Збірна України – не футбольний клуб: чому Шевченко провалився

Заведено вважати, що у поразці завжди винен тренер. Це стереотип і перебільшення, але коли команда систематично не дає результату, то саме робота тренерського штабу має підпадати під детальний аналіз. Але у нас чомусь з 2018 року завжди шукають крайнього будь-де, але не серед тренерів. Не дай Боже щось негативно сказати про Шевченка. Так відбувається і цього разу – більшість захищає. Інші мовчать, або трошки згадують тільки про не виклик Буяльського.

До теми Провальний старт: чи є в України шанси вийти на чемпіонат світу з футболу 2022

Керманичу збірної України створили теплу ванну, і замість нього шукають виправдання для результату. Не потрапляння на ЧС в Росії одні виправдовували тим, що команда тільки почала будуватись, гравці не можуть швидко зрозуміти тренера, або відсутністю потрібних виконавців під бачення гри Шевченком. Доходили навіть до того, що не вихід на ЧС це добре, бо не потрібно було пізніше приймати рішення про поїздку в Росію, а значить уникнули інформаційного шуму, провокацій та проблем.

До речі, в ці дні збірна України з важкої атлетики змагається на чемпіонаті Європи в Москві, і всі мовчать. Вже здобули 6 медалей, з яких три золоті.

Подальші результати команди Шевченка ніби виглядали хорошими. Виграли групу у Лізі націй, потрапили на Євро, показали моментами не погану гру. Після чого Шева на п’єдесталі, все інше ми не хочемо бачити. Але і в грі тієї команди було багато проблем: десь нам дуже сильно щастило, десь суперникам не пощастило. З одного боку це нормально, а з іншого ми все списували на тренерський талант Шевченка і "неймовірну" гру.

Проте якість тренера Шевченка дуже добре було видно у двох матчах – поразка від Франції 7:1 та Іспанії 4:0. Це реальний рівень роботи його тренерського штабу. Вміння обирати тактику та доносити вимоги до підопічних. Здатність швидко інтегрувати нових гравців та внести зміни до гри під час матчу (як Шева керує діями команди ми прекрасно чули в останні матчах). Не варто все списувати на травми та коронавірус. Вони у всіх, а в гравців збірної Франції та Іспанії ще є важкі матчі в чемпіонаті, та куди насиченіший календар.

Порівняння рівня гравців та чемпіонату не таке важливе. Тому що збірна – це результат тут і зараз і на короткій дистанції, а не на довгій. Приклади Ісландії, Фінляндії, Північної Македонії та Вірменії це прекрасно показують. Навіть України, яка відібралась на ЧС 2006 року, підходить для такого прикладу. Половина основного складу тієї команди не мала постійної практики у своїх клубах, багато хто грів лавку та виходив на поле на 10-15 хвилин, але результат команда дала, бо збірна – це не клуб і тут інші завдання.

Шевченко і його тренерський штаб працює зі збірною, як з клубом. Одні й ті ж гравці, та сама тактика, ті самі підходи не залежно від суперника, мінімум нового та змін. Якщо на короткій дистанції 2018/19 років це дало результат, то у довшій перспективі команда посипалась.

Збірна – це найкращі на цей час гравці. Але в нас досі викликають за старі заслуги. Бо гравець відповідає баченню тренерів. А можливе бачення тренера неправильне?

Читайте також Ми повинні стати командою, – Шевченко назвав причину провалу з Казахстаном

Чи можна було підсилити центр поля в останніх матчах за рахунок виклику Юрченка і Назарини? Можна! Але Шевченко напевно вважає їх "тупенькими", які не можуть зрозуміти його "інтелектуальний футбол". Чи підсилили б гру Кабаєв, Кочерчін, Гуцуляк та Тотовицький. Так! А враховуючи зміну тактики, вони б ще й добре вписались. Хоча Гуцуляк вписувався і без цієї зміни. А ще в нас викликають Ярмоленка і Коноплянку, які не грають. Зате немає Петряка і Шведа, що можуть їх замінити. А потім ми слухаємо від захисників Шевченка, а що він міг зробити, в нього ж вінгерів не було для звичної тактики. Для початку треба було відкрити будь-який спортивний сайт і прочитати, що його гравці не грають і не готові до матчів збірної, а ще у світі існують такі речі, як телефон та Zoom, що дозволяють поспілкуватись з гравцями напряму. Збірна України – це не реабілітаційний центр і не група підтримки. Для чого викликати тих, хто не буде грати?

Зінченко і Маліновський

Питань щодо якості гри та самовіддачі цих футболістів немає. Для України вони топ, і є хорошими гравцями європейського рівня. Але Шевченко зробив збірну залежною від них двох. І якщо вони не можуть нічого придумати на полі, то все – кінець. Можна мати кращу статистику в команді після гри, завдавати 5-6 ударів по воротах, віддавати 42 передачі з точністю 87%, але це не гарантує перемоги команди.

