Юлія Титова повернулась у футбол після 15-річної перерви, яку вона заповнила футзалом. Минулого сезону-2019/20 досвідчена спортсменка зіграла 11 матчів і забила 8 м’ячів у складі "Тесла-ЗХО". Разом з командою вона здобула срібні нагороди чемпіонату України з футзалу, потрапила в символічну збірну чемпіонату і виграла звання найкращої гравчині захисного плану (разом з Іриною Дубицькою). Тепер Титова перейшла у "Житлобуд-2", який виступає у Вищій лізі України з футболу, інформує 24 канал.

Читайте також: "Житлобуд-2" завдяки диво-голам на класі розгромив "Карпати": відео

– Ваше рішення повернутись у футбол стало доволі несподіваним для любителів футзалу. Як складно давалось Вам таке рішення?

– Перейти з футзалу у футбол стало складним рішенням для мене. На такий крок повпливала пандемія коронавірусу, всім потрібно заробляти гроші, щоб за щось жити. Як тільки переїхала у Харків, то завжди намагалась підтримувати форму з дівчатами з "Житлобуд-2", де є багато моїх знайомих та друзів. Приєднувалась до їх тренувального процесу, коли у футзалі була перерва. Ще з тих часів харківський клуб кликав до себе у команду, але мої професійні плани були побудовані виключно з футзалом, хотілось зіграти на чемпіонаті Європи, тому не розглядала варіанту повернення у футбол.

Цього ж року коронавірус вніс корективи у всіх спортивні змагання, футзал не став виключенням. Дострокове завершення чемпіонату, зникнення з футзальної карти України полтавського "ПЗМС", перенесення Євро. "Житлобуд-2" запропонував мені допомогти команді вирішити серйозні завдання, як у внутрішньому чемпіонаті, так у поєдинках Ліги чемпіонів. Попросила, щоб мені дали трохи часу, щоб зважити всі за та проти. Провела розмову з президентом "Тесли-ЗХО", де виступала у футзальних змаганнях, розповіла, що прийняла рішення повернутись футбол на один сезон, а далі побачимо, якою буде ситуація у світі з вірусом та яким буде чемпіонат України з футзалу.

– Скільки часу потрібно було, щоб остаточно вирішити, що повертається на велике поле?

– Близько місяця обдумувала все, як правильно вчинити. Ще складніше рішенням було пов’язане зі збірною України з футзалу, якій віддала багато сил та років. Зідзвонилась з тренером команди Олегом Шайтановим, пояснила всю ситуацію та те, що повертаюсь у футбол. Скажу відверто, тренер був засмучений моїм рішенням. Але життя непередбачуване, не знаєш, що буде завтра.

– Чи зіграли б за збірну України з футболу?

– Жартую, що потренуюсь, наберу гарні кондиції та ще отримаю виклик у головну команду країни. Але, звичайно, це все лише жарти. Об’єктивно оцінюю свої можливості та шанси зіграти за збірну України. У нас багато талановитої молоді, яка може вирости у гарних футболісток, тому не бачу сенсу викликати у команду вікового гравця. Гадаю, що правильним рішенням тренерського штабу буде тримати курс на молодих гравчинь.

Оце так результат: Україна вперше в історії виграла Кубок європейських чемпіонів: відео

– Що можете сказати про свою нову команду?

– У команді хороший та молодий колектив. Багато дівчат починаються набирати оберти у своїй професійній кар’єрі та вже ставлять лише найвищі завдання перед собою. Буду всіляко допомагати здобути потрібний результат. Наша команда є однією із наймолодших у чемпіонаті, але вже видно руку тренера у розвитку та грі дівчат. Задоволена, що потрапила у таку команду.

– Перехід у "Житлобуд-2" – крок вперед чи стабільний розвиток на тому ж рівні, який маєте?

– Повернення у футбол – це екзамен для самої себе. Немає значення у який вид футболу ти граєш. Головне, це отримувати задоволення від гри. Хочеться довести клубу, що вони не прогадали, коли запрошували мене у команду. Зараз перебуваю у такій формі, що можу ще зіграти на рівні та принести користь команді.

– У яких стосунках залишились із керівництвом "Тесли-ЗХО" та командою?

– Дівчата дуже засмутились почутій звістці. А от моя розмова з президентом клубу була досить конструктивною. Ми залишились у гарних стосунках, підтримуємо зв’язок. Я готова допомогти клубу, якщо це буде потрібно. Тому, якщо надійде якась пропозиція з харківського клубу наступного року, тоді проведемо розмову з президентом і дійдемо до спільного рішення.

– Чи не хотіли б повернутись у футзал ближче до чемпіонату Європи?

