Батько української гімнастки приїхав з фронту, щоб підтримати доньку на Олімпіаді-2024

Марія – капітан української команди в групових вправах. Вона найдосвідченіша серед дівчат, адже уже брала участь у минулих Олімпійських іграх.

Дивіться також Фінал Коляденко й інші медальні надії України: онлайн-трансляція Олімпіади-2024 10 серпня

"Ми воюємо за майбутнє наших дітей"

Українські гімнастки у п'ятницю, 9 серпня, посіли третє місце у кваліфікації та впевнено пройшли до фіналу групового багатоборства.

Доки Марія Височанська, Діана Баєва, Аліна Мельник, Валерія Перемета та Кіра Ширикіна підкорювали паризьку арену "Ла-Шапель", батьки капітанки української команди вболівали за свою доньку на трибуні.

Я так плакала, ви собі не уявляєте, бо тата не мали відпустити. Після виступу я їх знайшла, побачила – і тато з мамою мені махали. Чесно, я навіть не очікувала, що може бути таке. Чудеса бувають, вони стаються з нами — головне, в них вірити,
– розповіла дівчина.

Батьки Марії Височанської вболівали за доньку на Олімпіаді-2024 / Фото Суспільне Спорт

Марія поділилася, що саме батьку вона подзвонила першому, коли збірна українських гімнасток виборола олімпійську ліцензію на чемпіонаті світу у Валенсії. "Ти вірив у мене, мама вірила в мене, і я це зробила", – сказала тоді дівчина.

Батько української гімнастки воює від початку російсько-української війни, коли його доньці було ще 13 років. Він, зокрема, захищав Донецький аеропорт. У 2022 році попри старі поранення чоловік повернувся на фронт.

"У художніх гімнасток спортивне життя коротке, тому вирішили, що нема чого втрачати цей шанс. Чоловік з фронту на попутках добрався до Києва, звідти – до Львова. А я в цей час купувала всі квитки до Парижа, які лишилися. У грозу летіли, з блискавками, але ми успішно добралися, не спізнилися, розібралися в паризькому метро! І ці емоції, які ми отримали... Бо могло всяке бути: вони могли не пройти кваліфікацію, але ми б теж їх підтримували. Це такий момент щастя. Коли твоя дитина здійснює те, про що мріяла, у неї все виходить, у її команди все виходить — і вони, щасливі, махають тобі рукою... У мене аж мурашки" – розповіла мама гімнастки.

Батько Марії мріяв побачити доньку на Олімпіаді, а свою відпустку планував ще торік.

Але то війна, є обставини, логістика складна. Залежало ще від командира: чи відпустить, чи зрозуміє. Але це не так важливо для мене, як для моєї дитини, бо я їй обіцяв, що зможу, що приїду. Я зміг. Я щасливий. Сподівався, що вони добре виступлять, але щоб так добре! Дівчата демонструють, що навіть коли війна, ми можемо мати успіхи найвищого ґатунку. Ну, і воюємо ми за майбутнє наших дітей, нашої держави. Чи важливий спорт зараз? Звичайно. Ми за те й воюємо, щоб наші діти могли здобувати освіту, займатися спортом і жити повноцінним життям,
– поділився емоціями військовий.