Ситуація в боротьбі нині близька до революційної. І причиною тому – колізії навколо призначення тренерів національних збірних. Процедура в цього процесу начебто й зрозуміла, але заплутана одночасно. Профільна федерація з виду спорту своїм рішенням може лише рекомендувати певну кандидатуру (чи кандидатури) на розгляд міністерства молоді і спорту. Після того кожен бажаючий (не лише ті, чию кандидатуру підтримала федерація) має нагоду відстояти свою програму перед Комісією з конкурсного відбору претендентів на посади державних та головних тренерів штатної команди національних збірних команд України з видів спорту при Мінмолспорті. Експерти обирають з їх точки зору найдостойнішого і подають на затвердження міністру.

Лебідь, Рак і Щука

Варто відзначити, що не далі як влітку цього року Асоціація спортивної боротьби України отримала нове керівництво. Олімпійський чемпіон Ельбрус Тедеєв, котрий очолював організацію з 2004 року, тобто з того часу, як завершив кар'єру спортсмена, залишив посаду після того, як зазнав політичного фіаско. Замість нього майже одноголосно новим очільником АСБУ став колишній борець греко-римського стилю, бізнесмен Олег Кравченко. Разом з ним був обраний новий виконавчий комітет. Він виявився розгалуженим як ніколи: одних лишень віце-президентів зібралося 19. Оскільки посаду віце-президента зайняв Юрій Копитко – син одіозного підприємця Богдана Копитка, на провідні ролі вибилося львівське крило.

Богдан Копитко
Богдан Копитко / Фото ГалІнфо

Згідно з рішенням нового виконкому АСБУ Мінмолспорту на посаду головних тренерів збірних з вільної і греко-римської боротьби були запропоновані кандидатури відповідно Григорія Данька та Сергія Андрєєва. Проте, враховуючи, що Асоціація розглянула далеко не всі можливі варіанти. Крапку було ставити рано.

Читайте також: Раніше чи пізніше, але москалі на Україну мали напасти, – фанат "Динамо" Славуня

Засідання міністерської комісії відбувалося 3-4 грудня. Попередньо кандидатів на посаду тренера греко-римлян було четверо, вільників – троє. Однак безпосередньо під час засідання комісії відмовитися від боротьби вирішив Руслан Савлохов, спеціаліст, який очолював команду з вільної боротьби цілих 16 років. Під керівництвом Руслана Сослановича збірна України виграла золото (Ельбрус Тедеєв), два срібла і бронзу Олімпійських ігор; три золота, чотири срібла і 15 бронзових нагород чемпіонатів світу; сім золотих, 14 срібних і 22 бронзових медалі чемпіонатів Європи. І це без урахування двох світових чемпіонських титулів Тедеєва, у котрого Савлохов був особистим наставником, у 1995-му і 1999-му.

Досвідчений спеціаліст пояснив свою позицію просто:

Вільна боротьба в Україні піднялася до найвищих світових вершин завдяки моєму старшому братові Борису. Цього не зможуть заперечити навіть недруги. Проте сьогодні склалася ситуація, за якої протистояння загострилося до такої межі, що хтось мусить поступитися. Тому аби не говорили, що осетини погубили вільну боротьбу, я вирішив вчинити мудро і поступитися особистими амбіціями, припинити протистояння, прийняти рішення на користь боротьбі, піти з посади і підтримати кандидатуру Олександра Захарука, одного з найсильніших борців світу другої половини 90-х – початку 2000-х років.

Власне, ознайомившись з програмами кандидатів, міністерська комісія вирішила віддати Захаруку, який у попередньому сезоні працював на посаді старшого тренера національної збірної з вільної боротьби, перевагу у протистоянні з Даньком за співвідношенням 14 проти 2-х.

