Програма була сповнена подій і зустрічей, тож на інтерв’ю часу практично не залишалося. Але все ж особа №1 у світовому хокеї виділила ці півгодини.

Дивіться також Розкол в українському хокеї: суперечка між федерацією та Колесніковим призвела до кризи

В ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу Люк Тардіф поділився своїм баченням на скандал в українському хокеї, розповів про своє бачення розвитку найшвидшої гри в світі дотримування правил українськими командами, як він оцінює дії Федерації хокею України та яким чином залучити молодь до цього виду спорту.

Про український хокей

Пане Люку, це ваш перший візит до України з часу обрання вас президентом Міжнародної федерації хокею. Що вас спонукало приїхати до нас?

Я вже був у Фінляндії, Естонії, і хотів завітати в Україну якомога швидше. Ми працювали над організацією цього візиту довгий час разом з Федерацією хокею України. Головна ціль поїздки — програма будівництва нових льодових арен. Це найбільш амбітна програма з побудови спортивної інфраструктуру за останні 10-15 років. IIHF хоче брати у ній участь і робити все можливе, щоб досягнути успіху. Я вже запропонував керівництву Федерації фінансову допомогу щодо цієї програми.

Також, я мав в планах спільну зустріч з президентом Федерації Георгієм Зубко, міністром спорту Вадимом Гутцайтом та президентом Національного олімпійського комітету Сергієм Бубкою. Для мене було важливо розібратись в конфлікті, який відбувся нещодавно. Я сказав міністру про те, що я повністю на боці Федерації.

Ви знаєте про ситуацію в українському хокеї, яка склалася після відкликання сімох хокеїстів Донбасу і Краматорська з лав національної збірної. Подальші події призвели до того, що клуби-порушники створили так звану "суперлігу", альтернативний до офіційного національний турнір. Що ви думаєте з цього приводу? Чи дотрималася Федерація хокею України всіх міжнародних правил?

Можу говорити про поточний стан речей, адже я тут зокрема для того, аби дослідити це питання. Ми працювали над цим, побачили всі статути, закони і те, як дотримуються санкцій. Також ми працювали з юридичним відділом IIHF, проаналізували всі документи заради того, щоб пересвідчитися, що немає помилок у дисциплінарному процесі. Зараз я можу сказати, що національна Федерація виконує всі санкції належним чином. Клуби порушили перше міжнародне правило, що є надзвичайно важливим. Згідно з цим правилом кожен гравець має право досягти рівня і стати гравцем національної збірної та ніхто не повинен йому перешкоджати. Не важливо чи гравець порушив це правило, чи клуб, щодо них застосовуються санкції. Це зазначено в правилах IIHF.

Якщо ми не поважатимемо ці правила, то не існуватиме національних збірних, Міжнародної федерації хокею, міжнародних змагань. Це важливо. Ми не жартуємо. Всі клуби поважають ці правила. Інакше не можна.


Люк Тардіф та Георгій Зубко / Фото Марії Войтко

Якщо вони не дотримуватимуться правил, щодо гравця застосовуються санкції. Все зроблено правильно. Більше не маю що додати. Це перший крок.

Друге стосується гравців, яких відсторонили, а вони продовжують виходити на лід. Тобто клуби свідомо порушують правила. Тож, якщо граючи з відстороненим гравцем, будьте готові до санкцій. Я раніше пояснював це на такому прикладі: суддя протягом гри дає гравцю покарання, але він не хоче йти, а бажає залишитися на льоду. Це прийнятно? Але схожа ситуація відбуваються зараз з українськими клубами, які порушують правила. Коли гравець відсторонений, він не може грати. Вони порушили правило, отримали санкцію, не подавали апеляцію, що унеможливлює участь у змаганні. І я не можу зрозуміти, чому ті команди цього не хочуть дотримуватися правил, тоді як абсолютно всі у світі дотримуються цих норм.

Гаразд. Які висновки ви, як головна людина в Міжнародній федерації, зробите із цієї ситуації? Які кроки IIHF зробить, щоб допомогти національним командам і змаганням уникнути схожих ситуацій у майбутньому?

Дотримання правил допоможе. Що, власне, Міжнародна федерація вже зробила. Знаєте, я особисто втрутився у цю ситуацію, бо побачив, що вона нелегка. І якщо хтось інший не допоможе, важко буде знайти вихід. Закон є закон. Ось чому це важливо. Зазвичай я не люблю вести перемовини з клубом напряму, оскільки нашим акціонером є федерація, а не клуб. Уявляєте, якщо я почну спілкуватися з клубами? Не знаю, скільки там клубів... 10 тисяч! Це буде неможливо.

