Повернення ветеранів до життя через спорт: хто такі "Спортивні амбасадори" та яка їхня місія

24 Канал поспілкувався з керівником ветеранського відділу фонду "Повернись живим" Тарасом Коваликом, а також ветераном російсько-української війни. Ми розпитали його про те, в чому полягає місія спортивних амбасадорів серед ветеранів, як відбувався процес відбору, навчання та яких результатів вони очікують.

Важливе до прочитання "Я тебе туди не посилав": інтерв'ю з психологинею про те, як ми повторно травмуємо військових

Ідея проєкту спортивних амбасадорів виникла у фонду "Повернись живим" та організації StratCom ще у 2019 році. Тоді ж і відбувся їхній перший відбір. Ними стали учасники "Ігор Нескорених".

У 2023 році фонд запустив чергову програму навчання для українських ветеранів – як стати спортивними амбасадорами.

"Спорт дає чітку і зрозумілу ціль": для кого і для чого створено проєкт "Спортивні амбасадори"

Як виник проєкт "Спортивні амбасадори"? Які ідеї в нього першочергово закладали організатори? 

Це було в 2019 році, де в рамках "Ігор Нескорених", проєкту Invictus Games, тоді ще працювала Оксана Горбач (організація StratCom), вона була менеджером команди багаторічним. І був Тарас Шпук. Вони мали цю ідею, щоб дати нову роль спортсменам, які виступали в "Іграх Нескорених".

Роль полягала в тому, щоб вони себе побачили, усвідомили більшу місію для себе, чи більшу ціль. Щоб вони, хто вже мали цей досвід, реабілітацію через спорт, могли його передавати.

Як "Спортивні амбасадори" сприятимуть реабілітації ветеранів через спорт: дивіться відео

Проєкт, по суті, – про формування нової ролі, з якою людина себе ідентифікує. Умовно, якщо я звільняюся зі служби, я себе відчуваю ветераном, це роль. Вона має набір певних поведінкових реакцій і характеристик. Коли я приходжу до іншого ветерана в госпіталь, я також, зазвичай, приходжу як ветеран.

А отут треба актуалізувати цю роль і навчити людей приходити, як спортивний амбасадор, де вони мали б зберігати те, що їхнє завдання та місія – надихнути інших йти їхнім шляхом. Тому, на нашу думку, це ефективно працює.

Це допомагає відновити віру в своє тіло, розширити межі впевненості в собі та покращити психологічний стан. Відповідно, спорт дає дуже добре зрозумілу ціль.

Перший набір на програму відбувся ще в 2019 році. Чи досягли вони цілей, які ви ставили перед ними?

Є історії, коли хлопці після цього пішли в паралімпійський спорт, відкривали спортивні клуби. Але через повномасштабне вторгнення воно десь все на паузу стало. Ще двоє людей стали тренерами в національній збірній 2023 року в Invictus Games.

Якщо так говорити, про те, наскільки воно актуалізувалося, і вони далі займаються професійним спортом, то я думаю, що 6 – 8 людей з 20 – це хороший результат. Вони, фактично, продовжують ту роботу, яку почали ще у 2019 році, тобто вона далі триває.

Як ветеранів залучатимуть до спорту / фото savelife.in.ua

До теми Кермує мотоциклом з двома протезами: боєць втратив на війні ногу і руку, але живе на повну

Спорт замість таблеток: як мотивують ветеранів

Як відбувався відбір у 2023 році? Яку ціль поставили перед собою організатори? І які завдання стоять перед учасниками?

Це грант, який ми реалізовуємо спільно з посольством Сполучених Штатів Америки в Україні та громадська організація ІГРИ ІНВІКТУС УКРАЇНА. Ціль – відібрати 20 учасників, які мають травми, поранення чи захворювання, та які фактично хочуть допомагати іншим.

І далі вони мають мати відповідний образ – свою історію реабілітації через спорт – відновлення після поранення, травми чи захворювання. Тобто тут закладається таке підґрунтя "рівний – рівному". Тоді, коли я не в теорії розповідаю іншим, що це добре працює. А я добре знаю, тому що я це проходив.

До прикладу, я, як Тарас Ковалик, маю вогнепальне поранення правої ноги, яке отримав у 2014 році. В мене, крім того, протрузія в спині та була контузія. І якщо я не займаюсь спортом, то я дуже погано себе почуваю. Буквально якщо я не займаюсь спортом, я п'ю таблетки. Відповідно, це дуже зрозуміла історія. Я просто приходжу і кажу: "Так, якщо ти не хочеш пити таблетки до кінця життя, то йди та займайся – тримати тонус спини, щоб вона не боліла, розтягуватися, плавати чи бігати, що тобі там добре".

