Українець став найсильнішою людиною планети: ексклюзивне інтерв'ю з Олексієм Новіковим

Про потужні змагання у США, побиття рекордів Гіннеса, підтримку рідних та новий статус Олексій Новіком розповів в інтерв'ю Show Kucher на 24 каналі.

Дізнайтесь більше Українець Новіков завоював титул найсильнішої людини планети: фото, відео

Як це – найсильніша людина планети

Найсильніша людина світу, насамперед я тебе з цим вітаю. І як тобі тепер живеться у новому статусі?

Насправді дуже багато чого змінилося, дуже багато роботи зараз. Я надіявся, що після змагань поїду на відпочинок, але я зрозумів, що в мене ще на тиждень все розписано на кожен день.

Що це за робота?

Це робота як зараз – різні інтерв'ю, зйомки, радіо, тобто наразі таких івентів дуже багато. Я ще не усвідомлюю всього масштабу, але десь потихеньку починаю розуміти, що це таке взагалі. Сам факт я розумію, що ось – я там, але не розумію, наскільки це все масштабно. Тобто найсильніша людина планети – це дуже великий результат.

Олексій Новіков став найсильнішою людиною планети: дивіться відео

У 24 роки ти став найсильнішою людиною планети. Це взагалі рекорд за історію цього конкурсу і загалом спорту.

Так і є. Я не знаю, якось так склалося. Звичайно, для цього я приклав сил і дуже багато працював. Але і тренер мій, і близькі – вірили в мене, вони знали, що я переможу, але думали, що це буде через 3– 4 роки. Тобто десь я наберусь сил, стану більшим, досвідченішим – і це буде. Але ніхто не очікував, що буде зараз. Можливо, навіть трошки зарано.

На початку цих змагань ти говорив, що ніхто не ставився до тебе серйозно, ніхто навіть не думав, що ти можеш перемогти. В який момент всі вже зрозуміли, що ти серйозний суперник?

Декілька людей, зовсім мало, знали, що я можу "наробить ділов" – це був Матеуш Килишковський, той, який не приїхав на змагання, і знаючи мене добре. Та ще декілька спортсменів, які зі мною змагалися, вони вже знають, хто я. Звичайні пересічні закордонні люди, які просто слідкують за стронгменом, є спортсмени, яких вони люблять та підтримують. Я маленький, хто на мене міг ставити, що я можу виграти?

Цікаво Найсильніша людина світу про війну на Донбасі: Там вже давно не АТО

Але після першого дня фіналу вже всі зрозуміли, що дуже можливо, що я виграю в цьому змаганні. Тобто, коли я виграв кваліфікацію у Тома Стольтмана, який і був моїм головним конкурентом, вони ще думали так, що може мені пощастило, але все одно задумались. Вже після того, як я повністю виграв перший день запасом, тоді я вже чув привітання.

Світовий рекорд

Щодо світового рекорду, який ти поставив, це так само додатковий інфопривід. Під час цих змагань ти увійдеш у книгу рекордів Гіннеса, цього ще не відбулось?

Цього ще не відбулось, ми подали заявку, це обов'язково буде, але питання: "Коли". Тобто тільки якісь формальні моменти. Все дійсно зроблено по регламенту, все як має бути і ніяких перешкод до цього немає. Тільки чекаємо.

В який момент ти сам зрозумів, що перемагаєш?

Я лежав у своєму номері готелю, розмовляв зі своїми близькими і думав, що це ж все можливо, просто вдумайтесь. Коли починав летіти у своїх думках, можливо, у легеньких мріях, я одразу виходив звідти, щоб максимально цього не робити, аби не відчути смак перемоги до того, як це станеться. Зазвичай, коли навигадую, що вже там – цього не стається. Остання вправа – в мене вже було 4 бали переваги, тобто дуже малий шанс, що я можу комусь поступитися, але поки мене не оголосили, я в це вірив, але не давав собі цього розуміти.

Вже в останньому змаганні ти не зміг підняти 5 камінь, хоч тренер тобі постійно кричав: "Давай". Тобто ти вже розумів, що і без цього каменю перемагаєш, але чому було важливо зробити такий фінальний жест?

Не тренер був, а Михаїл Шивляков, російський спортсмен. Потрібно віддати йому належне, що він дуже мене підтримував, він порвався на кваліфікації і всю свою енергію направив на підтримку мене. Дуже йому дякую. Так, це було важливо, тому що якби я не підняв, я б показав свою слабкість – що у 2021 році я не підніму і мене можна перемогти. Загалом все підіймалося, але на фінальному камені у мене порвалася футболка, вона якраз тримала, на фото видно, де просто від коміра повністю пішла дірка, вона не витримала і порвалася. У якийсь момент у мене камінь з’їхав по мені і не піднялося.

"Я йшов до цього 7 років"

Які були твої перші думки, коли ти зрозумів, що точно переміг, коли почались перші вітання?

Це дуже великий масштаб змагань. Це треба розуміти, що те, що є у студії – це дуже багато, а там це множиться на 10 – 15. Там працювала дуже серйозна команда, 100 людей персоналу – великий масштаб змагань і коли ти "цвях" програми і все зациклено на тобі – такого в Україні неможливо відчути. І коли всі дійсно щиро тебе вітають…

Хто першим привітав?

Я навіть не пам’ятаю. Мене не пускали до свого намету, до своїх асистентів Романа та Міші, які мені допомагали. Я просто зупинився. Головний по камері сказав мені: "Стій". Через хвилину принесли прапор, пофотографували, все відзняли, проговорили – я хвилин 10 стояв на одному місті, це було потрібно, вони щось знімали. Той час неможливо передати, це потрібно відчути, неможливо так просто сказати, що я був щасливий.

Я 7 років йшов до цього, це взагалі найвищий щабель в моєму спорті. Коли в мене ніхто не вірив, я працював і знав, що це можливо – і тут я виграю з рекордом по віку та вазі, я був 130 кілограмів на той момент. Не знаю, наскільки точно, але це також рекорд, але його просто не проговорили, тому що я приїжджав із 136 кілограмів, а під кінець змагання вже був 130, 6 кілограмів фактично залишив там.

Рекорд в тязі, що від мене ніхто не очікував, також, це так, як перемогти в нокаут, як у нас називається. Я розумію, що це вже дуже серйозно.

Більше про змагання, тренування та хейтерів – у програмі Show Kucher.

Інтерв'ю з Олексієм Новіковим: дивіться відео