Малюк на 25 мільйонів
Днями керівництво Баварії оголосило про рекордний в історії футболу тренерський трансфер. Товстосуми із Мюнхена не залишили шансів Лейпцигу, насипавши 25 мільйонів євро за Юліана Нагельсмана. Більш ніж щедра компенсація за перехід 33-річного вундеркінда – грамотна багатоходівка. "Бики" з кожним роком усе активніше наступають на п’яти Баварії, а Нагельсман у цій погоні виступає справжнім локомотивом.
Читайте також: Гвардіола вивів МанСіті у фінал Ліги чемпіонів та встановив декілька рекордів
Юліан Нагельсман / beinsports.com
Жодним чином не намагаємось применшити кваліфікацію самого фахівця, за якого заплатили непомірно багато. Нагельсман однозначно один із найкращих футбольних тренерів планети, який має шанси стати законодавцем нових трендів у цій професії. Утім, ще питання, чи підійде він власне Баварії. А клуб має далекоглядні плани на молодого коуча – контракт на 5 років і зарплата у 8 мільйонів євро за сезон. Оклад чималий, але Нагельсману не світить навіть місце у топ-10 найбільш оплачуваних тренерів планети.
У кого товстіший… гаманець?
Мадридський Атлетіко ніколи не претендував на звання одного із найбагатших клубів світу. Контрольний пакет акцій "матрацників" належить Мігель Анхелю Жиль Маріну, основним джерелом доходів якого є скотарство. Утім, саме Атлетіко обіграв усіх суперників в своєрідній тренерській суперечці. Наставник команди Дієго Сімеоне може похизуватись найтовстішим гаманцем серед колег по цеху. До пандемії аргентинцю щороку прилітало 43 мільйони євро, і це без врахування бонусів і преміальних.
Зі зрозумілих причин, "Ель Чоло" довелось трошки "затягнути пасок", але і 32 мільйони за сезон, погодьтесь, – фантастичні гроші. До честі Сімеоне, рекордну зарплату фахівець сумлінно відробляє. Атлетіко – одна із найбільш стабільних команд Європи, яка під проводом Сімеоне двічі грала у фіналі Ліги Чемпіонів. Більше того, в іспанській Прімері "матрацники" стабільно псують кров Реалу та Барселоні, а в цьому сезоні є дуже близькими до свого 11-го титулу в чемпіонаті.
Хосеп Гвардіола і Дієго Сімеоне / Getty Images
- Дієго Сімеоне (Атлетіко) – 32 мільйони євро на рік
- Хосеп Гвардіола (Манчестер Сіті) – 23 мільйони євро
- Юрген Клопп (Ліверпуль) – 17,5 мільйонів євро
Хосеп Гвардіола також свого часу понюхав пороху у Ла Лізі, а зараз диктує тренерську моду у найсильнішому чемпіонаті планети АПЛ. Власники англійського Манчестер Сіті іспанця також не ображають – платять 23 мільйони євро щороку. Не сильно відстали роботодавці Юргена Клоппа у Ліверпулі – німець кладе до кишені 17,5 мільйонів євро за сезон. Схожий оклад був у Жозе Моурінью в Тоттенхемі, але одіозний португалець спакував валізи і перебрався у Серію А.
У римській Ромі Моурінью платитимуть лише 7,5 мільйонів, але тренер "з голоду точно не помре". Сеу Жозе має стабільний дохід від розлучень зі своїми колишніми. Сума уже сягла непристойних 76 мільйонів фунтів, які клуби заплатили тренеру за дострокове розірвання контрактів.
Жозе Моурінью / Getty Images
- Челсі (2007) – 20 мільйонів фунтів
- Реал (2013) – 17 мільйонів
- Челсі (2015) – 8 мільйонів
- Манчестер Юнайтед (2018) – 15 мільйонів
- Тоттенхем (2021) – 16 мільйонів
Останній жертві Моура, щоправда, вдалось відбутись легким переляком. Оскільки тренер так швидко працевлаштувався у новому клубі, недорахується суттєвої частини зарплати – 13 мільйонів, яку зобов’язались виплатити боси Тоттенхема. Утім, і 63 мільйони фунтів, які зробив з повітря, сеу Жозе сповна вистачить на безбідну старість.
