Сокіл тривалий час залишався уособленням українського хокею, але у 2014 році через безгрошів'я зник зі спортивної мапи нашої держави. Наступних шість років Сокіл існував лише у вигляді дитячо-юнацької школи.
Дивіться також Донбас в овертаймі вирвав перемогу у Сокола і став чемпіоном України: відео
Власне, директор ДЮСШ, колишній воротар збірної України Костянтин Сімчук разом іншими вихованцями Сокола, олімпійським чемпіоном Олексієм Житником і відомим оборонцем В'ячеславом Завальнюком паралельно вели перемовини про відродження професійного клубу.
Клуб відродився за сприяння київської мерії та приватних інвесторів лише торік у серпні. Й у першому ж сезоні після повернення очолювана ще одним екснападником Сокола і збірної України Олегом Шафаренком дійшла до фіналу Української хокейної ліги.
Тренери Сокола Олег Шафаренко і Костянтин Сімчук / Фото Іван Вербицький
Чи могли кияни поборотися за чемпіонство? Які хокеїсти були героями минулого чемпіонату? Яке майбутнє очікує на Сокіл? Відповіді на ці питання шукайте в інтерв'ю з Костянтином Сімчуком, який продовжує керувати клубною ДЮСШ, а паралельно допомагає Шафаренку у головній команді.
"Якщо підсумовувати, то всі хлопці виклалися у фіналі не на 100, а на 150 відсотків, – бере слово Костянтин. – Звісно, перед початком фінальної серії у нас була впевненість у тому, що перебуваємо на позитивній хвилі після перемоги у півфіналі над Кременчуком і з Донбасом буде не просто бійня, а наша перемога. Але треба віддати суперникові належне – він показав хороший хокей. Донеччани увімкнули всі свої ресурси і перемогли заслужено".
– Донбас став небезпечним чи не поступливішим після того, як Ігоря Чібірєва, який тренував команду весь сезон, у ході півфінальної серії замінив Павло Микульчик?
– Мені важко аналізувати те, що відбувається у Донбасі. Команда завершила на першому місці регулярний чемпіонат, показувала хороший хокей і там. Донеччани провели стабільно весь сезон і плей-офф зокрема. Так само як на рівних з Донбасом зазвичай грали й ми.
З фінальної серії із загальної канви вибивається хіба другий поєдинок. І не тому, що він завершився поразкою 1:5. Там суперник виглядав від нас на дві голови сильнішим. Решту три матчі ми програли через індивідуальні помилки, радше через брак досвіду.
– У четвертому матчі знову постраждав центрфорвард першої ланки Єгор Кузьменко. Другий поєдинок він через пошкодження взагалі пропустив. Так само випав Єгор, отримавши удар у голову від Андрія Денискіна, на старті четвертого матчу у півфіналі проти Кременчука. Не думаєте, що суперники виводили одного з лідерів Сокола з ладу свідомо?
– Не думаю. Більше схильний думати, що Єгор – зовсім молодий хлопець, йому лише 22 роки. До такої боротьби він ще не повністю готовий. Хоча з іншого боку хотів би Кузьменка відзначити. Він провів весь сезон у першій ланці, основним центрфорвардом. Не дивлячись на молодість, Єгор проявив себе лідером команди. Він гарно поєднував у трійці нападу досвідченого Андрія Міхнова і молодого Антона Рубана.
Також відзначив би, що Єгор – син відомого у минулому воротаря Дениса Кузьменка. На жаль, я про це дізнався лише напередодні плей-офф, а до того ставився до хлопця доволі критично. Як на мене, такого рівня гравець, а я вважаю Кузьменка дуже перспективним нападником, має діяти набагато сильніше. Втім, раз Єгор грав на тій же позиції, що й я, то мушу ставитися до його сина поблажливіше.
– Згадуваний вами Рубан у регулярному чемпіонаті із 46-ма очками став найкращим бомбардиром Сокола. Натомість у плей-офф, записавши до свого активу три результативних передачі, він не закинув жодної шайби. У чому, з вашої точки зору, причина?
– Антонова гра не залежить від жодних зовнішніх факторів, лише від нього самого. Рубан – творча особистість, художник. Майже як воротар. Гравці, які забивають такі шайби, як Антон і набирають таку кількість очок, не бувають шаблонними. Те, що вони роблять – від душі.
Стартових два матчі плей-офф Антон пропустив через простуду, пізніше отримав травму у третьому півфінальному матчі проти Кременчука і пропустив ще два поєдинки. Як наслідок, Рубан у плей-офф просто не зміг себе знайти. Проте не став би говорити так однозначно, що нам для чемпіонства забракло саме Антонових голів. Плей-офф – це гра команди загалом.
Атакує Антон Рубан / Фото Іван Вербицький
– У заключному матчі проти Донбасу закидали лише найдосвідченіші гравці – Андрій Міхнов, Владислав Лисенко, Дмитро Німенко. Майже в усіх зустрічах одним із найкращих на майданчику був 30-річний Умед Гільманов. Може, питання якраз у тому, що переліченими персоналіями список досвідчених гравців обмежується?
