В першій частині розмови читайте про особливості тріатлону, свою підготовку, тренування під час вагітності, роль тренера, чому прийшла в цей вид спорту, які були умови на старті кар’єр та чому її називають "Залізна Дюймовочка".

Про сезон та підготовку до Олімпіади-2020

– Як оцінюєте свій змагальний сезон?

– В цьому році мені вдалось набрати кращу форму ніж зазвичай. Інколи не до кінця вдалось реалізувати себе. Але водночас результатами багатьох гонок я задоволена.

– Як проходить відбір на Олімпіаду 2020 в Токіо?

– Олімпійський відбір триває два роки. В нас не один старт чи результат на якомусь змаганні визначає учасників, а система відбору по рейтингу. Очки рахуються з 10 травня 2018 року по 10 травня 2020 року. Тому відбір закінчиться тільки наступного року.

Читайте також: 14-річна чемпіонка світу з армреслінгу Лехман про стереотипи, боротьбу з хлопцями та цілі

– Які Ваші шанси потрапити на Олімпіаду на даний момент?

– 99%, що отримаю ліцензію на Олімпіаду. Нас 55 людей відбирається. Перші 22 ідуть по естафетній ліцензії. У нас ввели додатковий комплект медалей. Тепер є змішана естафета чоловіки-жінки. У мене 35 позиція. Перші 22 відібрались за рахунок команд, тому я, фактично, іду 13-ю з тих хто не має команди.

– Ви вже виступали на трасі в Токіо?

– Вивчала її тільки заочно. Планую приїхати на Олімпіаду десь за 10 днів до початку і ознайомитись з нею. Наскільки розумію вона буде більше рівнинною, але достатньо технічно складною на велосипеді (багато поворотів).

Читайте також: Думав, що це дуже класно, а насправді надзвичайно важко, – Тарас Міщук про бронзу на Олімпіаді

Про тріатлон та Ironman

– В Україні дуже модно стало бігати, робити Ironman. Чи є збільшення людей в тріатлоні?

– Так, однозначно. Дуже швидко розвивається в останні роки. Це дуже приємна тенденція. Він тільки зараз стає популярним. Ще п’ять років тому не всі знали, що це таке, чи дійсно треба плавати. Тепер більшість людей, що приходять, вже знають наших провідних спортсменів, знають особливості дистанцій.

– Людям зразу треба починати займатись тріатлоном? Чи спершу треба попробувати дуатлон чи акватлон?

– Якщо це дорослі, то можна зразу тріатлон під контролем тренера. Але не намагатись зразу зробити Ironman – це помилка багатьох новачків. Мотивація зашкалює, вони таким чином скоро вбивають бажання займатись. Треба уникати травм, хай організм адаптується до навантажень, все треба робити поступово (як навантаження, так і дистанцію). А якщо діти, то треба починати з плавання в ранньому віці. Бажано не пізніше 7 років. В цей час закладається відчуття води, основа для майбутньої роботи.

– Ви не пробували себе в Ironman?

– Я у 2019 році зробила половинку Ironman. Проходила її в тренувальному режимі під час зборів на Кіпрі. Виступала на своєму шосейному велосипеді, хоча на великі дистанції використовують спеціальний роздільний. Не ставила задачу поставити якийсь рекорд. Але мені сподобалось, задоволена як пройшла гонка. Витривалості в мене виявилось більше ніж розраховувала. В найближчий час (років 4) точно не буду робити повний Ironman. Якщо говорити про високі результати, то поєднувати олімпійський тріатлон і Ironman неможливо. А я планую виступати ще на Олімпіаді в Парижі 2024. Половинки по можливості буду включати.

Про фінансування

– Ви займаєтесь спортивним менеджментом…

– Мені це все цікаво. Часто самостійно треба шукати собі спонсорів, вести з ними комунікацію. Буває, що й своїм друзям допомагаю. Це не є ще однією моєю діяльністю, просто потреба. По освіті я менеджер, тому це десь перетинається і мені це цікаво.