З чим їдять тренерський хліб в Україні?
Не так давно, якихось 8 – 11 років тому, дехто з українських футбольних тренерів міг з легкістю конкурувати із найзаможнішими колегами з-за кордону. Мова про часи, коли Металіст Ярославського та Дніпро Коломойського конкурували із Шахтарем та Динамо не лише на газоні, але й на рівні клубних бюджетів. Тоді Мірча Луческу "оббирав" Ріната Ахметова на 4 мільйони євро щороку, а Мирон Маркевич перейшов із Металіста у Дніпро на зарплату у 2 мільйони доларів. Заробітки останнього, щоправда, виявився доволі умовними. Усі ж пам’ятають, як лихоманило Дніпро у 2014 – 2016 роках.
Часи змінились – український футбол відверто збіднів, дісталось і гаманцям керманичів. Мірча Луческу, скажімо, уже в Динамо заробляє у три з половиною рази менше. Ігор Суркіс змусив румуна "зрадити" Шахтар за якихось 1,2 мільйона євро. Щоправда, ще мільйон Луческу поклав до кишені, повернувши киян на український футбольний трон. У стільки ж обходяться послуги Луїша Каштру власнику Шахтаря. А от третю сходинку несподівано окупував наставник скромного Дніпро-1. Ігорю Йовічевічу світить 650 тисяч євро за сезон.
Мірча Луческу і Рінат Ахметов / ФК "Шахтар"
- Мірча Луческу (Динамо) – 1.2 мільйони євро
- Луїш Каштру (Шахтар) – 1.2 мільйони євро
- Ігор Йовічевіч (Дніпро-1) – 650 тисяч євро
А що там, за океаном?
Приблизно стільки ж, як і Йовічевіч, – близько 800 тисяч доларів на рік, заробляє найскромніший за доходами тренер NHL Джеф Блешил, який працює із Детройт Ред Вінгс. Найбільше – 5,25 мільйона доларів – платять Джоелю Кенневілю, який опікується Пантерами із Флориди. І де ж справедливість? Найзаможніший хокейний тренер планети майже у 7,5 раза "бідніший" за Дієго Сімеоне. Чому ж така прірва?
Національна Хокейна Ліга, як і найшвидша команда гра загалом, і близько не стоять за популярністю поряд із футболом. Аудиторія NHL, чи NBA вимірюється десятками мільйонів, а гра у копаний м’яч привертає увагу сотні мільйонів, а то й кількох мільярдів. За останнім чемпіонатом світу з футболу, скажімо, стежило більш як половина населення нашої планети. Тому легенду Національної Баскетбольної Асоціації Грега Поповіча, який заробляє найбільше серед тренерів ліги – 11 мільйонів доларів, в обличчя знають лише ті, хто давно фанатіє від баскетболу. А плакати з Хосепом Гвардіолою можуть висіти навіть на стіні у дітлахів в забутому Богом Сомалі.
Грег Поповіч / Getty Images
Крім того, заокеанські ліги є замкнутими і більш компактними організаціями. А відтак, усі фінансові процеси там є значно прозорішими і підлягають більш жорсткому контролю. У футболі, як би не горлали про фінансовий фейр-плей, балом правлять ті, у кого більше грошей. Звідси і непомірно високі зарплати, зокрема і у тренерів, які, м’яко кажучи, не відповідають реальній оцінці їхньої праці.
Топові футбольні тренери, як і їх зіркові підопічні, уже давно скинули "спортивні костюми фізруків" і приміряли "стильні шати шоуменів". Сьогодні футбольний коуч – не лише наставник, стратег і мотиватор. Він – повноцінний менеджер, який розпоряджається десятками мільйонів євро, тож і рівень відповідальності на цій роботі просто зашкалює. А космічна зарплата, яка більшості здається неадекватно, – своєрідна компенсація за сиве волосся і безсоння. Хіба винні футбольні товстосуми у тому, що їхня гра у світі спорту навчилась найкраще себе продавати.
Юрій Котермак