Чемпіонат світу з футболу 1954 року (Швейцарія, 16 червня – 4 липня)

Кількість збірних: 16

Чемпіон: ФРН

Призери: 2. Угорщина, 3. Австрія

Вперше в історії чемпіонатів світу вибори країни-господаря обійшлися без скандалу. В 1946 році на конгресі Міжнародної федерації футболу (ФІФА) визначалися одразу два організатори. ЧС-1950 дістався Бразилії і, зважаючи на це, наступний ЧС-1954 мала приймати європейська країна. Вибір логічно впав на Швейцарію, яку Друга світова війна обійшла стороною. Тож швейцарці мали аж вісім років на підготовку, і вони цей чималий час використали по-швейцарськи добротно – організація першості отримала високі оцінки з боку учасників і глядачів.

Гримаса жеребу

Заявку на виступ у відбірковому турнірі подали аж 45 збірних. Фактично, всі найсильніші, крім Польщі і СРСР.

Читайте також: ЧС-1930 з футболу: перші герої і "вбивці", підкупи і пістолетний салют

Фаворити свою справу знали, і в більшості груп обійшлося без сенсацій. Здивувала лише Швеція – бронзові призери попередьої першості двічі поступилися бельгійцям. А от збірній Іспанії відверто не пощастило. Так, саме не пощастило, бо доля команди, в підсумку, вирішилася не на футбольному полі, а під час… жеребкування. У стикових матчах іспанці обіграли турків 4:1 і поступилися 0:1. За регламентом, різниця м'ячів тоді не рахувалася, тож було зіграно додатковий матч. Він завершився внічию 2:2, і тепер, знову ж таки, за регламентом, долю команд мав вирішити жереб. Який посміхнувся Туреччині.

Була така збірна – Саар

Цікавий склад учасників зібрався в 1-й відбірковій групі. Щоправда, цікавий не через футбольні, а політичні моменти. Бо в цій групі разом з ФРН і Норвегією грала команда Саару – території, яка за підсумками Другої світової відійшла від Німеччини і перебувала під протекторатом Франції. Але напівкраїна-карлик конкуренції своїм колишнім землякам не склала, програвши матчі в гостях і вдома. А через три роки в Саарі відбувся референдум, і дві третини населення проголосували за воз'єднання з німцями, тобто стали громадянами ФРН.

Хельмут Шен
Тренер Хельмут Шен – саарський подарунок для ФРН

Цікаво, що тренував тоді Саар класний фахівець Хельмут Шен, який через кілька років очолить збірну ФРН. З ним німці виграють одразу чотири медалі! Золото ЧС-1974 і Євро-1972, срібло ЧС-1966 і Євро-1976, бронзу ЧС-1970. Блискуче досягнення!

Фаворити і "хлопчики"

Організатори ЧС-1954 змінили регламент, за яким відбувався попередній турнір у Бразилії-1950. Відмовилися від недолугого фіналу чотирьох і повернулися до традиційної системи плей-офф. Але зробили також "свою" дурницю! У групах сіяні команди не грали між собою, а лише екзаменували несіяні збірні, що заплутувало як вболівальників, так і самих футболістів. Хоча для явних фаворитів це був великий плюс – обігруєш двох слабших і точно йдеш далі.

Втім, без сенсацій на цьому етапі не обійшлося. Так, потужна Англія не змогла перемогти посередню Бельгію – 4:4! А швейцарці двічі здолала дворазових чемпіонів світу італійців – 2:1 в груповому турнірі і 4:1 в додатковому матчі. Варто відзначити і феєричну перемогу Угорщини над ФРН – 8:3! Підопічні Густава Шебеша і без того вважалися головними фаворитами ЧС (команда 4 роки і 32 матчі взагалі не програвала!), а після цього розгрому їх взагалі готові були достроково коронувати. Німцям же відводили роль "хлопчиків для побиття", не звернувши увагу, що вони грали напівдублюючим складом...

"Бернське побоїще"

Угорщина – Бразилія: битва при Берні
Угорщина – Бразилія: "битва при Берні"

У чвертьфіналі в центральному поєдинку Угорщина з боєм і бійнею вибила з турніру Бразилію – 4:2. Цей матч згодом назвали "Бернським побоїщем". Обидві команди не гребували грубими фолами, після одного з яких зав’язався нічогенький мордобій – двох найактивніших "боксерів" британський арбітр Артур Елліас вигнав з поля. Потім за ними пішов бразилець Тоцці – за хамський удар суперника по ногах. На той момент угорці вже вигравали 3:2 і не лише зберегли позитивний рахунок, але й забили ще раз за дві хвилини до фінального свистка. Який став сигналом для справжнього побоїща.

Бразилець Мауріньо "без оголошення війни" вдарив у обличчя найрезультативнішого голеадора угорців Шандора Кочиша, за того заступилися партнери… І пішло-поїхало! Спочатку прямо на полі, потім у підтрибунному приміщенні біля роздягалень. Розбили лампу і билися у напівтемряві. Билися всі – учасники матчу, запасні гравці і навіть тренери: Шебеша хтось огрів по голові термосом (коучу потім наклали чотири шви), а фото його колеги Морейри, який кидається на угорців з чиєюсь бутсою в руках, облетіла всі газети.

