Від бальних танців до стронгмену: інтерв’ю з чемпіоном України Павлом Кордіякою

Улюблений фільм Павла – "Втеча з Шоушенка". В плей-листі є рок, класична музика та трохи попси. Але тягати залізо любить під рок, дуже добре підходить німецький гурт Rammstein. Художню літературу читав ще в школі. Але зараз багато читає книг з медицини. У першій частині інтерв’ю Павло Кордіяка розповів про заняття футболом, роботу в ФК "Львів", запрошення грати в "Карпатах", до яких досягнень доводять суперечки, чому не йде в бодібілдинг, коли стане Pro атлетом, ким хоче стати та чому дівчат тренувати легше.

– Яким спортом займались в школі?
– Активно займався футболом у структурі "Карпат". Була навіть пропозиція переходити в спортивну школу "Карпат", але не склалось. Мені подобалось в моїй школі, і не хотів переходити в іншу. Плюс говорили про корупцію серед дитячих тренерів.

Паралельно, не довго, була акробатика, бальні танці роки три, настільний теніс та єдиноборства. Рукопашним боєм, боксом, тайським боксом і ММА займався перед стронгменом років три. В мене брат Ігор – чемпіон України з ММА.

Акробатикою зайнявся ближче до старших класів. Ходив десь рік чи два, а потім стало не цікаво. На єдиноборства пішов разом з братом. Друг відрив свій зал і ми вирішили попробувати. Брата затягнуло, а я перейшов в стронгмен. Через заняття ММА погіршувалась пам'ять. Ніколи не було проблем з пам’яттю в школі: прочитав – запам’ятав. А потім просто провали почали ставатись. Удари в голову не проходять безслідно.

– Всіма цими видами спорту паралельно займались?
– Я був дуже активною дитиною. Приходив з тренування по футболу і йшов на танці. Футболом займався з семи років до 14-15. Грав на позиції воротаря. Але у футболі я таки працював. У 2017 році був в ФК "Львів" фізіотерапевтом. Було цікаво, але не давало можливості розвиватись як спортсмен, через постійні виїзди, матчі і збори.

Читайте також: Є тільки одне місце – перше, все інше втішні призи, – переможниця Кубку світу Олена Старікова

– Така велика спортивна база допомогла потім в стронгмені?
– Думаю так. В мене все в порядку з координацією, з силовими.

– Ви ще пробували себе у важкій атлетиці?
– Мені подобається цей вид спорту. Було міжсезоння, і я посперечався з другом, що за місяць тренувань досягну рівня кандидата в майстра спорту в категорії 105 кг. Виконав! Зараз Володимир Рекша підбиває, щоб я виконав майстра спорту, бо в мене хороші дані. Але поки що не планую. Хочеться, але не найближчим часом.

– Чому важка атлетика, а не пауерліфтинг?

Вона динамічніша, не нудно. У пауерліфтинг зробив підхід і 45 хв чекаєш поки всі виступлять. В атлетиці є поступове підняття ваги, і ти це робиш протягом 10-15 хв. Тут треба техніку, силу, швидкість. Слідкую за чемпіонатами Європи, світу, Олімпіадою. Ніколи не думав, що буду в ньому виступати, просто цікавий мені спорт. Можна задуматись про участь в Олімпіаді, але тоді прийдеться зав’язати зі стронгменом.

– Куди хотіли йти вчитись в школі?
– Класу з сьомого визначився куди поступатиму. Був період, що міг передумати. В мене брат вчився у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, тому була думка туди теж піти. Але коли він вперше прийшов додому і розказав, як важко жити на казармі, про курс молодого бійця, то я передумав. Не шкодую, що передумав.

– І де Ви вчились?
– На факультеті здоров’я людини і туризму Львівського державного університету фізичної культури. Його пізніше перейменували у факультет реабілітації. Мені подобається медицина. Але на якусь суто медичну професію не пішов, бо знав, що буде спорт. Тому вибрав реабілітацію. До мене приходить людина із болем у спині і після першого сеансу йде без болі. Подобається допомагати людям.

– Чому стали масажистом?
– Хотів приватну практику, щоб мати можливість тренуватись і заробляти.

