Він любить музику з басами, ту яка мотивує та заводить, американський серіал "Втеча з тюрми" та фільми про перегони. Читає те, що допомагає саморозвитку. А ще влучно стріляє. У свої 21 рік у нього золото та дві бронзи Чемпіонату світу, три золота і бронза Чемпіонату Європи та перемога на Юнацьких Олімпійських іграх. Спілкуватись з Павлом не тільки цікаво, а й дуже весело. Він із серйозним обличчям постійно жартує та іронізує. Ти не знаєш він каже правду чи знову пожартував.
Варто уваги: Українець Коростильов виборов золото чемпіонату Європи зі стрільби
– Як вчились в школі?
– З першого по четвертий так собі, нижче середнього рівня. В середній школі з 5 по 6 приходив, старався вчити. Але як тільки починаю щось розуміти, то їду на змагання. Повертаюсь, а вони вже вчать те, чого я не розумію. Тому при здачі ЗНО ходив до репетитора.
– А як вчителі до цього ставились?
– Їм було все одно, не вчишся – 2. З першого по шостий клас я ще сильно нічого не займав. З сьомого класу я вступив в Училище фізичної культури. Тут всі розуміли, що ти спортсмен, постійно тренуєшся, їздиш на змагання, тому казали приходити та здавати окремо.
Якось, мене не було 2 чи 3 тижні. Мені завжди "фартило", я коли приходив, то потрапляв на контрольні та диктанти. Прийшов на українську мову, написав диктант, а в кінці отримав 6 балів. В інших було ще нижче, то вчителька мене так хвалила.
– На яку тему пишете дипломну?
– Ще не писав. Я взяв академічну відпустку.
– Які предмети подобались в школі?
– Геометрія подобалась, розумів її, робив добре завдання. Але знову кудись їхав і не встигав за програмою.
– Було бажання піти вчитись на "цивільну" професію?
– Було. З такими зарплатами спортсменів, ти будеш отримувати більше в будь-якій іншій професії. Але думаєте мене відпустять? Якщо і відпустять, то тільки з позором, скажуть, що "рагуль".
– Ви захоплювались іншими видами спорту?
– Футбол постійно бігав. Стрільба почалась з 7-8 років. До 2016 року ще грав футбол, а потім просто не було часу. З дитинства мав вибухову швидкість, добре біг короткі дистанції. Минулого року ще бігав в манежі на СКА. Я тренувався, вже чув, що втомлений, але вирішив пробігти ще раз 60 метрів. Десь через 35 метрів мені права нога як "стрілила". Надірвав зв’язку. Мені завтра їхати на змагання, а мене несуть. Після того вона довго заживала. Через тиждень почав бігати, ногу ніби попустило. Попробував швидко пробігтись, а вона знову "стрілила". Тепер не бігаю. Тільки зараз відчуваю, що загоїлась.
Читайте також: Від моделі до каратистки: інтерв'ю з Галиною Мельник
– Чому кульова стрільба – це нудно?
– Нудно? Нудно дивитись кваліфікацію, Хоча кому як. А ось фінал цікаво. Там іде боротьба за перемогу і нагороди. Вісім людей змагаються до останнього.
– Кульова стрільба для Вас – це був вибір без вибору?
– Це був вибір під загрозою, що тобі ноги прострілять і ти футбол не будеш бігати.
– В дитинстві була конкуренція зі старшою сестрою?
– Ні. Це була така дружня суперечка.
– У Вас добре розвинений трицепс. Окремо руку тренуєте?
– З 2014 по 2016 рік я з качалки не виходив. Постійно працював на руки. Це зараз я трохи розслабився. Було декілька ситуацій, що змінили моє життя. Раніше міг поїхати на змагання, потренуватись та мати цілий день для того, щоб качатись. Зараз немає. Раніше харчування було 5-7 раз в день. Поправився так нормально. Після Чемпіонату Європи почну приводити себе у форму.
