Теперішнє чемпіонство канадців подивувало любителів хокею і навіть фахівців не менше.
Нагадаємо Канада – чемпіон світу з хокею 2021
Вражаюче переродження
Тренер Жарар Ґаллан, який у 2018-му сенсаційно вивів Вегас Голден Найтс в першому ж сезоні в НХЛ у фінал Кубка Стенлі, зібрав канадську збірну наспіх. До відльоту в Ригу команда, складена здебільшого з представників третіх-четвертих ланок клубів НХЛ і навіть двох представників університетських команд, встигла провести лише два тренування. А вже в Латвії "Кленові листки" програли три стартових поєдинки поспіль. Таке з ними трапилося вперше за всю історію виступів на чемпіонатах світу. Груповий турнір Канада завершила з десятьма очками в активі і цілком могла вилетіти, якби збірні Німеччини і Латвії в заключному турі завершили основний час очного поєдинку внічию і вийшли в плей-оф разом, команду Ґаллана відповідно відчепивши. Щастя канадців, що опоненти зіграли чесно – Німеччина перемогла 2:1, вийшла в плей-оф сама і вивела туди Канаду.
А вже в поєдинках на виліт Канада виглядала бездоганно. В 1/4-й "Кленові листки" сенсаційно переграли команду Російського олімпійського комітету, осоромивши зокрема дворазового олімпійського чемпіона, депутата Держдуми В’ячеслава Фетісова, який напередодні сказав: "У Канади хоч один відомий хокеїст є? Не варто навіть хвилюватися".
Канадці поставили на місце команду, яка не може виступати під власним стягом / Фото IIHF
Наступний канадський скальп – збірна США, команда, яка до того виграла на чемпіонаті шість матчів поспіль і демонструвала дуже переконливий хокей. Проте у півфіналі американці впоратися з сусідами не змогли.
Таким чином, у Ризі відбулося повторення фіналу попереднього чемпіонату світу, якому "Кленові листки" зі значно зірковішими хокеїстами у складі поступилися 1:3 Фінляндії. Якщо тоді перемога "Суомі" стала справжньої сенсацією, то зараз другий поспіль вихід команди Юкки Ялонена у фінал виглядав цілком закономірним навіть за умови, що склад фінів був ще менш зірковим, ніж у 2019-му. За якістю й стабільністю гри збірна Фінляндії на нинішній світовій першості виглядала найпереконливіше. Допоки не зійшлася з канадцями…
Позбавлення права на професію
Збірна України випала з еліти світового хокею за підсумками чемпіонату світу-2007 і впродовж наступних чотирьох років ще намагалася повернутися до топ-дивізіону. Проте ці наміри обернулися гучним ляпасом у вигляді наступного пониження в класі за підсумками домашнього чемпіонату світу-2011. Представники золотого покоління, завдяки яким Україна дев’ять років трималася в світовій еліті і єдиний раз в історії пробилася на Олімпіаду, невпинно старіли. Заміни лідерам, враховуючи бідовий стан дитячо-юнацьких хокейних шкіл і банальну відсутність льоду в більшості регіонів України, не було.
Не надто вплинула на загальний стан речей поява в українському хокеї такої амбіційної особистості як Борис Колесніков. Точніше, гарно завдяки своєму власникові почувався лише донецький клуб "Донбас". У 2013-му команда вперше в історії українського хокею виграла Континентальний кубок і непогано почувалася в російській Континентальній хокейній лізі. Будучи заступником прем’єра, Колесніков домігся переспрямування грошових потоків, які виділялися на хокей державою, зі столиці на рідний донецький регіон. Плани пана Колеснікова були амбітними: він будував у Донецьку сучасну льодову арену, а паралельно натуралізовував під інтереси національної збірної російських легіонерів.
Втім, розрахунки Колеснікова перекреслила російська агресія навесні 2014-го. Клуб "Донбас" змушений був виїхати з рідного міста, а відреставрована для виступів команди арена "Дружба" на початку військової агресії була розграбована й підпалена. Як наслідок, Колесніков змушений був відмовитися від участі в КХЛ і з 2016 року зосередився на створенні Української хокейної ліги.
