Перша частина інтерв'ю з Ольгою Книш те як прийшла в спорт, якими ще видами спорту займалась, специфіку підготовки, забезпечення, підтримку від держави в післяолімпійський рік та скільки власних коштів вклала у свою кар’єру – за посиланням.

– Любити екстрим?

Так. Коли перший раз готувалась вилетіти з "полочки", то розуміла, що в ліс не втечу, додому не побіжу. Оля, треба стрибати! Розумієш, що коли погано вилетиш, то зробиш собі гірше. А коли набираєш швидкість, то дуже страшно. Коли приїхала на фініш, то зразу сказала: "Класно! Хочу ще". Тобі страшно, але такий адреналін. І його завжди багато.

– Що особливого у спуску мають бачити вболівальники?
– Так важко пояснити у кількох реченнях. Потрібно дивитись на те, як чисто проходить трасу спортсмен. Зразу видно, коли спортсменка збивається чи проїхали чисто і правильно, як планувала. Всі на Кубках світу з сильної групи їдуть плюс-мінус однаково. Але майстерність ще в тому, щоб зробити менше помилок. Звичайно, складно побачити помилки людям, які вперше дивляться.

– Чого не вистачає Вам щоб піднятись у Топ-20?
– Мені не вистачає сервісмена, фізіотерапевта. На зборах є тільки тренер та спортсмен. Ти сам готуєш собі лижі, сам собі лікар та масажист. Це може здатись, що як без цього не буде результату? Але коли австрійські спортсмени виходять на тренування, то все про що вони думають – це спуск та тренування. А ти думаєш про гроші, організацію, масаж, лижі. Також треба більше спусків, щоб здобувати досвід та виправляти помилки.

Читайте також: Як замість кондитера стати чотириразовим переможцем Паралімпіади: історія Романа Павлика

– Як відбувається аналіз спусків?
– Кожне тренування знімаємо на відео. На гірці обговорюємо завдання на сьогодні. А вдома робимо розбір, щоб на другий день виправити, та не повторювати помилок.

– Немає бажання покинути спорт?
– Цього сезону планувала стати тренером. Продовжила їздити, бо було цікаво, чи можливо змінити мене в техніці. Тренер, який до нас прийшов, добре володіє матеріалом. І це мені почало допомагати. Відчуваю, що змінююсь, і це мотивує йти далі. І в лютому-березні думка змінилась щоб залишитись спортсменкою. Є прогрес! В наступному сезоні теж буду виступати.

– Коли вперше задумались про тренерську роботу?
– Через місяць після Олімпіади появилась така думка. У нас є спортивно-оздоровчий клуб "Евелендж", де планувала працювати. Паралельно не хочу працювати. Люблю робити все якісно. Однією дупою на двох стільцях не всидиш. Хочу зосередитись на одній справі.

– Розглядаєте можливість, що будете займатись справою, не пов’язаною зі спортом?
– Все можливо. Можливо, піду по стопах батьків та стану лікарем. Не відкидаю жодного варіанту.

– Ви виставили на продаж телефон, який отримали на Олімпіаді. Покупець знайшовся?
– Так. За меншу суму. П’ять місяців не могла продати, ціна сильно впала, та й нова модель вже вийшла. Тому розуміла, що якщо його вдасться продати, то вже буде супер. Продала десь за 800 доларів. Кошти пішли на мої збори.

– Які у Вас хобі?
– Немає. В школі ходила на гурток з малювання, але не дуже малюю. Якщо щось бачу цікаве, то можу позайматись. Немає такого, чим би займалась постійно. До грудня місяця моїм хобі було здати сесію, коли приїжджала після зборів та змагань. Зараз хочу навчитись грати на укулеле. Це маленька гітара і її можна брати на збори, бо велику не повезеш. Завжди хотіла ще на піаніно навчитись грати, але не склалось.

– Олімпіада 2022 входить у Ваші плани?

Плани такі є, але не хочу туди їхати так, як минулого разу. Якщо буду розуміти, що результати будуть погані, то не поїду. Бо для чого? А взагалі, якщо хочеш розсмішити Бога, то розкажи йому про свої плани. Зараз працюю над тим, щоб змінювати себе в плані техніки, а як буде далі – ніхто не знає.

Читайте також: Є тільки одне місце – перше, все інше втішні призи, – переможниця Кубку світу Олена Старікова

– Наскільки поганими були для Вас результати на Олімпіаді 2018?
– Коли їхала у Пхьончхан, то розуміла, що медалей не буде. Розраховувала, як на мій рівень, потрапити у топ-40. Це було реально. В техніці розуміла, що можу краще ніж те, що показала. Дуже розчарувалась після гіганту, коли зійшла, бо це одна з моїх улюблених дисциплін. На другий день треба було їхати супер гігант. Ми добре попрацювали над ним, довго тренували, змогла себе мотивувати. Добре проїхала першу частину траси, а потім щось пішло не так. Сильно розчарувалась через ці результати.

– Були запрошення виступати за інші країни?
– В інших країнах все добре з гірськолижниками. Такий рівень, як я, в них це переможці області. А такі країни як Азербайджан не цікавляться гірськолижниками.