– Скільки коштує година масажу?
– Від 250 гривень.

– Чому вирішили зайнятись стронгменом?
– Просто прийшов в зал підкачатись до літа. Була знижка на абонемент і зі стипендії його купив. В залі тренувались брати Пилип'яки, які мене мотивували і загітували попробувати. Спершу просто силові вправи, а потім і в стронгмені.

Читайте також: Як замість кондитера стати чотириразовим переможцем Паралімпіади: історія Романа Павлика

– Тренер потрібен у стронгмені?
– Потрібен не так тренер, як напарник. На початку мене трохи тренував Олег Пилип’як. Зараз програму тренувань складаю сам. Звичайно є підказки від Володимира Рекші та Олексія Новікова. Тренуюсь з партнером – Юрієм Огоновським. Він дивиться за мною, я дивлюсь за ним. Результат є, значить все добре.

– Хто був прикладом для наслідування?
– Не буду говорити про Василя Вірастюка, бо всі його бачили і знають. З тих, кого я бачив вживу і міг спостерігати за роботою – це Володимир Рекша. Тепер Новіков. Він додає, я додаю, я його підтискаю, він знову додає. Ми з ним дружимо, тому дружня конкуренція.

– Ви на вигляд як брати…
– Може й так. Я в нього кілька раз залишався. У нього дуже хороша мама, бабця і сестра. Прийняли як свого.

– Ви працювали тренером в залі. Як Вам цей досвід?
– Дуже хороший. Завжди стояв над душею і заставляв робити. Якщо людина нічого не знала, то водив, показував, розказував. Кого легше тренувати? Все залежить від мотивації. Напевно дівчат, вони більш вмотивовані.

– Не думаєте в бодібілдинг піти?
– Мені це питання вже ставали знайомі, друзі і люди в залі. Думаю що ні – я себе не настільки люблю.

– Сила залежить від розміру м’язів?

В певній мірі так. Чим більші м’язи, тим більш сили. Якщо вони висушені і рельєфні, то людина не буде дуже сильною, бо вони будуть виснажені. Якщо працювати у стронгмені, то м’язи не будуть рельєфними, але сили буде більше.

– Якщо б у Вас була можливість повернутись назад, то знов стали б стронгменом?
– Так. Але змінив би свої тренування. Більш часу б приділяв техніці та відновленню. В стронгмені все залежить від техніки. Якщо ти правильно підіймаєш, то і правильно використовуєш свої м’язи та антропометричні дані.

Читайте також: Усик може перемагати будь-якого важковаговика, – екс-тренер збірної України з боксу Сосновський

– Яка у Вас вага зараз і в міжсезоння?
– Зараз у мене 128-130 кг при 194 см росту. Перед "Арнольдом" я був на морі, то важив 126 кг. Я нічого не робив, тільки відпочивав і вага пішла на спад. На змагання я завжди сухіший приїжджаю – вага падає, але за рахунок спалення жиру. Все через те, що я менше працюю в силовому стилі і більше інтенсивно виконую вправи. Я по своїй природі ніколи не був масивний. Тому коли перестаю тренуватись, вага падає.

– Скільки кілограм набрали за перший рік тренувань?
– 20 кг. Не знаю скільки м’язової маси, але це було без використання спортивного харчування і фармакології. Думаю, що потрапив у хороший вік. Було 18 років, тому добре розвивався. Щоб Ви розуміли: тато мого росту і важить 115-120 кг. Організм добре реагував, проблем не було. Попередня фізична підготовка далась в знаки. Зараз я ніби вже не набираю, але м’яз стає жорсткішим. В міжсезоння я просто змінюю вид роботи, тому ніби і інше роблю, але піднімаю, як було з важкою атлетикою.

– Які травми були?
– Спини і плеча. Спину травмував на фоні перевтоми, я не правильно виконав вправу. Травма нікуди не ділась, але зовсім її не відчуваю. Виступаю без уколів. А з плечем було запалення суглобової сумки, зараз не турбує. Час від часу буває запалення зв'язок. Це через те, що дельта м’яз не великий і сильно перевантажується.

– Як батьки і близькі поставились до занять стронгменом?
– Батько на початку не сприймав серйозно. Мама завжди підтримувала. Тепер вже всі підтримують і розуміють. А тоді дехто зі знайомих думав, що "побавлюсь і перестану".

