Чемпіонат світу з футболу 1962 року (Чилі, 30 травня – 17 червня)
Кількість збірних: 16
Чемпіон: Бразилія
Призери: 2. Чехословаччина, 3. Чилі
Землетрус проти футболу
Заявку на проведення ЧС-1962 за шість років до турніру подали три країни: Аргентина, Чилі і ФРН. Конгрес Міжнародної федерації футболу (ФІФА) відразу відмовив німцям, бо тоді Європі дістався б третій чемпіонат поспіль. Головним претендентом вважалася Аргентина, але несподівано делегати проголосували за Чилі. Преса натякала, що все вирішила надзвичайна наполегливість президента Федерації футболу Чилі Карлоса Діттборна. Щоправда, ніхто відкритим текстом так і не написав, у чому полягала ця "надзвичайна наполегливість".
Читайте також: ЧС-1930 з футболу: перші герої і "вбивці", підкупи і пістолетний салют
В Чилі активно готувалися до ЧС, коли у травні 1960 року стався найпотужніший в історії спостережень землетрус силою 9,5 балів. Природна катастрофа загубила життя близько 6 тисяч людей і завдала надзвичайної шкоди інфраструктурі країни.
Чилі, 1960 рік. Після землетрусу
Допомога йшла до Чилі з різних куточків світу, а тим часом сусідня Аргентина… захотіла забрати собі ЧС-1962 і звернулася з такою ідеєю до ФІФА. Тоді Діттборн виголосив фразу, яка згодом стала неофіційним девізом Мундіалю: "Залиште нам чемпіонат світу, крім нього у нас немає нічого!".
ФІФА вчинила благородно й не стала "добивати" Чилі, а вдячні чилійці шаленими темпами взяли відновлювати інфраструктуру – і таки встигли все зробити в необхідні термін. На жаль, 38-річний Діттборн не побачив свого "дітища" – він помер за місяць до старту змагань. Аби віддячити Карлосу, чилійці назвали на його честь стадіон у місті Аріка – саме там відбувся матч-відкриття турніру.
Без призерів, зате з СРСР
Відбір на ЧС вже за традицією порадував сенсаціями. Не змогли пробитися до фінальної частини срібний і бронзовий призери попередньої першості – Швеція і Франція, які програли стикові матчі Швейцарії і Болгарії відповідно. Відзначимо також, що знову не змогла пройти кваліфікацію жодна команда з Азії та Африки. Зате вдруге поспіль завоювала путівку збірна СРСР, яка вважалася одним з фаворитів, бо за два роки до цього виграла чемпіонат Європи.
Читайте також: ЧС-1934 з футболу: диктатор на трибуні, нацистська свастика і поламані команди
Фінальний турнір відбувався в такому ж форматі, як і попередній ЧС-1958. 16 команд, 4 групи по чотири, дві кращі збірні з кожної групи виходили до плей-оф, де далі грали на виліт.
"Битва при Сантьяго"
Матч Чилі – Італія "Битва при Сантьяго"
Старт чемпіонату також подарував сенсації. Не змогли подолати груповий бар’єр Італія та Іспанія. Але якщо іспанці частину провини за провал могли перекласти на арбітрів, які "посадили їх на свисток" (зокрема, в матчі проти Бразилії), то італійцям варто було сварити не лише Феміду, а самих себе, в першу чергу. Бо грали вони посередньо і запам’яталися хіба грубою грою і скандалами. Так, матч Чилі – Італія увійшов в історію як один з найбридкіших на ЧС. Причому почалося все ще задовго до стартового свистка.
"Чилі – сумний символ однієї зі слабкорозвинених країн світу, які постраждали від всілякого зла: недоїдання, проституції, безграмотності, алкоголізму, злиднів..." – написав італійський журналіст Антоніо Гіреллі в Il Resto del Carlino.
