Від допомоги українцям на тлі війни до срібла чемпіонату світу: інтерв'ю з Мариною Бех-Романчук

Марина Бех-Романчук здобула "срібло" у "не коронній" для себе дисципліні – потрійному стрибку. Уродженці Хмельницького вдалось скласти потужну конкуренцію венесуелці Юлімар Рохас, яка встановила новий світовий рекорд у Белграді.

Українська легкоатлетка у межах проєкту "Інтерв'ю24" ексклюзивно розповіла про тренування на тлі війни, чемпіонат світу, підтримку цілого світу та рідний дім, який став прихистком для українців.

До теми Бех-Романчук здобула "срібло" на чемпіонаті світу з легкої атлетики у потрійному стрибку

Чемпіонат світу з легкої атлетики у приміщенні став складним екзаменом для українок, які головою та думками були явно не у Белграді, а в рідній Україні. Однак спортсменкам вдалось проявити характер та принести країні дві нагороди чемпіонату.

Напад Росії на Україну приніс із собою величезні черги на українських кордонах. Як вдалось вибратись з України на престижний старт? Як взагалі наважились покинути рідну домівку?

З такою складною дорогою перед змаганнями я раніше ще не зіштовхувалась. Спершу двома автівками вирушили до румунського кордону. Згодом через піший потрапили вже за межі України, де нас зустріли представники місцевого олімпійського комітету, які безпосередньо довезли нас до Сербії. Близько 12,5 години були у дорозі до Белграда.

На початку війни думки були абсолютно не про чемпіонат світу чи якусь підготовку. Було взагалі не до спортивних планів. Однак через декілька днів у Федерації сказали, якщо є можливість тренуватись, чому б не виїхати, чому б не захищати честь України на спортивному фронті. Гадаю, якби не Федерація, то ми б швидше за все нікуди б не поїхали.

Дивіться відео з тренування Бех-Романчук

Валідольні тренування на тлі війни в Україні

Яким був Ваш тренувальний процес на тлі повномасштабного вторгнення Росії на територію України?

До виїзду у Белград тренувалась у своєму рідному місті. Логічно, що наші тренування були дуже складними через постійні сирени. Дуже часто були моменти, коли, виїжджаючи на тренування, лунала сирена. Мені доводилось повертатись додому, щоб пересидіти цей час у безпечному місці власного будинку. Бували випадки, що прямо під час тренувального процесу була тривога. У такому випадку спускали у підвал та пересиджували її там.

Війна дуже вплинула на моральний стан. Постійно читала новини, щоб бути у курсі подій, та хвилювалась за країну. Тому це теж вплинуло, додало труднощів тренувальному процесу. Але навіть попри це, потрібно було виходити на доріжку та тренуватись. Такої напруги ми явно ніколи ще не відчували.

Як війна вплинула на Ваші спортивні плани?

Деякий час взагалі не тренувалась. Було абсолютно не до цього. Після чемпіонату світу наші плани теж дещо змінились. Після старту виїхали на навчально-тренувальний збір у Португалію, який триватиме близько 50 днів. Гадки не маємо, що і як далі буде.

Зазвичай у травні ми повертаємось додому та тренуємось на рідних українських стадіонах. Важко сказати, як зараз будуть складатись обставини. Дуже сильно сподіваються, що у травні ми таки повернемось додому. Наразі думаємо, як бути далі, складаємо плани, тому поки складно сказати, коли буде мій наступний старт.

Емоції Марини Бех-Романчук / Фото Getty Images

Конкуренція з рекордсменкою та "вкрадена" медаль

Перші емоції після ранкової програми та здобутої медалі у потрійному стрибку? Вам вдалось скласти конкуренцію самій Юлімар Рохас.

Дуже задоволена своїм виступом. Я розраховувала на те, що можу отримати нагороду. Результати на тренуваннях додавали мені впевненості. Чудово розуміла, що на змаганнях можна ще більше докласти зусиль та показати ще кращий стрибок, щоб поборотись за медаль.

