Про бокс
Чому бокс. Тато сказав, що у мене може вдатися. Я говорив: "Тато, який бокс? У мене непогано виходить у футболі. Там б’ють". Він відповів: "Щоб не били тебе, повинен бити ти".
Для мене немає різниці, хто переді мною на ринзі – росіянин, українець, німець чи американець. Це бокс, а не політика.
Читайте також: Чому Усик не буде битися з Лебедєвим
Про біль, страх та неможливо
У всіх є страх. Якщо ти не боїшся, ти хворий. Є страх боягузтва. А є страх, який тебе заводить. Мене заводить.
Краще мені не говорити "це неможливо". Тому що я зроблю так, що це стане можливим.
Я розмовляю з біллю. Знаєте, що я йому говорю? Що він слабкіший за мене. Я сміюся з нього всередині себе. Таке відчуття, що я трохи божевільний.
Про звання Героя України
Герой – не потрібні мені ніякі зірки. Для свого народу і певної кількості людей моєї країни я і так є героєм, мені для цього не потрібні зірки, мені не потрібні для цього якісь регалії.
Не треба абсолютно нічого мені давати, тому що я нічого у вас не прошу. Я прошу вас просто не заважати мені йти тим шляхом, яким мене веде Всевишній. Не заважайте – це найкраща підтримка, яку ви можете дати мені.
Для своїх дітей я герой. І це максимальне визнання, яке я можу отримати.
Я не суперзірка. Зірки на небі. Я звичайний хлопець, якому, можливо, щось трохи краще вдається.
Про релігію та Бога
Я православний християнин. Краще я помру, аніж зніму хрестик.
До нас в лікарню прийшов священик, який говорив про правильність життя, дав мені молитвослов. Як всі діти, мені тоді вісім або дев'ять років було, я бігав, метушився, вони не розуміли – прийшов якийсь бородатий дядько з хрестом в чорному одязі, а я ставив йому запитання, сказавши, що скоро помру. Він мені такий: "Хто тобі це сказав?". Я кажу, що лікарі. Він відповідає: "Бог вирішує, підеш ти чи ні". І все. Він мені дав молитвослов, в якому я вивчив свою першу молитву – "Отче наш".
Читайте також: Усик готовий стати вірянином РПЦ, але назвав умову, за якої може перейти до ПЦУ
Не потрібно просити у Бога легку ношу. Краще попросити сильніші плечі.
Я так скажу: коли ми закінчимо своє існування, кожна людина, тому що вона є тимчасовим чинником на цій землі, коли ми будемо стояти на Судному дні, то Всевишній не буде питати, в який патріархат ми ходили, він буде питати, скільки ти добрих справ зробив, а чи любив ти свого ближнього, чи сварив його, заздрив йому.
Сьогодні на ранковій службі, коли я стояв після того, як прочитали "Отче наш", люди почали метушитися, хтось йшов, хтось йшов на причастя. А я подумав про те, що ми віримо в хрест, церкву, батюшок, патріархати, матріархати якісь. Ми не віримо в Бога, друзі. Ми віримо в кого завгодно, тільки не в Бога. Це так сумно стало насправді. Вірте в Бога, друзі, а не в патріархати, церкви, батюшок. Вірте в Бога, і тоді у вас все буде добре.
Нам даються знаки від Всевишнього, і коли ми починаємо їх бачити – тоді все добре в нашому житті. Талант – це таке гучне слово. 1% таланту, 99% копіткої праці. Працювати, працювати та молитися. І тоді все вийде.
Про політику та політиків
Політика не подобається. Тому що там мало правди, мало дій, мало роботи. Ми повинні бути творцями, щоб будувати. Повинні бути бджолами. Будемо будувати – все буде добре.
Діти повинні вчитися у тій країні, де їх батьки пишуть закони.
Читайте також: Якщо б українські спортсмени йшли в політику: курйозні рекламні білборди
Про любов до України
Я відчував себе українцем завжди. Мені про це говорив тато: "Ти – українець". У школі я співав гімн перед всіма школярами. Вчителька мені аплодувала.
