Марафон з балканським колоритом – Київ в умовах карантину провів престижні змагання: фото

Оскільки Київ продовжує перебувати у "червоній зоні", де діють жорсткі обмеження, організаторам довелося докласти чимало зусиль, щоб заплановані заздалегідь перегони відбулися в повноцінному форматі. Буквально за два дні до старту легкоатлети отримали звістку, що, враховуючи коронавірусні реалії, участь у змаганнях зможе взяти не більше 200 учасників. Це – суттєво менше в порівнянні з кількістю заявлених. Оскільки чимало потенційних учасників з інших міст встигли приїхати чи забронювали готельні номери, організатори хвилювалися за власну репутацію.

Читайте також Закон про меценатство в спорті – державний чи антидержавницький?

Ситуацію вдалося розв’язати після того, як представники Асоціації масових видів спорту зустрілися з головним санітарним лікарем України Віктором Ляшком. Спортовці змогли надати достатні аргументи, що заходи санітарної безпеки будуть винятковими і дозвіл на проведення марафону в повному об’ємі все ж можна надати.

І справді, масочний режим у змагальній зоні був вельми суворим. Аж до того, всі причетні до заходу напередодні здалии ПРЛ-тести, а учасники забігів в усіх категоріях, крім чемпіонату ABAF, стартували в масках, які дозволялося зняти лише на дистанції. Після закінчення дистанції спортовцям рекомендували не скупчуватися на фініші.

Фотогалерея Kyiv Euro Marathon

Марафонські VIPи

Саме видовище, в якому брали участь люди різного віку, зокрема спортивні старожили віком понад 70 років, вийшло доволі колоритним. Окремі учасники прикрасили забіг нестандартними деталями. Приміром, один чоловік подолав дистанцію з собакою породи хаскі. Серед відомих людей участь у забігу взяли колишній хокеїст молодіжної збірної України і київського "Сокола" Владислав Сірик, керівниця департаменту молоді і спорту КМДА Юлія Хан, керівник групи ахметівських телеканалів "Футбол" Олександр Денисов.

Іван Гешко після марафону / Фото автора

А найзірковішим учасником став, безперечно, 41-річний бронзовий призер чемпіонату світу-2003 з бігу на 1500 метрів Іван Гешко.

Для мене то був перший у житті марафон. Офіційний. А неофіційно торік у рідній Кіцмані пробував пробігтися в онлайн-режимі, щоб підготуватися до Віденського марафону. Втім, через пандемію в 2020-му марафони всюди скасували, тому дебют довелося відтермінувати. Спеціальної підготовки до старту в Києві не вів, бігав по 10 кілометрів, бо до кінця не знав, чи змагання відбудуться. Лише впродовж останнього місяця здолав по дві "30-ки" та "20-ки", зрозумівши, в якому темпі можу долати марафонську дистанцію. Своїм результатом (2 години та 46 хвилин) дуже задоволений, бо вдалося вибігти з чотирьох хвилин кожен кілометр. З таким часом можна заявлятися на будь-який марафон у світі. Чи буду заявлятися? Поки не планував, але буде видно,
– розповів Іван Гешко

"Журналістська" медаль

А ті атлети, які стартували в рамках чемпіонату ABAF, поміж іншого збиралися, здолавши чотири кола від НСК "Олімпійський", вздовж вулиці Саксаганського і проспекту Перемоги з поворотом у районі Київського зоопарку, виконати олімпійський норматив. Правда, зробити цього жоден зі спортовців не зумів.

Перемогу серед чоловіків здобув з результатом 2 години 18 хвилин та 28 секунд турок Мерт Ґірмалеґесе. Правда, на п’єдестал тріумфатор не підіймався, оскільки виступав поза конкурсом. Офіційно переміг той, хто фінішував другим – інший турок Хусіє Джан, який у Києві побив особистий рекорд (2:19,22). На другий щабель п’єдесталу піднявся ще один представник Туреччини Халіль Яшін (2:24,08). Українець Дмитро Пожевілов (2:28,53) став третім, окрім того, піднявшись разом із Сергієм Поповим (2:41,10) на другу сходинку в командному заліку.

Попов після фінішу виглядав вельми виснаженим.