Читайте також: За те, що я виграв етап Кубка Світу, отримав прохання попісяти в баночку допінг-контролю, – Павло Коростильов

– Чому почали виступати за університет?
– Мені сприяли в певних заліках, а я виступав. Для прикладу у нас були атлетичні види спорту. Щоб не ходити і не здавати залік, виступав. І так розуміли, що якщо я на змаганнях все правильно зробив і виграв, значить знаю, як це має бути. Допоміг університету зайняти перше загальнокомандне місце.

– Різниця між аматорським спортом і професійним у сторнгменів велика?

Якщо дивитись на "Арнольд Класік", то це просто більше комерції. Тому розподіл спортсменів умовний. Різниця звичайно є, але це пов’язано з мотивацією людей. Коли ти вже Pro-атлет, то більше тренуєшся і краще готуєшся, бо ти заробляєш. Я тренуюсь і змагаюсь, але здоров’я для мене не на останньому місці. Якби мав Pro-карту, то вже багато чого робив би по іншому, під інші задачі.

– Як можна стати Pro-атлетом?
– Треба перемогти на аматорському "Арнольд Класік" або вигравати один з етапів "Арнольд Європа", "Арнольд Африка" чи "Арнольд Азія". Або набрати балів. Але і на ці етапи тебе запрошують. Потрапляють спортсмени, що мають знайомства або є медійними обличчями. Для українців важко потрапити. Зараз запросили стронгмена Ларі Вілсона, він не вигравав турніри, але має більше мільйона підписників в Інстаграмі.

– Коли Ви плануєте отримати свою Pro-карту?
– Думаю, що це можливо в наступному сезоні.

– В Україні є проблеми із суддівством?
– Коли судить Вірастюк, то він не дасть фіксацію, якщо ноги не стоять в лінію, чи тебе хитає. Він дуже прискіпливо ставиться. Вважаю, що це справедливо, але коли вже рекордні ваги, то можна дати поблажку. Конюшок не такий прискіпливий.

– Де краще підтримують на змаганнях – у Львові чи в Центральній і Східній Україні?
– Львів важкий на підйом. Тут не так багато людей приходить. Для прикладу в Кам'янському люди голодні на видовище. Вони вболівають, кричать, підтримують, їм подобається. А в Львові багато заходів, півмарафони кожних вихідних.

Читайте також: Від моделі до каратистки: інтерв'ю з Галиною Мельник

– Хафтор Бйорнсон – зараз не досяжний?
– Думаю що цього року точно так. Є він, а є всі решта. Він на піку форми і на дуже високому рівні. Якщо не зробить помилку і не травмується, то знову стане найсильнішим в світі. Я з ним спілкувався на "Арнольд Класік", він дуже проста людина.

– У Вас не має бажання знятись в кіно, як Бйорнсон?
– Були пропозиції знятись в епізодичних ролях у фільмах "Штангіст" і "Король Данило". Але всі рази я не мав можливості, бо були змагання чи мене не було у Львові.

– Використовуєте спеціальні пристосування для виконання вправ?
– Є змагання, де дозволено використовувати спеціальний клей. Якщо не дозволено, то нічого не використовую. Я не "нєжинка". Якщо піднімати кулі, то ще є спеціальні серветки, ними пропитуєш шкіру і вона має краще щеплення.

– Армреслінг – це просто розвага чи теж будете виступати?
– Колись чисто для себе тренував передпліччя і кість, але виступати ніколи не планував. Інколи після тренування хтось просить з ним попрацювати щоб попробувати себе в силі. Прошу тільки боротись акуратно і без ривків, щоб не було травм.

– Чим допомагає балансування з грифом на дошці, яка лежить на валику?
– Це просто розвага. Але і свою користь дає – тренує вестибулярний апарат, дає баланс та стабільність. Атлет має бути всебічно розвиненим, однієї сили не достатньо.

– Тягнути в одних шкарпетках легше чи це міф?
– Правда. Впливає не суттєво, але на великих вагах це відчувається.

