Друга частина розмови про атмосферу у національній команді, про перспективи та матч із Роналдінью, футбол в Україні та адаптацію українок у Європі. – за посиланням.

До теми: Як не втратити мотивацію у спорті: ексклюзив із футболісткою збірної України Тетяною Романенко

Святкування голів та шанси збірної на Євро

– Як розслабляєтесь після поєдинків?

– Можемо із подругами прогулятись містом, дуже люблю танцювати. Цього року не було багато вільного часу через футбол та навчання. Коли йдемо гуляти із командою після матчу, то складно забути гру, постійно хтось буде нагадувати та обговорювати поєдинок. Тому коли йду гуляти із подругами кажу, що ми не будемо обговорювати матчі під час відпочинку.

– Чи маєте особливі святкування після забитих голів?

– Всі мої святкування відбуваються на емоціях. Нічого не придумую собі наперед. В одному із матчів взагалі не святкувала взяття воріт. Після виходу на заміну мені вдалось відзначитись голом на останніх хвилинах зустрічі, але була дуже зла, бо вважала, що заслужено повинна була грати зі стартових хвилин. Можливо, мене потрібно розізлити, щоб я показувала ще кращі результати.

– Ви стала президенткою асоціації футболу України. Перші три кроки на такій посаді?

– Змінила б старих працівників, також мій колектив складався б порівну із чоловіків та жінок. Проаналізувала б усі варіанти, які б розвивали жіночий футбол лише у позитивному напрямку.

– Наскільки великі шанси збірної вийти на чемпіонат Європи?

– Шанси поки ще залишились. Якщо зберемось і покажемо хороший рівень та злагоджену гру, то все можливо.

– Чому більшість поєдинків жіночої команди країни проводились у Львові?

– Вважаю, що головною перевагою у обранні міста була підтримка вболівальників. У Львові багато людей приходять подивитись на наші матчі. Обожнюю місто Лева, це атмосферне та красиве місце. Стадіон теж на високому рівні. Команда любить виступати саме у цьому місті.

Критика та відпочинок

– Що хотіли б змінити у собі, але ніяк не вдається?

– Хочеться забрати свою лінь. Бувають дні, коли не хочеться нічого робити. Розумію, що потрібно тримати себе у формі, не за горами будемо збиратись на тренувальний процес із командою.

– Чи є така справа, яку хотіли б зробити, але завжди не вистачає часу через тренування?

– Хочу поїхати на Балі, хочеться більше подорожувати. Звичайно, могла поїхати раніше, але потрібно, щоб фінанси та час збігались в один період. Мені здається, що саме на Балі можна гарно відпочити у духовному плані, без соцмереж, відбувається перезавантаження людини. Звичайно, на карантині ми теж усі ізолювались на одинці, гадаю, що щось всередині мене змінилось.

– Наскільки допомагає те, що Дар’я Кравець також виступає за "Реймс"?

– Була без неї три роки, тому не можу сказати, що сильно змінилось. Це класно, коли є твоя людина з якою можна порозмовляти. Можливо, зі сторони хтось дивиться з осторогою на нас, коли спілкуємось рідною мовою, а вони не розуміють про що ми розмовляємо.

– Як Вам допомагає критика?

– Не люблю критику, але вона потрібна та сильно мотивує. Хай краще мене критикують, ніж говорять, що я гравчиня високого рівня, але це буде брехнею. Не можливо бути ідеальною, завжди повинна бути критика та похвала від тренера.

– Потрібно зіграти футзальний турнір проти чоловіків. Ваша топ-5 дівчат із футболу?

– Взяла б дівчат із французького "Ліона". Наприклад, Марожан, Хегерберг, Ле Соммер та включу сюди воротарку з моєї команди Фаллон Туліс-Джойс. Також додам сюди себе.

Ритуали та мотивація

– Як вдається тримати протягом багатьох років хорошу швидкість?

– Раніше працювала індивідуально, робила багато ривків, вправ на швидкість, також допрацьовувала в тренажерному далі. Але, це в мене закладено більше фізіологічно ще з народження.

– Футболісти ті люди, у яких найбільше ритуалів перед поєдинками. Які вони у Вас?

– Потрібно, щоб на мені був присутній червоний колір. Стараюсь завжди виходити на поле з правої ноги.

– Як не втрачаєте мотивацію через поразки?

– Головне – ніколи не концентруватись на невдачах. Футбол – це гра. Негативні результати потрібні для того, щоб не повторювати більше цих помилок.

– Футбол – це…?

– Це один зі способів самовираження. Він показує наскільки серйозно ти віддаєшся улюбленій справі. Тут можеш дати волю своїм амбіціям. Загалом спорт, це місце для тих людей, які люблять перемагати та вести конкуренцію з іншими.

Футбольну кар'єру та музичну школу

– Який період у кар’єри дав для Вас більше в плані росту – український чи закордонний?

– В Україні пограла досить таки недовго. В 17 років вже поїхала з українського чемпіонату, але він заклав фундамент у моїй професійній кар’єрі. За кордоном постійно навчалась на своїх помилках. Чим далі я їхала грати за кордон, тим було складніше, але такі періоди зміцнювали мій характер.

– Що для Вас є вершиною щастя в житті?

– Свобода та самодостатність. Необов’язково заробляти багато грошей, щоб бути вільною. Але саме фінанси дають тобі свободу у виборі твоїх дій та бажань. Самодостатність у житті для мене важлива складова. Коли ти не залежиш від когось та можеш дати гарне майбутнє своїм дітям.

– Чи була у Вас зіркова хвороба?

– Ні. Люди звертають увагу на вулиці, але не більше. Не уявляю, як популярні люди просто йдучи вулицею затримуються надовго, щоб роздати всім автографи чи зробити фото. Гадаю, що мені було складно звикнути до такого, спокійніше, коли тебе не надто впізнають перехожі.

– Чи хотіли б, щоб діти займатись футболом?

– Не буду заставляти їх займатись футболом, якщо це буде їм не до вподоби. Якщо футбол приноситиме дітям щастя, тому чому б ні. Вони повинні займатись тим, що буде приносити задоволення. Обов’язково дітей навчу грати на фортепіано. Колись відвідувала музичну школу, але далі не склалось. Казала мамі, що потрібно було настояти на своєму, щоб я далі нею займалась. Також буду казати дітям, щоб вивчали іноземні мови.

– Можливо, якби мама настояла на своєму, то Ви б не займались футболом?

– Не бачила себе у майбутньому музиканткою. Просто навчитись грати у компанії чи для себе під час карантину, це класно. Завжди захоплююсь людьми, які грають на гітарі чи фортепіано.