– Робите якісь специфічні вправи чи базові?
– Всі базові. Немає такого, щоб відрізнялось від тренування інших. Треную біцепс, трицепс, трапецію, плечі.
– Які максимальні показники були в залі?
Коли було 17 років, то в залі на СКА робив жим лежачи 105 кілограмів два рази. На "присяді" мене колись повело, то травмував поперек. Ходити нормально не міг, лікувався пів року. Ще досі деколи болить. Куди не піду – завжди "каліка". Грав футбол, шість раз підряд потрапив в штангу, розізлився, підійшов і вдарив її ногою. Так пальнув п’яткою, що травмувався. Півтора року загоювалась. Мені не хватає тільки ногу собі на тренуваннях прострілити.
– А від кульової стрільби були травми?
– Ніби ні. Хоча від сильних навантажень починало "відмовляти" плече. Ходив на реабілітації. Приходиш до масажиста, а він три дні розмасажовував плече, щоб добратись до проблемної зони – такі забиті м’язи. Але то нормально.
– На які м’язи найбільше навантаження під час стрільби?
– Поперек, спина, грудний відділ, плече і рука.
– Як відновлюєтесь?
– Відновлення йде після змагань. В перші дні не йдеш на тренування, висипаєшся. На 2 чи 3 день можна побігати, сходити в сауну. І вже тоді починати тренувальний процес. На самих змаганнях – тільки полежати та поспати. Але щоб відволіктись від напруги, яка є на змаганнях, то краще прогулянка та кав’ярні.
– Де тренуєтесь після того, як згоріло стрільбище?
У закинутому офісі, який переробили в тир. Там немає кабінетів для зберігання зброї, як було на СКА. Там в кожного тренера був кабінет. Коли багато людей, все на купу, то починає бісити. Щоб відволіктись, раніше йшов в кабінет, слухав музику. А зараз дивишся і… у нас залишилась тільки дистанція 10 метрів. 25 метрів їдемо тренувати на "Динамо", а це різні сторони міста. Інколи півтори години треба їхати. Поки доїдеш, то бажання тренуватись пропадає. Єдине, що залишається – зарядити один патрон і застрелитись. Для тих, хто тренує 50 метрів на гвинтівці, є тільки пару годин в день і три щити. На СКА було 60 щитів на 10 метрів, на 50 метрів теж понад два десятки. Нам обіцяють, що відновлять. Я сподіваюся, що коли мені буде років 70, і я стану тренером, то вже збудують.
– Скільки разів на тиждень тренуєтесь?
– Коли збір, то мінімум п’ять разів. Після змагань можу через день походити. Перед початком зборів можу і цілий тиждень походити, мені не важко.
– Як проходить Ваш день?
– У понеділок і четвер встаю о 7:30, бо треба їхати на шикування о дев’ятій годині. У понеділок всі приходять на шикування, а в четвер тільки чоловіки. Після нього можу потренуватись години дві-три. Деколи їду додому, а потім не тренування. Ввечері можу в кіно поїхати.
Читайте також: НЕПЕРЕМОЖНІ. Андрій Демчук про "на слабо" від дружини, зміну громадянства та допомогу АТОвцям
– В наряди заступаєте?
– Так. Часто заступав, до пожежі, черговим стрільбища. Наряд починався о 10 ранку, тому попередній черговий вже все, що треба відкрив. Якщо протягом дня щось треба, то видавав ключі. О 8 або 9 вечора все перевіряв, закривав і ставив на охорону.
Зараз навіть не пам’ятаю, коли останній раз заступав. Було багато виїздів, та й новеньких багато появилось. Колись було два місця, де контрактники могли чергувати. Зараз тільки одне, а людей багато.
Був один випадок під час чергування. В день було 15 градусів, а на ніч температура сильно впала. Я в день одягнув тільки курточку і все. Вночі дощ, нульова температура, обігрівачу років 40. Мене постійно трусило. Після цього захворів гострим бронхітом. І мене більше не ставили на чергування.