– Скільки максимум виступів у Вас було за один рік?
– Точно не згадаю, але десь в межах 20-25 виступів. Це було з квітня до середини жовтня. Було весело, люблю поїздки. Тоді я майже не тренувався. Приїхав, одне або два тренування і знову в дорогу.

– Скільки з цих 20-25 турнірів були комерційними?
– Більшість. Але гроші не великі, тому тільки поверталась дорога. Минулого року більшість турнірів були комерційними.

– Вдалось заробити?

Так, трохи заробив. За ці кошти не можливо постійно жити, але приємний бонус від змагань вже є. З самого початку розумів, що не буду на цьому заробляти. Змагаюсь і тренуюсь заради задоволення. Також треба врахувати, що змагальний сезон не триває цілий рік і ти не маєш стабільного доходу.

– А в профі?
– Це вже буде як повноцінна робота. Там вже контракти, спонсори, виставки.

– В Україні реально стронгмену отримати спонсора?
– Деякі атлети мають своїх спонсорів. З львівських ніхто немає. Чому так? Не знаю. Тим, що мають спонсорів, оплачують поїздки, комусь платять бонуси або зарплату. Є атлети, що отримують бонуси за виграні турніри. Хтось отримує безкоштовне харчування.

– 2018 рік став для Вас "срібним"…
– Часто виступав з Новіковим, тому програвав. Тільки на одному турнірі зумів його перемогти. Але я адекватно оцінюю свої сили і можливості, тому немає злості чи образ. Наразі я не міг його перемогти в тих вправах, що були на змаганнях. Він мене мотивує і тягне за собою.

– Відсутність Новікова на чемпіонаті України – це плюс, бо виграли чи мінус, бо стала менша конкуренція?
– Конкуренція була і без нього. Для мене звичайно плюс, що я став вперше найсильнішим в Україні. Але перед турніром і під час я з ним говорив. Позмагатись між собою зможемо на турнірі "Богатир року".

– Де плануєте виступати цього року?
– В основному закордоном. В Азербайджан, Чехію, Польщу поїду. Це все комерційні турніри. В Україні не дуже дешеві авіаперельоти, і федерація не покриває втрати на дорогу по країні. Мені їхати добу в Кропивницький, добу назад, не вигідно. Поїду тільки на кілька турнірів, щоб добрати балів в рейтинг.

– Які максимальні призові були на тих турнірах, що Ви брали участь?
– 2000 доларів. І це, до речі, було в Україні. Але все залежить від атлета. Чим більший рівень атлетів, тим більше турнірів, більші призові. На останньому чемпіонаті призових не було.

– Роботу охоронцем або "вишибалою" пропонували?
– Пропонували охороняти політика. Людина, яка працювала в охороні консула, шукала приватного охоронця для цього політика. Не погодився на цю пропозицію, бо ти маєш жити чужим життям і прив’язаний до нього.

– Спорт поза політикою?
– Як написав Юрій Огоновський: "Там, де вбивають людей, політика закінчується". Ніколи б не ризикнув і не поїхав виступати в Росію.

Читайте також: Що є краще, ніж перемога на землі ворога і підняття у Москві прапора України, – Антон Нікулін

– Ви брали участь в кількох проектах для дітей. Які враження?
– Мені не важко, і навіть приємно. Діти – це завжди хороші емоції. Минулого року ми робили показові виступи і тренування для дітей-сиріт, дітей з інвалідністю. Мені завжди дітей шкода, вони ні в чому не винні, винні дорослі. Потім їдеш додому і думаєш, чому так сталось з ними.

– Розкажіть курйоз зі змагань
– Був випадок на змаганнях, коли піднімали парну колоду вагою пів тони, і вона на мене впала. Так вийшло. Я нічого не зламав, що дивно.

– Дисками для штанги часто з Огоновським перекидаєтесь в залі?
– Буває. Ми з ним любимо "подуріти". Інколи хтось з нас розбіжиться і повалить іншого. Люди лякаються, поки не розуміють, що ми дуркуємо.

– Яка Ваша ціль?
– Стати найсильнішим в світі. Немає значення коли це станеться. Я просто буду йти до цієї цілі.

За кілька днів читайте на сайті Спорт24 другу частину інтерв’ю з Павлом Кордіякою.