Щоб довести, що вони гідні своєї назви, пристрої цієї лінійки після лабораторних тестів проходять випробування в реальному житті, які можуть налякати одних людей і розпалити вогник азарту в серцях інших.

За два роки один смартфон перетнув декілька кліматичних поясів і побував у 20 різних країнах: у засніженій Швеції, спекотному Мадагаскарі й високогірній Болівії, у лижній Італії, дощовій Норвегії, спортивній Франції та, звичайно ж, у рідних Карпатах. А, оскільки його власник полюбляє жити в наметі навіть за екстремальних погодних умов, то смартфону регулярно доводилося “боротися за виживання”, до того ж частенько випробування починалися зненацька.

Перша перевірка відбувалася на лижному курорті Північної Італії. У горах на висоті 1800 м над рівнем моря у невеликому містечку Лівіньо розташована найкраща в Європі траса для бігу на лижах. Вона простягається на 50 км у гори Швейцарії. Досвідчені лижники можуть пройти її за 4 години. Однак усе кардинально змінюється, коли змінюється погода, що часто буває в горах. Трасу замітає снігом, а вітер здуває з ніг. Температура – 10-15 градусів нижче нуля за Цельсієм, та через вітер здається, що -30. На трасі можна провести понад 10 годин, тому X-TREME PQ39 дуже допоміг. На другій половині маршруту тільки його й використовували для навігації, тоді як смартфони інших учасників забігу не витримали навантаження й повністю розрядилися через довге перебування на холоді.

Наступне жорстке випробування трапилося в Єгипті. Першим етапом були піщані ванни: телефоном копали, перемішували мокрий пісок, а потім його віддали дітям замість іграшки, що було би досить небезпечно для звичайного смартфона. Другий етап – перевірка роботи за високих температур, а третій – занурення на велику глибину в прісній воді басейну. Усі, хто нас оточував, на хвильку зупинилися й здивовано спостерігали за тим, як я пірнав зі смартфоном на глибину 3 метри і знімав 6-річного сина, завданням якого було зібрати зі дна басейну різноманітні предмети. Телефон не призначений для занурення на глибину більше двох метрів, однак хотілося перевірити його на міцність. Десь після 10-го пірнання помітив декілька крапельок на внутрішньому боці віконця камери, тому припинив свої експерименти. Після цього відкрив усі заглушки телефону та залишив його сушитися на сонці.

Наступного дня випробування були ще більш жорстокими. У морі. Пристрій не призначений для зйомки в солоній воді, але спокуса зняти зграї кольорових риб і чарівні корали перемогла над здоровим глуздом. Після 7-8 занурення на глибину приблизно 3 метрів і перебування там більше хвилини щоразу смартфон почав виказувати “невдоволення”: мимоволі перевантажувався, а потім зовсім вимкнувся. Через день йому стало краще, однак працював телефон нестабільно, і я зрозумів, що він потребує реанімації. Щойно повернулися додому, я віддав смарт у сервісний центр, де його відновили в той самий день. Врешті найбільше неприємностей принесла морська вода, що не дивно, адже стандарт IP68 не передбачає занурення пристрою в солону воду. Висновок: не слід пірнати глибше ніж на 2 метри в прісній воді і, якщо вже й занурювати телефон у море, то не більше ніж 1-2 рази на глибину 1,5-2 метрів (і ці два рази мають бути дуже короткочасними). Попередньо не забудьте ретельно закрити всі заглушки.

Ще одну екстремальну перевірку ми провели під час велотуру Норвегією. Погода мінялася по 10 разів упродовж дня, проте на роботі смартфона ніяк не позначилися постійне перебування під дощем і падіння в бруд. Лише після падіння на асфальт з’явилося декілька малопомітних подряпин. Окрема порада: якщо під час катання на велосипеді вам дуже хочеться сфотографуватися чи перевірити повідомлення, тримайте смартфон у лівій руці, а праву руку на кермі. Зараз поясню, чому не можна робити навпаки, бо випробував це на собі. Під час катання переді мною на дорозі з’явилася глибока яма, і після того, як я загальмував лівою рукою, тобто переднім гальмом, переднє колесо заклинило, а я перевернувся. Пролетів метрів п’ять асфальтом, а телефон – усі десять. Подряпав обличчя, руки, коліна, розбив свій смарт годинник. А на телефоні – лише дві малопомітні подряпини.

Несподіване випробування сталося на вершині гори Клюв Папуги на бразильському острові Ілья-Гранде. Недалеко від самої вершини росли кактуси, і нам захотілося влаштувати там фотосесію для смартфона. Однак, як відомо, кактуси мають колючки та не призначені бути підставками для телефонів. Після чергової спроби смартфон зірвався й 5 метрів стрибав донизу кам’янистою поверхнею. В іншого телефону не те що екран, а й корпус, ймовірно, не витримав би. А в X-TREME PQ39 навіть помітних подряпин на екрані не було – лише невелика вм’ятина на правому боковому гумовому бампері.

Після всіх тестів та експериментів телефон здавався безсмертним, та життя несправедливе. Два роки активного користування зіграли свою роль, і після падіння з дивану на кафель, що у світлі минулих випробувань звучить як мізерна рутина, на екрані з’явилися тріщини. Упродовж дня в СЦ мені замінили скло – і от смартфон знову наче новенький, готовий до подорожей та екстриму. Ми нетерпляче чекаємо на закінчення пандемії!