В Житомирі ніколи не було чорношкірих гравців: як фанати Полісся потрапили в расистський скандал

Хоч у футбольного клубу Полісся на логотипі й написано "1959" як рік заснування, відліком для сучасного клубу таки варто вважати 2016 рік. Адже саме тоді у Житомирі був створений клуб, який у 2017 році перейменували на Полісся. "Епоха розквіту" клубу прийшла після того, як у 2021 році клуб перейшов у власність мільярдера Геннадія Буткевича. А з його грошима до Житомира потягнулися і значно якісніші футболісти, які дозволили команді у 2023 році здобути путівку в УПЛ.

Читайте також УПЛ опублікувала календар чемпіонату України на сезон 2023-2024: коли гратимуть Шахтар та Динамо

Та новий сезон команда може почати з расистського скандалу, який спровокували фанати клубу. На сторінці фанатів клубу White Zt Family було опубліковано пост, в якому висловлювалися проти підписання гравців з Африки. Мова йде про Джарджу з Гамбії, Аніагбосо з Нігерії, Макуана з Конго. 

І одразу вдалися до маніпуляцій, написавши "найдорожча покупка (600 000 € за даними transfermarkt) – Бені Макуана з Монпельє". От тільки 600 тисяч євро – це сума, в яку оцінений гравець на цьому порталі, але не сама сума трансферу. Про те, скільки обійшовся перехід гравця, в Поліссі не вказують. А той же transfermarkt дає суму у 250 тисяч євро.

Серед іншого там заявили, що "молодим футболістам важко пробитися в основний склад першої команди Полісся, де грають такі іноземні легіонери".

Позиція WZTF однозначна – африканських легіонерів до "Чорного списку"! І справа тут не в расизмі. Ми хочемо, щоб за Полісся виступали передусім близькі за духом та менталітетом гравці. В Житомирі ніколи не було чорношкірих гравців, і це традиція, яка відрізняє наш клуб від інших. Селекціонери мають передусім шукати нових гравців на Житомирщині, в сусідніх областях, тобто історично за духом близькі до "Поліського краю". А вже потім звертати увагу на всю Україну та Європу,
– переконані фанати клубу.

Чому така позиція – це расизм

Такі висловлювання вболівальників клубу викликали чималі обговорення у футбольному середовищі України. І як би фанати Полісся не намагалися б довести, що "справа тут не в расизмі", їх висловлювання є саме расизмом. Вони виступають проти конкретних гравців з конкретного материка – Африки, і ще й вказують на колір шкіри. Вони не виступають загалом проти легіонерів в клубі, а саме проти африканських гравців.

Адже клуб підписав і контракт з футболістом Емілем Мустафаєвим. Він народився в Кропивницькому, але вирішив прийняти громадянство Азербайджану. І за молодіжну команду цієї країни вже зіграв три матчі. Але проти нього житомирські фанати нічого проти не мають.

В коментарях їм написали, як тоді бути, якщо клуб вирішить підписати угоду з таким футболістом, як Адерінсола Есеола. Це гравець, який народився в Житомирі в родині українки та нігерійця. Відповідь була "по мірі надходження проблем". Тобто навіть житомирське походження не гарантує футболісту, що проти його підписання не виступлять ті, які вимагають від клубу підписувати гравців з Житомира. Чи варто тоді ставити питання чому?

Друге – писати, що "в Житомирі ніколи не було чорношкірих гравців, і це традиція, яка відрізняє наш клуб від інших" – це займатися спотворенням інформації. З однієї сторони – так і є. Але чи це було обумовлено чіткою позицією, що клуб не підписує таких гравців. Чи так просто історично склалося, що житомирський клуб ніколи не підписував гравців з Африки, бо не було такої змоги? Бо тоді таких різноманітних "традицій" можна назбирати "вагон і маленький візок".