– Стрільбище під час Вашого чергування згоріло?
– Ні! Там тяжко було почути і відчути, що почало горіти. Побачити можна тільки тоді, коли вже нічого не зможеш зробити.
– Скільки пострілів за тренування робите?
– Ми на кваліфікації робимо 60-80 пострілів. Таку суму пострілів треба робити на кожному тренуванні. Але треба дивитись на свій стан. Якщо в тебе все добре, то вистачить і 40-50. Коли все розвалилось, то можна і 100-120. Було таке, що і 150 стріляли.
– Проблема з патронам була?
– Звичайно! Я прийшов, і вона вже була. Вона є при мені, а скільки ще була до мене. Зараз мені в цьому плані легше, бо підписав контракт з компанією, яка дала 10 тисяч патронів. Їх мені вистачить на довго.
– Які умови договору?
– Раз в місяць маю виставляти в Instagram пост, які вони класні, що я з них стріляю. Але я щось не виставляю. Тільки раз було. Ще сказали, що за рік маю якусь статтю написати про патрони і фірму. Щоооо? Я соцмережами не сильно користуюсь, себе раз в три місяці виставляю.
– Скільки часу контракт діє?
– Не довго. З літа минулого року.
– Претензій не мають до Вас?
– По контракту вони мали дати мені 10 тисяч патронів і пару блоків пульок. Пульок не дали, і ще мали претензії чого я з інших стріляю. Коли ми отримуємо пулі, то відстрілюємо та підбираємо під свій пістолет, щоб знати яка партія підходить. Я записався щоб вибрати, а там жива черга. Три дні ходив, а мені постійно казали пізніше. Тому так і не вибрав.
– Маєте контракт і на пістолет?
– Так. Там просто треба виступати з цією маркою і все.
– Ви самі обираєте пістолет чи користуєтесь тим, який дала фірма?
– На змагання приїжджають представники фірм. Вони виставляють свою зброю, і ти можеш піти подивитись, що є і що тобі треба. Приходиш і кажеш, що треба новий пістолет. Зразу питають який колір хочу, скільки балонів та який розмір рукоятки. Правда, останню ми з батьком самі під себе переробляємо. Можливості приїхати на фірму постріляти, підібрати, і щоб все під мене підігнали, немає.
– Батько робить зброю тільки для вас з сестрою та дівчиною, чи і іншим спортсменам?
– Людина, яка хоче щось зробити зі зброєю, завжди йде до батька. Вони знають, що він добре робить і завжди допоможе. Син і дочка добре стріляють, значить до нього можна не боятись іти за допомогою. Поганого не порадить і не зробить.
– У яких країнах найкраще забезпечення?
У росіян. Всі кажуть, що вони наші вороги і які вони "кончені". Але коли приїжджаєш на змагання, то в них є все, а ти з кишені дістаєш два пальці. У нас більше половина спортсменів в Україні стріляє з "Уралів". Кажуть, а чого ми пропагандуємо зброю СРСР? А чого не купите нову гвинтівку за 15 тисяч євро? Постійно якісь відмазки. У німців, італійців, французів, у всіх класне забезпечення, але не в нас.
Читайте також: Що є краще, ніж перемога на землі ворога і підняття у Москві прапора України, – Антон Нікулін
– Яка вартість пістолету?
– Для 10 метрів всі пістолети в одній ціновій категорії, плюс-мінус 200 євро. Середня вартість 1250 євро. На 25 метрів середня ціна 1500-1700 євро.
– За час Ваших виступів у збірній закуповували нове обладнання?