Ставши кінцевим бенефіціаром організації, Борис Вікторович вирішив ввести в УХЛ дивне обмеження – віковий ценз для гравців. У лізі могли виступати лише хокеїсти не старші 26-ти років. Колесніков мотивував таке рішення бажанням дати ігрову практику молодим хокеїстам. Насправді ж такий крок виглядав як пряме порушення прав людини і позбавлення її права на професію. І то за умови, що специфіка гри в хокей дозволяє розкриватися в цій грі найперше людям, які досягли 30-річного віку. В одну мить непотрібними і викинутими на вулицю опинилися десятки українських хокеїстів. Найталановитіші чи найкмітливіші влаштовувалися в закордонних клубах, а інші змушені були завершувати кар’єру, задовольняючи хокейні апетити виступами в аматорських лігах. Натомість за відсутності достатньої кількості молодих українських хокеїстів склади команд помолоділої УХЛ наповнювали легіонери, здебільшого з однієї країни – РФ.
Врешті вийшло, що така амбіційність окремо взятого керівника, який збирався у той період, поки немає змоги виступати у великих турнірах, награти молодь свого клубу, коштувала українському хокеєві втрати кількох поколінь гравців. Деякі з них навіть змінили громадянство. Скажімо, Євген Ємельяненко, Антон Буточнов, Денис Заблудовський і Віталій Кириченко в 2019-му допомогли збірній Румунії обіграти рідну Україну в третьому за силами дивізіоні 1В і підвищитися у класі. Цьогоріч до цієї четвірки додався ще й нападник Євген Лиманський. Натомість українці насилу зберегли прописку в ешелоні, де виступають команди, яких колись наша команда перемагала ледь не з двозначними рахунками.
Реалії такі, що українець Євген Ємельяненко перемагає Україну в светрі румунської збірної / Фото IIHF
Останніх півтора року збірна України взагалі не збиралася, оскільки більшість міжнародних змагань були відмінені через пандемію коронавірусу. Вперше після тривалої паузи наша національна збірна зібралася лише цьогоріч у травні – щоб виступити на турнірі в словенській Любляні. Новий головний тренер Вадим Шахрайчук розраховував перевірити наявний кадровий потенціал і розібратися, на кого можна розраховувати в офіційних матчах.
Однак плани тренера перекреслили ігрища того ж Колеснікова. 11 гравців клубу "Донбас", а також "Краматорська" і "Маріуполя", до фінансування яких причетних Борис Вікторович, до лав збірної не прибули, в основному посилаючись на проблеми зі здоров’ям. Щоправда, жоден з гравців до лав збірної не приїхав, сповістивши про діагноз на відстані.
Читайте також Президент Федерації хокею: Люди, які радять гравцям не їхати в збірну – мої особисті вороги
Наразі Федерація хокею покарала одного з таких відмовників – нападника "Донбасу" Микиту Буценка. Серед семи хокеїстів, які входять до штатної збірної України і отримують щомісячну зарплатню від міністерства молоді і спорту, він був єдиним, хто виклик у національну команду проігнорував. ФХУ за підсумками прогулу рекомендує Мінмолодьспорту виключити Буценка зі списку штатних збірників і тим самим позбавити його щомісячного окладу в межах 12 тисяч гривень.
"Соколята"
Дмитро Кубрицький і Михайло Сімчук, 18-річні воротар і нападник київського "Сокола", хлопці, які стали відкриттями минулого чемпіонату України, були в числі тих, хто в лавах національної збірної до Словенії їздив. Обоє юних киян проявили себе в Любляні вельми непогано – Кубрицький провів гарний поєдинок проти французів, а Сімчук у стартовій для себе грі в светрі національної команди проти румунів відзначився голом. Вчора ці хокеїсти, їх 17-річний партнер за "Соколом" Данило Коржилецький і тренер київської команди, асистент Шахрайчука в збірній Костянтин Сімчук дивилися фінал чемпіонату світу в компанії вболівальників, у культовому серед столичних фанатів пабі "Кутовий".
Костянтин Сімчук з вихованцями з "Сокола" / Фото автора
Перед матчем гравці кажуть, що вболіватимуть у фіналі за Фінляндію. Тренер симпатій не проявляє, але додає, що фіни йому теж дуже імпонують. "Бо грають самі і дають грати суперникові", – пояснює Сімчук-старший. Заодно Костянтин, котрий у статусі воротаря нашої національної команди виступав на шести чемпіонатах світу в топ-дивізіоні, а загалом за збірну у період 1996-2011 років провів 67 матчів, згадав, як грали проти "Суомі" українці. Сходимося на думці, що проти цього суперника нашій збірній завжди було найважче. Саме проти фінів Україна в травні 1999-го провела прем’єрний поєдинок у топ-дивізіоні чемпіонату світу. Тоді наша команда завдяки ефектному дальньому кидку оборонця Сергія Климентьєва навіть відкрила рахунок у матчі, але надалі суперники закинули Олександрові В’юхіну три шайби.
