Перші спортивні кроки Едді Едвардса

Іти до своєї мети незважаючи ні на що. Іти, навіть коли обставини проти тебе. Едді Едвардс – штукатур, який мріяв лише стати учасником Олімпіади, повідомляє 24 канал. А натомість, злетів як Орел, став культовим спортсменом і вписав своє ім'я в історію не тільки стрибків із трампліна, але й усіх Олімпійських ігор.

Дивіться також Нідерландська спортсменка першою в історії здобула золоті медалі на п'яти поспіль Олімпіадах

Мрія – дама, яка полюбляє сильних і наполегливих. Можливо, навіть впертих, але працьовитих. Саме таких як Майкл Едвардс, більш відомий як Едді "Орел". Таке прізвисько він отримав від своїх шанувальників, за те, що не здавався і таки здійснив свою мрію – злетів з олімпійського трампліна.

Фантастична історія смішного британця в окулярах сталася ще тоді, коли на Олімпіаду відправляли просто найсильніших атлетів країни, інакше шансів побачити цього яскравого героя у шанувальників спорту просто не було б.

Едді Едвардс все життя мріяв взяти участь в Олімпіаді. До 20 років він займався гірськими лижами. І ледь не пробився до британської збірної в дисципліні даунхілл на Ігри в Калґарі 1984-го року. Та ця невдача не зламала юного Едвардса. Бажання потрапити учасником, а не глядачем на Олімпіаду, нікуди не поділося.

І в цей час Едді познайомився зі стрибками з трампліна, екзотичним для Великобританії видом спорту. Адже країна вже 60 років не продукувала атлетів, які би могли захищати честь прапора на зимових Іграх у цій дисципліні.

Відбір на Олімпіаду

З перших стрибків Едді зіткнувся з труднощами: кожен його політ неодмінно закінчується падінням. Тоді він звернувся до місцевого тренера-любителя Чака Бергорна з проханням навчити його азам цієї справи. Окрім того, що Едді не вмів стрибати, так в нього ще й не було достатньо коштів на повноцінні тренування. Екіпірування доводилося брати у свого тренера. А щоб взуття добре сиділо на нозі, Едвардс вдягав по 5-6 пар шкарпеток.

А от за досвідом і змагальною практикою Едді вирушив у подорож Європою на авто, яке позичив у матері. Доброзичливцям Едвардс віддячив новим національним рекордом у 86-му році на турнірі в Швейцарії. Досі жоден британець в історії не стрибав на 68 метрів.

Через рік Едвардс вже представляв свою країну на чемпіонаті світу. І хоча зайняв останнє місце, повернувся зі ще одним рекордом – 69,5 метрів. А оскільки Едвардс був єдиним представником Великобританії на світовій першості – отримав путівку на Ігри 1988-го року в Калґарі.

Едді "Орел" – справжня зірка на Олімпіаді в Калґарі

Паралельно зі спортом Едді доводилось освоювати й інші професії, аби підзаробити грошей на тренування, житло та їжу. А в останньому компоненті британський стрибучий лижник був не надто перебірливим.

Едді важив аж 82 кілограми, і суттєво переважав за габаритами свого кожного суперника на Олімпіаді. У британця вага була аж 9 кілограмів більшою, ніж у найважчого опонента. Ще однією проблемою андердога була короткозорість, відтак горе-олімпієць був змушений носити під маскою товсті окуляри, які завжди спадали під час польоту. Відтак приземлявся британець майже навпомацки.

Та попри всі ці складнощі й далеко не видатні результати вболівальники обожнювали цього смішного хлопця. Так в аеропорту в Калґарі його зустрічав цілий натовп фанатів, який нехай і саркастично охрестив Едді "Орлом".

Під час стрибків із 70-метрового трампліна знаменитий "літаючий фін" Матті Нюканен з першої спроби встановив новий олімпійський рекорд. Однак куди більше емоцій виплеснула 46-тисячна арена, коли на старт у своїх кумедних окулярах і зі щирою посмішкою вийшов відвертий аутсайдер...

Британець і на 70-ти, і на 90-метровому трампліні показав найгірші результати. Але немов мала дитина разом із фанатами палав від щастя. Історія Едді Едвердса – це саме той випадок, коли олімпійське прислів’я – "головне не перемога, а участь", влучає просто у яблучко.

Едді "Орел" змінив правила відбору на Олімпіаду

Після феєричного виступу британця на Іграх в Канаді і підкорення сердець фанатів, Міжнародний олімпійський комітет вирішив усе ж таки посилити правила відбору на ОІ. Для кваліфікації на Олімпіаду спортсмену потрібно було потрапити у 30% найкращих на відбіркових міжнародних турнірах. Згодом ця вимога отримала назву "Правило Едді "Орла".

Завдяки цьому правило глядачі вже ніколи не побачили подібної історії на головних змаганнях чотири річчя. Сам Едді продовжував виступати і брав участь у кваліфікаційних турнірах. Однак пройти відбір на наступні Ігри в Альбервілі не зміг. Також британця не побачили фани й на Олімпіадах у Ліллехаммері 1994-го року та Нагано у 1998-му.

Автор: Остап Нетахата