Кафе поруч зі спорткомплексом переформатувалося у звичайну їдальню, в якій гравці і тренери харчуються у перервах між тренуваннями.
Нагадаємо В Україні хочуть побудувати 19 нових сучасних льодових арен у рамках "Великого будівництва"
Робота кипить. То повноцінно почали готуватися до нового сезону команди різних вікових груп хокейного клубу "Сокіл" – від дітей і до клубу-фіналіста Української хокейної ліги. Здобуте професійним клубом срібло національного чемпіонату у першому після шестирічної відсутності на спортивній мапі України сезоні додало натхнення не лише гравцям, які до цього результату причетні безпосередньо, але й юнакам, які мають розуміння, що за належної роботи в дорослому віці вони не опиняться перед непростою дилемою – куди податися далі. Показово, що разом зі звісткою про відродження головного "Сокола", у 2020-му клубна школа мала наймасовіший за останні декілька років набір хлопчиків, які бажають спробувати себе в найшвидшій у світі грі.
"Сокіл" залишається улюбленим клубом"
Наразі найталановитіші представники "Сокола" намагаються заявити про себе в північноамериканському хокеї. І мова не лише про 18-річного львів’янина Артура Чолача, який яскраво відіграв за киян кінцівку минулого сезону і нещодавно став першим за останніх 14 років українцем, обраним на драфті НХЛ. Сам Артур, звісно, розуміє, що до потрапляння в основну обойму "Веґас Ґолден Найтс" йому ще працювати й працювати, а тому перед від’їздом у США, де він виступатиме за клуб юнацької хокейної ліги Онтаріо "Беррі Колтс", готується з подвоєною енергією. Напередодні Чолач провів два поспіль тренування – інтенсивне з першою командою "Сокола" і трохи спокійніше з молодіжкою. За словами Артура, до відльоту у США, який запланований на 8 вересня, він планує бути в найкращій своїй формі.
Також полетять у США троє хокеїстів 2006 року народження, які перемогли разом із "Соколом" цієї весни у чемпіонаті України серед 16-річних юнаків. Це оборонці Кирило Осипенко і Микита Коневич, а також нападник Ігнат Пазій. Зауважимо, що двоє останніх у попередньому чемпіонаті України відзначилися неабиякою результативністю. Пазій з 75-ма очками (50 шайб + 25 передач) у 25-ти матчах став найрезультативнішим гравцем турніру, а Коневич з 54-ма пунктами (28 + 26) у бомбардирських перегонах другий.
Ігнат Пазій / Фото Івана Вербицького
"Наразі ще не визначилися точно, де буду грати, але летимо в Америку вже найближчими днями, – розповідає Ігнат Пазій. – Маю кілька варіантів і обираю найоптимальніший. Їхати не боюся. Навпаки – хочу. Мені це потрібно, щоб заграти десь у майбутньому. В Америці більше можливостей – більше команд, більше матчів, сильніший хокей, вища швидкість дій на льоду. Буде цікаво порівняти свої сили з тими хлопцями. Хоча, звісно, "Сокіл" залишається улюбленим клубом. Дивився більшість матчів нашої команди в минулому чемпіонаті. Шкода, що пішов з "Сокола" капітан Фелікс Морозов. Також мені подобається гра Антона Рубана, Єгора Кузьменка. А взагалі в хокеї найбільше захоплююся діями Сідні Кросбі. Улюблені команди в НХЛ – "Пітсбурґ Пінґвінз" і "Кароліна Гаррікейнз". За "пінгвінів" вболіваю давно. "Кароліна" сподобалася після того, як побачив "лакросс-гол" у виконанні Андрєя Свєчнікова".
"Коневич, Осипенко і Пазій – лідери юнацької команди "Сокола", – констатує колишній нападник киян і збірної України Андрій Савченко, котрий якраз тренує хокеїстів 2006 року народження, чемпіонів країни двох останніх років. – Але святе місце порожнім не буває. Будемо підтягувати інших хлопців. Це звичний процес. Мені лишень хочеться сподіватися, що Ігнат, Микита і Кирило потраплять за океаном у гарні команди. Америка – велика, хокею там багато. Різного рівня і з різними підходами. Тому важливо потрапити в фахові руки. Найбільшою проблемою для юнаків, які переїздять у США чи Канаду, є те, що хлопці починають жити самостійно. Їх ніхто не контролює. Батьків поруч немає, а тренерів цікавить лише тренувальний процес. У такому віці діти ще не розуміють, що робити з вільним часом. За океаном виживає найсильніший. Хто ліпше працює, той піде далі. Але найчастіше юнаків, особливо з нашою ментальністю, ще треба спрямовувати. Пробиватися у США через хокей дуже важко. Тим, хто їде в Америку, поєднуючи спорт і навчання, трохи легше. Бо не вийде з хокеєм – бодай отримаєш освіту. У будь-якому разі, сподіваюся, що хлопці не забуватимуть коренів і прибуватимуть до лав нашої збірної".