Сергій Попов одразу після фінішу / Фото автора

"Враження від старту залишилися двоякі. Довго готувався. Це перший мій виступ після серії жорстких травм, після яких я навіть не міг ходити. З огляду на це результатом задоволений. Хоча хотілося подолати дистанцію швидше. Але траса у Києві вимоглива. Тут затяжні підйоми та спуски. Та ще й погодні умови для мене не найкомфортніші. Мені подобається бігти в теплішу погоду. Мене трохи підвели м’язи. Після 35-го кілометра з’явилися судоми, доводилося на якийсь час переходити на крок. Боявся, бо судомило якраз ті м’язи, які були травмовані. Проте задоволений, що зміг втримати свої позиції", – розповів Сергій Попов.

Варте уваги Нове життя "Авангарду": восени в Києві з’явиться сучасна хокейна арена

Варто зазначити, що Сергій Попов свого часу 12 років був журналістом і навіть мав свій політичний медіа-проект. Нині він вирішив трохи змінити вид діяльності і стати науковцем. Зараз Попов готується до захисту роботи на тему травм серед бігунів-аматорів. Надалі він планує готувати наукове дослідження щодо підготовки ультрамарафонців. Також спортовець є керівником аматорського бігового клубу в Києві, в якому займається понад 100 атлетів. Його підопічні посіли на Kyiv Euro Marathon третє місце в естафеті.

Власне, Сергій більше спеціалізується не на класичних марафонських дистанціях, а на бігу в горах і ультрамарафонах.

"Щоб повноцінно підготуватися до марафону, мені в нинішніх умовах відсутності стартів забракло практики виступів на коротких дистанціях. Сьогодні починав з того, що долав кілометр за 3,30 – 3,35 хвилини. Для мене такий темп трохи зашвидкий. Щоб його тримати, бажано в тренувальному процесі не одразу починати з марафону, а за кілька тижнів до старту пробігти 10 кілометрів чи півмарафон. Але, враховуючи реалії, підготувався я непогано. Особливо з урахуванням, що мені вже 41. Потрапити в такому віці в чемпіонаті ABAF у топ-10 – гарний показник. Хоча вірю, що ще можу виступати краще", – переконаний Сергій Попов

Екстремальне захоплення

Чемпіонкою серед жінок стала хорватка Ана Штефуль. Її результат – 2:36,28. Другою фінішувала ізраїльтянка Мінтамір Бікайї (2:45,40). І якщо чемпіонка була настільки виснаженою, що після фінішу, не дивлячись на перемогу, не могла навіть усміхатися, то друга призерка взагалі втратила свідомість і прийшла до тями лише з допомогою лікарів. Третє місце посіла болгарка Міранела Нінева (2:46,36). При цьому всі призерки фінішували з особистими рекордами.

Найкращі з українок посіли четверте і п’яте місця. Одеситка Юлія Тарасова стала четвертою з результатом 2:52,00, а Світлана Советченко з Київщини, ставши п’ятою, пробігла дистанцію 42,195 км з найкращим результатом у кар’єрі – 2:54,43. При цьому Юлія і Світлана з українським стягом піднялися на вершину п’єдесталу в командному заліку.

У житті Юлії Тарасової біг – то головне захоплення. Вона не обмежується лише класичними марафонами, а стартує в ультрамарафонах, а також у виснажливих гірських перегонах, неодноразово брала участь у чемпіонатах світу з гірського бігу і трейлів. В активі Юлії вже є п’ять подоланих 100-кілометрових дистанцій. Торік одеситка мала виступати на чемпіонаті світу з надмарафонського бігу в Нідерландах, але змагання відмінили через пандемію.

Своїм результатом у Києві атлетка задоволена навіть попри те, що здатна бігти швидше.

Юлія Тарасова стала найкращою серед українок / Фото автора

Я перенесла Covid-19 і ще не встигла повноцінно відновитися. Мала сумніви, чи варто стартувати, але врешті наважилася і почала спеціальну підготовку під старт у Києві. Звісно, розуміла, що претендувати на особисту перемогу, як торік у Кюстендилі, буде важко. Тоді у Болгарії лідирувала, але на останньому кілометрі побігла не туди і поки поверталася, одну суперницю пропустила, фінішувавши другою,
– розповіла Юлія Тарасова.