Я поїхав до Москви, щоби стати абсолютним чемпіоном світу. Знаєте, коли Україна заживе добре? Коли кожен чесно та якісно виконуватиме свою роботу. Я поїхав до Росії та совісно виконав свою роботу. Нехай чітко виконують свої функції ті люди, які мене критикують. Совість у мене чиста. Я виграв під синьо-жовтим прапором. Дуже люблю рідну Україну. Але про це ніколи не кричу, а мовчки виконую свою місію.
Деякі не розуміють те, що я говорю, а деякі перекручують це. Я говорю про те, що нам необхідно дружити. Усередині своєї країни, нам українцям потрібно об'єднатися, і тоді у нас все вийде. А ми один одного якось підколюємо, кусаємо, не шануємо.
Читайте також: Усик прочитав власний вірш про Україну: відео
Я боксую абсолютно для кожного українця і прославляю свою країну. Я не поділяю людей по регіонах. Я відчуваю підтримку, коли я боксую. Мені багато пишуть, я дякую людям за це. Насправді мені дуже приємно й тепло, а комусь щось не подобається в тому, що я роблю. Хоча, їм теж спасибі за те, що критикують. Коли зустрічаєшся з людьми на вулиці, то вони кажуть: "Спасибі, ми тебе підтримуємо, ти – крутий", ще щось говорять, ну такі слова людські. Це нормально, я вдячний їм за це.
Про зміну громадянства
Мені ніхто і ніколи не пропонував змінити громадянство. Якщо б мені запропонували – я ж українець, навіщо мені змінювати громадянство. У мене є країна, паспорт, дім. У мене все є. Мені не потрібно багато паспортів. Я і з українським можу їздити всюди і роблю це. Нехай мені весь світ запропонує громадянство - я буду скрізь їздити і все. Мені не потрібне жодне інше громадянство крім мого.
Я навіть і не думав відмовлятися від українського паспорта, бо вважаю себе патріотом рідної країни й щиро бажаю, щоб Україна процвітала. Бог зробив так, що я народився в Україні. Тому завжди залишатимусь українцем.
Про Крим
Це мій дім. Звісно, я їжджу туди, як лише у мене з’являється можливість і час, я беру машину та їду туди. На обох контрольних пунктах до мене ставляться з повагою, навіть сприяють швидкому проходженню. І я швиденько пересідаю на машину, яка на мене очікує та їду додому
Дуже незручно їздити. Якісь кордони з’явились, розбіжності між людьми, злоба – це катастрофа, звісно.
Про українську мову
Це мова моя, моїх батьків і моїх предків. Втім, я зростав у регіоні, де майже всі спілкуються російською. Тому в побуті частіше говорю російською. Відчуваю, що моя українська не чиста, а суржиком говорити не хочу. Втім, обіцяю, що невдовзі публічно говоритиму українською мовою.
Читайте також: Багатогранний Усик: боксер знявся у цікавій фотосесії
Про війну на Донбасі
Все те, що там відбувається – це погані речі. Люди вмирають – це погано. Але там справжні люди. Ти, коли там перебуваєш, спостерігаєш за тим, що відбувається. Там не дуже хороша картина. Перебувати там складно.
Про критику та критиків
Засуджувати і повчати мене може та людина, яка зі мною пройшла цей шлях. Або той, хто мене виховав.
Я не критикую нашу владу, тому що мені нема чого когось критикувати. Я виконую свою роботу. Мені здається, треба кожному з нас дійти до того, щоб не критикувати когось, а займатися своєю справою.
Я абсолютно не звертаю уваги на те, що вони говорять. Тому що я роблю те, що я роблю, я прославляю свою країну, свою родину, своїх близьких. Я заробляю гроші, я живу так. Я абсолютно не розумію, чому людям не подобається те, що я роблю.
Все що я роблю, я роблю в першу чергу для себе, для своєї родини, для досягнення мети, яку я перед собою ставлю. Якщо комусь не подобається, я це не сприймаю. Та, будь ласка, не дивися. Зроби краще або якось по-іншому.