– Коли побачила жеребкування Євро, то у голові склався план, як відбувалась би моя підготовка до змагань. Тепер чемпіонат Європи перенесли на 2 роки, це ускладнює мої шанси зіграти на турнірі. Відбіркові матчі зіграють лише у вересні наступного року, це тривалий час, тому говорити з 100-відсотковою впевненістю, що зіграю за збірну України на Євро не буду. Вік бере своє, хоча, якщо здоров’я буде дозволяти, не отримаю травм, тоді близько двох років зможу тримати ще себе у формі. Ще одним нюансом є високий рівень збірних на турнірі. Не хочеться поїхати з дівчатами та стояти наче професор на майданчику, хочеться допомогти команді. Те, що бачу зараз дає мені переконання, що все-таки не зможу вже поїхати на чемпіонат Європи. Але не загадую у майбутнє, не говорю, що завершую кар’єру у головній команді країни. Ключовий пріоритет для мене – інтереси збірної, які дозволяли б показувати позитивний результат. Сядемо за стіл та переговоримо з наставником збірної України Олегом Миколайовичем. Навіть, якщо буду завершувати кар’єру у команді, то зіграю прощальний матч, хочеться красиво завершити кар’єру. А можливо, зараз сезон проведу на великому полі, а потім повернусь у футзал. Побачимо.

– Ви брали участь вже у декількох матчах за нову команду. Наскільки незвично було знову бігати на такому великому полі після футзального майданчика?

– Протягом чотирьох місяців тренувалась із командою, тому труднощі щодо цього не виникли. Можливо, якби взагалі не грала б у футбол раніше, тоді для мене така величина поля була б проблемою. З кожним наступним роком футбол і футзал прогресують у тактиці, вона стає все більш цікавою, тому потрібно пристосовуватись у цьому плані. Найбільша відмінність між футболом та футзалом те, що на майданчику ти постійно контролюєш м’яч, на футбольному полі ж м’яч до тебе долітає набагато менше, потрібно багато бігати без нього, тому тут на передній план виходять фізичні кондиції. Звичайно, стикаюсь із труднощами, але вони не є такими критичними, якими я їх уявляла.

– Футболісткам легше адаптуватись у футзалі, чи футзалісткам у футболі?

– Якщо брати до уваги футбол, то футболісткам буде складно у футзалі в плані швидкості приймання рішень та техніці. Все ж на майданчику потрібно мати більше техніки, ніж на великому полі. Футзалісткам же найскладніше набрати ті фізичні кондиції, які будуть допомагати на футбольному полі.

– Чи є Вашою перевагою перед дівчатами у команді те, що Ви прийшли з футзалу?

– Можливо, зараз поки складно сказати, бо провела на полі ще не так багато часу. Завдяки досвіду бачу декілька різних варіантів продовження атаки. Швидше мислення – це великий плюс для мене у футболі.

– Позицію на полі обирали самі чи це виключно рішення тренерки?

– Зараз наставниця бачить мене у центрі поля. Можливо, мені вдається добре розвивати атаки, тому граю саме на цій позиції. Ще до того, як перейшла у футзал, то грала на різних позиціях, окрім воротарки. У тренувальному процесі харківської команди закривала позицію крайнього півзахисника, де також себе досить таки вільно почувалась. Де тренерка мене бачить, там буду віддавати всі сили. Єдиною позицією, яка точно не для мене – центральний захисник.

– Могли б подумати, що повернетесь у футбол?

– Коли тільки переїхала у Харків, почала тренуватись із клубом та отримала від них пропозицію, то навіть не задумувалась, що таки знову зіграю на футбольному полі. Гадала, що свою спортивну кар’єру закінчу у футзалі, але життя непередбачуване, не знаю, як складеться та що очікує на тебе завтра. Колись президент футбольної "Легенди" казав усім, що всі повернуться у рідну сім’ю. Звичайно, він мав на увазі його клуб, але багато дівчат повернулись в український футбольний чемпіонат після вояжу за кордон.

– Чого очікуєте від сезону-2020/2021?

– Близько 15 років не поповнювала свою скарбничку з нагород Кубком України чи чемпіонськими нагородами у футболі. Тому не проти здобути з командою перемоги у цих змаганнях. Також вдало виступити у Лізі чемпіонів. Перед командою стоять лише високі цілі.

– На скільки відсотків почуваєтесь у фізичному плані?

– Оцінюю свою форму на 80%. Хочеться допомогти команді, особливо, коли бачу, як горять очі у моїх молодих напарниць по команді. М’язи вже не такі, як у більш молодих дівчат у команді, тому на всі 90 хвилин мене поки не вистачає. Але віддаю всі свої сили у відведений наставницею для мене час.

– Як гадаєте, чи з’являться на футзальній карті України протягом 5 наступних років нові клуби?

– Цей рік видався складним для всіх людей на планеті, але його просто потрібно пережити. Відновлення економіки та стабільного життя, це не питання одного дня, на це потрібно 1-2 роки. Тому сподіваюсь, що ближче до чемпіонату Європи в українському жіночому футзалі з’являться нові клуби. В Україні достатньо молодих та перспективних дівчат, тому це лише питання часу, людей, які хотіли б вкладати у це гроші та отримували б задоволення.

Найкращі моменти Юлії Титової у футзалі