Тарасова зізнається, що головне в бігу на довгі дистанції – самосвідомість.

"Для ультрамарафонів визначальна робота над собою, а до марафонів треба тренуватися частіше, але давати менші навантаження. Спершу біг був для мене лише хобі. Але втягнулася настільки, що ще два роки тому отримала запрошення стати тренеркою в одеському клубі "I Love Supersport". У Києві, до речі, мої підопічні теж виступали. Біг я люблю настільки, що не можу визначитися, що мені подобається більше", – зізналася спортсменка.

Оце так На ті ж граблі! Веслувальниця Танько судитиметься за місце в олімпійській збірній України

Юлію не лякають пов’язані з багатогодинними перегонами труднощі. Вона з сумом згадує, як торік за підсумками ультрамарафону "Ультра-Трейл Куяльник Одеса" померла її подруга Катерина Катющева.

"Брала тоді участь у пошуках Каті і до кінця перебувала з нею в лікарні. Ми всі розуміємо, що ризикуємо, коли виходимо на старт таких довгих дистанцій. Тому завжди беремо з собою мінімальну аптечку. Важливо також розрахувати запас води і мати при собі мінімальне харчування. Бо ділянок, коли атлети випадають з поля зору волонтерів, під час трейлів вдосталь. Це більше екстрим. Але і трейли, і шосейний біг – це те, що переповнює мою душу, робить щасливою. Коли я виступаю, то знаю, що за мною стежать і морально мене підтримують двоє синочків – семирічний Дмитрик і трирічний Ярослав", – розповіла Юлія Тарасова.

Біг у ритмі па

Натомість Світлана Советченко до марафону досягла вагомих успіху у виді спорту, який не споріднений з бігом зовсім.

"Дуже задоволена своїм результатом, а ще більше тим, що вдалося взяти участь у живому старті. Ми з Юлею перемагаємо командою в чемпіонаті Балканських легкоатлетичних федерацій уже вдруге. Торік стали першими в болгарському Кюстендилі. Зараз у Києві була гарна, як для мене, прохолодна погода. Певний дискомфорт відчувала лише через сильні пориви вітру. Мене тішить наше досягнення ще й тому, що в легкій атлетиці я не професіонал. Профі я в спортивних танцях. Там раніше мала чимало досягнень як спортсменка, була у топ-20 світового рейтингу, а нині суджу змагання і треную дітей у власному клубі. Сьогодні вони, до речі, прийшли мене підтримати. Разом з татом, Вадимом Советченком, який є президентом Київського обласного відділення Всеукраїнської федерації танцювального спорту", – прокоментувала свій виступ Світлана Советченко.

Світлана Советченко займається бігом та бальними танцями / Фото автора

Атлетка зізнається, що поєднувати танці й біг надзвичайно складно, бо після бігових ранкових тренувань доводиться весь день проводити на ногах у залі вже в статусі тренерки.

"На вихідних ми, як правило, їздимо на турніри по всій Україні. Два дні зранку до ночі в залі, сили відбирає дорога. А відразу після повернення біжу "30-ку". В такому режимі живу близько чотирьох років. Захоплення марафонами перейняла від батька. Він постійно бігав, щоправда, готувався трохи нерозумно – тричі на тиждень тренувався, а потім стартував на змаганнях. Я тривалий час їздила з татом для підтримки. Батько завжди мріяв пробігти повноцінний марафон. І ось після чергового півмарафону в Києві я подарувала батькові на День народження реєстрацію на марафон. Щоб тато не нудьгував, я вирішила готуватися з ним за компанію. Так восени 2017-го у Києві пробігла за 3 години і 14 хвилин свій перший марафон, стала там п’ятою. Тато тоді вибіг із трьох з половиною годин. З того часу заявляємося на різні європейські марафони, поєднуючи спорт із туризмом. Пробігли марафони у Валенсії, Відні, Роттердамі, Франкфурті. Це моє хобі. Взагалі, проявивши себе як танцюристка, ловлю себе на думці, що марафон – це те, що мені підходить більше. Тут залежиш тільки від себе, а в танцях важливо знайти партнера. До того ж танці – це суб’єктивний вид спорту, де результат часто залежить від суддів", – розповіла Світлана Советченко.