От так, якщо так максимально примітивно. Аналогічно, кожен амбасадор має якусь свою історію.

Тарас Ковалик – ветеран війни, який отримав поранення під час бойових дій / фото Дмитра Васильєва 

Загалом, ми залучали психологів, психотерапевтів для відбору, які проводили незалежне оцінювання. Тобто не ми командою безпосередньо проводили ці інтерв'ю. І це було зроблено для того, щоб забезпечити об'єктивність. Тому що нам хтось може подобатися, не подобатися. Є люди, які залучені, які проводили відбір до "Ігор Нескорених". Оцінку їхнього психологічного стану, відповідності образу спортивного амбасадора тощо – вони ці записи робили, давали рекомендації. І ми вже по цих рекомендаціях обирали людей. Так ми відібрали 20.

"Підрозділ", що об'єднає навколо повернення через спорт

Як зараз виглядає їхнє навчання, підготовка в рамках цих спортивних амбасадорів?

Є модулі, які є онлайн і офлайн. Онлайн лише один буде, решта офлайн, і ми зробили на цьому акцент. Тому що ідея в тому, що ми мали б з них створити маленьку спільноту, де вони проживають цей позитивний досвід перебування з іншими ветеранами. І потім вони б цей досвід мали перенести на свої спільноти на місцях, громадах, у містах. Тобто вони б розуміли тілесно та емоційно, мали б цей досвід для того, щоб його переносити потім і створити позитивну атмосферу.

Водночас Алкоголь, боргові ями і ставки на спорт: що ще приховує росіянка Смірнова, яку знищила Харлан

Ми їх запросили на навчання, і воно модульне.

• Перше – це було психоедукаційне навчання, де ми запрошували інших ветеранів-психотерапевтів, які працюють в нас на "Іграх Нескорених" кілька років.

Це також ветерани, діючі офіцери-військовослужбовці. І це був дуже крутий приклад, де вони зайшли та почали формувати цю культуру, внутрішнє спілкування і маленький підрозділ, який об'єднає навколо повернення через спорт, повернення до життя.

Спортивними амбасадорами стали ветерани, які пройшли бойові дії в Україні / фото Дмитра Васильєва

• Наступний модуль, який відбувся – перша психологічна допомога. Це вже конкретно коли вони будуть спілкуватися з іншими хлопцями.

Це розуміння своїх станів, що відбувається, що таке травма війни, ПТСР, як воно впливає на нас, який наш особистий досвід. Кожен приносить свою історію, і ми вчили їх ділитися, так, щоб це не травматизувало і не було забагато. Певні пробудовування рамок.

Перша психологічна допомога – важливо розуміти, куди ми не маємо заходити, що ми не маємо робити, умовно, коли ми стикаємося з певними станами хлопців, ходимо в госпіталь, чи спілкуємося з ветеранами.

Що є здоровою реакцією, що не ок, коли треба розуміти, що це вже не твоя компетенція, потрібно просити про допомогу чи звертатися до спеціаліста. Тобто це розуміння вибудовували. І це хороший запобіжник для того, щоб хлопці не вигоряли і не видихалися  одразу. Тому що є така інтенція допомагати іншим, і тут хто біжить спринт, зазвичай швидко "закінчується". Якщо говорити про марафон, то це зовсім інші техніки, які треба розраховувати.

Читайте також Не для розваг, а для знеболення: чому українцям так потрібний медичний канабіс під час війни

Наша ціль – не зруйнувати життя хлопців, абсолютно накачавши їх мотивацією: "Біжіть і робіть добро у світі". Навпаки, ми кажемо, що кожен з вас є індивідуальністю. Якщо ви насправді в результаті проєкту допоможете, чи підтримаєте, залучите до спорту хоча б одного ветерана, то це вже цілий всесвіт.

Ми не будуємо супер великих очікувань, ми не переносимо їх на них. Але водночас наше  завдання за рахунок цього навчання – це дати їм відчуття більшої впевненості в собі та дати місце для відпрацювання цих навичок і знань.

• Наступний модуль – це лідерство. Що таке лідерство, як воно виглядає. Буде ще модуль по тренінгу для тренерів. Це базове розуміння того, що таке спортивна програма, тактика маленьких кроків, чим повільніше ти рухаєшся, тим тривалішим буде результат, як складати якийсь дуже примітивний тренувальний план, що не треба робити, де треба зупиняти людину, яка заходить в якийсь вид спорту.

Це дуже базово. Вони не будуть тренерами після цього за чотири дні навчання. Але вони вже розуміють принаймні куди треба тягнутися, що можна робити, що не можна. На такому дуже примітивному рівні.