Бразильський тренер Мауріньо з бутсою
Бразильський тренер Морейра з бутсою

Свої заворушення влаштували і вболівальники. Більшість з них вважали, що бразильців відверто засудили, тому арбітр Елліс втікав з поля під крики: "Co-mu-ni-sta", а зі стадіону зміг вибратися лише на поліцейському автомобілі. Наступного дня бразильська преса писала: "Елліс, мабуть, член Йоркширського відділення Компартії Великобританії, бо тільки комуніст міг так потурати брудній і грубій грі угорців…" А на обкладинці журналу "Парі-матч" було розміщено фото, як хуліган, який вискочив на бігову доріжку стадіону, б’є ногою полісмена.

Найрезультативніший в історії


Австрія – Швейцарія – 7:5. Найрезультативніший матч в історії ЧС

Запам’ятався чвертьфінал ЧС-1950 ще одним видовищним матчем: Австрія – Швейцарія – 7:5 (5:4 у першому таймі)! До нині цей голепад вважається найрезультативнішим поєдинком в історії чемпіонатів світу. Цікаво, що господарі турніру вже на 19-й хвилині вели 3:0, але гості відігралися протягом трьох хвилин (25, 26, 26). Відзначимо також, що у цій зустрічі зафіксовано два хет-трики – відзначилися австрієць Вагнер і швейцарець Хюгі.

Болюча рана від Рана

Два півфінали ЧС-1954 були зовсім несхожими: ФРН розтрощила Австрію – 6:1 (!), а Угорщина лише в додатковий час зламала опір Уругваю – 4:2. Ця поразка так гнітюче подіяла на чинних чемпіонів світу, що вони практично без боротьби програли "бронзовий" фінал австрійцям (звісно втома теж далася взнаки).

Читайте також: ЧС-1934 з футболу: диктатор на трибуні, нацистська свастика і поламані команди

Мабуть, не ідеально налаштованими виходили на фінальний матч і угорці. Вони явно тримали в голові ті нищівні 8:3 з ФРН і розуміли, що вже пройшли головних конкурентів – Бразилію і Уругвай. Це не могло не розхолоджувати. А тут ще й матч почався надзвичайно вдало – 2:0 вже на 8-й хвилині! Але німці проявили свій традиційний нордичний характер і ще до перерви зрівняли рахунок. Потім вони дивом вистояли на початку другого тайму, коли угорці створи купу гольових моментів. А наприкінці зустрічі геніальний Хельмут Ран забив переможний гол – і ФРН вперше в історії стала чемпіоном світу!

Хельмут Ран забив вирішальний гол у матчі ФРН – Угорщина
Хельмут Ран забив вирішальний гол у матчі ФРН – Угорщина

"Диво в Берні"

Потім німці назвуть цей матч "Диво в Берні" і в 2003 році знімуть однойменний фільм. А історики писатимуть, що футбольний тріумф стане для них переломним моментом – вони нарешті скинуть із себе "тягар Другої світової" і знову почнуть гордитися нацією.

Збірна ФРН – чемпіон світу 1954 року
Збірна ФРН – чемпіон світу 1954 року

Щоправда, з'явиться також інформація, начебто збірна ФРН перед фіналом простимулювала себе допінговим наркотиком "первітин". Його вживали німецькі солдати під час війни і навіть особисто Гітлер. Цей препарат фантастично підвищував активність організму, але й мав багато негативних побічних ефектів. Деякі свідки стверджували, що після фіналу переможців нудило, а прибиральник стадіону зізнався, що бачив у німецькій роздягальні шприци.
Втім, час уже пройшов і ніяких фактичних доказів представлено не було. Про те, аби забрати золоті медалі у німців, мова навіть не йшла.

Зірковий самогубця

Найкращим бомбардиром ЧС-1954 став Шандор Кочиш (Угорщина) – 11 м'ячів.

Цей доробок "Золотої голови" (так називали Кочиша за прекраснее вміння грати на "другому поверсі") й до сьогодні є другим результатом в історії чемпіонатів світу. Взагалі другі місця стали для нього певною кармою. Окрім "срібла" на звітньому ЧС, в його активі також є срібна нагорода за гру у фіналі Кубку європейський чемпіонів-1960/1961, в якому Шандор зумів відзначитися, але його "Барселона" все рівно поступилися "Бенфікі".

Шандор Кочиш
"Король повітря" Шандор Кочиш

Кочиш завершив кар’єру гравця у 1966 році. Проживав у Барселоні, де 22 липня 1979-го, у віці 49 років, вчинив самогубство – викинувся з четвертого поверху лікарні. Там угорський маестро відновлювався після автомобільної аварії. Але, за головною версією, причиною суїциду стали зовсім не травми після ДТП, а невиліковна хвороба, через яку Кочиш відчував сильну біль у шлунку.

Читайте також: ЧС-1938 з футболу: анексія, війна, перемога або смерть