Краща ситуація в окремих громадах (Львів де чітко розділили професійний спорт і спорт вищих досягнень з масовим). Але загальні тенденції нічого доброго не обіцяють. Все за кошти бюджетів, мінімум приватних інвестицій, мало проєктів, які зможуть заробляти, будівництво об’єктів "аби були" та мало інфраструктури для розвитку масового спорту. І всі в погоні за великими об’єктами та гучними заявами.
Читайте також Чи стане скандал з Гельзіним неповоротною точкою для українського футболу
Автор вже писав про "Радянська ментальність українського футболу", але за рік ситуація не змінилась. Мотивацією написати цей матеріал/блог стали чергові пости журналіста Дмитра Поворознюка, який робить YouTube-серіал "Футболіст". Дмитро зробив багато для популяризації футболу і клубу Верес, але останнім часом його риторика тільки поширює стереотипи суспільства та демонструє менеджерські якості керівників українських клубів.
Канал "Трендець" обрав для себе концепт "тільки позитив". І це його право показувати все тільки з хорошого боку. Але ситуація зі стадіоном у Рівному – це негатив. А щоб його якісно та виважено показати, то потрібно добре вивчити ситуацію, а не робити емоційні та маніпулятивні пости. Так Дмитро вчить свою аудиторію, що хтось має зробити, і не має значення економічний стан та ефект.
Ні в дописах Поворознюка, ні в серіалі не було розмов про корупцію, великі кошториси, проблеми з проєктом далі, ніж загальні фрази. Для того, щоб правильно висвітлити будівництво, потрібно фахове розслідування, яке багатьом службовцям не сподобається. Проте таких проблем і конфліктів "футболіст" не любить. А значить простіше транслювати стереотипи – все має бути за бюджетні кошти. Ні, не все має бути за бюджетні кошти. Це не якась бездонна яма, звідки ти береш стільки, скільки треба. Є бюджетні декларації, є захищені статті, є реформа другої ланки медицини. І будівництво стадіону і виділення на нього сотень мільйонів не буде в пріоритеті.
Зараз бюджет арени вже перевищує пів мільярда гривень. Таку сумі жоден місцевий бюджет не потягне самостійно, навіть за пару років. Всі заяви, які зараз роблять керівники міста та області, є дуже загальні та виникають більше під інформаційним тиском ЗМІ загалом, і Поворознюка зокрема. Тому з цього інформаційного хаосу конструктиву не буде. Немає конкретного плану роботи і фінансування. Є тільки тиск Вереса та загальні фрази влади.
Також називати Україну "країною третього світу" – це маніпуляція від Дмитра. Це гра на комплексах меншовартості, бажанні мати великий крутий об’єкт "щоб був", не розуміючи для чого і як буде функціонувати. Це радянська риторика і ментальність – зробити щось, тільки щоб було краще ніж в інших. Для прикладу, прочитавши десятки матеріалів і сотні заяв, мені не зрозуміло, як і за чиї кошти об’єкт буде утримуватись і чи буде заробляти гроші. Чи готовий Верес повністю профінансувати утримання газону та його підігрів? І чи будуть допускатись грати інші команди, окрім Вереса? Порівняння поля в Гренландії чи Норвегії із будівництвом багатофункціонального стадіону в Рівному теж не коректне. Це різні об’єкти, як по вартості, так і за призначенням.
Місцевий бюджет фінансує будівництво, але зробити у повному обсязі та в ковідний рік – це не реально. "З міського бюджету витрачено близько 106 мільйонів гривень", – це слова підрядника, що працює на стадіоні. Якщо глянути на комерційні пропозиції ринку, то за ці кошти можна було зробити від 40 до 60 міні майданчиків зі штучним покриттям для мешканців міста, де кожен бажаючий зміг би зіграти у футбол. Або від 5 до 10 багатофункціональних майданчиків, де крім футболу міг би бути баскетбол, стрітбол чи навіть теніс. Що має бути пріоритетом для міста? Умови для трьох десятків футболістів чи тисяч мешканців міста?
Для тих, хто чує тільки про зраду повідомлю, що влітку в Рівному відкривають "Спорткомплекс на Макарова – найбільший палац спорту у Західній Україні". Вартість об’єкту понад 500 мільйонів гривень. Будують його, в основному, за кошти державного бюджету. Проте виділялось фінансування і з місцевих, у тому чисті й міського бюджету Рівного. У спорткомплексі буде спортзал для ігрових видів спорту із трибунами на 3000 місць, тренажерний зал та роздягальні. Також зал можна буде трансформувати у концертний або виставковий.