– Коли прийшов на стрільбу, то користувався тим пістолетом, який батьки давали зі складу. Але раніше батьки через знайомого в Німеччині купили пістолет. Заплатили десь 800-1000 євро у 2005 році. Майже все віддали, щоб його купити. Він лежав і чекав, поки я почну показувати результати. І був сенс його брати та продовжувати розвиватись. Коли в мене почались проблеми з пістолетом, то мені його дали. Я з ним дуже довго їздив, аж до 2014 року. З нього виграв Юнацьку Олімпіаду. У 2015 році фірма, у якої батьки купили пістолет, побачила, що стріляю з їхньої зброї, запропонувала контракт, і дала новий. Якщо у них появляються нові пістолети, то можу попросити щоб дали. Це щодо 10 метрів.
25 метрів до 2015 року стріляв з пістолета 1980-якогось року. Потім в збірну привезли два пістолети, але це хтось інший купував. Але потім виявилось, що він не для швидкої стрільби, а повільних прав. На Олімпіаді стріляв з нього. Після першої половини вправ я йшов третій, а потім на четвертому вистрілі в мене не спрацьовує електроніка. А це був абсолютно новий пістолет. Я ще раз натискаю, йде вистріл, натискаю п’ятий, коли вже загорівся червоний ліхтар. П’ять вистрілів за 4 секунди, а я нажимав, їх не було. Не встиг на 0,07 секунди.
– Крім пістолета, ще щось використовуєте з обмундирування. І скільки це коштує?
– Мені, крім пістолета, більше нічого не потрібно. Люди, що хочуть ще якось вдосконалити, то беруть спеціальні чоботи, які коштують від 200 до 400 євро. Все залежить від моделі і фірми. Є монокль, наглазник, діоптри різні (400 євро).
Для гвинтівки… там здуріти можна. Один костюм коштує 4000 євро. Різні рукавиці по 70 євро. Гвинтівка 13 тисяч доларів. Ми поїхали з дівчиною в Мюнхен, щоб купити нові запчастини, бо збирали гвинтівку на 50 метрів. То купили приціл, навушник та декілька не зрозумілих для мене деталей (я ж пістолетчик) за 560 євро. І то зі знижкою.
– Хто все забезпечує дівчині?
– Збірна тільки дала гвинтівку на 10 метрів. І то давно. Зараз з нею якісь проблеми. Як я бачу це збоку, то всім "пофіг". А так все – своїм коштом. У команді в неї тільки півставки. Я купую те, що треба, ремонт та підрізку робить мій батько. Він прогресує… займався тільки пістолетами, а після того, як почав зустрічатись з гвинтівочницею, став ще гвинтівки ремонтувати.
– Яка у Вас заплата?
– Минулого місяця прийшло 7800 гривень. Виходить це півставки. З надбавками і преміями.
– Ви маєте заробітну плату і в ЗСУ?
– Так. Десь в районі 9 тисяч гривень. Постійно різні суми приходять, і важко розібратись в цих надбавках та преміях.
– Де в кульовій стрільбі спортсмен ще можуть заробити, окрім призових від держави?
– Поїхати в Польщу і садити гриби, отримувати 30 тисяч гривень в місяць.
– На міжнародних змаганнях є призові?
– У нас за те, що я виграв етап Кубка Світу, отримав прохання попісяти в баночку допінг контролю. За чемпіонат світу платить тільки держава. На чемпіонаті Європи, ще коли я був в юніорах, можна було отримати 3000 євро за перше місце, друге – 1500, а третє – 800. Потім схема помінялась так, що гроші отримували всі, хто проходив у фінальну вісімку. Але загальна сума залишилась та сама. Останнє місце у фіналі отримує 50 євро. Ця схема досі працює.
– Ще чимось займаєтесь, окрім спорту, щоб заробляти?
– Постійно шукаю. Щоб враз, коли стає погано в стрільбі, міг заробити. Я до того, як згоріло СКА, казав, що куди вже гірше, а тут на тобі.
Читайте та сайті Спорт24 другу частину інтерв’ю з Павлом Коростильовим.