Читайте також: ЧС-1954 з футболу: побоїще і диво в Берні, золотий допінг і зірковий самогубця
"Чилійці за рівнем розвитку повинні бути поставлені в один ряд з багатьма країнами Азії та Африки. Вони не розвиваються, а, навпаки, регресують", – принизив господарів ЧС-1962 Коррадо Піццінеллі в La Nazionе.
Чилійські медіа розтиражували ці цитати, звісно, маючи своє на меті – "накрутити" своїх громадян перед матчем національної збірної проти Італії. І добилися свого. Наступного дня країною прокотилися масові мітинги, на яких протестувальники заявляли, що "знищать клятих макаронників". Тому обох італійських журналістів вислали з країни – від гріха подалі.
"Битва при Сантьяго" – дивіться відео
Коли ж розпочався матч Чилі – Італія, стало зрозуміло – вірус ненависті вразив і футболістів. Перший грубий фол трапився вже на 12-й секунді гри. А на 8-й хвилині англійський арбітр Кенні Астон вигнав з поля італійця Джорджіо Ферріні. Той відмовився залишати поле, і тоді суддя покликав на допомогу поліцію, яка таки вивела футболіста. Згодом правоохоронцям знову довелося чимчикувати на поле і "просити" звідти гравця – ще одного італійця Маріо Давида, який "повівся" на підступну провокацію суперника і влаштував самосуд.
Чилійці помітили, що Астон втратив контроль над грою, відчули безкарність і продовжили свою брудну тактику. У другому таймі Еладіо Рохас нахабним ударом кулака зламав ніс Умберто Маскіо, але арбітр знову промовчав. Таким чином, італійців залишилося фактично восьмеро, бо заміни в той час ще не проводилися. Бійки – відкриті і тихцем, суперечки і груба гра тривали до фінального свистка. Що стосується футболу, то його, як такого, майже не було. Чилійці, маючи кількісну перевагу, забили два голи (2:0) і вийшли в плей-оф. А цей матч увійшов в історію під назвою "Битва при Сантьяго".
Смертельний футбол
Матч СРСР – Югославія: Едуарда Дубинського виносять з поля
Взагалі ЧС-1962 можна вважати одним із найбрудніших в історії. Крім вище описаного побоїща, варто згадати також поєдинок 1-го туру, в якому Чехословаччина вирвала перемогу в Іспанії, забивши єдиний гол на 80-й хвилині, коли суперники вже втратили трьох гравців через травми.
В матчі з тими ж таки чехословаками (2-й тур) отримав серйозну травму зірковий бразилець Пеле – більше на ЧС-1962 він не грав. Але найсумніша історія – перелом ноги у футболіста збірної СРСР Едуарда Дубинського в матчі проти Югославії. Пізніше у харків’янина на місці травми розвинулася саркома, і він помер в 1969-му у 34 роки.
Надзвичайне благородство
Втім, запам’ятався ЧС-1962 не лише гучними скандалами і жахливими травмами. Назавжди в історію футболу увійде епізод Fair Play з відміною голу в матчі СРСР – Уругвай. За рахунку 1:1 радянський гравець Ігор Численко вдарив по воротам – і м’яч опинився в сітці. Уругвайці кинулися до італійського арбітра Чезаре Йонне – вони стверджували, що голу не було, бо "круглий" залетів у ворота із зовнішнього боку через дірку в сітці. Суддя нічого й слухати не хотів і гол не відміняв, поки до нього не підійшов капітан збірної СРСР Ігор Нетто, який підтвердив слова уругвайців і показав дірку в сітці.
Читайте також: ЧС-1938 з футболу: анексія, війна, перемога або смерть
На 89-й хвилині футбольні боги віддячили радянській команді за благородство – переможний гол забив Валентин Іванов. Але якби відзначився Уругвай, то СРСР не виходив би до плей-оф. Що додає вчинку Нетто ще більшої ваги.