– Мали травми?
– Сильних і серйозних не було. Коліна болять інколи. Але це наслідок великих навантажень. Спина і поперек боліли так, що не могла повернутись.

– Як відновлюєтесь?
– Коли була така проблема зі спиною, то пішла до фізіотерапевта. Це було в Італії, а там такі ціни. За два сеанси заплатила 80 євро у 2014 році.

Читайте також: За те, що я виграв етап Кубка Світу, отримав прохання попісяти в баночку допінг-контролю

– Розкажіть казус зі змагань?
– Восени минулого року був. Піднімаюсь на кріслі та розумію, що до мого старту залишаються тільки дві дівчинки. Почала на кріслі все знімати та переодягатись. Приїхала, защипнула черевики, вдягнула палки та одразу поїхала. І досить непогано проїхала.

– Маєте забобони?
– Зараз не маю. Колись, як і в більшості спортсменів, мала "щасливі труси". Можливо і не у всіх таке є. Пам’ятала, що в цьому топіку і цих трусиках в мене був непоганий результат. І одягала тільки їх на старти. Але пізніше почала позбуватись таких забобонів. Трусики можуть порватись з часом, і це буде знак, що все… Єдине, що перед стартом струшую руки та можу себе поплескати. Це мені допомагає. Особливо коли сильно хвилююсь.

– Першу нагороду пам’ятаєте?
– Зараз складно згадати. Пам’ятаю, що коли була маленькою, то часто вигравала. Навіть у старшій віковій групі. Найпершою серйозною – це чемпіонат України серед дітей. Це було для всіх не очікувано. Навіть я не очікувала. Було багато емоцій та дуже приємно.

– Це найемоційніша медаль в кар’єрі?
– Ні. Коли перший раз Чемпіонат України виграла, чи зайняла 2-ге місце, але виконала майстра спорту, або виграла медаль на міжнародних змаганнях. Їх є не багато, і вони запам’ятовуються.

– Найцінніша нагорода для Вас?
– Коли виконала майстра спорту. На той момент для мене це був великий крок вперед. Розуміла, що це не супер великий показник, але був стимул працювати далі. Тоді вперше зайняла призове місце на міжнародних стартах (Чехія 2017).

– Ваша мрія і мета?

Дуже хочу потрапити на п'єдестал Кубка світу і виграти олімпійську медаль. Це звучить захмарно, але це було б дуже вау. Мріяти ніхто не забороняє.

13 дивних питань до Ольги Книш:

– З якою максимальною швидкістю спускались на лижах?
– Під час швидкісного спуску було 120 кілометрів на годину. Але є спеціальний вид спорту у якому рекорд 217 км.

– На якому снігу краще готуватись штучному чи натуральному?
– Штучному, бо натуральний має багато ям, впадин. Штучний жорсткий, довше тримається. Тому в Європі в основному змішаний або штучний. Коли приїжджаємо в Україну, то стикаємось із проблемою снігу.

– На яку тему писали статті та для якого видання?
– Та це було мільйон років тому. Я писала коли готувалась до ЗНО і коли вступала в університет, то це були твори, в тому числі про себе. Можливо щось в університеті й писала про спорт, але що саме не пам'ятаю.

– У Вас дуже яскрава сторінка в Instagram. Чого так мало підписників?
– Напевно я не цікава людям. Не стараюсь спеціально її вести. Є класна фото, то закидаю. Задумувалась щоб розвинути його та отримувати замовлення на рекламу, але не знаю як і що робити.

– Найдивніше, або банальне питання від журналістів?
– Не згадаю. Всі питають одне і те саме. Чогось такого особливого не питали.

– Скільки днів в році Ви на змаганнях та зборах?
– Якщо цей сезон, то дуже мало, десь до 150 днів. А в попередній – днів 200. Тоді підготовка була з 1 липня по 31 січня. Дома була по 3-4 дні.

– Чи готові на фотосесію в чоловічому журналі?
– Ніколи над цим не думала. Все залежить від того наскільки відвертою буде фотосесія. Якщо така як у Світоліної та Бех, то можна. Якщо повністю оголена, то ні.

А ось і вона: Еліна Світоліна та Марина Бех знялися в еротичній фотосесії

– Тренувались на лижах виготовлених за СРСР?
– Коли вперше стала на лижі, то були. Такі, що кріплення треба було рукою защіпати. Це були мої перші лижі, рожеві. Але не довго на них тренувалась.

– Які травми спортсменів найчастіші на змаганнях?
– Різні. Були навіть смертельні випадки.

– Яких медалей більше: дзюдо чи гірськолижний спорт?
– Гірськолижний спорт. Я лижами більше часу займають, перша медаль була вже 1999 року, в чотири роки.

– На пакеті спускались з гірки?
– Звичайно, в Стрийському парку. Там була дуже небезпечна гірка для мене. Мала була…

– Навики з дзюдо застосовували на вулиці?
– Слава Богу, ні. Я пам’ятаю всі прийоми, але краще навчитись швидко бігати. Ну його ті прийоми використовувати.

– Чим займались перший місяць після Олімпіади?
– Нічим. Просто відпочивала. Після повернення додому лягла спати о 15:00, проснулась наступного дня о 8:00. Нічого не хотілось, було важко в психологічному плані.