В Мінспорту вирішили у свій спосіб боротися з допуском росіян та білорусів до міжнародних змагань. І замість того, щоб і далі робити все, щоб представників країн-агресорів не було на турнірах, вирішили заборонити українським спортсменам там виступати. Назвати це інакше, аніж "постріл собі в ногу", важко. Бо замість того, щоб українці й далі були представлені на міжнародних турнірах, де мали б змогу кожен раз нагадувати про війну в Україні та закликали б увесь світ підтримати нас, ми отримали "оглушливу тишу". Бо замість нас про нас ніхто говорити не буде. 24 Канал розповідає про новий і, схоже, не останній гучний скандал.

Водночас Гутцайт вирішив дати задню: Україна може відмовитись від бойкоту на турніри з росіянами

Першими, хто цим скористався, були самі росіяни. Вони зробили все, щоб ще раз "насолити" українцям. Для прикладу, на турніри з фехтування вони заявили спортсменок, які перебувають не просто далеко поза першою сотнею в рейтингу. Вони не мали жодних шансів пройти хоча б перше коло змагань. При цьому, деякі з них відкрито підтримують війну Росії проти України.

Але саме через їхню участь українські фехтувальниці мали б пропустити турнір, який є кваліфікаційним на Олімпійські ігри.

А якщо немає участі в таких турнірах – немає і перепустки на Олімпіаду для українців. Тож в цьому випадку постраждали лише українські спортсмени.

Але замість того, щоб зробити висновки зі свого дещо недолугого бойкоту, Мінспорту зі своїм очільником Вадимом Гутцайтом і далі тримається цього рішення. І кількість "постраждалих" від нього лише зростатиме. Як і скандальних ситуацій.

Найвідоміший приклад останнім часом – це відмова у виїзді українському гросмейстеру Василю Іванчуку в Азербайджан для участі в Кубку світу. Він отримав особисте запрошення від організаторів для участі в турнірі. Але не зміг виїхати з України.

Через це інші відомі гросмейстери написали відкритий лист Гутцайту з проханням дати дозвіл на виїзд Іванчука для участі в турнірі.

Журналіст Данило Мокрик справедливо зауважує, що Василь Іванчук – це глиба шахового світу, починаючи з 1990-их років.

Це – людина, яка за життя стала в шаховому світі легендою. Гросмейстер, який впродовж десятиліть був обличчям українських шахів на самій вершині. Водночас це гросмейстер, найкращі роки якого, вже позаду. Невідомо, скільки ще взагалі нагод у нього буде взяти участь в циклах розіграшу титулу класичного чемпіона світу в індивідуальному заліку – циклах, які мають у світі шахів престиж, з яким не зрівняється жодне інше змагання,
– обурився журналіст.

Василь Іванчук
Василь Іванчук / фото "Україна молода"

У мережі вкрай негативно реагують на рішення Мінспорту.

Але тут ситуація доволі неоднозначна:

  • Для початку варто відзначити, що Міжнародна федерація шахів (FIDE), яка й опублікувала цей відкритий лист, керується росіянами.
  • Її президентом є Аркадій Дворкович – російський політик, колишній помічник російських президентів Владіміра Путіна та Дмітрія Мєдвєдєва. Лише цього одного достатньо, щоб поставитися дещо скептично до цієї ситуації.

Саме на цьому і зробив акцент у своїй заяві Гутцайт. Він заявив, що вся ця ситуація з Іванчуком – це провокація з боку того ж таки Дворковича. І що він нібито не отримував лист від Федерації шахів України з проханням надати дозвіл Іванчуку на виїзд за кордон для участі в турнірі, як цього вимагає процедура.

З іншого боку, той же Гутцайт заявив, що навіть якби й отримав відповідне прохання, то все одно б відмовив, адже участь у турнірі беруть росіяни, хоча й під нейтральним статусом.