При заслуховуванні кандидатів на посаду наставника збірної з греко-римської боротьби експерти теж зосередили увагу навколо двох кандидатур – запропонованого АСБУ Андрєєва і Артура Дзиґасова, який очолював команду впродовж останніх шести років. Очолював небезуспішно, адже після років безпросвітнього занепаду українські класики почали повертатися на ті позиції, які, здавалося б, розгублені. Достатньо згадати, що на трьох Олімпіадах до приходу Дзиґасова українські греко-римляни здобули лише одну нагороду (бронза Армена Варданяна в 2008-му), а на дев'яти чемпіонатах світу в період 2001-2013 років мали п'ять нагород (золото Володимира Шацьких, срібло і три бронзи).

Досягнення Дзиґасова впродовж шести років говорять самі за себе: срібло Жана Беленюка на Олімпіаді-2016, золото, два срібла і чотири бронзи чемпіонатів світу. На світовій першості-2015 у Лас-Веґасі українські класики здійснили фурор, вдруге у своїй історії (після Тампере-1994) здобувши відразу чотири медалі. Жан Беленюк на тих змаганнях став лише третім в незалежній історії української греко-римської боротьби чемпіоном світу.


Справа наліво: Володимир Шацьких, Жан Беленюк, Артур Дзигасов

На першості планети-2018 наші греко-римляни здобули дві медалі – срібло Беленюка і бронзу Ленура Темірова. Тож чи варто дивуватися, що міністерська комісія підтримала Дзигасова, віддавши йому перевагу над Андрєєвим 11 голосів проти 5-ти?

Чий Крим?

Здавалося б, усе об'єктивно і тепер справа за формальністю – підписом міністра. Однак історик за освітою Ігор Жданов, котрий до призначення на нинішню посаду до спорту не мав стосунку взагалі, вочевидь вирішив, що у тонкощах тренерського ремесла і підготовки національних збірних він розбирається ліпше, ніж олімпійський чемпіон Валерій Борзов, призери Олімпійських ігор Ніна Уманець, Олена Говорова, призер чемпіонату Європи у штовханні ядра Роман Вірастюк. То вони входили у згадувану комісію, яка беззаперечно підтримала Дзиґасова і Захарука.

Читайте також: Велика війна ще буде, але далі ніж зараз москалі в Україну вже не просунуться, – фанат "Динамо"

За моєю інформацією, рішенню пана Жданова передувала його емоційна перепалка з президентом АСБУ Олегом Кравченком. Після того міністр вирішив перевернути ситуацію з ніг на голову і вольовим одноосібним рішенням призначив тренером вільників Григорія Данька, класиків – Сергія Андрєєва.


Руслан Савлохов, позаду Олег Кравченко

Рішення щодо наставника команди з греко-римської боротьби позбавлене найменшого здорового ґлузду, адже окрім вище згадуваних об'єктивних факторів у вигляді досягнень Дзиґасова варто згадати й ще про деякі деталі. По-перше, Андрєєв у борцівському середовищі України як тренер практично невідомий. Віце-президент АСБУ Норік Ґеворкян запевняє, що Сергій Львович не займався активною тренерською діяльністю впродовж 27-ми років. Весь свій час він віддавав справам бізнесовим і, власне, як бізнес-партнер очільника Асоціації Кравченка на тренерську посаду був запропонований. Також пан Ґеворкян стверджує, що після анексії Кримського півострова Росією навесні 2014 року Сергій Андрєєв отримав паспорт громадянина РФ. Виданий документ начебто 14 жовтня 2014 року в Сімферополі.