Також буде тренінг по адаптивних видах спорту. Ми його поступово впроваджуємо. Після  основних занять з психології чи лідерства ввечері ще вони мають заняття з якогось адаптивного виду спорту.

Адаптивні види спорту – це ті, які, по суті, є в паралімпійському спорті. Він в "Іграх Нескорених" використовується – зі значними фізичними обмеженнями людина може тим чи іншим способом займатися цим видом. Це, наприклад, стрільба з луку, веслування на тренажерах, велоспорт, штовхання ядра, атлетика і так далі. Ми їх з цим знайомимо.

Далі вони дають свої проєкти, ідеї. Ми їх розглядаємо і дивимося, чи ми можемо це інтегрувати в рамках ціле та задачі проєкту. Тому що це досі грант, і для нього потрібно досягнути певних цілей, залучити певну кількість ветеранів до спорту, провести певну кількість публічних виступів. Це такі кількісні та якісні показники, які ми маємо впровадити.

Для тих хлопців, які добре оформлять свої ідеї, ми плануємо надати підтримку, можливо навіть після завершення проєкту, і допомогти реалізувати змагання якісь невеликі.

Навчання спортивних амбасадорів триває офлайн, щоб вони могли наживо спілкуватися між собою / фото Дмитра Васильєва

Для тих, хто не генеруватиме ці ідеї, ми плануємо відвідувати реабілітаційні заклади, де хлопці на фінальному етапі відновлення – протезування чи, наприклад, рани вже загоїлися, вони вчаться фізичної реабілітації.

На цьому етапі ми маємо з'являтися в їхньому житті та пропонувати, що наступним кроком, коли вийдете з медзакладу – це може бути спорт. І це є, ми інформуємо, ділимося, і це вже є цей "рівний – рівному", коли вони відпрацьовують роль спортивного амбасадора, а не просто ветеран, який приходить і підтримує.

Має бути план і стратегія: як підтримуватимуть ветеранів

Чи передбачається фінансова підтримка проєктів спортивних ветеранів? Чи тут передбачено лише навчання?

Кошти не передбачені. Наш досвід і філософія, з якою ми підходимо, говорить, що ветеранські спільноти ростуть тільки знизу, а не згори. Тобто, наше завдання – дати їм підтримку і наростити їхні спроможності через навчання та актуалізацію цієї ролі.

А далі вони б мали комунікувати, ходити та здобувати свій досвід. Для того, щоб навчитися подаватися на гранти, для того, щоб вони могли консультуватися з нами, питатися, але ми не будемо за них це робити. Тобто, логіка саме така, що якщо для них в житті це важливо, і вони хочуть далі в цьому розвиватися, після наших тренінгів вони б мали будувати певний план, стратегію розвитку.

Хтось захоче – поступить в Інфіз і здобуде кваліфікацію тренера, для того, щоб потім пройти в Invictus Games і тренувати. Хтось захоче відкрити спортзал – окей, давайте подумаймо, ми можемо про це говорити. Власне, консультації передбачені в проєкті.

Станом на кінець червня 2023 року Фонд відібрав для участі у проєкті 20 учасників / фото savelife.in.ua

Питання щодо теперішніх амбасадорів – хто вони? Чи це колишні спортсмени, які потрапили на війну, де й отримали поранення чи травму. Чи це просто військові, які до цього могли й спортом не займатися?

Дуже по-різному. Є хлопці, які отримали поранення, займаються зараз спортом, від молодшого до старшого покоління. Хтось вже має свою спілку ветеранську і давно цим займається, хоче зробити якісь змагання, вже до цього готовий, ще до повномасштабного вторгнення. Це дуже по-різному.

Хтось з Invictus Games був з 2017 року і займається професійно паралімпійським видом спорту. Сергій Шимчак зі Львова, який був золотим призером в Сіднеї у стрільбі з лука. Він амбасадор цього року. Він має свою ідею, прийшов і набуває цього досвіду зараз.

Травмований снайпер став чемпіоном Ігор Нескорених / фото armyinform.com

Чи плануєте надалі теж проводити навчання спортивних амбасадорів?

Наступного року не плануємо цього робити. Можливо, через рік. Тому що тут важливо не кількість, а якість. І ми будемо це робити, коли ми відчуємо, що є вже запит на актуалізацію цього. Логіка така, щоб не запуститися це як певний конвеєр, а робити це тоді, коли є відчуття того, що ветеран, ветеранська спільнота, має запит на це зсередини.

Тоді це буде дуже органічно і зрозуміло. І результат буде хороший. Ми не будемо малювати цифри, хлопці просто будуть за нашої підтримки добре працювати. В цьому вся суть.