Щоб він брав участь у змаганнях з росіянами під нейтральним прапором… Ви знаєте, що у нас є заборона брати участь у змаганнях, де є спортсмени з Росії та Білорусі. Тому зараз, коли ще ми не вирішили це остаточно, будемо ми брати участь чи не будемо… ми не можемо відпускати,
– заявив Гутцайт.

І тут справджується побоювання, яке свого часу висловив борець та народний депутат Жан Беленюк. В ексклюзивному інтерв’ю сайту 24 Каналу він ще у квітні 2023 року застерігав, що рішення про бойкот змагань може призвести до ручного управління зі сторони міністерства та Гутцайта.

Тобто, подзвонив до міністра, міністр дав добро, збірна поїхала. Інша збірна, в якої не склалися нормально відносини з міністром, вона сидить вдома,
– заявив тоді Беленюк.

Як показує історія, випадок з Іванчуком – саме такий.

При цьому Іванчук – не єдиний українець, який заявився на Кубок світу з шахів. Загалом там планують виступити сім чоловіків та шість жінок. У першому раунді чоловічого розряду Кубка світу Україну представлять Володимир Баклан, Юрій Кузубов та Віталій Бернадський. У другому колі мали б почати змагання Антон Коробов, Василь Іванчук, Андрій Волокітін та Руслан Пономарьов.

Читайте також Зреклася Путіна чи бреше: Ісінбаєва втекла з Росії та знову працюватиме в МОК зі званням майора

Та Вадим Гутцайт може отримати ще один "неочікуваний удар" через своє ж рішення про бойкот. Цього разу від футболу. Тож Гутцайт опинився в ситуації, коли будь-яке його рішення, окрім скасування бойкоту, буде програшним для українського спорту.

Шаховою мовою це можна порівняти з цугцвангом.

Що таке цугцванг

З німецької Zugzwang – "примус до здійснення ходу". Термін, який використовують у шахах, шашках і деяких інших іграх, а також у комбінаторній теорії ігор.

Це ситуація, коли будь-який хід гравця веде до погіршення його становища. У теорії ігор цугцванг означає те, що безпосередньо змінює результат партії з перемоги на поразку.

Спершу міністерству вдалося "відбитися" від футбольного питання. Адже через рішення про бойкот, збірна України з футболу мала б знятися з відбору на чемпіонат Європи. Все через те, що участь там брала участь і збірна Білорусі (навіть не в нейтральному статусі).

Однак тоді Мінмолодьспорту пішло на поступки, і вирішило, що якщо збірні України та Білорусі не грають між собою (їх розвели по різних групах під час жеребкування), тоді можна. Нібито це різні змагання (хоча формально це один і той самий відбір).

І це знову ж таки викликало обурення в представників інших видів спорту. Ті ж дзюдоїсти обурювалися, що вони були змушені знятися з участі в чемпіонаті світу через те, що там виступають росіяни. Хоча представники країни-агресора не були заявлені у всі вагові категорії, і деякі українці з ними б навіть не перестрілися. Але тоді міністерським чиновникам на це було байдуже (за винятком того, що спортсмени, які виклали свої скарги в соцмережах, згодом прибрали ці пости, не виключено, що через адміністративний тиск).

До прикладу, Динамо зіграє з переможцем пари Арарат-Армения – Аріс. У складі першої з цих команд виступає росіянин Сєргєй Рєвякін. Тож якщо Динамо таки випаде зіграти проти Арарат-Арменія, то футболістам українського клубу доведеться вийти на поле проти росіянина.

То що, вони не отримають дозвіл на виїзд з України, бо вони змагатимуться проти росіянина? Бо поки все виглядає сам так. А якщо Динамо таки зіграє проти цього клубу з росіянином у складі, то яку реакцію тоді очікує Мінмолодьспорту від інших українських спортсменів?

Бо якби там не було, але футбол – найбільш популярний вид спорту в Україні. І Мінмолодьспорту та Гутцайт вже одного разу пішли на поступки, коли постало саме "футбольне питання" щодо бойкоту. Та чи "проковтне" український спорт, коли вдруге виявиться, що футболістам можна, а іншим – зась?