Спорт і політика: чому виступ Усика і важкоатлетів у Москві – це різні речі

Так, кількість спортсменів, які туди їдуть, значно менша, але вони їдуть (не всі є такими відомими, тому часто ми навіть не знаємо про поїздки), проводять там семінари та готові їхати, якщо пропозиція цікава фінансово.

Варте уваги Збірна України – не футбольний клуб: чому Шевченко провалився

Спорт ніколи не був, не є і не буде поза політикою. Він завжди є одним з елементів зовнішньої політики країн. Так показували свою силу та перевагу над іншими. Взаємодія спорту і політики не є чимось поганим. Проте, якщо відбувається політизація спорту, то це вже проблема. Найбільш яскравий приклад політизації спорту – це Росія.

Що таке політизація? Якщо коротко, то посилення зв’язку з політикою. Коли саме політична доцільність визначає як має розвиватись спорт, що має казати та робити спортсмен.

Тому коли ми говоримо про спорт і політику, то треба розділяти, де ми намагаємось показати свою силу та перевагу над суперником/ворогом, а де політизуємо процес та намагаємось тиснути на позицію спортсменів.

Є три цікаві кейси в українському спорті, які чудово показують різницю в підходах: цькування Анни Музичук, Усик герой – Усик зрадник та важкоатлети-тріумфатори. Розібравши ці приклади, можна відповісти на питання, яке останні декілька днів час-від-часу викає в соцмережах: "Чому на Музичук за поїзду в Росію нападали, а на важкоатлетів – ні?".

Анна Музичук

Анна Музичук – думаюча, і може аргументовано відповісти на будь-яке питання; не ховається за загальними фразами та має свою політичну позицію. Насправді її приклад дуже складний, оскільки непублічна частина відіграла більшу роль, ніж публічна. Анна чітко говорить, що Росія агресор і вбиває українців, вона підтримала Порошенка на виборах 2019 року, а його кандидата на міського голову Львова – у 2020 році.

Не публічно перед поїздкою з нею зустрічались представники обласної влади (той самий кандидат, якого вона підтримала на виборах 2020 року) і казали, що "все добре, не переживай, їдь". Навіть давали інструкції як поводиться в разі провокацій. Фактично не публічно вона мала підтримку від органів влади і міністерства, крім держсекретаря Олега Немчінова. Але в публічній площині ніхто її не підтримав, кинувши в інформаційному полі з надією, що вона привезе золото і все заспокоїться.

Також ЗМІ підхопили тему з її відмовою їхати на чемпіонат світу в Саудівську Аравію, де порушують права жінок, протиставляючи змаганням в Росії. Підхопили це ті, хто вважає, що ніяких прав жінок не існує. А політизовані та крикливі заяви завжди популярніші.

До теми У мене просто немає вибору – я повинна їздити в Росію, – українська шахістка Музичук

Вона відмовилась їхати в Саудівську Аравію, щоб не порушували її права, та їхала в Росію, бо мала підтримку від влади, яка в останній момент просто промовчала. Весь процес був політизований з самого початку. І ті люди, які тоді кричали про неприпустимість поїздки, зараз мовчать, хоча можуть вплинути, щоб ніхто не їхав.

Важкоатлети

Але Музичук та інші неолімпійські вили спорту не в пріоритеті. Ми тішимось їх перемогами одномоментно і забуваємо. А ось в важкоатлетів на кону Олімпіада в Токіо. Пропуск міг вплинути на ліцензії. В разі перемоги чи навіть медалі на Олімпійських іграх можна буде три роки піаритись на цьому.

Те, що збірна України з важкої атлетики їде в Москву на змагання, знало дуже мало людей. Незважаючи на те, що всі ЗМІ, які висвітлюють спорт, написали, що команда поїхала на Чемпіонат Європи, мало уваги приділялось місцю проведення. Не було публічної позиції міністерства спорту, ніхто з політиків не згадав про це, та й вболівальники (а вони є у важкої атлетики) не приділяли цьому факту особливої уваги.

Вся країна дізналась про місце проведення після публікацій "Гімн України прозвучав в Москві". Максимальні поширення, багато пафосу і захоплення цим фактом. Тому будь-яка критика чи бажання хайпанути на негативній темі не дала б результату. У разі поганих результатів критика в сторону спортсменів була б точно. Була б вона і в разі завоювання кількох медалей, але тріумф сильно вплинув на реакцію. Враховуючи, що не було інформаційного шуму до самого ЧЄ, то вся реакція почалась з фрази "гімн України в Москві". Це викликало захоплення і нівелювало негатив.

