Мрії збуваються: ексклюзив із засновницею Академії художньої гімнастики Анною Різатдіновою

15 вересня Анна Різатдінова відкрила двері власної Академії художньої гімнастики у Києві. Набір дітей проводився у чотирьох вікових категоріях. Анна вважає, що потрібно дати шанс кожній дитині спробувати свої сили у гімнастиці та хоче виховати майбутніх збірниць для України, пише 24 канал.

До речі: Провідні спортсмени України отримали іменні нагороди на "Площі зірок" у Києві: фото

Втілення давньої мрії

– У який момент з’явилась думка, що хочете відкрити власну Академію? Наскільки довго розробляли концепцію, щоб знайти підхід до кожної дитини?

– Про те, щоби відкрити власну Академію гімнастики, я задумувалася давно. Але ніяк не наставав потрібний момент. Зараз мене не зупинила навіть пандемія. Хоча, з точки зору бізнесу, це доволі ризиковано. Але я вирішила: "Або зараз, або ніколи".

Після Олімпіади-2016 почала їздити з майстер-класами в різні куточки світу – була в Бразилії, Техасі, США, Мексиці та інших країнах. Вже тоді замислилася, чому б не стати мені тренером? Повернувшись в Україну, відкрила невеличку студію за містом. Набрала дітей чотирьох років і почала з ними працювати.

Це таке щастя знайомити дітей з художньою гімнастикою, бачити, як їм подобається, з якими щасливими обличчями вони біжать на тренування. Немає нічого кращого за ці відчуття. Власне, це мене і надихнуло відкрити власну Академію гімнастики.

Особливість Академії Анни Різатдінової

– Чим особлива саме Ваша академія? Чим вона відрізняється від інших?

– Говорячи про художню гімнастику, люди часто зачіпають такі теми як пресинг, моральне насилля. Я у своїй Академії хочу зруйнувати цей стереотип. Займатися улюбленою справою та досягати результатів можна без криків і принижень. Ми також будемо вимогливі до дівчат. У нас професійна спортивна академія, а не гурток для здоров’я. І в майбутньому ми плануємо виступати на змаганнях та отримувати розряди. Але вимагати результатів, ціною образ чи підвищеного голосу, – не мій спосіб. Я прагну знайти підхід до кожної дитини.

Річ у тім, що коли особисто я прийшла у гімнастику, мені відразу сказали: "Руки не такі, ноги закороткі, плечі заширокі" Такі слова дуже впливають на дитячу психіку та самооцінку. Тому у моїй Академії такого категорично не буде. Ми здійснюємо не відбір, а набір – беремо абсолютно всіх – і низьких, і високих, і худих, і товстеньких. Можливість спробувати себе у художній гімнастиці повинні мати всі.

Але повторюся, ми все ж таки націлені тренувати професійних спортсемів. Тому я набрала досвідчених тренерів і хореографів, а також спортивного психолога. У нас хороший зал з високою стелею у центрі Києва, гарні роздягальні – це те, чого не було у мене, коли я починала займатися.

– Наскільки складно знайти висококваліфікованих тренерів із художньої гімнастики?

– Відкриваючи Академію, я пересвідчилася, що дуже складно. Більшість професіоналів або виїхали закордон, або подалися у стретчинг чи пілатес, бо там більше платять. Але, на щастя, мені владося знайти "своїх" людей, у професіоналізмі яких я не сумніваюся.

– Як вдається бути присутньою на тренуваннях діток в Академії, попри насичений графік?

– Зараз мій пріоритет – Академія. Тому свій графік підлаштовую під неї і під тренування там. Я присутня на кожному занятті.

– Чи маєте на меті урізноманітнювати тренування дівчат в Академії одноденними майстер-класами від українських спортсменів з інших видів спорту?

– Так, звісно. Я планую проводити і танцювальні майстер-класи, і мотиваційні лекції. Тому що це дуже важливо. Більшість акцентується виключно на тренуваннях, але, як мене, ментальна та психологічна складова не менш важлива. Тому я хочу, аби мої учениці розвивалися не лише спортивно, а щоби росли як особистості.

