Усього за кілька років їй вдалося піднятися на верхні щабелі світового рейтингу, стати рекордсменкою України та трикратною віце-чемпіонкою світу.
Уже кілька років секретами цього незвичного спорту ділиться з учнями. Усе починається з відпрацювання техніки на суші. Як правильно рухати ногами, якщо пливеш босий. Як працювати корпусом, коли одягаєш ласти. У якій позиції повинні бути руки, аби створювати найменший опір воді.
Читайте також: Українець Валентин Сипавін – один з кращих льодолазів світу
Усі ці моменти краще відпрацювати до автоматизму, аби під водою тіло якнайменше відволікало плавця. Кілька пробних запливів у басейні і можна виходити на глибину. На цьому етапі їй потрібно переконати учнів: коли вони хочуть вдихнути, у тіла насправді ще є великий запас кисню, а дихання – це така ж звичка, над якою можна працювати. Спортсменка запевняє, уже після першого курсу її учні пірнають на 15 метрів, після другого – на 25.
Рекорд самої українки – 95 метрів, без ластів – 65. Утім не треба забувати, що надмірне зациклення на рекорді тільки відволікає. Найбільших результатів досягає той, хто зуміє перемогти свої страхи та амбіції. Спускаючись на глибину, розум сконцентрований лише на русі, думки відсутні, серцебиття сповільнюється, підвищується тиск. Біля спортсмена в цей момент тільки трос – такий собі орієнтир до потрібної відмітки.
Зривається бірка і фрідайвер прямує до поверхні. Кисневе голодування починає даватися взнаки. Спроба зарахується, якщо спортсмен пройде поверхневий протокол. Тут судді перевіряють стан свідомості. Тримаючись за трос, спортсмен віддихується і, знайшовши поглядом суддю, показує, що все ок. Тільки тоді йому піднімають білу карточку.
Читайте також: Брати Кочути – ужгородці, що створюють незвичні ювелірні прикраси
Правила суворі. Одного разу Наталя Жаркова надто низько трималася за трос, тож її накрила невеличка хвиля. Усе – цей результат не зарахували.
З часом фрідайвінг перейшов й у спосіб життя. Наталя у всьому шукає балансу – багато працює, але й не підходить до своїх лімітів, тренується так, щоб це приносило задоволення, а не виснажувало. А ще переконана, що більше перейматися суперниками, то гірший буде власний результат. Треба концентруватися на собі, на своїй роботі, а не розглядатись довкола.