Враховуючи, що через два місяці карате офіційно дебютує на Олімпійських іграх, такий результат виглядає обнадійливо. Хоча тренер нашої команди стверджує, що в Хорватії свого потенціалу сповна наша команда не розкрила, а боротьба за олімпійські перепустки в окремих вагових категоріях ще попереду.

Золото Горуни – історичне, адже досі українські каратисти чемпіонами Європи не ставали ніколи. Чоловіки, бо жінки перемагали тричі: у 2013-му золото здобула Аніта Серьогіна, у 2017-му – Катерина Крива, у 2018-му – Анжеліка Терлюга (до 55 кг). Щоправда, навіть після такого успіху найзірковіший з українських каратистів сприймає успіх вельми стримано. Він розуміє, що головний старт у кар’єрі попереду.

Варте уваги Як український каратист Горуна "виніс" легенду у фіналі чемпіонату Європи: відео

Суддівство з політичним підтекстом

"Якби я виграв європейське золото у 22 роки, то стрибав би від щастя, - каже Горуна. – А зараз мені 32. Вважаю, що міг здобувати цю нагороду раніше. Виграв і виграв. Поставив галочку і рухаюся далі. В моїй кар’єрі були перемоги на Всесвітніх та Європейських іграх. Їх вважаю знаковішими, ніж це чемпіонство. Я налаштовуюся на Олімпіаду. Треба розкрити весь свій потенціал там".

У контексті олімпійських перспектив особливе значення має друга поспіль перемога Горуни над раніше практично непереможним азербайджанцем Рафаелем Агаєвим, котрий за кар’єру п’ять разів ставав чемпіоном світу і має в колекції 11 золотих нагород чемпіонатів Європи. Вперше Станіслав переміг Рафаеля в фіналі II європейських ігор у Мінську. Тоді його перевага була впевненою – 3:0. Цього разу Горуна пропустив результативну дію суперника за 34 секунди до завершення бою, але, поступаючись 0:1, зумів завдавати удар ногою з розвороту в голову за 6 секунд до гонгу. Правда, жоден з чотирьох арбітрів спершу результативної дії не зарахував. Лише після поданого тренером нашої команди протесту і перегляду відеоповтору три бали були зараховані.


П’єдестал у куміте до 75 кг

"Під час фінального бою не відчував жодних емоцій, – коментує Горуна. – У мене були певні заготовки і їх я намагався реалізувати. Поєдинок не був насичений атакувальними ситуаціями. Ми з Рафаелем добре одне одного відчували і передбачали всі можливі рухи. Тому доля поєдинку відклалася до заключних секунд. Коли було треба, я атакував Агаєва. І саме завдяки цьому мені вдалося підвести суперника під неможливість надалі ухилятися від поєдинку. Рафаель отримав достатню кількість попереджень. Наступне зауваження означало б дискваліфікацію. Тому Агаєв мусив розкриватися. Відтак я вичекав момент, коли Рафаель зірвався і на тому його зустрів. При цьому моя техніка була достатньо чіткою й швидкою для того, щоб удар зарахувати відразу. Здивувало, що жоден із чотирьох суддів цього не зробив. Добре, що в нашому виді спорту є змога вимагати відеоперегляд. Інакше судді безвідповідально відібрали у нас золото".

"Напередодні чемпіонату проводилася суддівська нарада, на якій обумовлювалися варіанти, що в боях за участю азербайджанців турецькі арбітри судити не повинні, – додає особистий тренер Станіслава Антон Нікулін. – Але до цього фіналу з якогось дива турецького рефері допустили. А це те саме, що посадили б судити азербайджанця. Турецький арбітр мав найліпший ракурс, але на атаку Стаса не відреагував. Натомість спершу вирішив підняти прапорець італійський суддя, який теж зі своєї позиції бачив момент прекрасно. Однак він вирішив дочекатися рішення колеги, який сидів навпроти. Той не зреагував і зупинився й італієць".

Зізнання тренера

Ще одну медаль у Поречі Станіслав Горуна здобув у командній першості. Інша річ, що нагорода ця могла бути з ціннішого металу, ніж бронза. Правда, вини Горуни в єдиній поразці нашої команди немає.

"У тому, що ми стали третіми, є моя вина, – стверджує Антон Нікулін. – Усе тому, що в поєдинку з хорватами вирішив поберегти Горуну. Хорватська "стінка" має в нашому середовищі репутацію "дерев’яної". Я побоювався, щоб Стас не отримав травми. На той момент він уже вийшов у фінал особистого турніру. І, звісно, не потрібні нам травми у процесі підготовки до Олімпіади. Був переконаний, що з хорватами хлопці мають впоратися й без участі Горуни. Але деякі спортовці трохи нас підвели і це призвело до поразки від Хорватії. Шкода, бо можу стверджувати з повною відповідальністю, що українська чоловіча "стінка" за потенціалом зараз найсильніша у Європі. Раніше командою, на яку всі рівнялися, була Франція. Але в поєдинку за третє місце ми цього суперника не помітили".


Бронзові українці

Загалом у командному заліку збірна України посіла шосте місце. При цьому від трійки призерів її відділили лічені бали. Які команда цілком могла здобути, якби окремі спортовці реалізували свої справжні можливості сповна.

