Щаслива, що побила рекорд. Але здатна бігти ще швидше, – олімпійська надія України Анна Рижикова

Проте Анна цьогоріч справді особлива. Першим у 2021-му досягненням Рижикової став національний рекорд в естафеті 4х400 м на чемпіонаті Європи в польській Торуні. Там Анна разом із Катериною Климюк, Анастасією Бризгіною та Вікторією Ткачук пробігли дистанцію 3:30,38. А зі стартом літнього сезону Рижикова почала вражати особистими досягненнями. Протягом місяця встановлений у далекому 2012-му особистий рекорд на головній для себе дистанції 400 метрів з бар’єрами Рижикова била вже тричі. Дев’ять років тому на Євро в Гельсінкі Анна виграла бронзу з результатом 54,35 секунди, і до літа 2021-го швидше пробігти не змогла.

Нині ж на трьох етапах Діамантової ліги дніпрянка бігла щоразу краще. У Флоренції вона стала другою з результатом 54,19 сек, в Осло теж посіла друге місце, пробігши на чотири сотих секунди швидше. А в Стокгольмі 4 липня Рижикова, фінішувавши третьою, перевершила своє ж досягнення більше, ніж на секунду – 52,96 секунди! Окрім усього іншого, Анні підкорився ще й національний рекорд, встановлений на Олімпіаді-2004 Тетяною Терещук-Антиповою, котра виграла бронзу Афін з результатом 53,37 сек.

Як це була Українка Рижикова встановила рекорд України у бігу на 400 метрів з бар'єрами

У понеділок, 5 липня, після обіду національна рекордсменка повернулася в Україну й невдовзі після приземлення поділилася з сайтом 24 каналу першими емоціями після власної звитяги, розповіла, з чим пов’язаний такий спурт у результатах і поділилася очікуваннями напередодні другої в житті Олімпіади, яка стартує 23 липня в Токіо.

Найважливіше, що зараз я впоралася зі своїми травмами

– Анно, невдовзі після встановлення національного рекорду ви розмістили в Instagram світлину, під якою написали, що це перша ваша на 100% щира радість на доріжці. Невже численні нагороди радували менше?

Такої перемоги як зараз ще справді не було. Олімпійську медаль ми з дівчатами отримали лише через п’ять років, після дискваліфікації суперниць. Нагороди чемпіонатів Європи були нечемпіонські. Вони важко давалися, але я знала, що могла виступити краще. Зараз у Стокгольмі вийшло пробігти неочікувано швидко. Тому й так радісно.

– Чому неочікувано? На усіх попередніх змаганнях ви додавали.

– Несподівано, бо знала, що здатна покращувати особистий рекорд, але не очікувала, що настільки. На такому рівні такий прогрес зробити дуже важко. Таке вдається вкрай рідко.

– Коли Тетяна Терещук-Антипова встановлювала побитий вами національний рекорд, вам було 14 років. Стежили тоді за Олімпіадою в Афінах? Звертали увагу на техніку бігу Тетяни?

– У 2004-му я робила перші кроки в легкій атлетиці, ще не знала, що бігатиму 400 метрів з бар’єрами. Олімпіаду в Афінах дивилася, але чи бачила в прямому ефірі саме бронзовий забіг Тетяни, уже й не пригадаю. Пізніше, звісно, переглядала той фінал. Просто заради цікавості. Тоді була інша техніка бігу, інші особливості підготовки. Тому порівнювати нас зараз складно.

Читайте також Для багатьох каратистів я тепер немов "людина з народу, яка змогла", – Горуна про перемогу на ЧЄ

– Що особливого ви з особистим тренером Володимиром Кравченком зробили, що результати цьогоріч так стрімко виросли?

– Найважливіше, що зараз я нарешті впоралася зі своїми травмами. В поточному сезоні почуваюся добре. Крім того, ми дуже якісно підготувалися. Цьогоріч нам вдалося виконати все те, що задумали. Ми готувалися там, де хотіли, мали прекрасні умови, нам нічого не заважало.

Пощастило, що торік мала змагальну практику

– Чи є побоювання у зв’язку з тим, що через три тижні стартує Олімпіада, що з цим рекордом вистрелили зашвидко?

Ні, не боюся. Якщо сили є, то що ж то результат ховати (усміхається). Це ж не так, що раз у житті пробігла і більше на тому рівні виступати не зможу. Спробую бігти ще швидше. Я показала, що здатна бігати на такому рівні. У заключному відрізку перед Олімпіадою розберемо з тренером мій біг, побачимо, де ще варто шукати резерви та над цим попрацюємо, щоб у Токіо знову показати свій максимум.

– Торік літній сезон для вас складався з чотирьох міжнародних стартів. Можливо, саме пов’язана з Covid-19 невисока завантаженість і допомогла накопичити сили?

