Шукаємо зрадників, де їх немає, – Абрамова емоційно відреагувала на усунення зі збірної України

Абрамова: Я не перестала любити цю Україну і її людей

Ольга Абрамова з подивом зустріла таке рішення. Спортсменка зустріла війну на тренувальному зборі у Львівській області та однією з перших натуралізованих біатлоністок висловила свою позицію щодо війни в Україні.

До теми Вслід за кораблем: натуралізована біатлоністка з Росії Сідорова виключена зі збірної України

У своєму пості Абрамова заявила, що пишається бути громадянкою України, якою вона вже є протягом 10 років. Їй складно дивитись на те, як гине український народ.

Однак біатлоністка не розуміє, чому хтось починає коли нашій країні потрібна єдність та підтримка, ми починаємо якісь внутрішні розбірки та шукаємо зрадників там, де їх немає, коли країні потрібна єдність та підтримка.

10 років моєї спортивної кар'єри пройшли під українським прапором, 10 років я громадянка України і пишаюся цим! І зараз у мене так само болить серце за всіх людей, які страждають, за всі безневинні жертви і мільйони зруйнованих доль. Але чому тоді зараз, коли нашій країні потрібна єдність та підтримка, ми починаємо якісь внутрішні розбірки та шукаємо зрадників там, де їх немає? Через амбіції однієї людини я не перестала любити цю країну і людей. Бажаю всім терпіння, витримки у цей складний час і, звісно, ​​мирного неба над головою,
– написала Абрамова.

У список відсторонених натуралізованих біатлоністок потрапили Оксана Москаленко, Катерина Бех, Дар'я Сідорова. Лише Надія Бєлкіна та Анастасія Рассказова продовжать виступи під синьо-жовтим прапором.

Повний текст публікації з інстаграму Абрамової

Сьогодні з великим подивом прочитала у ЗМІ інформацію про те, що звільнена зі складу збірної України з біатлону через країну мого походження. Від перших днів війни я категорично проти вторгнення до України!

Справді, 24 лютого, у перший день війни, перебуваючи на навчально-тренувальному зборі у Сянках, Львівській області, з незалежних від мене причин я змушена була залишити територію спортивного центру та вирушити до Закарпатської області. Після чого, пройшовши кордон з Угорщиною, я поїхала до своєї півторарічної доньки, яка на той момент перебувала в Росії.

10 років моєї спортивної кар'єри пройшли під українським прапором, 10 років я громадянка України і пишаюся цим! І зараз у мене так само болить серце за всіх людей, які страждають, за всі безневинні жертви і мільйони зруйнованих доль.

Я з жахом спостерігаю за тим, що відбувається з моїм рідним Харковом та Черніговом, як було повністю знищено лижну базу, яка стала для мене другим будинком, як стиралися з лиця землі десятки інших міст по всій Україні.

Але чому тоді зараз, коли нашій країні потрібна єдність та підтримка, ми починаємо якісь внутрішні розбірки та шукаємо зрадників там, де їх немає? Через амбіції однієї людини я не перестала любити цю країну і людей. Бажаю всім терпіння, витримки у цей складний час і, звісно, ​​мирного неба над головою.