Україна повинна бити: життя росіян та МОК має стати нестерпним через їх допуск до змагань

МОК знайшов "хороших росіян"

Міжнародний олімпійський комітет вирішив проігнорувати усі застереження та аргументи про те, чому не можна повертати російських та білоруських спортсменів до міжнародних змагань, допоки їх країни активно ведуть війну проти України. Натомість там вирішили "прислухатися" до звернень спецдоповідачів ООН, які вбачали у такому відстороненні "дискримінацію". Згодом одна з цих спецдоповідачок заявила, що до змагань мають допускати навіть тих російських спортсменів, які добровільно пішли воювати проти України.

Читайте також Чому російські "нейтральні" спортсмени – це ті ж "зелені чоловічки", які захоплювали Крим

При цьому мова йде не про рішення ООН, а про заяви експертів, які "висловлюють свої персональні думки у доповідях країнам-членам ООН". Та цього МОК виявилося цілком достатньо. І на засіданні виконкому 28 березня там було ухвалено рекомендації для федерації допустити росіян та білорусів до міжнародних змагань.

Президент МОК Томас Бах та російський диктатор Владімір Путін / фото AFP

Так, МОК достатньо підстрахувався в цьому випадку. Адже як заявив сам президент МОК Томас Бах, це лише рекомендації, а не вимога. Тож остаточне рішення всеодно залишатиметься за федераціями.

Окрім того, там прописані чіткі вимоги й до самих росіян, що вже в них викликало обурення. Адже:

• спортсмени з Росії та Білорусі можуть брати участь у змаганнях лише під нейтральним прапором;
• команди з Росії та Білорусі не мають повертатись у міжнародний спорт, мова лише про допуск індивідуальних спортсменів;
• атлети, які активно підтримують воєнну агресію Росії, будуть недопущені до змагань;
• також отримають бан і ті спортсмени, які мають контракти з арміями Росії та Білорусі;
• гравці мають відповідати антидопінговим вимогам МОК.

Не поразка, але до перемоги далеко

Рішення повернути росіян та білорусів до міжнародних змагань, навіть з численими обмеженнями, ніяк не можна назвати прийнятним. Участь хоча б одного громадянина Росії в міжнародному турнірі – це виступ громадянина країни-агресора, хоч він і буде без прапора, гімну та "нейтральним" статусом. Росіянином від цього він не перестане бути.

І просто миритися українцям з цим фактом не варто. Але й бойкотувати змагання, куди таки допустять цих "хороших росіян" теж не варто. Бо піти геть – це визнати свою поразку. Це коли в боротьбі за свою правоту тебе заставляють поступитися. Так неправильно, так не має бути.

До теми Страждати через війну мають росіяни, а не українці: чому бойкот у спорті нічого не змінить

Україна має бити – по росіянах, організаторах та МОК

Варто визнати, нашою думкою під час рішення МОК знехтували. Як і думкою чималої кількості країн, які виступали проти повернення росіян та білорусів до міжнародних змагань. МОК та організатори турнірів вирішили в цьому показати свою "вищість". Правда самі залишили можливість отримати удар у відповідь. Він має бути доволі чітким та болючим. Якщо використати боксерську термінологію, нам не варто сподіватися на "lucky punch", а систематично та ціленаправлено бити. Зробити так, щоб життя МОК, організаторів турнірів та російських спортсменів стало нестерпним. Але чітко в рамках правил.

В Україні має бути створена база даних російських спортсменів. І постійно відслідковуватися всі їх висловлювання в ЗМІ, фотографії та пости в соцмережах. Будь-який натяк на співпрацю чи підтримку від російської влади має бути зафіксований. І як тільки цей спортсмен намагатиметься заявитися на міжнародний турнір, робити все, щоб його там не було через ті порушення. Щонайменше відхилення від встановлених умов має бути не лише зафіксовано, але й передано організаторам з вимогою дискваліфікації росіян.

Українські спортсмени неодноразово стикалися з проблемами, коли під час турнірів намагалися висловити свою позицію щодо війни. Їм не давали слово, організатори погрожувати відстороненням. І це лише за те, що вони вказували на звірства, які чиняться в нашій країні російськими загарбниками. А за намагання висловити підтримку Україні погрози вже отримували спортсмени з інших країн.
Тож російські спортсмени повинні опинитися під ще більшим тиском. Постійно. Їх життя на змаганнях має стати нестерпним. Це не так і багато в порівнянні з тим, як живуть українські спортсмени під час війни.

Не виключено, що вже зараз частина з цих спортсменів почнуть зачищати інфопростір. Тож НОК та Мінмолодьспорту має почати роботу негайно. Зважаючи, що це чималий масив інформації, можна попросити допомогу у журналістів-розслідувачів.

Російські z-спортсмени назавжди повинні бути відстороненні від міжнародних турнірів / фото РИА

Тиснути на федерації та організаторів турнірів. МОК вирішив перекласти відповідальність на допуск росіян та білорусів до міжнародних турнірів на федерації. Тож треба проводити роботу з федераціями. І доводити їм, що представників країн-агресорів не має бути на змаганнях. Якщо через самі федерації не вдається донести цю думку – діяти через їх спонсорів. Бо професійний спорт – це завжди великі гроші. А організатори навряд чи захочуть втрачати їх через те, що туди допустять росіян. Тож перед ними має бути вибір – або спонсори з їх грошима, або росіяни з їх проблемами та репутаційні втрати. Участь росіян та білорусів має стати справжнім тягарем для організаторів.

Рішення МОК з "рекомендацією" щодо повернення росіян та білорусів є половинчастим. Не виключено, що за ним послідують інші, де вже не буде таких обмежень. Окрім того, і щодо їх допуску чи недопуску до Оліміпади-2024 поки остаточно не вирішено. Тож зупинятися не варто. МОК має відчути всю повноту ганьби за попереднє рішення, щоб розуміти, що його очікуватиме, якщо ці обмеження для росіян захочуть послабити.

Продовжувати залучати інші країни. Там можуть допомогти в різний спосіб. Для прикладу, відмовлятися видавати візи російським спортсменам для участі в турнірах на території цих країн. Або уряди цих країн можуть звертатися до компаній, які є спонсорами турнірів, де виступають росіяни. І вказувати їм не те, що така фінансова підтримка є неприпустимою.

В інтернеті зараз доволі поширена цитата "Після цієї війни в прийдешніх поколінь має лишитись два почуття: наші нащадки мають їх ненавидіти, їхні – мають нас боятись. Цього досить". Нібито Іван Франко використав її в повісті "Захар Беркут". Насправді там такої цитати немає. Але її суть цілком слушно передає те, що має бути не лише після війни, а розпочатися вже зараз – росіяни мають боятися нас. І в спорті теж.