Бій століття?
Претензій немає до жодного із боксерів: кожен з них зробив свою роботу так, як вмів, і так, як вважав за потрібне в даній конкретній ситуації. А всі "фукання" з боку тих росіян, які звинуватили Кличка у тому, що він перетворив бокс на "нудне видовище, яке нагадувало радше боротьбу" - можуть адресувати самим собі. Бо це з подачі Росії рядовий поєдинок Кличко - Повєткін з нічим не примітного міс-матчу, в якому є явний фаворит та яскраво виражений аутсайдер, перетворився на "Бій століття". А те, що бій для Росії був державною справою, кожен може переконатися, дослідивши, звідки йшли гроші на усе це фінансування
Росіяни вкотре спробували знайти собі героя, але виглядає на те, що шукали не там де потрібно. Бо Саша Повєткін - це простий російський "рубаха-парень", направду патріот своєї країни, але замкнутий у собі і з великими обмеженнями боксер. Під час промо-кампанії цього поєдинку біля ерудованого, глянцевого Кличка, який на прес-конференціях відповідав трьома різними мовами, Олександр виглядав як менеджер середньої руки якогось там горілчаного спонсора поєдинку. А під час офіційної процедури зважування на фоні Аполлона-Кличка Повєткін нагадував мужика, який 15 хвилин тому смачно пообідав пельменями і запив це літровим світлим пивком.
"Саша, не слушай судью! Саша, бей в пах!"
"Широкая русская душа" як завжди не поскупилася, вклавши шалені, абсолютно не підкриплені здоровим глуздом і логікою гроші у гонорари спортсменам, витратилася в піар-кампанію, але забула при цьому вкласти кошти в головне - власне у Повєткіна. Бо якби російська сторона продумала це значно раніше, знайшовши хоча б два роки тому мудрого і грамотного тренера (як колись для Володимира знайшли Менні Стюарда), який зміг би знайти і виділити в Повєткіну його боксерські достоїнства і попрацював би над його недоліками, то ми 5 жовтня могли б отримати куди конкурентніший поєдинок.
Бо не можна розраховувати на успіх з одним з найкращих супертяжів в історії, якщо в тебе є тільки план "А". На бій з боксером калібра Кличка потрібно виходити, маючи в загашнику ще й план "В", а ще краще і "С", і "D". Вся тактика "Русского Витязя" зводилася до банальних навал з розрахунком скоріше на те, що один з тих хаотичних ударів візьме та й залетить. Квінтесенцією такої "роботи" і домашніх тактичних "заготовок" стали крики з кута Повєткіна під час бою - "Саша, не слушай судью", "Саша, бей в пах!", "Саша, продолжай бить в клинче". А це було уже від злості і безсилля, бо підказати щось грамотне і справді помічне - вони уже не могли. І тут я хотів би висловити респект Олександру: не за те, за що його хвалять усі - що, мовляв, вистояв усі 12 раундів з Кличком - це врешті його робота битися до кінця. А в першу чергу за те, що будучи у важкезній ситуації, розуміючи, що програє і усвідомлюючи своє безсилля - не пішов на провокації.
Найважливіші поєдинки Кличка - найменш цікаві
А що Кличко? Володимир майже бездоганно виконав свою роботу. Не менше, але й не більше. Виконав так, як пекар запікає -надцяту булку за зміну, як токар виготолвяє "сто сорок там якусь" деталь, як бабця на розі продала двадцять восьмий пиріжок. Свій арсенал у конкретному поєдинку Кличко завжди множить на коефіцієнт ризику та важливості бою. Якщо він і справді дуже важливий, то Кличко робить в рингу рівно стільки, скільки потрібно для досягнення переможного результату. І не більше. Такий він уже у нас Кличко. Тому найважливіші його поєдинки - проти Ібрагімова, Хея і Повєткіна - є найменш цікавими.
Зате усім його вболівальникам приємно, що переможцем в останнє майже десятиліття неодмінно виходить саме він! Бо якби в Кличка була більш агресивна манера ведення бою, то повірте, ми б не побачили його бій із Повєткіним. Бо скоріш за все, він би завершив кар'єру давним-давно, і не боксував би до своїх 37 років. Адже був час, коли років з десять тому після кількох поразок його списали із рахунків, з нього відверто глузували перехожі на вулиці. Але Кличко все ж довів - собі та всім оточуючим довів, що він є сильною людиною. Бо сильний не той, хто ніколи не падає. Сильний це той, хто після падіння знаходить у собі сили піднятися.
Майстер зробив свою роботу
Ті, хто розбирається в боксі трохи більше, ніж "лівий-правий-нокаут", можуть підтвердити: робота, виконана Кличком у поєдинку проти Повєткіна - це робота Майстра. Недарма, усі судді у домашньому для Повєткіна поєдинку виставили 119:104 - а це означає, що вони не віддали росіянину жодного раунду. Така домінація в бою із боксером, якого називали найреальнішим претендентом на те, аби відібрати у Кличка пояси, - це ніщо інакше, як підтвердження величі.
А те, що Кличко не показав надвидовищного стилю... Бокс - це спорт заперечення. Ти продовжуєш махати кулаками навіть тоді, коли тобі уже ніхто не дає жодного шансу. Бо розгромну поразку ти можеш перетворити на перемогу нокаутом одним-єдиним ударом на останній секунді останнього раунду. Я не кажу, що бокс - це найпопулярніший вид спорту. Я кажу, що це особливий вид спорту. Недарма у США американського чемпіона світу у суперважкій вазі завжди називали "другою людиною після президента країни". Кличко знав, що боксер із справді незламним характером Олександр Повєткін дуже небезпечний до останньої секунди бою. Тому боксував так, аби перемога гарантовано залишилася за ним.
Юрій Басенко