"Якщо мене викликатимуть у збірну – з задоволенням приїду", – додає Пазій.
Наразі Ігнат та інші юні "соколята" мають змогу тренуватися поряд з уже згадуваним Чолачем.
"Гравців для молодіжного чемпіонату бракує"
"Для наших хлопців це дуже корисно, – каже Андрій Савченко. – Коли тренуєшся поряд зі старшими гравцями, треба до них тягнутися, виконувати кожен елемент швидше, дається менше часу на прийняття рішень. Бо в дитячому віці важливий не результат, а розвиток. Так. Ми виграли двічі поспіль чемпіонат України. Але найбільше позитиву вбачаю у нашому виступі в чемпіонаті Білорусі, де хокей, будемо відверті, на кілька щаблів кращий, ніж у нас. У білорусів є інфраструктура, є команда КХЛ, національна і молодіжна збірні виступають в елітному дивізіоні чемпіонату світу. Так ось, будучи чемпіонами удома, в Білорусі "Сокіл" 2006 року народження два роки тому пробивався в головну кадетську лігу через групу В. Цьогоріч ми стали в групі A п’ятими. Нам є куди тягнутися. Мене обнадіює, що президент Федерації хокею України Георгій Зубко має бажання підняти збірну України до рівня учасника Олімпійських ігор. Сподіваюся, що ці амбіції будуть підкріплені капіталовкладеннями і з часом нам не доведеться виступати в чемпіонаті Білорусі, а конкуренція буде достатньою й тут".
"Сокіл" 2006 року народження під керівництвом Андрія Савченка двічі поспіль став чемпіоном України / Фото Івана Вербицького
Одним із кроків на шляху до відродження українського хокею є створення Федерацією хокею України молодіжної хокейної ліги. Її поява має якщо не зупинити, то сповільнити процеси відтоку молодих хокеїстів з України. Перший сезон МХЛ стартує найближчої осені. Правда, Артем Бондарєв, ще один вихованець "Сокола" і колишній нападник збірної України, який до того три роки працював тренером у структурі донецького "Донбасу", наразі, готуючи "соколівську" молодіжку до дебюту, виглядає заклопотаним.
"Очолити команду мені запропонував директор ДЮСШ "Сокіл" Костянтин Сімчук, – каже нам Артем Бондарєв. – Перші враження від роботи у мене, на жаль, не дуже приємні. На жаль, людей тієї вікової категорії, якими маємо грати в МХЛ, бракує. Хлопці 2005 року народження ще, начебто, непогані. Але вони наймолодші і гратимуть у чемпіонаті своєї вікової групи. Гарний 2006 рік, але це поки ще діти. А ось із хлопцями 2002-2004 років народження справжня біда. Ті, хто більш-менш перспективний, розпорошилися, намагаються прилаштуватися в якихось професійних командах. Зрештою, приймаючи цю пропозицію, я й не розраховував, що буде легко. Починати завжди складно. Хотілося б при створенні команди орієнтуватися лише на вихованців "Сокола". Але їх недостатньо, тому кличемо хлопців з інших київських шкіл і різних міст України. Зокрема тренується з нами кілька гравців, які свого часу змушені були виїхати з Донецька. Ми наразі в процесі комплектації, підбираємо гравців. Навіть працюємо разом із хлопцями 2006 року народження, бо в молодіжній команді бракує людей. У нас поки є 12-14 хокеїстів. Але, звісно, до початку сезону вкомплектуємося і будемо виходити на лід з одним завданням – перемогти. Інакше для чого все це починати? Наразі я радий повернутися додому. Бо до того кар’єра складалася так, що постійно грав і тренував за межами рідного Києва".
Артем Бондарєв / Фото Івана Вербицького
Що роботи в Бондарєва багато, свідчить бодай проведена 13 серпня між потенційними новачками молодіжної команди і хлопцями 2006 року народження двосторонка, яку молодші на два-три роки юнаки виграли 7:6.
Натомість перша команда "Сокола" розпочала перший збір 22 липня. Впродовж десяти днів хокеїсти готувалися на території Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. То були втягуючі заняття з загальнофізичної підготовки. На лід у рідний спорткомплекс АТЕК команда перейшла 3 серпня.