Як то не дивно, але буквально через добу після появи цієї інформації спростовувати сказане Ґеворкяном взявся особисто міністр Жданов. На власній сторінці у "Фейсбуку" головний спортовець країни розмістив проскановану ксерокопію паспорта Андрєєва і написав:

Документи, що надійшли до Міністерства молоді та спорту України від претендента на посаду головного тренера штатної збірної команди України з греко-римської боротьби Сергія Андреєва, містять завірену ним особисто, згідно оригіналу, копію паспорта громадянина України. Він дозволив її опублікувати. Сергій Андрєєв, уродженець АР Крим, офіційно визнаний внутрішньо-переміщеною особою, виступає проти окупації Криму РФ. Ми звернулися до СБУ з проханням перевірити інформацію про наявність іншого громадянства у вказаного тренера. Водночас, згідно законодавства України, примусове автоматичне набуття громадянами України з тимчасово-окупованих територій громадянства Росії не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Зрозуміло, що останнім реченням пан Жданов перестраховується на випадок, якщо відповідний "документ" двоголовим орлом на обкладинці в ЗМІ таки з'явиться. Поки ж цього не сталося, можна вдавати, що все гаразд.

Патріот з Партії регіонів

Так само як можна не помічати цікавого минулого іншого призначенця Григорія Данька. Скажімо про підсумки виборів у мажоритарних виборчих округах до Чернігівської обласної ради. Переможцем в одномандатному виборчому округу №7 тоді став член Партії регіонів Данько Григорій Володимирович, проректор Національного університету фізичного виховання і спорту України. Судячи з повідомлень у пресі, "реґіоналом" він залишався аж до краху Януковича. Про це свідчить зокрема матеріал від руху "Чесно", присвячений головним прогульникам сесій Чернігівської облради.


Джерело Чесно

Є й ще одне цікаве відео, зняте під час перепалки між Даньком і директором олімпійського коледжу імені Івана Піддубного Олексієм Семенюшком. Запис своєї перепалки з Григорієм Даньком навесні цього року на власній сторінці у "Фейсбуку" розмістив сам пан Олексій. Предметом суперечки була поїздка на чемпіонат Європи з боротьби у Росії. Саме в той час міністр Жданов рекомендував українським атлетам і їхнім тренерам утриматися від поїздок на територію країни-агресора. Данько був одним з дев'яти членів виконкому АСБУ, хто проголосував за те, щоб в ерефію їхати.

Читайте також: Такого мусорського свавілля, як у часи незалежності, за совєтів не пригадую, – фанат "Динамо"

Ви задоволені цим рішенням? – перепитав Олексій Семенюшко. – Завдання Асоціації полягає в тому, щоб наші спортсмени їздили на Олімпійські ігри та чемпіонати світу, а не до Росії. Нічого ви не загубите, якщо правильно спрацюєте. Як інші країни їздять. Іран до Ізраїлю їздить? Азербайджан у Вірменії змагається? Де у вас документ, що (через бойкот чемпіонату Європи) ми губимо чемпіонат світу? Де підтвердження? Змагання і збори фінансуються державою. Це податки наших громадян.

Аргументи пана Семенюшка виглядали переконливо, але Григорій Данько продовжував істерично кричати і, здається, не слухав нікого.


Григорій Данько

Найсмішніше, що до влади Григорій Володимирович разом зі своїми однодумцями проштовхується саме прикриваючись патріотичними гаслами. Хоче весь патріотизм помітний на згадуваному відео в купі з тривалою вірністю "Партії регіонів".

Сокира за пазухою

Недалеко пішли й двоє екс-борців, які активно відстоювали потребу зміни тренера. Відстоювали неспроста, адже чорна кішка між Русланом Савлоховим і срібним призером Олімпіади-2008 Андрієм Стадником пробігла ще під час чемпіонату Європи-2009 року, коли львівський борець, за словами тренера, збирався здати фінальну сутичку чемпіонату Європи.

Він сказав, що суперники запропонували йому 50 тисяч доларів, – каже Руслан Сосланович. – Стадник ставив мене перед фактом, казав, що дасть нам на тренерський штаб 10 тисяч преміальних. Лише після того, як я обурився й підняв питання перед тренерською радою, Андрій злякався і поєдинок таки виграв.