До речі, у 2013 році в матчі чемпіонату Німеччини "Хоффенхайм" – "Байєр" стався схожий випадок. Після удару футболіста гостей Штефана Кісслінга м’яч залетів у сітку через дірку, і досвідчений арбітр Фелікс Брих, який судив поєдинки найвищого рівня на ЧС, ЧЄ і в Лізі чемпіонів, зарахував гол. І тоді в "Байєр" свого Нетто не знайшлося…
"Великий Кульгавий"
Зірка збірної Бразилії Гаррінча
На стадії плей-оф нарешті почала показувати свою чемпіонську гру збірна Бразилії. Відсутність Пеле повною мірою компенсував Гаррінча. Так, у чвертьфіналі проти Англії він двічі забив, віддав гольовий пас – і команда виграла 3:1. У півфіналі проти Чилі "Великий Кульгавий" (так називали Гаррінчу, бо його ліва нога була на 6 см коротшою за праву) повторив досягнення – знову перемога 4:2. Щоправда, в тому матчі зірковий бразилець отримав вилучення. Трапилося це комічно! Чилієць Рохас так замордував Гаррінчу фолами, що той не втримався і дав супернику легенького копняка. Уважний арбітр порушення побачив і вилучив зірку. Але після матчу дисциплінарна комісія ФІФА прийняла унікальне для турнірів такого рангу рішення: дії судді було визнано помилковими, дискваліфікацію знято, і Гаррінча зіграв у фіналі. Після якого його визнали найкращим гравцем ЧС-1962.
Лев промахнувся
Зовсім інакше склалася доля іншої зірки турніру – воротаря збірної СРСР Лева Яшина. В чвертьфіналі радянська команда поступилася Чилі – 1:2, кіпер став "співучасником" у пропущених голах, тому після повернення додому саме його зробили головним винуватцем поразки.
Воротар збірної СРСР Лев Яшин
Пригадали Яшину і чотири голи від Колумбії в 2-му турі, коли "червоні" вигравали 4:1, але змушені були вдовольнитися нічиєю – 4:4. Один з тих голів влетів у ворота Яшина прямо з кутового удару – страшенна ганьба для досвідченого воротаря. Втім, провал на ЧС-1962 і нищівна критика не завадили Яшину вже наступного року завоювати приз "Золотий м’яч" для найкращого гравця Європи.
"Нерозуміння задач соціалізму"
У золотому фіналі Бразилія – Чехословаччина (3:1) величезну роль також зіграли помилки голкіпера. Вільям Шройф дуже вдало проводив турнір, "на нуль" провів три з шести попередніх матчів. Але у вирішальному поєдинку припустився двох грубих помилок, які й вирішили долю матчу. Пізніше його партнер по збірній – володар "Золотого м'яча"-1962 Йозеф Масопуст говорив:
Дуже шкода Вільяма. Насправді він був найкращим в Чилі, а після повернення додому, до Праги, тільки і чув за спиною: "А, це той, хто поховав нас у фіналі"...
Відзначимо, що герой плей-оф Гаррінча у вирішальному матчі не відзначався ні голами, ні гольовими передачами. Потім з'ясувалося, що він грав з високою температурою, але тільки своєю присутністю на полі "місію виконав", бо відтягував на себе двох, а то й трьох суперників.
Ще один цікавий факт. Фінал обслуговував радянський арбітр Микола Латишев. В одному з епізодів він не призначив пенальті за явно ненавмисну гру рукою бразильця Нілтона Сантоса. Комуністичні діячі Чехословаччини і СРСР потім дорікали Латишеву за… "нерозуміння задач соціалізму".
ЧС-1962. Фінал Бразилія – Чехословаччина – дивіться відео
Зметикували на шістьох
У змаганні голеадорів трапився безпрецедентний випадок – найкращими (лише з 4 забитими) стали одразу шестеро футболістів: Гаррінча, Вава (Бразилія), Леонель Санчес (Чилі), Флоріан Альберт (Угорщина), Валентин Іванов (СРСР) і Драган Єркович (Югославія).
Схожа історія трапилася потім лише одного разу – у 2010-му році четверо гравців забили по 5 голів.
Читайте також: ЧС-1958 з футболу: спалах Пеле, показ на теле і вічний рекорд