"Ми спробуємо взяти чемпіонство"
Наразі в обоймі у тренера Олега Шафаренка є чотири повноцінних п’ятірки та три воротарі. Правда, не всі з цих виконавців у чемпіонаті-2021/2022 в "Соколі" залишаться. Поки зрозуміло, що продовжив "Сокіл" співпрацю з воротарем Дмитром Кубрицьким, оборонцями Іваном Сисаком і Алєксєєм Платоновим, нападником Андрієм Міхновим, Дмитром Німенком, Денисом Гончаренком, Ярославом Панченком, Михайлом Сімчуком, Данилом Коржилецьким, Антоном Рубаном, Алєксандром Павленком та Андрєєм Смирновим. З оренди з "Білого Барса" повернувся захисник Владислав Сушков. Був би у цій компанії також центрфорвард Богдан Ступак, але він досі заліковує травму, отриману в травневому поєдинку проти поляків за збірну України.
Також буквально кілька днів тому повернувся в "Сокіл" російський центрфорвард Єгор Кузьменко, котрий у попередньому чемпіонаті грав у першій ланці разом із Рубаном та Міхновим. У міжсезоння Єгор намагався закріпитися у складі клубів російської вищої ліги – тюменському "Рубіні" й "Омських Крильях". Але в обох випадках безуспішно.
Єгор Кузьменко / Фото Івана Вербицького
"У Тюмені був на переглядовому періоді 12 днів, – розповідає Єгор. – За їх підсумками мені сказали, що в них є молоді гравці. Вочевидь їм потрібні люди посильніше. Зрештою, з тренером розійшлися нормально. Команда там серйозна, третє місце в минулому сезоні посіла. Побув пару днів удома і отримав запрошення з Омська. У них зламався центральний нападник, тому шукали заміну на провідні ролі. Зіграв за "Крилья" два товариських матчі, мене виставляли у третій-четвертій ланках, з молодшими від себе хлопцями (Єгорові – 22 роки – авт.). Як на мене, грав непогано. Все начебто складалося добре, але після повернення з виїзду тренер сказав: "Ти хороший хокеїст, знайдеш собі команду, а нам потрібен досвідченіший нападник".
Кузьменко каже, що мав пропозицію з казахстанського "Орлана".
"Туди міг їхати і відразу підписувати контракт, – розповідає Єгор. – Але набрав Олега Леонідовича (тренера "Сокола" Олега Шафаренка – авт.). Подумав, що в Києві провів гарний попередній сезон, плюс команда в жовтні стартує в Континентальному кубку. Шафаренко сказав, що буде радий мене бачити. Ось я й повернувся. Повернувся злим, бо мені не сподобалося, як мене оцінили в Росії. Вважаю, що був сильнішим за окремих хлопців. Але залишили їх, бо вони – місцеві вихованці. В "Рубіні" і "Крильях" не хотіли чекати, поки я розкриюся. Їм потрібні новачки з досвідом. Тому тепер маю подвійну мотивацію. Повернувся в "Сокіл", щоб всім довести, що я вмію і можу. Мабуть, щоб тебе взяли серйозні російські клуби, спершу треба показати себе повноцінно тут, в Україні".
Разом з тим, Єгор не приховує, що в "Соколі" йому подобається.
"Команда трохи оновилася, але новачки – хороші хлопці, ми легко знайшли спільну мову, – каже. – Радий повернутися до Києва. Приїхав сюди підготовленим, тому збори мене не лякають. Я почав готуватися індивідуально, винайнявши тренера, ще 10 червня. Кросфіт, зал – гарно підготувався, бо хотів проявити себе з найліпшого боку в "Рубіні". Тому нині мені легше. Більшість хлопців тут не тренуються ще й місяця, а я вже працюю два, півтора з них – на льоду. Тепер за місяць до старту чемпіонату спробую додати ще більше, щоб наступний сезон був сильнішим, ніж попередній".
Москвич Кузьменко стверджує, що завжди ставився до України з симпатією, а за рік життя тут лише переконався у своїй правоті.
"Київ – прекрасне місто, не якась глибинка, – каже. – Тут є куди з’їздити, де погуляти з дівчиною. Вона теж росіянка і їй теж у Києві дуже подобається. Мене тішить, що українська ліга стає сильнішою. В майбутньому сезоні має бути ще цікавіше. Ми спробуємо взяти чемпіонство. Думаю, до початку чемпіонату з’явиться ще кілька легіонерів і "Сокіл" буде дуже конкурентоздатним".