Руслан Савлохов, позаду Григорій Данько

З того часу стосунки між спортсменом і тренером були зіпсованими повністю. А у відкриту площину конфлікт вийшов після того, як Савлохов не взяв Стадника до складу збірної на Олімпіаду-2012. У відповідь Андрій згуртував навколо себе групу друзів-борців, які ще тоді підписали відкритого листа з вимогою відправити тренера у відставку. Проте тодішнє спортивне керівництво на ультиматум не відреагувало, а після здобуття Валерієм Андрійцевим олімпійського срібла розмови на тривалий час перестали бути актуальними.

Стадник зі спорту пішов і став особистим тренером дружини, нині вже триразової олімпійської призерки, чемпіонки світу-2009 з жіночої боротьби Марії Стадник, вихованки львівської боротьби, яка представляє Азербайджан. Марія залишила Україну незадовго до Олімпіади-2008, до того втративши через вживання допінгу ще під українським прапором золоту нагороду чемпіонату Європи-2006. Коли спортсменці скоротили дворічну дискваліфікацію, вона вимагала негайної зустрічі з олімпійською чемпіонкою-2004 Іриною Мерлені, збираючись скласти титулованій борчині конкуренцію за поїздку на Олімпіаду-2008. Однак Мерлені резонно обурилася, що боротися зі спортсменкою, яка мала б бути дискваліфікованою, вона не буде. Стадник образилася і поїхала до Азербайджану. В недавньому інтерв'ю для "İmza CBC Sport" Марія пригадала, що одним з тих, хто наполіг на переїзді був майбутній чоловік, нинішній член виконкому АСБУ, полум'яний патріот Андрій Стадник.

Одним із тих, хто в 2012 році підписав згадуваного листа з вимогою відправити Савлохова у відставку був також триразовий чемпіон Європи Василь Федоришин, який на той момент ще мав статус срібного призера Олімпіади-2008. Втім, торік здобуту в Пекіні медаль у Василя відібрали через вживання допінгу. Нещодавно міністерство спорту зобов'язало його повернути отримані від держави преміальні.

З усього видно, що вся ця сповнена особистих образ когорта вирішила об'єднатися навколо того, щоб тренера Савлохова змістити. Оскільки на чемпіонаті світу-2018 українські вільники медалей не здобули, нагода підвернулася ідеальна. Що через стан здоров'я не змогли виступити на світовій першості лідери команди Андрій Яценко та Валерій Андрійцев, яких називає своїми найбільшими надіями вже новопризначений тренер Данько, не згадує ніхто. Впродовж останніх двох місяців на багаторічного наставника було вилито тонни помиїв зі шпальт видань, які досі не писали про боротьбу ніколи і, мабуть, напишуть ще не скоро.

Читайте також: Похорон українського хокею


Олександр Захарук

Коли ж досвідчений тренер проявив мудрість і вирішив поступитися посадою, сп'янілі від щастя реваншисти вирішили накинутися ще й на того, кого колишній тренер вирішив підтримати морально. До цілком самодостатнього спеціаліста Олександра Захарука миттю прикріпилося клеймо "ставленника Савлохова". Хоча аргументів цим здогадкам, м'яко кажучи, бракує.

Дуже мудро у контексті конфлікту висловився Валерій Андрійцев, найдосвідченіший поміж представників нинішньої збірної з вільної боротьби.

Цілком зрозуміло, що частина людей не хотіла бачити на посаді тренера Руслана Савлохова. Руслан Сосланович вирішив не йти на загострення і пішов з посади добровільно. Однак у тому й річ, що інша частина не сприймає на тому ж пості Григорія Данька. Поступатися ніхто нікому не буде. За таких обставин вважаю, що Захарук – ідеальна компромісна кандидатура, яка влаштовує всіх.

Всіх, та не всіх. Внутрішня боротьба за борцівську владу може затягнутися. Наслідки, враховуючи, що до старту Олімпіади-2020 у Токіо залишилося півтора роки, а наступний рік буде вирішальним з точки зору здобуття ліцензій на Ігри, можуть бути плачевними.

Читайте також: Показовий ЧС-2018: українські комплекси на тлі хорватського патріотизму