Оце так: Гімнастка Анна Різатдінова оригінально у шпагаті скуповує продукти: відео

Мотиваційна порада від призерки Олімпіади

– Як юним дівчаткам стати справжніми фанатиками художньої гімнастики?

– Дітей потрібно мотивувати. Тому, до прикладу, як домашнє завдання я даю їм подивитися фільм про спортсменів, який би надихнув їх на подальші заняття, чи почитати про десять видатних світових гімнасток. Найкраще мотивувати дітей на чиємусь прикладі.

Особисто мене мотивує те, як мої дівчатка прибігають і кажуть: "Аня, Аня, а ми бачили твій виступ на Олімпійських іграх чи на "Танцях з зірками". Ми так само хочемо". Для мене це найкраща похвала і мотивація надихати та бути для когось прикладом (усміхається).

– Як не втратити мотивацію та віру у власні сили, щоб продовжувати займатись художньою гімнастикою, коли тобі кажуть, що краще піти займатись чимось іншим?

– Буквально днями я запитала своїх учениць, для чого вони тренуються. І більшість відповісти не змогли. Я наказала усім подумати, бо наступне заняття ми розпочнемо з обговорення мети кожного. Без цілі досягати результатів неможливо. Я знаю це по собі. У мене також були моменти, коли опускалися руки. Особливо перед Олімпіадою, коли сил майже не залишалось. Але тоді я говорила собі: "Поки ти тут відпочиваєш, інші вириваються вперед". Це мотивувало мене підніматися та йти на тренування.

– Художня гімнастика асоціюється як жіночий вид спорту, але у деяких країнах чоловіки теж виступають. Чи бачите у майбутньому у Вашій Академії чоловічу групу, чи це буде зробити вкрай складно?

– Чоловічу групу на даний момент не бачу, але час диктує свої правила. Усе рухається вперед, тому всі шанси, що одного дня я тренуватиму також хлопчиків.

Іменна зірка та чемпіонські цілі

– Як гадаєте, чому часто досягення спортсменів починають цінувати лише після того, як вони завершують кар’єру?

– Мені важко відповісти на це запитання. Але особисто мені імпонує американська модель – там спортсменів цінують, майже як президента країни (усміхається). Мені, звісно, хотілося б, аби й у нашій країні так було. Бо поки що стати впізнаваними спортсмени можуть здебільшого завдяки участі в телевізійних шоу.

– Перша думка, коли сказали, що тепер і Ваша іменна зірка буде на площі зірок? Чи повірили та що для Вас вона означає?

– Я була безмежно рада (усміхається). Тому що ця зірка свого роду символ того, що нас, спортсменів, цінують у своїй країні. Окрема подяка засновникам площі зірок. Але загалом у мене не було такого відчуття, що я не могла повірити. Так повинно бути. Спортсменів, які роблять максимум, аби про Україну чули на світовій арені, повинні цінувати першочергово у своїй країні і стимулювати розвивати спорт у своїй країні.

– Олімпійська медаль, власна Академія, зірка на площі – все це вже є. Яка ж наступна мета Анни Різатдінової?

– Я не зупиняюся на відкритті Академії. У мене є мета виховати професійних гімнасток. Я не дуже люблю всі ці гучні слова про чемпіонок, але прагну підготувати професіоналку, яку потім передам у збірну до Ірини Іванівни Дерюгіної.

Також мрію про родину, як і будь-яка дівчина. Хочу мати той тил, якого у мене поки немає.

– Що б обрали Ви – виховати одну олімпійську чемпіонку чи декількох олімпійських призерок, які б здобули срібло або бронзу?

– Давайте повернемося до цього питання згодом. Для початку я підготую одну українську збірницю, а вже потім поговоримо про олімпійських чемпіонок (усміхається).

Наголосимо, що нещодавно Анна провела урок гімнастики для дітей з інвалідністю. Такі тренування відбуваються за ініціативи проєкту Sunrise Rehabilitation, який допомагає дітям проходити психологічну та фізичну реабілітацію. Як для Анни, так і дітей, цей урок був мотиваційним та надихаючим, щоб розвиватись та ставати ще кращими.