"Вважаю виступ команди доволі посереднім, – відзначає Антон Нікулін. – Не всі наші набої в Поречі вистрелили. Від третього місця в командному заліку нас відділила одна медаль. Приміром, візьми Аніта Серьогіна золото, ми були б у трійці. І шанс був. Аніта домінувала в фіналі, суперниця її не відчувала. Але сталося так, що коли Серьогіна атакувала, била по корпусу, суперниця зловила ногу нашої каратистки, розвернула її і спрацювала рукою в голову. А відігруватися у фінальних сутичках дуже важко. Це помилка Аніти, але нічого не поробиш. Зрештою, зазвичай виграні нагороди на чемпіонатах світу чи Європи перед Олімпійськими іграми викликають більше занепокоєння. Це так. Але зараз ситуація особлива, бо олімпійський цикл збився і триває п’ять років. Можу лишень сказати, що наші спортовці ще в далеко не найкращих кондиціях. Ми робимо акцент на двох останніх місяцях підготовки".

Варте уваги Лунін, Трубін чи Паньків – який воротар має шанс потрапити до заявки збірної України на Євро

Бронза на вагу золота

До Катерини Кривої тренерський штаб претензій не має. Її виступ оцінюється як вдалий. Та й сама спортсменка, яка раніше ставала чемпіонкою Європи, сприймає цю бронзу практично як золото.

"Після золота Євро-2017 кожна наступна континентальна першість складалася для мене дуже невдало, тому нинішня медаль радує дуже сильно, – пояснює Катерина. – Могла замахнутися й на вихід у фінал, але в сутичці проти німкені Сари Ґурбіч, яку знаю доволі добре, прорахувалася тактично. Крім того, наклав відбиток попередній поєдинок проти суперниці з Чорногорії. Він відібрав чимало емоційних сил.

А причини мого спаду після 2017 року приховувалися в психологічній площині. Я виявилася неготовою прийняти той успіх, тому, щоб повернутися на колишній рівень, багато працювала зі спортивним психологом. За цей час збагнула чимало речей, на які раніше не звертала уваги. Шкода, бо на хвилі тріумфу почала думати про Олімпіаду в Токіо, а врешті туди не пробилася. І причина не в тому, що моя категорія до 50 кг – не олімпійська. Я могла відібратися і у вазі до 55 кг. Але не вийшло. Нічого, спробую проявити себе та реалізувати на чемпіонаті світу і Всесвітніх іграх. Це теж престижні змагання".


Катерина Крива

Після повернення до рідного Львова Катерина поряд із власними тренуваннями продовжить готувати у статусі наставниці дітей. "Діти мене люблять незалежно від того, виграю я чи програю, – каже юна тренерка. – Навпаки, коли програю, відчуваю від підопічних підтримку".

Олімпійські перспективи

Наразі збірна України має дві гарантованих ліцензії на Олімпіаду в Токіо, які раніше здобули Станіслав Горуна і Анжеліка Терлюга. Ще за чотири перепустки на Ігри українські каратисти поборються на заключному кваліфікаційному турнірі в Парижі.

"Тренерська рада вже вирішила, хто поїде до Парижа, – каже Антон Нікулін. – Зміни можуть бути внесені лише у випадку, якщо хтось, не дай Боже, травмується. Категорію до 61 кг закриє Аніта Серьогіна, у вазі понад 61 кг виступить Галина Мельник. У чоловіків у категорії до 67 кг битиметься Гнат Пак. У вазі понад 75 кг на татамі вийде Валерій Чоботар. Певен, що кожен із цієї четвірки здатен виграти ліцензію. Тому маємо сподівання, що бодай ще одну перепустку до Токіо ми отримаємо".


Антон Нікулін

У Парижі каратисти боротимуться за олімпійською, змішаною з коловою системами. Спочатку за олімпійською системою будуть визначені два фіналісти. Проте фінал відбуватися не буде, ще два учасники фінальної кульки визначаться з числа тих бійців, які програли фіналістам, у втішному турнірі. Потім квартет найкращих проведе сутички кожен з кожним за коловою системою, а найкращий буде визначений за кількістю набраних очок. Ліцензії отримають троє найкращих. Всього на Олімпіаді в кожній із вагових категорій за медалі боротимуться по десять бійців. Ще по одній перепустці організатори нададуть через wild card і green card. На самих Іграх учасники спершу будуть розбиті на підгрупи по п’ять учасників у кожній. Переможці підгруп виходять у фінал. Власники других місць отримують бронзу.

Варто відзначити, що участь у токійській Олімпіаді сприймають як історичний шанс не лише українські бійці. Річ у тім, що після олімпійського дебюту в Японії, на Іграх-2024 карате знову буде відсутнє, хоча в програму юнацької Олімпіади-2023 й включене. Каратисти дуже сподіваються, що своїми виступами зможуть переконати Міжнародний олімпійський комітет, що достойні увійти в програму Ігор на стабільній основі. Бо крім видовищності виду, за нього говорить масовість і географія розвитку. Далеко не кожна міжнародна федерація може похизуватися, що до її лав входить 200 держав.

Наразі ж Україна готується прийняти в себе крупний міжнародний турнір з карате 2023 року. Про це повідомив член виконкому Європейської федерації карате Сергій Левчук. "Наразі ми розпочали перемовини і вони успішні, - каже пан Сергій. – Маємо попередню згоду керівництва Європейської федерації. Статус турніру наразі уточнюємо. Також стоїмо перед дилемою – е провести змагання, як провести, як боротися з українською спортивною бюрократичною гідрою? Можу сказати, що ми нікуди не зникнемо, залишимося в інформаційному полі незалежно від того, матиме карате олімпійський статус чи ні. На відміну від більшості української спортивної структури, ми вже в Європі".