Тут Вадим Нестерчук почувався немов у власній стихії. Успішному бізнесменові було нудно сидіти в офісному кріслі й ходити на ділові зустрічі. Хотілося справжніх пригод. 2008 року він заснував першу повноцінну українську команду для участі в легендарному ралі-рейді "Дакар" і з того часу був його щорічним учасником.
460 команд, 8 тисяч кілометрів або майже чверть екватора. Кожен кілометр – це випробування сили, стратегії, витривалості і жаги до перемоги.
Перший етап – зазвичай десяток кілометрів, зате наступний ледь не в 20 разів довший. Далі йдуть високогір’я на 4,5 кілометри й нарешті один із найскладніших етапів – пустеля Атакама. Тут пісок дуже сипучий, температура — 50 градусів, відповідно у салоні ще вища. Тут забуваєш про матеріальні цінності, натомість мрієш лише про воду й сон.
Його поява на старті чи фініші завжди була феєрична. Нестерчук умів закохати в себе глядачів. Прапори, вишиванки — наша команда завжди привертала увагу.
2013 року крісло штурмана теж зайняв українець — Володимир Дем’яненко. Це вперше команда складалась лише з українців. Тоді ми посіли 26 місце. Готуючись до наступних змагань, Нестерчук вирушив в Об’єднані Арабські Емірати – пустелю Руб-ель-Халі.
Читайте також: Як українець першим створив з гідроплана грізний бойовий літак
Зазвичай там ніхто не наважується тренуватись, але українець любив виклики. Автомобіль застряг у піщаній пастці й після невдалих спроб вибратися з піску вийшов з ладу. Нестерчук відправив рятувальникам свої координати, але вони запізнились — він загинув.