"Мені згадується той матч, у якому фіни перемогли Україну в 2003-му 9:0. Тоді, здається, не ви грали, а Ігор Карпенко?", – звертаюся до Сімчука. "Ні, я грав, – відповідає Костянтин. – Зовсім розібраний тоді приїхав, у поганому стані. Потрапив під той фінський каток". Насправді в тій грі Карпенко замінив Сімчука в середині матчу, за рахунку 0:7. Україна тоді лише дивом уникнула поразки з двозначним рахунком – на заключних секундах Саку Койву вийшов "один в нуль" і влучив у поперечину.
Дмитро Кубрицький теж залишив автограф для "Корі" / Фото автора
Спогади перервав, точніше, перевів в інше русло "Коря", один із найавторитетніших київських фанатів. Він попрохав Костянтина Сімчука підписати два квитки на матчі "Сокола" в чемпіонаті Росії у 1996-му. "А я тоді грав? – перепитує воротар. – Точно, грав, пам’ятаю, як Pepsi був у нас серед спонсорів. В Америку я поїхав у 1997-му". Підказкою став логотип знаменитого бренду на зворотній стороні квитків.
Розв’язка чемпіонату світу
Між тим, коли фіни на початку третього періоду закинули другу шайбу і повели в фінальному матчі з канадцями 2:1, присутні почали говорити про "Суомі" як про майбутніх чемпіонів. А Костянтин Сімчук звернув увагу сина Михайла на те, яким кидком відзначився фінський оборонець Петтері Ліндбом: "Бачиш, Мишко, куди він вдарив? Туди, куди ти постійно Дімі Кубрицькому на тренуваннях забиваєш. А Славікові забити не вдається". Славік – Ярослав Сулима, ще один 20-річний вихованець "Сокола", який сидить поряд із Кубрицьким. У минулому сезоні Ярослав грав вкрай мало – лише три матчі за білоцерківський "Білий Барс". Влітку під час тренувальних зборів тренерський штаб "Сокола" спробує дати хлопцеві шанс проявити себе у своїх лавах.
Канада відігралася на 13-й хвилині третього періоду, після того, як капітан Адам Енріке реалізував більшість. Для Адама то була шоста шайба на турнірі і 11-те набране очко. У списку бомбардирів він став четвертим. Його товариш за ланкою Ендрю Маджипейн з сімома голами і чотирма асистами став серед бомбардирів третім. А очолив список найрезультативніших той, хто асистував спершу Енріке, а потім, на сьомій хвилині овертайму Нікові Полу. Мова про форварда "Оттави Сенаторз" Коннора Брауна, який з 14-ма результативними передачами і двома голами випередив американця Конора Ґарланда на три очки. За кількістю асистів Браун випередив найближчого переслідувача відразу вдвічі.
"Трохи вражений, – каже відразу після переможної шайби Ніка Пола Михайло Сімчук. – Абсолютно рівна гра, долю якої вирішила проста помилка". Вирішальну шайбу канадці закинули після того, як фіни допустили втрату на власній половині і відпустили суперників у швидкий відрив.
Фінські хокеїсти не приховували емоцій після поразки. Вони розуміли, що втратили реальний шанс стати чемпіонами світу вдруге поспіль. У матчі, в якому вважалися фаворитами вони, а не тепер уже 27-разові чемпіони світу канадці.
Однак загалом суті справи ця поразка не змінює. Фінський хокей нині по праву перебуває на світовій вершині поруч із північноамериканським. Про це свідчать зокрема матчі поточного розіграшу Кубка Стенлі. Роль фінських хокеїстів там вельми знакова. Достатньо пригадати лише найпомітніші події останніх десяти днів. Шайба Єспері Котканіємі в овертаймі шостого матчу чвертьфіналу допомогла "Монреалю" зрівняти рахунок у серії з "Торонто", відігратись з 1:3 і сенсаційно вибити "Мейпл Ліфс". Гол Мікко Рантанена в овертаймі виявився вирішальним і приніс "Колорадо" другу перемогу над "Веґас Ґолден Найтс". Себастьян Аго і Теуво Теравайнен спільними зусиллями створили гольову нагоду для Джордана Стаала, влучний кидок якого приніс "Кароліні" перемогу в другому матчі над "Тампа Бей".