Попередній футбольний клуб в Житомирі припинив існування 27 листопада 2004 року. До цього в Україні команда виступала в нижчих лігах. Мало який африканський легіонер відправиться в "трясовину українського футболу". Тому і вихвалятися тут нічим. За тим же принципом можна написати, що в Житомирі ніколи не було гравця з Австралії чи Північної Америки. Справді варто про це писати у XXI столітті? 

І як звернули увагу на це вболівальникам клубу, Житомир до цього ніколи не був представлений в еліті українського футболу. Це теж "традиція", але у 2023 році вони від неї чомусь "відмовилися".

Щодо пошуку "нових гравців на Житомирщині". То в складі Полісся і справді виступає чимало гравців, які з Житомира або Житомирської області. От тільки воротар Артем Поспєлов в минулому сезоні провів лиш один матч за команду. Його треба було ставити на матчі лише за ознакою походження з цього регіону?

Підписання Дениса Бойка навряд чи дозволить йому провести більше матчів в новому сезоні. Тож виходить, що підписання такого гравця не дає змогу розвиватися місцевому футболісту. А якщо він ще й після цього програє конкуренцію Чіджоке Аніагбосо, то це вже питання саме до Артема Поспєлова.

27 хвилин за сезон в активі й Данила Волинця. У Нікіти Петрука трохи кращі показники (8 матчів, 5 з яких – у старті), але чи вважати його місцевим вихованцем – ще те питання, адже чотири роки він займався у львівських клубах.

Максим Андрющенко в минулому сезоні відіграв 11 матчів. Але загалом провів на полі лише 210 хвилин. І по закінченні сезону він покинув команду. Так само як і в пошуку нового клубу Андрій Власюк, який в минулому сезоні зіграв 5 матчів. Цим гравцям теж завадили показати кращу гру легіонери? Але їх тоді в клубі не було.

До певних винятків можна віднести лише Яна Морговського. А також Владислава Вакулу, але навряд чи його можна назвати вихованцем місцевого футболу.

Але питання – де б зараз було Полісся, якби в команді виступали саме гравці з Житомирщини? Бо злет команди до УПЛ відбувся саме завдяки тому, що клуб підписав топових гравців, яким платив чималу зарплату – на рівні УПЛ. Навряд чи вони б пішли в цей клуб за інших умов.

І про фразу "історично за духом близькі до "Поліського краю". Чи вважати таким Пилипа Будківського? Це футболіст, який влітку 2016 року перейшов в російський Анжі в оренду. Туди ж він відправився в січні 2018 року ще на шість місяців в оренду? Чи варто нагадувати, що в той час вже тривала війна Росії проти України. Наявність такого гравця в клубі відповідає озвученому принципу?

Чи виступати можна лише проти тих, хто вже покинув команду. Тут мова йде про Андрія Сахневича. Він сам з Житомира, і у 2015 році вперше відправився виступати до Росії. На початку 2017 року він повернувся до України. І влітку 2021 року навіть став гравцем Полісся. Та у 2022 році вже після повномасштабного вторгнення Росії покинув команду і перейшов в російський клуб.

Детальніше Український футболіст-зрадник поїхав грати у Росію: фанати просять його довічної дискваліфікації

От і виходить, що позиція фанатів Полісся – це расизм, який намагаються прикрити "турботою про дитячі спортивні школи та про молодих футболістів". Вони не виступають проти легіонерів, а лише проти тих, хто з Африки.

Чи не єдиним винятком, коли можна виступати проти легіонерів в команді зараз – це якби керівництво Полісся вирішило б підписати росіянина чи білоруса. Але тоді це питання етичної сфери – чи доцільно це робити під час війни.

А для тих, хто вважає, що в такий спосіб фанати виступають за захист вітчизняного футболу, то варто нагадати різницю між клубним футболом та виступом національної збірної. Це за збірні мають виступати гравці з певної країни. У клубному футболі керівництво клубу підписує тих гравців, які можуть посилити гру та принести команді перемогу. І тоді на місце народження, колір шкіри чи віросповідання ніхто не звертає увагу. І ніхто не буде ставити легіонера в склад, якщо в команді є власний вихованець хоча б такого рівня.