– Мені у порівняння з багатьма іншими атлетами пощастило, що нехай і в скороченому вигляді, але сезон у мене був. Дехто з наших спортсменів не стартував торік за кордоном взагалі. Дуже добре, що у 2020-му я не сиділа без перерви, мала змагальну практику і відпрацьовувала необхідні мені моменти саме на змаганнях.

– Так чи інакше, виглядає, що перенесення Олімпіади на рік зіграло вам на руку.

– Хтозна, як би було минулого року. Може, у 2020-му бігала б не гірше, ніж зараз. Підготувалася я тоді теж класно. Ми ж до останнього сподівалися, що Олімпіада буде і взимку готувалися до Ігор цілеспрямовано.

– Кажу так, бо цьогоріч ви мало того, що показали прекрасний результат на своїй дистанції, також, встановивши на недавньому чемпіонаті України в Луцьку особистий рекорд на "гладкій" 400-метрівці (51,21 сек), здобули олімпійський норматив і там.

– Я не буду виступати в Токіо на 400-метрівці без бар’єрів. Це був тренувальний старт, щоб розвинути швидкість для бігу з бар’єрами. Спеціальної підготовки для цієї дисципліни я не вела.

– Може, вели для естафети?

– Естафета – це трохи не те. Там інший біг. Там нічого не підготуєш. В естафеті ти або готовий, або ні. Там емоційний біг. До такого не підготуєшся.

– Додаєте на 400-метрівці з бар’єрами ви, особисті рекорди встановлює на етапах Діамантової ліги інша українка Вікторія Ткачук. Але лідерка сезону, голландка Фемке Боль навіть на вашому тлі продовжує покращувати результати. Її зараз реально перемогти?

– Подивимося. Конкуренція завжди породжує вищі показники. Ми заряджаємо одна одну на гарні секунди і завдяки цьому й показуємо такі гарні результати. При цьому я не вважаю Фемке Боль унікальною. Вона така ж спортсменка, як і всі ми. Просто вона гарно працює і в неї все складається. Можливо, у Фемке більше можливостей, ніж у нас з точки зору підготовчої роботи, наукового забезпечення, деяких інших складових. Це я припускаю, бо не була з Боль на зборах і не бачила, як вона готується. Очевидно одне: працюєш – отримуєш результат. Іншого рецепту не вигадав ніхто.

– Яким для вас буде заключний етап підготовки до Олімпіади?

Проведу його на зборі в Хмельницькому. Два тижні буду там готуватися. Умови там створені – є стадіон, манеж, зал для роботи зі штангою. В Хмельницькому спокійно, тихо, невеличке містечко – все, що треба для підготовки. У Києві забагато суєти. В такий відповідальний момент потрібна спокійніша атмосфера, щоб ліпше сконцентруватися на роботі. Працюватиму лише з тренером. То на початку березня, коли готуємося до сезону і робимо об’єми, важливо, щоб на сусідній доріжці хтось був і складав конкуренцію.

Вакцинуюся, вочевидь, після Олімпіади

– Для акліматизації та адаптації до японського часового поясу часу буде достатньо?

– У Токіо маю прибути за дев’ять днів до старту (легкоатлетичні змагання на Іграх розпочинаються 30 липня – авт.). Чи оптимальний це варіант? Залежить не від мене. Живемо у важкі пов’язані з карантином часи, змушені підлаштовуватися. Будемо з максимальною відповідальністю ставитися до самої подорожі. Будемо робити все від нас залежне, щоб акліматизація на стан і результати не вплинула. Раніше ми планували провести в Токіо заключний збір. Але у зв’язку з карантинними обмеженнями довелося скоригувати плани.

– З попереднього досвіду виступів у Японії можете сказати, що дев’яти днів для акліматизації достатньо?

– У мене цей досвід мінімальний. Досі виступала у Японії лише раз. Приїжджала під старт, на одноденні змагання. Зараз їхати під старт не можна, оскільки виступаю не один день.

– Розраховуєте взяти участь у церемонії відкриття?

– Ні. Там буде безліч обмежень. Навіщо мені зайві клопоти? Та наразі взагалі не відомо, в якому форматі відбуватиметься церемонія і чи відбуватиметься взагалі.

– Вакцинацію від коронавірусу вже проходили?

– Вакцинуюся, вочевидь, після Олімпіади. Вакцинуватися до від’їзду ніхто не зобов’язує. Ми вільні люди. Коронавірусом, до слова, я вже перехворіла. Кілька днів трималася висока температура, а потім все було гаразд.

– З наближенням Олімпіади хвилювання відчувається?

– Ще ні. А далі буде видно. Досі виступала на одній Олімпіаді – у Лондоні-2012. Тоді я була зовсім молода і, мабуть, велике хвилювання суттєво вплинуло на мій виступ в особистій дисципліні. В естафеті було простіше. Там виступаєш не одна. Ми з дівчатами підтримуємо одна одну. Можу сказати, що зараз уже знаю чого очікувати від Олімпіади. Сподіваюся не допустити тодішніх помилок і виступити на той найкращий результат, на який я готова. А там вже буде видно, яке буде місце.