Я збираюся в середині січня поговорити з представниками всіх європейських ліг. Ми обговоримо всі питання президентів федерацій і спробуємо знайти шлях щодо адаптації правил. Коли ми вирішимо, яким саме є правило, ми будемо його дотримуватися. Тобто, ваша ситуація спонукала мене шукати виходи в ролі посередника. Повертаюся саме до цього – якщо обидві сторони не захочуть порозумітися, для мене ця роль буде складною. Проте я пообіцяв міністру спорту, що намагатимуся знайти вихід. Подивимося, чи мені це вдасться.

Як Люк Тардіф очолив IIHF

Давайте поговоримо про вашу нову посаду. Чи мріяли колись про посаду президента Міжнародної федерації хокею?

Ні, бо це сталося досить пізно, останньої миті. Протягом десяти років я обіймав посаду казначея в IIHF, що давало мені змогу бути в центрі всіх подій, тож я мав необхідний досвід. Однак я знав, якою важкою є робота президента. Отже, мені знадобився час, щоб прийняти це рішення самому, переконати себе висунути свою кандидатуру. Відтак я це зробив останньої миті, можливо, за кілька днів до кінцевого терміну.

До слова Капітан збірної України, якого вигнали з Донбасу, знайшов нову команду

І зрештою, я щасливий, що прийняв це рішення. Мені комфортно на цій посаді і я бачу, скільки всього можу вирішити та зробити. Ця робота вимагає дипломатичних рішень. В мене не було часу, щоб "розім'ятися". Але я впевнений в собі, знаю я можу впоратися.

У будь-якому разі це великий виклик – стати на місце людини, яка обіймала цю посаду з 1994 року. Всі очікують з Вашого боку якихось вагомих кроків щодо розвитку хокею. Якими є і будуть ці кроки?

Передусім, я маю сказати про спадщину Рене Фазеля, який обіймав посаду 27 років. Завдяки йому Федерація перебуває в прекрасному стані, в аспекті фінансів та розвитку. Приміром, візьмемо чемпіонати, які були до 2020 року – всі вони були захоплюючими і з кожним роком все кращими. Щодо моїх пріоритетних цілей, то хочу працювати саме над розвитком хокею. Не лише у країнах, де він вже на високому рівні, але й у країнах, які заслуговують на новий початок.

Ми були в Азії, на Олімпійських іграх і можемо сказати, що там багато хокеїстів з потенціалом. Це підтвердило правильність нашої ідеї. Тож, ми також хочемо принести хокей до країн, що розвиваються, про які ми спочатку і подумати не могли в розрізі хокею, такі як країни Південної Америки, на півночі Африки та великої частини Азії. І саме тому я тут – не можна втілювати такі цілі, якщо немає гідних хокейних майданчиків, участь в будівництві дуже важлива для нас. Це одна з наших пріоритетних цілей. Саме тому нам важливо приїхати в Україну, щоб подякувати міністру спорту за те, що він підтримує хокей, переконатися, що програма з будівництва була успішно втілена в життя.

Про розвиток Міжнародного хокею

Футбол досі вважається спортом №1 у світі. На мою думку, основною причиною є те, що в кожній країні знають, як грати в футбол. Маю на увазі, що будь-яка країна, яка в світовому рейтингу на 50-й чи 60-й сходинці, має шанс перемогти команду зі списку топ-10 команд. Це наразі неможливо в хокеї. Які кроки має зробити IIHF, щоб ліквідувати розрив між лідерами та аутсайдерами?

Пригадайте, ще декілька років тому ми говорили лише про 12 команд, які потрапили на Олімпійські ігри. Ми наполегливо працювали і просунули вже 16 команд, які можуть змагатися одна з одною. Так само й дивізіон 1А і дивізіон 1В стають все кращими з кожним днем, і на рівні організації зокрема. Але ідея, яку я хочу втілити – зробити щось на кшталт злиття і винести змагання, організацію чемпіонату світу на новий рівень. Надати нової цінності цій події. Це наш майбутній крок, спробуємо поекспериментувати і трішки наблизити країни, що розвиваються.


Люк Тардіф / Фото Марії Войтко

Що ще? По-новому долучитися до ігор дітям. Якщо вони не хочуть грати в звичайний хокей, то можуть спробувати себе в новому, більш динамічному форматі 3х3, ігри в яких відбуваються на невеликому майданчику, включають три-семихвилинні періоди та особливі правила. Всі ми знаємо, що нині діти дуже активні і швидкі, тож, можливо, цей новий формат більш адаптований під них. І, окрім того, є ще простір для діяльності, наприклад, кіберспорт. В будь-якому разі, ми не маємо мислити стандартно, знаходити шляхи до порозуміння із дітьми. Це дуже важливо для майбутнього.