Відверто кажучи, я дуже задоволена. З Рохас боротись – це справді щось фантастичне. Вона – людина епохи. Єдине, що мене не задовольнило, так це те, що не вдалось поборотись за другу медаль у стрибках у довжину. Нагорода у цьому виді прослизнула крізь мої пальці. Однак намагаюсь до цього ставитись спокійно, урівноважено і тренуватись так, щоб більше не повторювати таких помилок,
– сказала українська легкоатлетка.

Марина Бех-Романчук на нагородженні / Фото Getty Images

Читайте також Мало бути дві медалі, – Бех-Романчук про "вкрадену" нагороду чемпіонату світу

Ваш заступ у стрибках у довжину навіть складно назвати заступом, він був міліметровий. Чи подавала команда протест?

Ми подавали протест, але поставились до нього дуже холодно. Вони просто розмахували руками, говорячи про те, що це нові правила, тому вже нічого не можна вдіяти. Чули слова, що нові правила дещо несправедливі щодо легкоатлетів, можна сказати навіть неточні. Але нова система, тому вдіяти вже ніхто нічого не зміг. Весь спірний процес дещо затягнувся, а у його фіналі нам сказали, навіщо ми сперечаємось, адже нагородження призерок уже відбулось,
– розповіла Марина.

Якби була стара система, коли був брусок, пластилін, то ми могли б точно вияснити, чи у цій спробі був заступ. Мені його б показали на пластиліні і питання було б вичерпаним. Наразі все дуже спірно. Саме через нові правила багато питань було на чемпіонаті світу у чоловічій довжині. Спортсменам це не дуже сподобалось. Якби були старі правила у дії, то таких варіацій зробити було б неможливо. На пластиліні було чітко видно, чи був заступ.

Марина Бех-Романчук / Фото Getty Images

Можливо, легкоатлети згуртуються та будуть подавати апеляцію щодо нових правил?

Гадаю, що це варто було б спробувати. Хоча, здається, що вони теж холодно б відреагували на таку заяву. Якщо пригадати Діамантову лігу, то в останніх трьох спробах були нові правила. Бували моменти, що хтось міг перемогти із шостою останньою спробою. Міжнародна федерація легкої атлетики не дозволила змінити правила, коли це питання порушили легкоатлети. Трішки правила таки переграли, але не дозволили нам повернути старі. Думаю, що з цією системою буде щось подібне. Вони постараються її удосконалити, але у жодному разі не повернуть ті, які були раніше.

Незламна Бех-Романчук, яка бореться до останнього

Як фізично почувались після виступу у ранковій та вечірній програмах одного дня?

Я налаштовувалась на те, що буде складно, а особливо у другому виді, та задоволена, що впоралась. Не знала, як буду себе почувати після ранкових стрибків. Але, коли закінчилась програма стрибків у довжину, зрозуміла, що можу на високому рівні виконати два види в один день.

Важкість повноцінну відчула ближче до вечора. Наступного дня було начебто непогано, легка втома, яка зазвичай супроводжує мене після змагань. А от вже наступного дня "прибило" дуже сильно, було навіть важко ходити, тіло було повністю знесилене.

Чи було хвилювання перед вечірньою сесією, адже у Вашій скарбничці вже була одна нагорода чемпіонату світу?

Звичайно, нервувала, був мандраж, адже дуже хотіла здобути ще одну медаль. Моїм завданням на цей чемпіонат світу було привезти дві нагороди. Хотіла по максимуму принести позитив та хороші новини для України. Всьому світу хотіла показати, що українці – дуже сильний народ, який може абсолютно усе. Тому я максимально серйозно налаштовувалась на вечірній старт, не дивлячись на те, що вже маю у своїй скарбничці одну нагороду,
– зазначила Бех-Романчук.

Дивитесь за стрибками опоненток? Як вдалось втримати концентрацію до останньої спроби у потрійному стрибку?