– Ви маєте спонсорів?

– Так, є контракти. Працюю з Champion System, Spiuk, Fast Forward Wheels, Beco, Спортек, медичний центр Асклепій, Polar Україна, On, Zone3, Trion:z, Sponser. Це як речові так і грошові контракти. Мені не платять постійно визначену суму, але передбачена система бонусів. При вдалих виступах на змаганнях я отримаю певні суми. Розголошувати суми і хто їх платить не можу, бо це заборонено контрактом.

Читайте також: За перемогу отримала гарний велосипед, він був найкращим у дворі, – Анна Музичук

– Чи маєте підтримку від держави?

– Так, звичайно, мене підтримують. Завжди хочеться ще кращих умов, але розумію яка ситуація в країні. У збірній в мене пів ставки, бо я ще служу в Національній гвардії України, де маю повну ставку. Фінансують більшість поїздок: етапи Кубка світу, чемпіонати Європи і світу. На етапи Кубка Європи їжджу своїм коштом. Я зацікавлена боротись за загальний залік, часто займаю лідируючі позиції. Надіюсь, що цього року нам будуть і їх оплачувати. Збори перед більшістю стартів теж оплачують, але у федерації недостатній бюджет, він дуже обмежений. Просто мені, як лідеру, виділяють значну частину. Інші спортсмени не можуть цим похвалитись. Навіть мені не вистачило на весь сезон грошей, але мене підтримало місто Житомир на останні старти. В тому числі змагання в Перу, де я виборола срібло.

Читайте також: Радянська ментальність українського футболу: чи має держава підтримувати цей спорт?

– Хто платить стартові внески?

– На етапах Кубка світу немає стартових внесків. На континентальних кубках, в основному, своїм коштом. Тільки у 2019 році місто підтримало. А так завжди сама плачу. У нас є ще одна проблема – вже кілька років обласна влада не фінансує поїздки за кордон. Є області і міста в яких влада підтримує, тому олімпійцям там значно легше. Вони мають кращі можливості для підготовки і виступів, а в нас повністю обрізали таке фінансування. Раніше було простіше з підтримкою області. Я патріотка своєї країни і свого міста і не хочу нікуди переїжджати, але трошки образливо, що не всі спортсмени в рівних умовах. Надіюсь наступного року щось зміниться.

– Який розмір стартового внеску?

– На олімпійських дистанціях вони менші та становлять, в основному, 70 євро.

– В Україні такі ж суми стартових внесків?

– Не знаю. Коли я виступала, то не платила, бо мене звільнили від цього. Така практика є не тільки в нас, а й за кордоном, коли лідерам ідуть на поступки. Проте коли проводились Кубки Європи по тріатлону, то платила. Хоча в інших країнах організатори інколи звільняли від цього, як лідерку рейтингу.

– Рівень організації етапів між Україною і світом має велику різницю?

– В останній час проводять змагання в Дніпрі, то на досить високому рівні. Хороша організація, з кожним роком все краще. Наступного року вже будуть проводити молодіжний Чемпіонат Європи. Правда шкода, що не буде етапу для дорослих, бо хотіла знову там виступити.

– Якого розміру призові платять на різних стартах?

– Зазвичай призовий фонд Кубка світу 60 тисяч доларів, який розподіляється між 15 чоловіками та 15 жінками. За перемогу – 7,5 тисяч доларів, і кожне місце все менше, а з 8 дуже різко скорочується сума. Це такі призові на одному етапі. На кубках Європи зазвичай розподіляють 10 тисяч євро. 1250 за перше і так далі.

– Яка ситуація з фінансуванням підготовки до Олімпіади 2020?