Ви великий фанат різних видів хокею. Того ж 3х3. Чи можливо за кілька років буде побачити окремий IIHF чемпіонат світу з хокею 3х3?

Ми презентували 3х3 на юнацьких Олімпійських іграх-2020 у Лозанні. Моя мета також проекспериментувати з цим проектом у 2023 році на юнацьких Олімпійських іграх. І що я дійсно хотів би зробити – це просунути цю ідею в Міжнародному олімпійському комітеті, щоб отримати ще одне місце для хокею на Олімпійських іграх.

До речі український гравець команди з хокею 3х3 U20 Володимир Трошкін отримав золоту медаль на Іграх в Лозанні.

Так, ми зробили фестиваль і хочемо продовжити цю традицію, бо молодь дійсно полюбляє таке. Такі фестивалі об’єднують людей з різних країн і дають їм можливість пограти разом. Це неймовірно. Але ми маємо провести експеримент і організувати змагання для збірних.

Ви багато років обіймали посаду президента федерації хокею Франції. І зараз французька збірна, після кількох років у топ-дивізіоні опустилася в дивізіон 1А. Наша країна пройшла схожий шлях, але більше, ніж 10 років тому. Які кроки робитиме Франція, щоб повернутися до топ-дивізіону?

21 рік. Передусім, пандемія, звісно, не найкращий час, оскільки світові чемпіонати були скасовані. То були важкі часи не лише для збірної Франції. Ту саму ситуацію пережили Словенія, Австрія. Коли не можеш змагатися, ти втрачаєш позиції. А коли ти знаходишся 13 років поспіль у топ-дивізіоні і потрапляєш на щабель нижче, то, безперечно, хочеш повернутися назад. Але чемпіонати скасовуються. Тож, я можу сказати, що французи готові змагатися на світовому чемпіонаті і вірю, що вони зроблять все від них залежне.

Але, знаєте, як буває в різних націях – настає перехідний період і з’являється потреба трішки перебудувати все. Це саме той час для нашої збірної зараз. В команді все ще є великі таланти. Вони трішки втратили кваліфікацію. Але я був радий спостерігати за тим, як вони грали, хоч зараз їх рівень не був достатнім, щоб потрапити на Олімпійські ігри. Але все попереду.

Так, іноді легше втриматися в топ-дивізіоні, оскільки аби залишитися там, треба виграти одну гру, або може дві. Однак коли ви хочете піднятися, то треба виграти принаймні чотири гри. Тобто докласти більше зусиль.

Це справді важко. І це є однією з причин, чому я заговорив про злиття дивізіонів 1А і 1В. Таким чином турнір буде масштабнішим. Таким чином, якщо команда невдало виступила на початку, в неї з’явиться шанс все виправити.

Як би ви хотіли просувати міжнародні клубні змагання, які зазвичай цікавіші і значущі, ніж національні чемпіонати?

А іноді ні. Лише подивіться на відвідуваність "ліг у Фінляндії, Швеції, Швейцарії. На грі дербі між Берном та Фрібурґом було присутньо 14 тисяч людей. А вже через два дні, на грі чемпіонської ліги в тому ж місті було не більше трьох тисяч вболівальників. Проте нам все ж варто працювати над міжнародними змаганнями. Думаю, ми не єдиний вид спорту, який зустрівся з такою проблемою між національними та міжнародними змаганнями. Не можна просто грати і грати все більше ігор. Бо гравці ж не роботи. І, зрештою, важливо звертати увагу на безпеку гравця, на травми…

Відтак, це робота яку я маю скоординувати, спробувати зробити якийсь розумний крок. Є лише 24 години на день, є лише 52 тижні на рік. І якщо хочете грати тут і там… Іноді варто сказати: "О, справа не лише в грошах!" Гравці – це люди, тож треба піклуватися про них.

І останнє. 15 грудня французька збірна U20 гратиме із українською командою на чемпіонаті світу в дивізіоні 1В. Спрогнозуєте результат гри?

Наші збірні часто грають одна проти одної на рівні команд до 18-ти і до 20-ти років. Французька команда U20 сильна. Важко передбачити, бо з обох сторін команди U20 не грали вже два роки, авжеж? Точно знаю, що в нас гарна команда. Але ж, погодьтеся, я в незручному становищі, якщо скажу, що виграє Франція. Можливо, у наших гравців більше досвіду. Однак, я бачив, що українці виграли в естонців з рахунком 7:2, тоді як наша команда виграла в польської з рахунком 6:2. Що це може значити? Переконаний, це буде жорстка гра. Оскільки щоразу, коли ми грали один з одним, це була жорстка гра. Переможе сильніший! Дипломатична відповідь, еге ж?

Марія Войтко