Я завжди спостерігаю за виступами своїх суперниць. У такому випадку орієнтуюсь, який результат потрібно показати, як потрібно стрибнути для того, щоб забрати своє. Тому я завжди у курсі того, що відбувається у секторі. Завжди керуюсь фразою: "Поки у тебе є спроба – ти не програв". Потрібно завжди боротись до останньої спроби, яка може повністю переграти хід змагань.

Бех-Романчук – срібна призерка чемпіонату світу-2022 / Фото Getty Images

Ризик, який виправдав себе на усі сто

Який із двох дисциплін дався того дня складніше?

Склалось усе чудово. По якості виконання вдалось зробити класний потрійний. Стрибками у вечірній програмі теж залишилась задоволена. Коли наша команда подавала протест щодо заступа, адже система все одно заміряє відстань стрибка, то мій результат складав 7.05 метра. Це мій один із найкращих стрибків у кар’єрі. Тому у плані виконання усе було якісно. Єдине, що на цьому етапі, можливо, я не настільки ще якісно впораюсь зі своїм розбігом, у якого сильно підійнялась швидкість. Можливо, це трішки впливає на ці заступи. Над цим потрібно буде працювати, щоб літом таки проблем більше не було.

Переможний стрибок Бех-Романчук: дивіться відео

Чому у минулі роки не стрибали потрійний на змаганнях?

Востаннє стрибала потрійний ще у юному віці на Всеукраїнській Універсіаді, коли представляла свій університет. Якщо не помиляюсь, то тоді мій результат із короткого розбігу був близько 13.07. На той момент, це була класна спроба.

Оце так Для моєї України, – Бех-Романчук прокоментувала "срібло" чемпіонату світу

Виконувала потрійні стрибки на тренуваннях. Але постійно щось не складалось, щось турбувало, були травми або наша підготовка до сезону була сконцентрована на своїх довжинах. Із цього ж сезону вирішили спробувати, ризикнути, тому що ми взагалі планували пропускати зимовий сезон. Оскільки ми вже почали його стартувати, то вирішили, чому б не поекспериментувати на усі 100%. Врешті-решт ми захотіли спробувати те, що так часто відкладали.

Особливості "нового" потрійного стрибка

Які особливості потрійного стрибка?

По-перше, у базовий період на тренуваннях потрібно було більше приділяти увагу обсягу стрибкової роботи, який більше нахилений для потрійного стрибка. Уся моя база була закладена для стрибків у довжину.

Потрійний – це стрибок, який виконується під іншим кутом. У довжині ми себе підіймаємо вище, ніж це роблять у потрійному, де потрібно робити під нижчими кутами, повністю проштовхуючи себе уперед. Має бути такий собі ефект "жабки". Одразу доволі складно перемикатись через такі особливості, тому все не дається так легко, як професійним дівчатам, які завжди виконують потрійний.

Перед основною програмою пильно спостерігала за тренувальними стрибками суперниць та постійно повторювала тренеру: "Подивіться, під якими низькими кутами вони це роблять. А як це зробити мені?" Через те, що роками стрибаю у довжину, мій кут значно вищий.

Бех-Романчук на чемпіонаті світу у Белграді / Фото Getty Images

Будете продовжувати виступати одразу у двох дисциплінах? Чи фізично "не підсядете"?

Думаю, що так, чому б і ні. Мені подобається таке поєднання. Тепер мої тренування стали скомбінованими. Обидва види завжди змушують постійно перемикатись з одного в інший, це дуже класно.

Гадаю, що ні, адже на кожних змаганнях дуже різні програми. Особливо, це стосується літніх стартів, програму розтягують на декілька днів. Відповідно до цього довжина і з потрійним дуже рідко перетинались в один день. Тому не думаю, що це буде для мене проблемою. Навіть, якщо буде перетинатись, то у мене є досвід, який допоможе у майбутньому.

Підтримка інших країн

Відчувалась підтримка зі сторони спортсменів із інших країн у Белграді?

