У нас досить часто ніхто не знає спортсмена чи спортсменку поки не побачить сюжет в новинах чи статтю на сайті. Тому для того, щоб про тебе почали говорити та не забували, потрібно не просто брати участь в міжнародних змаганнях чи здобувати медалі. Треба вигравати, і вигравати яскраво та впевнено.

До слова: "Залізна Дюймовочка" Юлія Єлістратова: про тріатлон, підготовку, боротьбу та умови тренування

Саме це і зробили 14-річна Богдана Лехман на Чемпіонаті світу з армспорту, що відбувся у румунському місті Константа в кінці 2019 року. В змаганнях взяло участь понад 1300 учасників з 54 країн. Дівчина виступала в категорії 15-річних у вазі до 60 кг.

"На Чемпіонаті України зайняла друге місце, яке дало можливість поїхати на Чемпіонат Європи і світу. На Європу не вдалось поїхати. А от Світ відбувався не далеко, в Румунії, тому було простіше поїхати. Всього в категорії було шість дівчат, серед них дві росіянки, іспанки та ще одну дівчинка не пам’ятаю звідки. Організація була на дуже високому рівні, все було гарно зроблено. Головне, що судді добре судили, кожен столик окремо знімався, тому спірних ситуацій не виникало".

Перемогу Богдана здобула у боротьбі на праву руку, на ліву не вдалось зачепитись за нагороди. Проте і цієї перемоги могло не бути, через не допуск до змагань.

"В перший день було зважування, а на другий почались сутички. На ліву руку суперниці були сильні, я стала тільки четвертою, а на праву не змогли себе проявити та налаштуватись. Треную однаково дві руки, але чогось не дуже добре виходить боротись на ліву.

Через поразку на боротьбі правою рукою ще більш налаштувалась і завелась. Перший поєдинок був з іспанкою, я вийшла, взяла руку, кладу і бачу, що суддя нічого не дає. "Включаюсь" і ще раз кладу. Потім була росіянка. У фіналі знову була росіянка. Тато сказав, що треба підняти український прапор над російським.

Читайте також: Українські спортсмени між патріотизмом і грошима

Виграла дуже легко. Хоча перед змаганнями я вже думала, що через зганяння ваги немає шансу на перемогу. Коли їхали на Чемпіонат світу, то ставали по дорозі і я бігала, щоб скинути вагу, бо не вкладалась в категорію аж на 2 кг. Але просто так руку віддавати не хотіла, і налаштована була боротись до останнього. Як виграла, то не зразу відреагувала. Коли побачила за сценою тата і всіх інших, то вже тоді відреагувала. За перемогу дали тільки грамоту і медаль. Вже старшим дають майстра спорту".

Тренує спортсменку її батько Богдан Лехман, який теж займається армреслінгом. "Тато на тренуваннях ставиться не як до дочки, а як до спортсменки, тому поблажок не маю".

Прикладом для наслідування у Богдани є відома українська спортсменка Сніжана Бабаєва. "Мені дуже подобається боротьба Сніжани Бабаєвої. Пробувала з нею боротись, дуже сильна рука".

Попри успіхи, армспорт не є основним видом спорт в житті Богдани, а починала вона займатись зовсім не спортом.

"В дитинстві займалась танцями, але це не любила. Мама спитала чи хочу йти. Сестра хотіла, і ми пішли разом. Ми з сестрою двійнята, вона гандболом займається і в неї набагато краще виходить, ніж в мене. Я теж займаюсь гандболом, але зараз він трошки заважає армреслінгу через те, що в мене багато тренувань на день. Але стараюся поєднувати. Мені взагалі казали, що не можна займатись гандболом і армреслінгом одночасно. Після тренувань з армреслінгу виконання кидка в гандболі може травмувати зв’язку. Але наразі не виходить залишити його. Розмови щоб залишити гандбол є, але це відбудеться не раніше ніж за рік. Наразі я ще вчусь в ДЮСШ".

Читайте також: Інтерв'ю з тренером Усика: про відмінність спорту і фітнесу та тренування кіберспортсменів

До початку своїх виступів в армспорті Богдана ніколи спеціально не тренувала цей вид спорту, а її перший успіх став несподіванкою. Всього за рік тренувань вона вже розпочала змагатись із дорослими спортсменками та стала другою на Кубку України у категорії до 60 кг.

"За гандбол я знала з дитинства, перші тренування і змагання були саме з нього. Але просила тата взяти на змагання з армреслінгу. Це був Чемпіонат України, і я одразу зайняла друге місце. Тому армспортом займаюсь тільки один рік, а до цього іншими силовими видами не займалась. Звичайно, що любила армреслінг, часто боролась з хлопцями та вигравала в них, але щоб займатись професійно не думала. А на останньому Кубку України вже виступала серед дорослих, бо юніорок не назбиралось для окремої категорії".

Тренується спортсменка п’ять днів на тиждень, тричі з армреслінгу і сім раз з гандболу. Проте суперники для боротьби є тільки серед хлопців, що має свої плюси і мінуси.

"В понеділок о 16:00 гандбол, а о – 18:00 армреслінг. У вівторок – зранку і в вечері гандбол; в середу – знову гандбол і армреслінг; в четвер – ввечері гандбол; в п’ятницю зранку гандбол, ввечері гандбол і армреслінг.

В армреслінгу – тренування дві години. Щоб накачати руки, треба тренувати й ноги, тому треную всі групи м’язів, а не тільки руки. В понеділок базові тренування: плечі, ноги, прес; у середу тільки руки; в п’ятницю – статичні вправи. Виконую тягу, жим, присідання. Результатів не пам’ятаю, яку тато вагу поставить, з такою і працюю. На максимум не пробувала робити.

Кожну п’ятницю стараюсь робити тренування, щоб поборотись. Але завжди з хлопцями, дівчат не має. Хлопці фізично сильніші, тому хочеться попробувати тренуватись з дівчатами. Ще й рука відрізняється, хват у дівчат менший. Я коли беру кість у хлопців, то можу менше її обхопити. Але це й допомагає, бо привикла на велику руку боротись, а коли виходжу проти дівчат, то затискаю їх руку і мені простіше".

Не зважаючи на успіхи, не всі сприймають таке захоплення 14-річної дівчини. Хтось боїться, хтось заздрить, а хтось просто не розуміє для чого це дівчині.

"Деякі дівчата в школі бояться. Але я в спортивному класі, це моя команда з гандболу, вони все розуміють, підтримують мене. Є люди, які казали мені, для чого я займаюсь армреслінгом. Але він мені подобається, хочу ним займатись, і такі думки інших я не слухаю. Плюс є результат, який надихає ще більше тренуватись і здобувати нові перемоги. Часто мені говорять, що все має бути дівоче, і пишуть в повідомленнях, що я дівчинка така вже як хлопчик, що руки великі. Але не дивуюсь таким повідомленням. Багато хто заздрить, бо дівчина "поклала" хлопця. В таких випадках кажу, що в хлопців має бути мотивація мене перемогти, а не мені розказувати, що не так виглядаю".

Але попри думку навколишніх, Богдана налаштована на нові перемоги та не збирається залишати армспорт.

"Спорт можна пов’язати і з навчанням. Тому поки є можливість – займаюсь. Не планую залишати армреслінг, а буду розвиватись далі. Зараз в мене ціль стати першою на чемпіонаті серед юніорок, бо минулого року дуже легко віддала руку і стала другою. Перші та другі місця можуть поїхати на чемпіонати Європи та світу. Тому вже готується до цих змагань. Точно поїду на чемпіонат Європи, що буде в Угорщині. Зараз у мене одна мета – бути першою".