Турнірне становище перед матчем

Україна, маючи в активі 19 очок, посідала лідируючу сходинку у групі 4, випереджаючи найближчих переслідувачів – Росію та Францію – тільки на один заліковий бал.

Читайте також: День в історії: 14 років виходу України у чвертьфінал ЧС та унікальному досягненню Шовковського

Ситуація виявилася хиткою, адже за реалізації певного сценарію та чи інша збірна ризикувала "пролетіти" повз чемпіонат Європи – навряд чи Йожеф Сабо та Олег Романцев серйозно розраховували на перемогу Ісландії, тим паче на "Стад де Франс".

Перед матчем Росія явно розраховувала на реванш – у першому раунді відбіркового циклу, проведеному 5 вересня 1998-го, "жовто-сині" у Києві здолали гостей з рахунком 3:2.

Про що сторона опонента бажала якнайшвидше забути – взагалі команда з тріском провалила початок кампанії, надалі не здобувши жодного пункту проти Франції й Ісландії. Це стало приводом для звільнення Анатолія Бишовця.

Водночас Україна подолала дистанцію досить рівно, показово не зазнавши жодної поразки, але примудрилася зафіксувати нічиї з Ісландією та, що найприкріше, Вірменією – явно прохідним суперником.


Турнірна таблиця перед матчем Росія – Україна

Вболівальники і ситуація перед матчем

Всі 78 600 квитків в "Лужники" на матч року були розкуплені задовго до 9-го жовтня. Спекулянти продавали їх в шість разів дорожче собівартості. З ложі за зустріччю дивився Володимир Путін, який тоді був прем'єр-міністром. До першого президентства залишалося ще кілька місяців, але його рейтинг вже був дуже високий.

Перед матчем ситуацію в Росії неможливо було назвати спокійною. Через теракти у вересні 1999-го команду посилено охороняли, обійшлося і без традиційної прогулянки центральними вулицями Москви.

Тому розцвів справжній бойовий "околофутбол". До прибуття українських уболівальників московська міліція готувалася як до великої військової операції.

З раннього ранку до Київського вокзалу було стягнуто сотні міліціонерів і омонівців, озброєних не тільки кийками, а й автоматами. Вже на самому матчі було близько 4000 правоохоронців – можливо, навіть більше, ніж уболівальників з України.


Українські вболівальники на матчі Росія – Україна / Фото: Gettyimages.ru/Tim De Waele

Але це не завадило трапитися махачу перед матчем молодіжок України і Росії. Трохи більше, аніж 50 уболівальників з Києва влаштували рівний бій з 300 москвичами біля стадіону "Динамо", після чого всіх повантажили в автобуси і відправили відразу на "Лужники". А найвідчайдушніших ловили навіть в метро.

Підігрівала ажіотаж і преса. По російському телебаченні крутили дивну рекламу з українським селом, а преса змагалася в заголовках.

8 жовтня на першій шпальті свіжого номера "Совєтского спорта" величезними буквами стояв напис, що обіграє прізвища гравців російської збірної (мовою оригіналу): "Бей, Хохлов, держи, Хлестов, не пропускай, Филимонов, спасай Россию!".


Провокаційний заголовок "Совєтского спорту" перед матчем Росія – Україна

Драматичний розвиток матчу

Поєдинок, як і очікувалося, розпочався без будь-яких прелюдій – Росія діяла з позиції сили та за підсумками першого тайму була об’єктивно ближчою до відкриття рахунку.

За десять хвилин до перерви господарі змарнували декілька вбивчих нагод – двічі Шовковського потурбував Дмитро Хохлов, чий другий удар на себе прийняла штанга.

М’яч пронісся поряд зі стійкою після спроби Титова, а Олександр Панов, пробивши головою, не влучив з двох метрів у порожній кут – сфера під напружені погляди багатотисячної публіки, на щастя, пролетіла вище.

У другому таймі володіння м'ячем підрівнялось, а у Росії пропали моменти. Однак, все змінилось на 75 хвилині, коли англійський рефері Девід Еллерей дав спірний штрафний – ні українські, ні російські журналісти так і не визначилися за що.

