Через надзвичайну складність сходження К2 також називають Дикої горою, а у світі альпіністів – горою-вбивцею. Рівень смертності при сходженні на К2 становить рекордні 23 відсотки.
Варте уваги Топ-5 найнебезпечніших екстремальних видів спорту
Ми зателефонували Ірині в базовий табір (С2), який розташовано на висоті 6700 метрів, і розпитали, що її мотивує піднятися на К2, як українка ставиться до жахливої статистики смертей при сходженні на цю вершину і кого вона несподівано зустріла в базовому таборі Евересту.
– Ірина, ви спеціально вирішили здійснити сходження напередодні 30-річчя незалежності України?
Це не збіг. Мабуть, це доля. Адже готувалася до цього сходження багато років. К2 вважається найскладнішою та найнебезпечнішою вершиною у світі. Еверест став дуже комерційним. А піднятися на К2 можуть тільки професіонали. Якщо ти не маєш успішного досвіду проходження технічних маршрутів, тут тобі нема що робити. Серед альпіністів набагато крутіше піднятися на К2, ніж на Еверест. Просто широкий загал мало що знає про К2. Наше сходження на цю вершину - один з кроків, щоб це змінити.
– У чому специфіка сходження на К2 і різниця у порівнянні з Еверестом?
– На Евересті немає навіть 10 відсотків складності маршруту, які є на К2. Тут складнощі починаються вже в базовому таборі. Важкі технічні маршрути та набагато суворіший клімат. Гори тут колючи як голки.
– Яка у вас, першої українки на Евересті, мотивація піднятися на К2?
– У мене така мотивація була ще задовго до Евересту. К2 для мене – містична вершина. При цьому вона мені дуже подобається. Люблю гори, які мають такий чудовий пік. К2 мене мотивує більше, ніж Еверест, адже до неї було дуже важко підібратися. Постійно щось заважало. Минулого року пандемія. До цього – ще щось. Тому дуже рада зараз перебувати тут, в базовому таборі.
– У травні 1994 року 33-річна Елісон Харгрівс з Великої Британії стала першою жінкою, яка самотужки без кисневої маски досягла вершини Евересту. У серпні 1995 року вона загинула під час спуску з К2. Цей приклад вас не зупиняє?
– Нещодавно ми були на меморіалі альпіністів, які загинули на К2. На жаль, дійсно дуже багато людей закінчили тут своє життя. Не можу сказати, що я не звертаю на це увагу. Але це мене точно не зупиняє. У кожного своя історія. Але на К2 точно потрібно бути дуже обережним. Я це чудово розумію.
– У разі успішного сходження ви станете першою українкою та слов'янкою, яка піднялась на К2. Правда, що паралельно з вами на К2 зібрались дві росіянки та британка з українськими коріннями Оксана Літинська?
– В базовому таборі дійсно багато жінок і з Росії, і з України. Вони між собою конкурують. Хоча і мовчать про це. Це навіть весело виглядає. Але К2 – це не про змагання. Немає з ким змагатися. Я змагаюсь тільки сама з собою. Більше не з ким.
– Ви виклали в соцмережі дуже емоційне прощання в аеропорту зі своїм хлопцем Юрієм. Не пропонували йому супроводжувати вас до базового табору?
– Трекінг до базового табору складає 80 кілометрів. Для нього це трохи забагато, він ще не готовий до таких важких маршрутів. Тож швиденько зроблю свою справу і повернусь до коханого.
– Знаю, що ви уважно стежите за спортивною кар’єрою Усика та Ломаченко, спілкуєтеся з ними. Не пропонували хлопцям піти в гори?
– Не пропонувала, але Усик мені розповідав, що в дитинстві він багато ходив по кримських горах. Чекаю офіційного оголошення бою Сашка з Ентоні Джошуа в Лондоні і буду тримати кулаки за українця. Дуже зраділа неймовірній перемозі Ломаченка над японцем Накатані.
До речі, декілька років тому в базовому таборі Евересту був Володимир Кличко. Ми спілкувалися. Володя натякнув, що перемагати в чемпіонських боях йому було легше, ніж перебувати в базовому таборі Евересту. Чудово розумію його, бо коли у людини багато м’язів, йому зазвичай дуже важко в горах. Тож готова взяти Володимира в одне зі своїх наступних гірських сходжень. Але це повинна бути невисока гора, щоб Кличко себе добре почував.
Нещодавно дізналася, що на Казбек піднявся Віталій Кличко. Здивувалася. Неочікувано. Мій респект меру Києва! Ще дівчинкою прилітала на його бої в Німеччину і вболівала за нього. Чим більше наших зірок будуть ходити в гори, тим краще.