"Тренувальний процес у Шафаренка – непростий, інтенсивний"
Наразі новачків у "Сокола" шестеро. То – воротар збірної України Артур Оґанджанян, який минулий сезон провів у північноамериканській лізі NCDC за клуб New Hampshire Jr. Monarchs, вихованець "Сокола", захисник Артем Пономаренко, котрий за океаном виступав за юніорську команду "Бостон Брюїнз", оборонець Сергій Логач з "Білого Барса", білоруський нападник Антон Єлисеєнко з клубу "Гомель", а також два російських захисники – Ґлєб Нікітін з російського клубу молодіжної хокейної ліги "Амурські Тигри" і Андрєй Алєксєєв з того ж "Гомеля". Інші потенційні новачки наразі перебувають на перегляді. Тренується з киянами зокрема 35-річний нападник Віктор Андрущенко. Вихованець "Сокола" всю свідому кар’єру провів у Білорусі. У 2015-2016 роках Віктор навіть виступав за збірну сусідньої країни. Зараз Андрущенко намагається закріпитися в складі клубу, з якого шлях у великий хокей для нього розпочинався.
Антон Єлисеєнко / Фото Івана Вербицького
А ось іще один екс-збірник Білорусі 30-річний Антон Єлисеєнко, який у минулому сезоні дійшов разом із "Гомелем" до фіналу чемпіонату своєї країни, поступово звикає до Києва.
"Поступово приживаюся, окрім тренувань, вивчаю місто, – каже нам Антон. – Я приїхав разом з сім’єю, дружиною і маленькою дитиною. Багато гуляємо, поплавали на теплоході по Дніпру. У Києві дуже гарний центр. Був у Києво-Печерській лаврі. Сильне історичне місце. В хокейному аспекті теж загалом усе гаразд. Олега Шафаренка добре знав ще як гравця. Ми багато грали один проти одного в чемпіонаті Білорусі. І як тренер він вже має добру репутацію. Тренувальний процес у нього непростий, інтенсивний. Треба потерпіти, щоб було легше в чемпіонаті. Коли бігаєш, стрибаєш, носиш ваги, чимало швидкісної роботи на льоду – це найнеприємніший період для будь-якого хокеїста. Хочеться пошвидше почати грати, щоб подивитися на ефект від цієї роботи. Для мене то цікавий досвід, бо досі виступав лише в чемпіонаті Білорусі. Хотілося змінити обстановку і дуже радий, що отримав таку нагоду".
Окрім тренера, Єлисеєнко був знайомий іще з двома хокеїстами "Сокола".
"З Андрієм Міхновим ми в один період грали разом у складі мінської "Юності" і жлобинського "Металурга", – каже. – Також доводилося грати проти Дмитра Німенка, коли він виступав за "Гомель". Хороший професіонал. Загалом у "Соколі" зібрався гарний колектив. Усі стараються, віддаються. Приємно в такій команді виступати. Тут чимало молодих гравців, які добре обучені і утворюють хороший симбіоз з досвідченими виконавцями. Звісно, про зіграність ланок поки говорити рано. До початку сезону поєднання ще змінюватимуться неодноразово".
"Не бачу проблеми в тому, що не виступимо в Кубку Донбасу"
У ці строки "Сокіл" мав виступати на Відкритому кубку Донбасу. Проте терміни проведення цього турніру були зміщені на кінець серпня, через непорозуміння клубу "Донбас" з керівництвом льодової арени "Альтаїр" у Дружківці. Тож замість того кияни сьогодні 13 серпня о 19:00 і 14 серпня о 12:00 проведуть два спаринги у Кременчуку проти місцевого клубу, який у минулому чемпіонаті перемогли в півфіналі чемпіонату України.
Наразі Олег Шафаренко прищеплює новачкам свою ігрову філософію / Фото Івана Вербицького
"Не бачу проблеми в тому, що не виступимо в Кубку Донбасу, – коментує Олег Шафаренко. – Буде більше часу на підготовку. Єдине, що вплинуло на плани підготовки – зміщення старту чемпіонату з 30 серпня на 17 вересня. Після Кременчука продовжимо тренування в Києві, а 18 серпня плануємо виїхати на турнір у Білорусь".
За словами тренера, у цей період найінтенсивніших навантажень дуже важливим є фактор відновлення хокеїстів. "Пошкоджень і травм різного характеру вистачає після кожного заняття, – констатує Шафаренко. – На щастя, хлопці видужують, але роботи в нашого лікаря Володі Секретного багато. Тим, у кого пошкодження серйозніші, допомагає відомий медик Роман Блонський з "Європейської ортопедії". Ця клініка є нашим партнером ще з минулого сезону. Думаю, з точки зору реабілітації хокеїстів ліпших за "Сокіл" в Українській хокейній лізі немає".
Олег Шафаренко додає, що селекційний процес наразі триває і новачки до початку сезону ще будуть. "Ми не маємо змоги привозити на перегляд у тренувальний табір по 50 гравців одразу, – пояснює тренер. – Тому провадимо крапкову селекцію. Наразі маємо 20 гравців. Подивимося, як вони проявляться в ігровому режимі".