Відповідно до планів, туди переїдуть всі секції обласної спортшколи олімпійського резерву (ОСДЮСШОР). Це, як повідомляють місцеві ЗМІ, понад 800 спортсменів. Також за рахунок спорткомплексу і кращих умов для тренування планують збільшити кількість дітей в секціях. Обласна влада планує витрачати на спорткомплекс до 10 мільйонів гривень на рік і прогнозує заробляти на арені близько 15 мільйонів. Такий об’єкт куди важливіший, та відіграє більшу соціальну функцію.
Також у місті діє ДЮСШ "Верес" Рівне, в якій займається понад 400 дітей. Фінансує її міський бюджет, а не футбольний клуб. І саме цю школу у разі виходу у Прем’єр-лігу Верес буде вказувати, як "розвиток дитячого футболу". Видаючи досягнення громади за свої.
Проблема підходу Поворознюка криється в стереотипі, що футбол дуже популярний і він найбільше цікавить дітей. Але це давно не так, і кількість людей на трибунах та статистика трансляцій матчів демонструє іншу картину. Не потрібно футбол ставити над іншими видами спорту і робити пріоритетним. Футбол – це той вид спорту, який отримує дотації тільки в тоталітарних країнах. Він комерційний, може самостійно заробляти. Так влада має допомагати розвивати інфраструктуру, але не вкладаючи сотні мільйонів коштів платників податків, а надаючи пільги інвестору. Чому Верес не попросив ділянку і пільгу на оподаткування й сам не побудував стадіон на 5 – 10 тисяч місць? Напевно тому, що власника команди цього не треба. А скільки інвестував в реконструкцію цього стадіону? Нічого!? Вони навіть тренувальної бази не збудували. Чи її будівництво теж мають оплатити мешканці Рівного.
Постійні "сльози" та скарги тренера, гравців і Дмитра на відсутність поля для тренування у Рівному – це претензія не до керівництва міста, а демонстрація якості менеджменту команди. Керівництво команди яке прагне виходу в Прем’єр-лігу не може забезпечити навіть тренувальними полями своїх гравців.
Місто не зобов’язане створювати умови для публічного акціонерного товариства. Задача міських службовців – створити умови для тренування і занять спортом мешканців міста. Щоб в кожному районі був доступний майданчик для безкоштовного і комфортного заняття спортом. Тут теж є претензії до влади. Футбольний клуб Верес – це приватна власність і приватна структура конкретної людини. З приставкою чи без приставки "народний" ситуація не міняється. Так будь-який проєкт можна назвати "народним" і просити гроші у бюджету. Якщо у вас немає інфраструктури, немає можливостей її зробити, то для чого створювати команду і ставити завдання?
Не потрібно вчити людей, що хтось має зробити. У нас люди привикли, що робиться за кошти бюджету, або "доброго дядечка". Проте це ніколи не закінчується добре. Слово інвестиції, бізнес-план, маркетинг мають стати звичними для керівництва команд.
Так, Верес – інноваційний клуб за українськими мірками. Але наразі ця іноваційність розбивається об скелі популізму. Для прикладу, цитата з сайту з однієї з останніх новин, яка вже стала топовою не тільки в спортивних медіа: "Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку нарешті затвердила проспект емісії акцій ПАТ "РНК Верес"! Таким чином, зовсім скоро акції НК Верес будуть випущені фізично та їх у вільному обігу зможе купити будь-хто на Українській біржі". Як повідомив Економічній правді власник 73,3% акцій "Вересу" Іван Надєїн, в придбанні акцій прийматимуть участь фанати клубу, юридичні особи-резиденти та іноземні інвестори. Звучить круто. Але наразі ринок цінних паперів та фондовий в Україні не працюють. Він "мертвий" і сюди не заходять інвестиції. Добре торгуються тільки цінні папери, випущені держкомпаніями або держоблігації. Нове керівництво Комісії з цінних паперів обіцяє реформи, яких не було за останні шість років, але зміни будуть відчутні не раніше кінця року, і пріоритет буде на товарних та енергетичних біржах. Тому це чергова популістична новина з намірами, яка не має під собою основи. Щоб дати відповідь на питання, наскільки продаж акцій буде ефективним, то запитайте себе та інших: Якою великою буде черга з інвесторів та скільки можуть коштувати акції команди, в якої тільки контракти футболістів, а замість бази – міні-готель?
P.S. Цей матеріал – це не спосіб захистити владу чи "наїхати" на Верес або Дмитра Поворознюка. Це заклик до зміни світогляду і підходів розв'язання проблем. Не можна всі проблеми вирішувати за рахунок бюджету держави, області чи міста.