Шамоні цікаве історикам, бо там у певний час проживали відомі персоналії з усієї Європи. Також містечко цікаве поціновувачам давнини, оскільки там збереглися старі дерев’яні зруби – "мазо", хатинки до 10 кв. м, де й зараз можна оселитися, однак проживання там буде коштувати дорожче, ніж номер у 5-зірковому готелі. Цікаве місто й просто любителям незвичайного, адже біля Шамоні розташований єдиний у Європі музей льодовиків усередині льодовика, а язик одного з них можна побачити з поселення. Проте найголовніше те, що Шамоні можна вважати спортивною Меккою: щороку в серпні тут проводять змагання з ультратрейлу UTMB, учасники яких – люди з іншого всесвіту. Найелітніший маршрут забігу – 170 км навколо масиву Монблан з набором висоти 10 км. Найсильніші пробігали його за 20 годин. А для справжніх "мазохістів" є етап PTL – 290 км із набором висоти 26,5 км.

Шамоні також чудовий пункт призначення для тих, хто полюбляє хайкінг. Про те, що таке це таке – можна прочитати в попередньому матеріалі за посиланням.

Через вдале розташування в долині між двома гірськими хребтами навколо містечка є десятки дивовижних маркованих треків різних рівнів. Є рівний трек довжиною 8 км між Шамоні й поселенням Ле-Уш. А є маршрут для більш витривалих довжиною 30 км із набором висоти 3 км, який веде від Шамоні до піднебесного захистку під назвою "Дом-дю-Гуте", розміщеного в зоні постійних снігів на висоті 3800 м над рівнем моря.

Кожний маршрут промаркований, і кожен – шедевр. Схили з обидвох боків долини Шамоні заросли лісом, тому навіть у спеку там дуже приємно й комфортно. А коли виходиш на галявину, перед тобою відкриваються незрівнянні краєвиди всієї долини. Якщо ж набрати кілометр чи більше висоти, можна побачити казковий Монблан, верхівка якого губиться в хмарах і вічних снігах.

На лісових схилах стежки на десятки кілометрів часто перетинаються, тому заблукати там – не проблема. У нагоді став захищений смартфон Sigma mobile X-TREME PQ39 MAX. Він допоможе зберегти спокій у дощ, із яким хайкерам часто доводиться зустрітись, із ним не боїшся падати, і навіть бруд і пил – вірні друзі піших мандрівників – не завдадуть цьому пристрою ніякої шкоди. Окремо слід згадати батарею ємністю 9000 мА*г, якої вистачає на декілька днів навіть у дорозі, коли паралельно користуєшся навігатором і слухаєш аудіокнигу. Ба більше, завдяки такому акумулятору X-TREME PQ39 MAX може перетворюватися на павербанк, і ви завжди зможете допомогти друзям із хайкінгу, якщо їхні пристрої не такі потужні.

Під час походу можна насолодитися лісовими ягодами, побачити диких звірів. Проте найцікавіше – це зустріти в глушині французів. Вони дуже ввічливі, але принципово спілкуються тільки французькою. Починаєш згадувати слова, бурмочеш якесь "Екскьюземуа, же пердю..." і вислуховуєш довгі пояснення. Добре, що напередодні зустрічі я випадково дізнався, що назва поселення Les Houches французькою звучить як "Лезуж" (ті, хто ніколи не вчили цю мову, навряд чи подумали б так прочитати). Я виловив із його тиради знайоме слово і помах руки в потрібному напрямку, та наостанок видав "се ля ві", "гран мерсі" й "оревуар", на чому й розійшлися.

А після насиченого дня таке задоволення приносить повернення додому, де на тебе чекає біле сухе вино, місцевий сир, хамон і свіжа випічка з буланжері. Цього достатньо для того, щоб зробити всю подорож незабутньою.