– Справа не в досвіді. Всі наші виконавці зіграли на максимумі можливостей. Можливо, окремих гравців забракло (у фінальній серії через травму взагалі не грав досвідчений оборонець Валерій Белинський, заключні матчі пропустив інший захисник Павло Голубич – Спорт 24).
Поряд із тим, хотів би зупинитися на постаті Гільманова. Це людина, яка була лідером команди і на льоду, і в роздягальні, і в регулярному чемпіонаті, і в плей-офф. Вважаю, що саме Умед мав найпозитивніший вплив на молодих гравців. Всіх без винятку. Гільманов своїм прикладом показав 17-19-річним хлопцям, яким має бути рівень професіоналізму, підготовки, комбінаційної гри. Нас багато критикували за те, що в команді забагато легіонерів (14 – Спорт 24).
Так ось, Умед показав, яка користь може бути від іноземців у контексті зростання українських хокеїстів. Гільманов забивав дуже важливі шайби у півфінальній серії з Кременчуком. І показово, що вся гра ключового оборонця Донбасу Романа Кобелєва була спрямована на те, щоб не дати зіграти Умеду. Певен на 100 відсотків, що Роман отримав відповідну тренерську установку.
І бійку з Гільмановим у другому матчі Кобелєв теж вчинив, бо Умеда суперники сприймали як лідера нашої команди, здатного вирішити підсумок серії. Власне, тому я саме Кобелєва в складі Донбасу виділив би. Це – динамівська школа у найкращому прояві. Роман – прекрасний силовий, оборонного ґатунку гравець. Без нього перемоги Донбасу могло б не бути.
– Після завершення фінальної серії безпосередньо на льоду ви тривалий час втішали воротаря Георгія Дубровського. Вважаєте, він міг врятувати команду в ситуації, яка стала вінцем сезону?
– Георгій дав нашій команді шанс на перемогу в четвертому матчі. Він грав дуже добре. Ось лишень на певному етапі у Дубровського закінчився magic. То – особливий стан голкіперів, плеймейкерів чи бомбардирів калібру Рубана. З magic такі гравці можуть виробляти на майданчику щось неймовірне. Але магія має особливість вичерпуватися. Вичерпалася вона в кінцівці гри проти Донбасу й у Дубровського.
Пеленський і Сімчук втішають Дубровського / Фото Іван Вербицький
Хоча загалом я дуже задоволений, що нам вдалося підсилитися таким прекрасним воротарем. Він відпрацював кінцівку регулярного сезону і плей-офф прекрасно. У зв'язці Дубровського з Дмитром Кубрицьким в нас у команді склалася чудова воротарська атмосфера.
У цьому контексті треба відзначити також Микиту Пеленського, ще одного молодого воротаря, який випав через травму, але на якого ми теж розраховуємо в майбутньому. Вважаю, що воротарська лінія була цьогоріч нашою найсильнішою. Хтось скаже, що я так говорю, бо сам у минулому був воротарем. Проте я справді переконаний, що вдала гра голкіперів створила фундамент для успішного виступу команди.
– Враховуючи юний вік більшості хокеїстів Сокола, перед цією командою в наступному сезоні можна ставити найвищі завдання. Проте чи відомо вже, хто з хокеїстів залишиться у Києві і який вигляд клуб матиме у наступному сезоні взагалі?
– Наразі ми ще не досягли порозуміння, в якому напрямі команда рухатиметься у наступному сезоні. Останнім часом у пресі можна зустріти чимало інтерв'ю одного зі спонсорів клубу В'ячеслава Лецкана. В'ячеслав Львовович впродовж усього сезону по-справжньому горів ідеєю чемпіонства нашої команди. За це йому можна подякувати. Поки ми не збиралися разом, не підбивали підсумків і не визначалися, куди будемо рухатися далі.
Єдине, що подає надію – позиція департаменту молоді і спорту Київської міської державної адміністрації і особисто мера столиці Віталія Кличка дуже прихильна до нас. З Віталієм Володимировичем зустрічалися декілька днів тому. Мер сказав, що бачить чимало позитиву від створення Сокола. І то не просто слова. Завдяки появі Сокола у Києві в поточному навчальному році був найбільший набір у хокейні секції за всі часи незалежності.
Сокіл – срібний призер чемпіонату України-2020/2021 / Фото Іван Вербицький
То навіть не дивлячись на труднощі, пов'язані з пандемією коронавірусу. Тому є всі підстави говорити, що міська влада надалі підтримуватиме і дитячі хокейні школи, і професійний клуб. Власне, то правильно, що перша команда не повинна відділятися від клубної школи і функціонувати як єдине ціле. До всього в найближчому майбутньому ми збираємося створити в Києві академію хокею.
Рівень тренерів школи Сокола дозволяє це зробити. Цьогоріч національні чемпіонати в різних вікових категоріях ще тривають, але серед хлопців 2006 року народження хлопці з Сокола чемпіонами стали достроково. Інші наші команди теж борються за перші місця. Певен, що надалі, маючи перед собою мотивацію у вигляді однієї з найсильніших команд України, наші діти прогресуватимуть ще стрімкіше.
19 хв