Я був присутній на грі Першої ліги України між Вересом та Чорноморцем. Весь перший тайм поруч зі мною стояв тренер Руху Олександр Грицай. Обговорюючи матч зі своїм підопічним Максимом Білим, він періодично видавав фрази "люблю такі паси", "оце класна передача", "яке бачення поля". Так він коментував гру Сергія Кравченка та Беки Вачіберадзе. У підсумку одесити програли 4:0, Бека отримав вилучення, а Кравченко нічим, крім класних передач, не запам’ятався. Два гравці, що вміють грати в "інтелектуальний футбол", не можуть вирішити долю матчу. Це б спрацювало ще 10 років тому, але не зараз. Важливо, щоб грала команда, а не окремі гравці. Аргентина має Мессі – і що це їм дало? Шевченко всю гру покладає на цих двох гравців, але вони не можуть витягнути команду. В окремих епізодах це вдається, але не систематично.

У нас були матчі Ліги нації в групі A, це був простір для введення нових гравців та відпрацювання різних тактик. Але ми системно награвали склад на "Євро-2020", навіть після того, як його перенесли. Шевченко ставиться до збірної України, як до клубу і забуває, що він не може контролювати гравців постійно та визначати їх степінь навантаження і якість гри. Вони всі мають свої команди, грають у футбол, який там ставлять інші наставники і тільки на тиждень приїжджають для вирішення завдань збірної. Ключове – це завдання, результат, а не якість гри. Так, ми почали отримувати задоволення від гри збірної, але результат нічим не вражає.

Що важливіше: якість футболу чи результат? Результат, завжди результат. Проте в нас за роботи Шевченка говорять більше про стиль гри, красу і якість футболу. І таке бачення впливає не тільки на національну команду. Він вимагає, щоб молодіжна збірна теж грала в "складний інтелектуальний футбол". Саме це є пріоритетом для тренера. І це точно правильно у клубі, бо в будь-який момент гравця з U-21 можуть взяти в першу і він має розуміти, що робити. Але скільки гравців з молодіжної збірної, що грають в "інтелектуальний футбол", заграли в Шевченка? Жодного! Зате молодіжка провалила попередній відбір на Євро і судячи з останніх результатів, шансів потрапити на наступний форум в неї теж буде не багато. Молодіжна збірна – це більше про міжнародний досвід, вміння боротись, та здобуття перемог всупереч. А не про єдиний стиль гри з національною командою. Це не футбольний клуб.

Ви скажете, що Трубін потрапив у збірну. Так, і будете праві, один гравець, воротар, який не впливає сильно на загальний концепт організації гри. І він потрапив у збірну завдяки грі за клуб. Саме рівень гри за клуб під час конкретного проміжку часу має бути визначальним, а не ефемерне розуміння вимог тренера. Якщо тебе не можуть зрозуміти гравці, то це твоя проблема, а не тренера.

До речі, мінімум половина гравців молодіжної збірної України представляють клуби, з яких Шева не викликає. Якщо їх не купить Динамо, Шахтар чи якийсь бельгійський клуб, то шансів у них мало. То для чого їм цей "інтелектуальний футбол"?

Вимога Шевченка вплинула наразі на те, що у нас мінус одна команда, яка бореться за потрапляння на Чемпіонати Європи. Вона готує не зрозуміло кого і для чого. За тиждень в молодіжці гравець не стане краще розуміти футбол. Зате може отримати досвід гри проти сильніших суперників, загартуватись у важких матчах та поборотись за трофей, а не просто за потрапляння в заявку.

Наразі Шевченко показує себе не як прогресивний, сучасний тренер. Він консерватор, який вибудував певний механізм і боїться робити зміни, щоб все не завалилось. У нього немає відповіді на будь-яке проблемне питання. І якщо на Євро не зможуть поїхати Зінченко і Маліновський, то команда Шеви просто розсиплеться, бо плану Б в нього немає. Бажання взяти 25 гравців і працювати з ними, не міняючи цикл, два, три не призведе до стабільного результату. Це дасть на піку цього складу певний успіх, але в основному будуть невдачі.

Шевченко працює у збірній з 16 лютого 2016 року – 5 років. З них чотири з половиною – головним тренером. Але наразі він не показав кращого результату, ніж Блохін чи Фоменко. А гра не краща, ніж в команди Лобановського чи навіть Михайличенка. Підіймати його на п’єдестал і чекати неймовірного результату – це обманювати себе. Зміни мають відбутись вже в наступному матчі, і не важливо, що є гравці, які "заслужили поїхати на Євро". Вже на попередній чемпіонат Європи поїхали "заслужені гравці" і ми отримали провал.