"Ми повинні усвідомити, що уже сім років у нас іде війна"
Ми ж у цьому контексті мусимо згадати, що українців у Національній хокейній лізі немає вже давно. Найрезультативніший з наших хокеїстів у НХЛ (636 очок) Дмитро Христич нещодавно отримав від національної Федерації хокею призначення – став директором чемпіонату України. Чемпіонату, легітимність якого ще треба довести, оскільки позбавлена ФХУ офіційного статусу Українська хокейна ліга Бориса Колеснікова оскаржила це рішення в судовому порядку. Натомість інший легендарний енхаелівець, президент київського "Сокола" Олексій Житник, який зіграв у найсильнішій лізі світу рекордну серед вихованців українського хокею кількість матчів (1183), теж днями очолив так звану "Українську хокейну асоціацію", за якою стоїть той же Колесніков і яка заявляє про наміри перебрати на себе функції проведення усіх загальнонаціональних змагань з хокею.
Читайте також Суд між Федерацією хокею та УХЛ: історія конфлікту
Єдність відсутня не лише серед хокейних легенд України, а й у керівництві "Сокола". В’ячеслав Лецкан, котрий у минулому сезоні був одним із головних спонсорів команди, заявляє, що викупив клубний логотип у донецького олігарха Сергія Тарути, який фінансував столичний клуб з 2007-го і припинив це робити в 2014-му, після чого "Сокіл" на шість років зник із хокейної мапи України, точніше, існував лише завдяки очолюваній Костянтином Сімчуком дитячо-юнацькій школі. Викупивши логотип, пан Лецкан вирішив диктувати умови гри решті шести членам наглядової ради клубу на чолі з уже згадуваним олімпійським чемпіоном Житником. Взимку спонсор команди, який грав у хокей виключно на аматорському рівні, часто втручався в ті функції, які належить виконувати тренерам, а також став ініціатором цілого засилля в "Соколі" російських хокеїстів. Натомість талановиті українці Середницький, Сушков і Пойманов, які добре проявили себе на старті сезону, були віддані в оренду в "Білий Барс".
Костянтин Сімчук не приховує, що не розділяє поглядів на розвиток клубу В’ячеслава Лецкана. В цьому його підтримує Олексій Житник.
Відверта розмова тренера з фанатами / Фото автора
"Ми віддаємо належне В’ячеславові Львовичу, – каже Сімчук-старший у розмові з фанатами. – Якби не він, в першому ж після відродження сезоні вийти у фінал, перед тим обігравши чинних чемпіонів "Кременчук", нам було б важко. Однак кожен має займатися своєю роботою. Сподіваюся, нам вдасться досягти розуміння, зокрема в питанні легіонерів. Ми розуміємо, що без іноземних хокеїстів, зокрема росіян, не зможемо впоратися й у наступному сезоні. Особливо з урахуванням, що "Сокіл" має виступати в Континентальному кубку. Але не хочемо, щоб кількість легіонерів була такою, якою стала, починаючи з січня. Ці зміни не вважаю виправданими".
Думку фанатів висловив уже згадуваний "Коря".
"Усі ми дуже втішені, що "Сокіл" відродився і щиро раділи його успіхам, – каже чоловік. – Але чому питання росіян у команді для нас важливе. Відомо, що фанати "Сокола" одночасно є фанатами футбольного "Динамо". Також всі знають, якими є наші стосунки з динамівським керівництвом після призначення на посаду головного тренера Мірчі Луческу. При цьому люди, які відстоюють позицію Суркісів, закидають нам, мовляв, де дівається ваша принциповість, коли підтримуєте "Сокіл" з 13-ма росіянами у складі? Зазначу, що загалом не бачу нічого катастрофічного, коли хлопці з Росії приїздять до нас грати в хокей. Макаревич приїздить з концертами, в цьому теж немає нічого поганого. Ми розуміємо, що там є різні люди. Але ми повинні чітко усвідомити, що уже сім років у нас іде війна. Війна з Росією. На якій воювали чи зараз воюють хлопці з нашого руху. Серед присутніх теж такі є. Наші друзі гинули у цій війні і отримували важкі поранення. Ми маємо усвідомлювати, що то за ворог і що він від нас не відчепиться. Тому дуже важливо, щоб ті люди, які приїжджають виступати за "Сокіл", теж були свідомими того, що тут відбувається. Ми їх підтримуємо рівно доти, доки вони з повагою ставляться до нашої держави, доки не пишуть нічого компрометуючого в соцмережах. Війна – це не жарти і дуже важливо, щоб усі гравці нашого клубу це розуміли".
Зауважимо, що впродовж сезону-2020/2021 жоден з російських легіонерів "Сокола" жодним лихослів’ям у ставленні до України не відзначився. З усього видно, що відповідну роботу клуб із гравцями веде. Проте нині найнагальнішою стає проблема цілісності цього клубу. І українського хокею загалом.