала чимось заради того, щоб добитись крутих вершин у спорті.

У мене не було грошей на перші рукавички, коли лише прийшла у бойові мистецтва. Не мала сміливості попросити у батьків гроші, який і так було небагато. Я сама обрала цей шлях, захотіла цим займатись, тому повинна була самостійно заробити кошти на перші рукавички та капу. Десь потрібно було підробляти, прибирати. Довелось, грубо кажучи, виживати. Я не старалась купувати собі класний та дорогий одяг, щоб виглядати крутіше. У мене була інша ціль,
– розповіла Олена.


Чемпіонські пояси Овчиннікової / Фото з instagram.com/lenaovchynnikova

"Хочеться спробувати забрати пояс у Bellator"

Олена здобула вже чималих вершин у світі спорту, яким можуть позаздрити мільйони спортсменів планети. Але на цьому Овчинникова не зупиняється. Спортсменка розповіла, що таки ще має мотивацію продовжувати кар'єру, хоча запал вже далеко не той.

Ще хочеться спробувати забрати чемпіонський пояс у Bellator. Тому що це організація, у якій у мене ще немає пояса. Хочеться досягнути чогось більшого, ніж просто виграти бій. Щоб вийти на чемпіонський поєдинок потрібно здолати багато суперниць, довести усім, що ти краща за інших,
– зазначила українка.

Звісно, що зараз це трішки під питанням, враховуючи мої травми. Багато років пройшло у підготовках та тренуваннях до змагань і все частіше усе було марно. Тому що ніхто не звертав увагу. Ймовірно, що десять років мені довелось лише усім доводити, хто я така, що вартую уваги. Замість того, щоб усі 10 років чогось досягати. Час йшов, а організм вже не той. Близько 5 років тому почала виходити на пік, такий, де можна непогано заробляти. Зараз мені не дуже хочеться просто взяти та усе кинути. Хоча запал уже не той. Реально розумію, що постійно боляче, тому потрібно терпіти та миритись із якимись моментами,
– відповіла Овчиннікова.