Свій тренерський шлях Валерій Васильович розпочав у дніпропетровському "Дніпрі", після закінчення кар’єри гравця у 29 років. Популярний у минулому футболіст став популярним тренером.
Саме під його орудою київське "Динамо" отримало визнання на міжнародній арені, вигравши Кубок Кубків і Суперкубок УЄФА.
Валерій Лобановській і команда "Динамо"
Цікаво, що вищої фізкультурної освіти видатний тренер не мав. Він старанно і сумлінно, не дивлячись на футбольну зайнятість, навчався на інженера-теплоенергетика в Київському політеху, а диплом отримав у його одеському аналогу, коли перейшов з "Динамо" в "Чорноморець". Інженером-енергетиком Лобановському стати не судилося, зате він став без перебільшення головним "інженером" радянського футболу. Його цілком заслужено називали "конструктором перемог".
Та ці перемоги не падали великому метру з неба. Усі навколофутбольні успіхи – результат кропіткої праці. Як і будь-хто, Валерій Васильович допускав помилки, щоправда завжди аналізував та виправляв їх.
Читайте також: Василь Вірастюк – український богатир та найсильніша людина світу
Через високий зріст – 187 сантиметрів – Лобановського-гравця прозвали "Гусаком". Було й ліричне прізвисько – "Рудий Соняшник". За звичку хитатися на тренерському місці його охрестили "Маятником". Через вимогливість та надмірні навантаження підопічні за очі називали його "Гітлером", ледве дихаючи після тренувань.
Легендарний "сухий лист" Лобановського – закручений удар із кутового, в результаті якого м'яч напряму потрапляв у сітку воріт – результат не тільки тривалих тренувань, але і певних математичних розрахунків. Завдяки цьому вмінню футболіст прославився на весь Радянський Союз. Дуже часто Валерій Васильович і сам тренувався разом зі своєю командою.
Лобановський вірив у забобони і різні прикмети
Незважаючи на неабиякі досягнення, знання і досвід, Валерій Лобановський вірив у забобони. Наприклад, намагався не наступати на тріщини у землі або плитці, а коли починав йти, завжди ступав з правої ноги. Під час напруженого матчу Валерій Васильович частенько тримався за серце. Мало кому відомо, що там, у кишені свого піджака, він носив невеличку ікону.
У команді Лобановського також були свої традиції. Наприклад, існувала певна почерговість виходу на поле, і навіть якщо гравець затримувався, скажімо, в туалеті, уся команда чекала на нього. Воротар команди перед виходом з роздягальні "на фарт" тричі підкидав м'яча і ловив його.
Мішель Платіні порівнював Лобановського з Мольєром, який теж помер на сцені
На честь багаторічного наставника, його іменем назвали стадіон "Динамо" у Києві. На території комплексу встановили пам'ятник легендарному тренеру – Валерій Лобановський сидить на тренерській лаві і ніби уважно стежить за грою на стадіоні. Стрілки годинника на руці показують 20 годин 37 хвилин – час, коли перестало битися серце майстра.
Пам'ятник Валерію Лобановському
Легендарний французький футболіст і спортивний функціонер Мішель Платіні порівнював Лобановського з Мольєром, який теж помер на сцені. За свою кар'єру великий метр не раз переживав підйоми та падіння. Втім, по сьогодні Валерій Лобановський залишається прикладом видатних людей, для яких невдачі були лише стимулом працювати ще важче та підіймати свою планку ще вище. Лобановський увійшов до списку 50-ти найкращих тренерів за 50 років за версією World Soccer.
Читайте також: Українська хокейна трійця, яка творила дива на льоду