Українці вибудували стінку з чотирьох чоловік, але це допомогло – Карпін потужним ударом прошив сітку воріт. Уболівальники в екстазі, камери квапливо вихопили реакцію VIP-ложі, де розмістилися чиновники – прем’єр-міністр Володимир Путін аж зіскочив зі свого місця. 13 хвилин – ось стільки часу відділяло Росію від Євро.

Гол Шевченка, що змусив замовчати "Лужники"

87-а хвилина. Смертін фолить на Мізині, до точки підходить Андрій Шевченко. І дарує легендарний гол збірної України – Філімонов після його удару ніяково завалився на спину і разом з м'ячем впав у ворота.

Протяжний зойк на коментаторській позиції і приречений викрик Гусєва "Боже мій… Філімонов закидує м’яч у власні ворота", а далі – мертва тиша. Романцев похапцем йде у підтрибунне приміщення. Пізніше ворота, у яких відзначився форвард "Мілана", знищать.

Гол Андрія Шевченка у ворота Росії у 1999 році: дивіться відео

Коли він пішов бити штрафний, я підійшов прямо до бічної лінії і сказав: "Андрію, йди туди! Ти добре граєш головою!". А він каже мені: "Йожефович, я зараз заб’ю!". Звідки він знав це? Може, відчував? Звичайно, Романцев розбирав нашу команду. Андрій весь час подавав на передню штангу, куди йшли центральні захисники і головою перекидали м’яч на дальню штангу. Мабуть, воротаря "затуркали" до такої міри, що Шевченко ще не вдарив, а він вже пішов вперед! Він був упевнений, що м’яч піде на ближню штангу. А Андрій його підрізав якось, і м’яч пішов у ворота. Воротар задкував-задкував, і в підсумку сам собі закинув. Напевно, таке буває один або два рази в житті,
– пригадав Сабо.

Згодом Філімонов, прокручуючи ситуацію в голові, скаже, що хотів упіймати м’яч. І додасть: "Треба було перевести кулаком на кутовий".

Після матчу

Кожен, хто дивився гру, пам'ятає той вечір саме завдяки голу Шевченка. Повна радість в Україні і тотальна тиша на "Лужниках", де уболівальників добили ще й повідомленням з Франції, що господарі взяли перемогу 3:2.

Читайте також: Ретро дня – 14 років тому "Мілан" Шевченка поступився "Ліверпулю" у драматичному фіналі ЛЧ

На післяматчевій пресконференції тренер росіян Романцев був небагатослівним – він попросив не завантажувати його питаннями: "Напевно, сьогодні був не наш день, адже ми давно не мали стільки моментів, скільки сьогодні. А збірна України так не ризикувала протягом усього турніру. Я думаю, що виставив правильний склад, атакуючий, про який думав впродовж декількох днів. Я вдячний усім футболістам і зараз не хочу нікого осуджувати, тим більше, що досі відчуваю стрес. Для мене це страшна катастрофа".

Сабо ж переконував у тому, що йому не пощастило: "Я якраз тренер невдаха. У Єревані ми мали шість стовідсоткових моментів, і, реалізуй хоч один з них, зараз би не стояло питання про перше місце. Або взяти домашній матч з Ісландією. Ведемо 1:0, удар, три рикошети – і м’яч в наших воротах. Гол Шевченка – це не везіння, а помилка вашого воротаря. І разом з тим – це майстерність Шевченка, тому що він вже забив не один такий м’яч. Я можу показати вам касету, де Шевченко на тренуваннях по 30-40 хвилин виконує і зліва, і справа такі штрафні. Це майстерність, і в гастрономі його не продають".

Підсумок матчу дозволив вистрілити у відповідь залпом газеті "Команда". Через день після обкладинки "Совєтского спорта" в ній встигли випустити матеріал про тренера збірної Росії Романцева під назвою "Москаль-чарівник". Після ж матчу в "Команді" поставили жирну крапку:

Також 12 жовтня 1999-го на титульній сторінці газети "Команда" красувався напис: "Прорвались! Пока, правда, в плей-офф". Шкода, що він виявився пророчим – у листопаді нас зупинила Словенія.

Росія – Україна відеоогляд матчу