– Наскільки розумію, то тепер фінансування будемо отримувати від федерації. Там ще не розібрались як все буде, тому спортсмени теж не знають як все буде. З досвіду попередніх Олімпіад, то в олімпійський рік значно ефективніше виходило готуватись, бо додатково виділялись кошти від олімпійського комітету. Бюджет для федерацій залишався не змінним і були додаткові кошти від комітету. Як буде у 2020 році – не знаю.

Читайте також: Українські спортсмени між патріотизмом і грошима

Про закордонні збори

– Вам потрібно їхати на збори закордон чи можна готуватись в Україні?

– Нам обов’язково треба їхати закордон на більшу частину підготовки. Все через специфіку виду спорту. Він у нас літній і старти в основному в жарких країнах. В Токіо теж прогнозують висок температуру. І в першу чергу дома не може бути повноцінною велосипедна підготовка. А це впливає і на загальний стан організму і підготовки.

Щоб уникнути хвороб, зимову підготовку (з грудня по квітень) ми стараємось проводити на Кіпрі. Це відносно не далеко і дешевше ніж в інших країнах. Там вже є база, вивчили що і де можемо проводити і як тренуватись. Влітку клімат вже підходить і дома. Але для тріатлону дуже важлива підготовка в середньогір'ї. Потрібно зробити мінімум два таких збори в горах. У 2019 році я готувалась в Іспанії на висоті 2300 метрів над рівнем моря. У 2020 році планую у Франції на висоті 1800 метрів. Там менше ризику. На висоті теж треба вміти правильно побудувати тренувальний процес.

Про перемоги та траси

– Найважча перемога в кар’єрі?

– Не часто бувають легкі перемоги. Тому важко сказати, яка з важких найважча. Були такі, що приходилось терпіти від початку в до кінця на 99%. А бувало, що на велосипеді вдалось трошки розслабитись, а під час бігу вижимати з себе більш як 100% . Недавнє срібло мені дуже важко далось, особливо під час бігу. Перемога на Кубку Світу минулого року в Соліно: більша частина дистанції була спокійною, але фініш напевно був найважчий в кар’єрі. Була перемога на етапі Кубка Світу в Аланії 2015 року. Там було важко всю дистанцію, бо я була серйозно травмованою. Для мене самої перемога стала несподіваною. При цьому відставання суперниці було досить великим і якщо подивитись з боку, то виглядає ніби здобула впевнену перемогу.

Читайте також: Зіграти у 18 років на чемпіонаті світу з футзалу, де була Бразилія – це була мрія, – Кліпаченко

– Найемоційніша перемога?

– Це перша перемога на етапі Кубка світу в 2010 році в Тисауйвароші (Угорщина). В мене був важкий збір в горах у Франції. Мені здавалось, що я не є на піку форми. Багато тренувань в мене були повільніші від запланованих результатів. В цьому і є особливість висоти. На той час я не так багато займалась тріатлоном, була значно молодшою від основних суперниць. Для мене тоді перемогою було б і третє місце. Ця перемога стала і неочікуваною і найемоційнішою.

– Найскладніша траса?

– Для мене чим важча траса тим краще. Мені від них важче, але здається, що суперниці страждають ще більше. Я не погано їжджу вгору, а для багатьох це слабка сторона. Дуже люблю біг по пагорбах. І віддаю перевагу виступам в спекотних країнах. Напевно це моя перевага. Тому важкі траси відносно для мене важкі. Цього року ще ввели індекси ризику для здоров’я спортсменів. І по них дивляться де змінити дистанцію. Якщо дуже екстремальні умови, то можуть скоротити дистанцію, або перенести старт на дуже ранній час. На жаль для мене, екстремальні умови відміняють.

– Яка зараз у Вас мрія, мета і ціль?

– Не обмежуюсь однією ціллю. Завжди ставлю проміжні цілі. Далекоглядних планів не будую. А йду поетапно. На даний момент – це відбір і успішний виступ на Олімпіаді в Токіо. Рішуче налаштована продовжувати свою кар’єру і ставати ще сильнішою.