Віра у власні сили та тренера допомагає показувати високий результат, – борчиня Оксана Лівач

Перша частина розмови про те, чому батько віддав на плавання, конкуренцію із сестрою, хитрощі суперниць на килимі, віру у власні сили та тренувальний процес – за посиланням.

Читайте також: Юлія Левченко претендує на звання найкращої легкоатлетки Європи

Перехід у дорослу боротьбу

– Якби не спортивна сім’я, чи обрали б спорт?

– З дитинства була дуже активною дівчиною, про це мені завжди нагадувала моя вихователька. Ще змалечку бачила, що можу робити трішки більше та краще за інших. До прикладу, підтягуватись, робити "колесо" чи стрибати у довжину. Ще тоді зрозуміла, що пов’яжу своє майбутнє зі спортом, але потрібно було вирішити лише з яким саме. Дивилась на сестру, яка в той час активно їздила на змагання з боротьби, здобувала перемоги та привозила нагороди. Саме тоді до мене прийшло усвідомлення, що хочу теж спробувати свої сили у цьому виді спорту.

– Чи не хотіли змінити вид спорту та що було найскладнішим на початку?

– Ніколи не задумувалась, щоб щось змінити. Батько просив мене, щоб я зупинилась на якомусь іншому виді спорті. Боротьба – це дуже складна робота, яка потребує багато зусиль над собою та сил. Він говорив мені, що якщо я все-таки пов’яжу своє життя з боротьбою, то потрібно буде йти до кінця, щоб здобути гарний результат. Ці слова закарбувались у моїй пам’яті на все життя. Спочатку займалась у Долині у місцевому залі. З перших тренувань тренер вже ставив у спаринги з суперником через те, що вже усвідомлювала техніку боротьби, що і як потрібно було робити. Мені складно було знайти серйозного суперника, тому що у сутичках з хлопцями завжди виходила переможницею. Лише одного разу зазнала поразки, яка заклалась глибоко у серці. Після неї почала ще більше працювати, тому за деякий час змогла взяти реванш. У Львові відчула на повну, що таке доросла боротьба. Її рівень тут був на голову вищий від того, який бачила у Долині.

– Чому переїхали тренуватись саме у місто Лева?

– Тут тренувалась моя сестра. У той час у Львові тренував вже покійний тренер Олег Павлович Сазонов. Він справді був наставником від Бога. На перших же змаганнях зумів розгледіти в мені перспективу та талант. Одразу запросив тренуватись у Львові, що я і зробила, коли закінчила 8 клас.

Думка людей щодо боротьби та фізичні параметри борчині

– Чи допомагає Ваш зріст у сутичках із суперницями?

– Мені потрібно додати у вазі, а зріст взагалі не допомагає у спарингах. Суперниці, які вищі за мене зростом мають більшу вагу, тому можуть переважати мене. Стараюсь компенсувати свій низький ріст іншими показниками. Багато працюю над швидкість та витривалістю. Інколи суперниці просто не витримують темпу, який задаю під час сутички. Завдяки моїй працьовитості та роботі наставника маю хорошу поставлену техніку прийому.

– Наскільки часто чуєте у свою сторону від людей те, що вони не хочуть з Вами сперечатись, бо можуть опинитись на лопатках?

– Постійно чую такі слова з вуст людей. Вони часто запитують, яким видом спорту займаюсь, почувши відповідь, що боротьбою, одразу лунає ця фраза від них в мою сторону. Не бачу сенсу у буденному житті застосовувати свої борцівські навички, якщо можна вирішити все цивілізовано за допомогою розмови. Якщо хтось має велике бажання спробувати поборотись, то залюбки запрошу на тренування.

Віру у тренера та моральний тиск перед сутичками

– Переглядаєте сутички суперниць у перерві на турнірі?

– Ніколи не спостерігаю за суперницею. Слухаю тренера, який дає настанови по кожній з борчинь. Він знає їх техніку, особливості боротьби, коли потрібно більше додати у сутичці або навпаки. Я повинна виконувати те, що сказав наставник, інакше складно буде контролювати хід поєдинку. Це вже неодноразово переконалась на власному досвіді. Вірю у свого тренера, у його індивідуальні підказки до кожної суперниці. Віра у себе та слова наставника дають змогу показувати високий результат. У перервах просто слухаю музику, стараюсь налаштуватись, щоб ніхто не заважав. Перед виходом можу потанцювати трішки, щоб краще зарядитись на сутичку.

– Чи бували випадки, коли спочатку сутички тренерські настанови не давали результату?

– У моїй спортивній кар’єрі бували різні випадки. Так, суперниця може трохи змінити стиль боротьби, тоді стараюсь сама переналаштуватись у ході поєдинку. У перерві тренер може внести корективи у мій стиль боротьби.

– Як витримуєте моральний тиск зі сторони суперниць?

– Перед початком сутички відчуваю більший моральний тиск, ніж під час самого поєдинку. У сутичці встигаю лише на долю секунди подумати над тим, як краще зробити прийом, щоб перемогти. Хвилювання потрібно навчитись стримувати, воно не повинно бути сильнішим за тебе. Коли все-таки так стається, то під час спарингу відчуваєш, що знаходишся немов "не у своїй тарілці". Коли була меншою, такі випадки ставались у моїй кар’єрі. Зараз же не можна цього допускати, у дорослій боротьбі все набагато складніше, тут твоє хвилювання одразу зіграє поганий жарт з тобою.

Рівень боротьби та тренерство

– Яке відчуття, коли у фінальній сутичці зустрічаєтесь із суперницею, яка є Вашою спаринг-партнеркою на тренуваннях?

– Для мене велика честь тренуватись із Марією Стадник. Таких спарингів не так багато у Європі, та й у світі загалом. Робота з такими великими спортсменками дає тобі стимул та досвід рости у кращу сторону, ставати сильнішою, мені є чому повчитись у Марії. Наші спільні тренування дають їй тримати себе у хорошій стабільній формі.

– Чому українські жінки показують кращі результати у боротьбі, ніж чоловіки?

– У жінок сильніший характер. Справді, львівські борчині – одні з найсильніших в Україні та навіть у Європі. На дорослому рівні в нас багато потужних дівчат, які показують хороші результати. Секрет хороших результатів – дружній колектив, де всі показують майже однаковий хороший рівень. Ми разом тренуємось, підтримуємо одна одну. Коли колектив складається із багатьох людей, то одразу видно, хто старається, а хто просто "відбуває номер". Ніколи не розуміла, навіщо приходити у спорт і не використовувати свого шансу.

– Чи бачите себе у тренерстві?

– Хотілось би тренувати спортсменів та доводити їх до серйозних результатів. Хотіла б тренувати не дітей, хоча дуже їх люблю, а борчинь, які переходять у дорослу боротьбу. Протягом моєї кар’єри було вже чимало помилок, які було мною проаналізовані. Хочеться допомогти юним дівчатам не повторювати тих помилок, які робила я у їхньому віці.

Портрет непереможної борчині на думку Оксани Лівач

• Характер – Юлія Ткач
• Швидкість – Оксана Лівач
• Сила – Алла Черкасова
• Техніка прийому – Марія Стадник
• Захист – Аліна Махиня-Бережна
• Мудрість – Андрій Стадник (тренер Оксани Лівач)

За декілька днів читайте останню частину розмови