Проте ключовим стало не це. Тролінг від Дмитра Чумака із цитатою пісні "Москва згоріла" та фото палаючого Кремля викликало ще більше уваги та фактично відволікло від обговорення поїздки, як факту.

Сам Дмитро пояснив свій пост так: "По-перше, ця цитата з пісні російського гурту Ленінград. По-друге, це був усього лише тролінг Кремля, не більше того. Просто річ у тому, що росіяни не знають ні про яку війну. Вони в шоці, чому українці так не люблять Крим і такого шановного, великого, хорошого, доброго, щирого і політично-правильного Путіна. Тому що там немає ніяких новин про війну. Тому вони не розуміють. А це просто був тролінг Кремля для українців. Хтось розуміє в чому справа, хтось – ні. Мені ставлення росіян не особливо цікаве".

Детальніше Українці мають право тролити Кремль, – Дмитро Чумак про "палаючий" пост в інстаграм

Чітка і аргументована позиція. Після цього ти розумієш, що збірна їхала, усвідомлюючи, що вони в країні агресора. Так, можливо не всі, але коли інші мовчать, позиція Чумака сприймається як настрої в колективі. До того ж за нашою інформацією, головний тренер чоловічої збірної Андрій Гентош не поїхав в Москву і залишився в Україні. Тому у команді точно розуміють та обговорюють війну. Тріумфальна перемога, чітка позиція та відсутність популізму та політизації процесу до самого чемпіонату нівелювали негативну реакцію.

Олександр Усик

Саме відсутність позиції формує двояке ставлення до Усика та його поїздки. Загалом українські боксери дуже часто виступають в Росії, а Федерація боксу ще й рекламує та вихваляє представників країни агресора. Усик один з тих, хто йде на контакт із ЗМІ та поводиться агресивно. Вірніше поводився, бо судячи з його останніх постів та заяв, київські друзі пояснили йому, що він не правий.

Читайте також Усик – це хайп, трохи "вати", гроші та відсутність здорового глузду

Ми тішились його перемогою в Росії, але після смак залишався завжди поганим. І тут винен саме Усик. Його випадок саме той, де ти показуєш домінування над суперником/ворогом. Політика дуже сильно пов’язується зі спортом, але не політизує його до того моменту, поки в атлета є позиція. Усик її спершу втратив, а потім став на сторону росіян, що викликало відповідну реакцію.

Єдиної правильною відповіддю, яка зніме всі питання щодо того, їхати чи ні – є позиція міністерства, яке може заборонити поїздки та навіть відмовиться від не офіційної підтримки, а також буде карати федерації за їх рішення їхати в Росію. Але цього не станеться, бо турніри, чемпіонати досі відбуваються в Росії, і нам важливі олімпійські рейтинги. В разі поганих показників міністерство просто буде втрачати фінансування, а там цього точно не хочуть.

Тому вся відповідальність, фактично, лягає на самих спортсменів. І тут їм відмовчатись не вийде. Відсутність позиції чи проросійська буде тільки політизувати процес. Їм давно треба визнати, якщо вони цього досі не розуміють, що допоки держава дає на них гроші платників податків, вони є частиною її політики. Тому майте думку, сформуйте її та чітко артикулюйте. Музичук має думку, але позиція представників влади перед чемпіонатом загнала її в тупик. Все, що вона б не сказала, було б піддано критиці, а неофіційні домовленості ніхто розкривати не хотів. Фактично вона стала заручником ситуації, коли політики та службовці хотіли її використати для свого піару, та обіцяли підтримку, а в критичний момент відійшли в сторону.

Рекомендація для спортсменів: майте свою позицію, показуйте її та розумійте, де ви живете та хто фінансує вашу діяльність; загальні фрази "спорт поза політикою" не працюють.

Хороший приклад – це стронгмен Олексій Новіков, якого зразу після здобуття титулу Найсильнішої людини світу звинуватили в любові до Росії та відсутності проукраїнської позиції. Але у коментарі YouTube-каналу "Сила спорту" він все розставив на свої місця: Крим – це Україна, Росія напала на Україну. А найголовніше те, що з бюджету він не отримує ні копійки підтримки, але відмовився їхати на Siberian Power Show, де тільки сам приїзд приніс би йому не одну тисячу доларів.