З перших днів війни отримувала багато повідомлень від знайомих легкоатлетів з усього світу. Кожен був готовий допомогти, чим тільки було потрібно: прийняти, фінансово, переїздом, поселенням чи іншими питаннями. Безпосередньо на чемпіонаті світу відчувала підтримку людей, які пропонували свою допомогу, говорили теплі слова. Ми відчуваємо підтримку з різних куточків планети.

Спортивне подружжя дало прихисток українцям

Ваш дім став домівкою для українців. Чи надалі знайомі та люди, яким потрібна допомога, можуть переночувати у вашому будинку?

Так, звичайно, наш дім відкритий для людей, яким потрібно переночувати, зупинитись, які їдуть у західні області України, чи вивозять своїх рідних за кордон. І мова йде не лише про рідних, а й просто знайомих, яким потрібна була допомога. Деякі люди залишились жити у нас вдома, але місця, щоб прийняти когось на ночівлю, у нас ще є. Мама чоловіка разом із його сестричкою постійно ходять допомагати прибирати бомбосховища біля будинку, а батько Михайла служить у територіальній обороні.

Зверніть увагу! Марина Бех-Романчук одружена з титулованим українським плавцем Михайлом Романчуком. Подружжя вважається однією із найкрасивіших спортивних пар не лише України, а й світу.

Присвятила медаль Україні / Фото Getty Images

Бех-Романчук готова захищати рідну домівку

Все більше спортсменів беруть до рук зброю та боронять Україну від російських військових. Чи готові стати на захист рідної домівки, якщо ситуація буде цього потребувати? 

Ми роками мали можливість десь поїхати, щось побачити. Мали шанс виступати за Україну, але проживати за її межами, тренуватись там із іноземними спортсменами. Однак у голову навіть ніколи не приходила така думка. Вибір у нас був лише один – Хмельницький чи Рівне. Зупинились таки на першому варіанті, інші ніколи не розглядали,
– відповіла легкоатлетка.

Після усіх зборів та змагань завжди хотілось якнайшвидше повернутись додому, адже це – моя рідна домівка. Я не з тих людей, які не цінували своє життя, не цінували те, що мали, не цінували свій будинок. Я завжди любила бути вдома, насолоджуватись періодом, коли збиралась уся родина, приїжджали батьки чоловіка. Наш будинок ми будували усією сім’єю, він для нас дуже цінний. Якщо буде така необхідність, то я була б такою людиною, яка стала б на захист рідного дому.

Велике серце представників Федерації

Не було ідеї разом із топовими легкоатлетами країни створити центр для підтримки юних атлетів, які вимушено покинули рідні домівки?

У цьому плані у нас гарно працює Федерація. Ці питання порушуються, вже дуже багато спортсменів вдалось вивести за кордон на навчально-тренувальні збори, не дивлячись на рейтинг атлета. По можливості й ті, хто має бажання, зараз мають шанс виїхати за межі України.

Наскільки знаю, то наших спортсменів приймають у Туреччині, начебто погодилась Франція. Дуже багато європейських країн відкрили свої двері і готові прийняти спортсменів на підготовки, збори, допомагати з розміщенням та харчуванням. Також Федерація наразі шукає спонсорів. Слава Богу, багато меценатів відкликаються та готові допомогти. Я сподіваюсь і вірю у те, що країни зможуть розмістити усіх українських спортсменів, яким це буде потрібно.

" Інтерв'ю24" – новий проєкт на сайті 24 каналу про найважливіші теми. Розмови, які змінюють країну на краще.

Авторка проєкту – заступниця головної редакторки сайту Анастасія Зазуляк.

• Відзначимо, що медаль Марини Бех-Романчук стала другою на чемпіонаті світу для України. Першу нагороду принесла Ярослава Магучіх. Легкоатлетка стала чемпіонкою світу зі стрибків у висоту.
• Українки принесла країні дві нагороди змагань у Сербії.